Рішення

від 09.02.2023 по справі 914/2751/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2023 Справа № 914/2751/22

Господарський суд Львівської області у складі:

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участі секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельне управління механізації, Вінницька область, м.Вінниця;

до Відповідача: Концерну Містшляхбуд, Львівська область, м.Львів;

про: стягнення заборгованості

ціна позову: 453762грн.

Представники:

Позивача: Базалюк О.Ю. представник, адвокат (довіреність від 20.10.2022р. б/н);

Відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

02.11.2022р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельне управління механізації від 21.10.2022р. б/н (вх. №2985) за позовом до Концерну Містшляхбуд про стягнення заборгованості; ціна позову: 453762грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає неналежне виконання Відповідачем зобов`язань зі сплати орендної плати за Договором оренди будівельної техніки від 06.08.2019р. №06-08/19.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.11.2022р. у цій справі судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 29.11.2022р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.11.2022р. у цій справі суд постановив відкласти підготовче судове засідання на 13.12.2022р.

Ухвалою суду від 13.12.2022р. у цій справі суд постