Постанова

від 15.02.2023 по справі 910/354/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2023 р. Справа№ 910/354/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Шайко С.В.,

від відповідача - Кузнезов П.Ф.,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРКОР-ОЙЛ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 року (повний текст рішення складено 17.08.2022)

у справі №910/354/22 (суддя Чинчин О.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРКОР-ОЙЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬДА ОЙЛ"

про стягнення заборгованості у розмірі 301 799 грн. 34 коп., -

ВСТАНОВИВ:

У 2022 році Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРКОР-ОЙЛ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬДА ОЙЛ" про стягнення заборгованості у розмірі 301 799 грн. 34 коп.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем порушено взяті не себе зобов`язання за Договором купівлі - продажу №180103-01 від 03.01.2018 року в частині повної оплати товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи належним чином оформлених видаткових накладних, які є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону, подані позивачем копії видаткових накладних, складені в односторонньому порядку, не можуть бути беззаперечними доказами на підтвердження факту здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин між сторонами й, як наслідок, виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Також місцевий господарський суд зазначив, що у зв`язку із здійсненням часткової оплати відповідачем за вказаним договором й надходженням грошових коштів на рахунок позивача відповідно до п.3.2 Договору купівлі - продажу №180103-01 від 03.01.2018 року (як вказує позивач), такі докази мають бути у позивача й останній мав змогу подати їх разом із позовною заявою. Крім того в рішенні суду першої інстанції зазначено, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "БАРКОР-ОЙЛ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, не в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не доведено та всебічно не обґрунтовано їх у рішенні, зокрема не витребувано доказів за клопотанням позивача, ґрунтуючись на не повному та не об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, що призвело до безпідставного та необґрунтованого винесення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача. Зокрема скаржник зазначає, що оскільки судом першої інстанції розгляд справи проводився без виклику сторін позивач був позбавлений можливості надати пояснення, щодо конкретних обставин та причин наявності чи відсутності певних доказів у позивача. Позивач вказує, що разом з поясненнями позивача від 10.02.2022 року до Господарського суду м. Києва було надано копію Акту звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем, а також претензія-вимога від 18.08.2021 року, та докази направлення Акту звірки взаєморозрахунків та претензії-вимога від 18.08.2021 року відповідачу, однак суд першої інстанції не зобов`язав надати акт звірки взаєморозрахунків відповідача та проігнорував клопотання позивача надати банківські виписки по банківському рахунку відповідача. В свою чергу, позивач долучає до апеляційної скарги виписки з банківського рахунку позивача у ПАТ "Кредобанк" сформовану 28.01.2019 року де видно оплати між контрагентами ТОВ «БАРКОР-ОЙЛ» та ТОВ "Альда ойл" за поставлений товар по договору №180103-01. Крім того, скаржник повторює, що засідання суду відбувалось без виклику сторін, а ому позивач не міг знати про необхідність надати копії податкових накладних із відомостями (печатками) про накладання на них електронного цифрового підпису уповноваженого представника позивача та штампами «ЗАРЕЄСТРОВАНО В ЄРПН», внаслідок чого позивач був позбавлений можливості надати такі документи до суду та надає їх в суд апеляційної інстанції. Також скаржник вважає, що судом першої інстанції не було взято до уваги лист відповідача про визнання ним заборгованості, разом з тим відповідач не надав доказів погашення заборгованості будь яким способом, а визнання заборгованості саме по собі не вимагає від боржника зазначення реквізитів боргу перед кредитором, більш того відсутність заборгованості відповідача перед позивачем не підтверджена ним документально у суді першої інстанції. Крім того позивач зазначає, що обміну оригіналами видаткових накладних не відбулось зважаючи на довго триваючі та довірливі відносини між сторонами договору, а оскільки відправлення електронною пошто відбувалось у 2018 році, доказів відправлення у позивача не збереглось.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2022 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРКОР-ОЙЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2022 року, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/354/22.

08.11.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/354/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРКОР-ОЙЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 року, розгляд справи призначено на 21.12.2022 року.

Судове засідання, призначене на 21.12.2022 року не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Агрикової О.В. на лікарняному з 14.12.2022 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 року розгляд справи призначено на 25.01.2023 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 року розгляд справи відкладено на 15.02.2023 року.

В судовому засіданні 15.02.2023 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити клопотання про витребування доказів та задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у клопотанні про витребування доказів та у задоволенні апеляційної скарги.

Колегія суддів звертає увагу, що до апеляційної скарги позивачем було долучено докази, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а саме банківська виписка по рахунку позивача та податкових накладних із відомостями (печатками) про накладення на них електронного цифрового підпису уповноваженого представника позивача та штампами «Зареєстровано в ЄРПН».

Проте, колегією суддів не приймаються до уваги вказані вище додаткові документи виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

З матеріалів справи вбачається, що подані апелянтом докази, не були подані на розгляд в суді першої інстанції і відповідно не розглядались останнім, при цьому, скаржник не був позбавлений можливості надати такі докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак своїм правом не скористався.

Доводи, що позивач не міг знати про необхідність надати копії податкових накладних із відомостями (печатками) про накладення на них електронного цифрового підпису уповноваженого представника позивача та штампами «Зареєстровано в ЄРПН» у зв`язку із тим, що судове засідання відбувалось без виклику сторін не заслуговує на увагу, оскільки такі відомості позивач повинен знати не із судового засідання, а із вимог чинного законодавства України.

Також, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не наведено жодного обґрунтування не можливості подання в суд першої інстанції банківської виписки.

Щодо клопотання позивача про витребування додаткових доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно з 4 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Також, відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2, ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Тобто, чинним процесуальний законодавством не встановлено обов`язку для суду зобов`язувати сторін надати певні докази.

В своєму клопотанні позивач просить витребувати у відповідача наступні документи:

- податкова накладна №6 від 23.11.2018 року на загальну суму 149 790 грн.;

- податкова накладна №2 від 28.11.2018 року на загальну суму 4 260 грн.;

- податкова накладна №2 від 29.11.2018 року на загальну суму 14 616 грн.;

- податкова накладна №6 від 11.12.2018 року на загальну суму 4 635 грн.;

- податкова накладна №14 від 14.12.2018 року на загальну суму 11 880 грн.;

- податкова накладна №3 від 17.12.2019 року на загальну суму 2 088 грн.;

- податкова накладна №1 від 27.12.2018 року на загальну суму 14 616 грн.;

- податкова накладна №5 від 08.01.2019 року на загальну суму 4 260 грн.;

- податкова накладна №2 від 04.02.2019 року на загальну суму 17 184 грн.;

- банківські виписки по банківському рахунку ТОВ «Альда Ойл» за період з 23.11.2018 року по 16.11.2021 року по договору №180103-01 від 01.03.2018 року.

В обґрунтування даного клопотання позивача зазначає, що не має можливості самостійно отримати докази, які підтверджують включення ТОВ «Альда Ойл» до свого податкового кредиту, податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Баркор-Ойл», починаючи з першої події - по відвантаженню продукції ТОВ «Альда Ойл». Також зазначено, що на підтвердження/спростування наявності заборгованості у ТОВ «Альда Ойл» перед ТОВ «Баркор-Ойл», позивач не має можливості самостійно отримати від відповідача банківські виписки по рахунку ТОВ «Альда Ойл» за період з 23.11.2018 року по 04.02.2019 року по договору №180103-01 від 01.03.2018 року зважаючи на банківську таємницю.

В той же час, колегія суддів зазначає, що позивач, вказуючи про те, що відповідач здійснював часткову оплату товару, повинен сам мати такі докази, а саме банківську виписку в якій відображено надходження грошових коштів від відповідача, однак такого доказу позивач до суду першої інстанції не надав. При цьому, позивач, всупереч вимог п.п.4, 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України не вказав заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Щодо витребування податкових накладних, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано належного обґрунтування, що саме спростують або підтвердять такі докази, з врахуванням наявних в матеріалах справи документів. Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач не звертався в суді першої інстанції щодо витребування відповідних доказів.

Отже, дослідивши клопотання позивача про витребування доказів докази колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено вжиття ним заходів для самостійного отримання доказів, які він просить витребувати, та відповідно не вказано причин неможливості отримати ці докази самостійно, не обґрунтовано у необхідності наявності таких доказів (при вже наявних доказах, які містять у матеріалах справи), а також не доведено, які обставини, що стосуються розгляду даної справи вони спростують або підтвердять, а тому дане клопотання позивача колегія суддів відхиляє.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БАРКОР-ОЙЛ" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬДА ОЙЛ" (Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу №180103-01, відповідно до умов якого Продавець бере на себе зобов`язання продати, а Покупець прийняти і сплатити мастильні матеріали, на умовах та в строки, згідно з умовами договору. (а.с.16).

Відповідно до п.2.1 Договору асортимент, кількість товару узгоджується Сторонами заздалегідь й фіксується у товаросупровідних документах, які доповнюють вказаний договір та є його невід`ємною частиною.

Згідно з п.3.2 Договору оплата товару проводиться протягом 40 календарних днів з моменту отримання товару шляхом перерахування його вартості у безготівковій формі згідно з виписаним рахунком на розрахунковий рахунок Продавця.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що товар вважається переданим за умови надання у розпорядження Покупця товару й копії товарної накладної (переданою по факсу або по електронній пошті) з наступним обміном оригіналами. Датою передачі товару вважати дату, вказану у видатковій накладній.

Відповідно до п.4.3 Договору разом з товаром Продавець передає Покупцю наступні документи: рахунок - фактура; видаткова накладна; податкова накладна (надається в електронному вигляді); документ, що підтверджує якість товару.

Згідно з п. 7.1. Договору договір вважається укладеним з моменту його підписання і діє до 31.12.2019 року, проте у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх обов`язків по договору.

Позивач зазначає, що ним на виконання умов Договору купівлі - продажу №180103-01 від 03.01.2018 року передано товар, а відповідачем прийнято вказаний товар, у доказ чого до матеріалів справи надано видаткові накладні №18112322 від 23.11.2018 року на суму 149 790 грн. 00 коп., №18112817 від 28.11.2018 року на суму 4 260 грн. 00 коп., №18112911 від 29.11.2018 року на суму 14 616 грн. 00 коп., №1812118 від 11.12.2018 року на суму 4 635 грн. 00 коп., №18121406 від 14.12.2018 року на суму 11 880 грн. 00 коп., №18121717 від 17.12.2018 року на суму 2 088 грн. 00 коп., №18122701 від 27.12.2018 року на суму 14 616 грн. 00 коп., №19010809 від 08.01.2019 року на суму 4 260 грн. 00 коп., №19020407 від 04.02.2019 року на суму 17 184 грн. 00 коп., а загалом на суму в розмірі 223 329 грн. 00 коп. (а.с.38, 40, 42, 44, 46, 48, 50, 52, 54).

Також позивач зазначає, що відповідачем здійснено лише часткову оплату за отриманий товар.

Колегія суддів звертає увагу, що вказані вище видаткові накладні, які визначені в якості підстави позову, підписані в односторонньому порядку позивачем й скріплені його печаткою.

При цьому, у графі "отримав(ла)" зазначено Кузнєцов Павло Федорович за довіреністю №15 від 01.11.2018 року, проте позивачем не надано до матеріалів позовної заяви належним чином завіреної копії вказаної довіреності, на яку міститься посилання у видаткових накладних.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії рахунків на оплату №112311 від 23.11.2018 року, №112819 від 28.11.2018 року, №112904 від 29.11.2018 року, №121113 від 11.12.2018 року, №121403 від 14.12.2018 року, №121706 від 17.12.2018 року, №122701 від 27.12.2018 року, №10910 від 08.01.2019 року, №20118 від 01.02.2019 року з посиланням на Договір №180103-01 від 03.01.2018 року. (а.с.37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 51, 53).

В той же час, позивачем не надано доказів направлення та отримання вказаних рахунків Відповідачем.

Також в матеріалах справи наявні копії заявок Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬДА ОЙЛ" від 14.12.2018 року, 28.11.2018 року, 27.11.2018 року, 11.12.2018 року, 26.12.2018 року, 01.02.2019 року, 08.01.2019 року, які містять підпис директора відповідача й скріплені печаткою підприємства останнього. (а.с.29-36).

При цьому, заявки від 28.11.2018 року, 27.11.2018 року, 11.12.2018 року, 26.12.2018 року, 01.02.2019 року, 08.01.2019 року є доповненнями до Договору №161101-01 та є його невід`ємними частинами.

Також на підтвердження своїх вимог позивачем було додано до матеріалів справи копії квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.12.2018 року, 27.12.2018 року, 09.01.2019 року, 20.02.2019 року, 17.01.2019 року, копію податкової накладної від 14.12.2018 року №14. (а.с.17-24).

Також позивачем долучено до матеріалів справи листи відповідача від 08.02.2018 року та від 15.02.2019 року, які на думку позивача свідчать про визнання відповідачем заборгованості за Договором купівлі - продажу №180103-01 від 03.01.2018 року. (а.с. 25-26).

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі, а заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "БАРКОР-ОЙЛ" становить 196 790 грн. 00 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРКОР-ОЙЛ" 3% річних у розмірі 14 848 грн. 21 коп., інфляційні у розмірі 28 916 грн. 03 коп. та пеню у розмірі 61 245 грн. 10 коп.

Між сторонами склалися правовідносини з поставки товару. Спір у справі стосується наявності підстав для стягнення основної заборгованості, пені, інфляційних втрат, 3 % річних, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань щодо оплати.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Момент виконання обов`язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 4.1 Договору товар вважається переданим за умови надання у розпорядження Покупця товару й копії товарної накладної (переданою по факсу або по електронній пошті) з наступним обміном оригіналами. Датою передачі товару вважати дату, вказану у видатковій накладній.

Також, у п.4.3 Договору передбачено, що разом з товаром Продавець передає Покупцю наступні документи: рахунок - фактура; видаткова накладна; податкова накладна (надається в електронному вигляді); документ, що підтверджує якість товару.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи видаткові накладні №18112322 від 23.11.2018 року на суму 149 790 грн. 00 коп., №18112817 від 28.11.2018 року на суму 4 260 грн. 00 коп., №18112911 від 29.11.2018 року на суму 14 616 грн. 00 коп., №1812118 від 11.12.2018 року на суму 4 635 грн. 00 коп., №18121406 від 14.12.2018 року на суму 11 880 грн. 00 коп., №18121717 від 17.12.2018 року на суму 2 088 грн. 00 коп., №18122701 від 27.12.2018 року на суму 14 616 грн. 00 коп., №19010809 від 08.01.2019 року на суму 4 260 грн. 00 коп., №19020407 від 04.02.2019 року на суму 17 184 грн. 00 коп., а загалом на суму в розмірі 223 329 грн. 00 коп. підписані в односторонньому порядку позивачем й скріплені його печаткою. (а.с.38, 40, 42, 44, 46, 48, 50, 52, 54).

В свою чергу відповідач заперечує отримання відповідних видаткових накладних.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані скаржником видаткові накладні, які не підписані зі сторони відповідача та не скріплені відбитком печатки останнього не можуть слугувати належними та допустимими доказами поставки товару.

Також, судом першої інстанції встановлено, що не спростовано позивачем, що матеріали справи не містять передачі разом з товаром Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛЬДА ОЙЛ" рахунків - фактур, податкових накладних, документів, що підтверджують якість товару відповідно до п.4.3 Договору купівлі - продажу №180103-01 від 03.01.2018 року.

Місцевий господарський суд також вірно зазначив, що надані позивачем заявки від 28.11.2018 року, 27.11.2018 року, 11.12.2018 року, 26.12.2018 року, 01.02.2019 року, 08.01.2019 року є доповненнями до Договору №161101-01 та є його невід`ємними частинами, проте підставою позову у даній справі є Договір купівлі - продажу №180103-01 від 03.01.2018 року.

За правовими висновками викладеними Верховним Судом у постановах від 04.11.2019 року у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 року у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 року у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 року у справі № 924/233/18, від 10.12.2020 року у справі № 910/14900/19, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Однак, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження наявності або відсутності реального руху товару (зберігання на складі, перепустки на склад, товарно-транспортні накладні та інш.), поставленого на виконання умов Договору купівлі - продажу №180103-01 від 03.01.2018 року.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що скаржником в обґрунтування позовних вимог не надано жодного первинного документу, який підтверджує саме поставку позивачем товару на користь відповідача за укладеним між сторонами спору договором у розумінні ст. 77 - 79, 269 ГПК України.

Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника, що відповідач визнав наявність заборгованості за спірним договором, що вбачаться з листа Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬДА ОЙЛ" від 15.12.2019 року, оскільки зі змісту даного листа вбачається, що в ньому не зазначено, як договору, так і суми заборгованості, а лише вказано про складне матеріальне становище товариства. (а.с. 26).

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРКОР-ОЙЛ" не підлягає задоволенню.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРКОР-ОЙЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 року у справі №910/354/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 року у справі № 910/354/22 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 року у справі № 910/354/22.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/354/22.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.02.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз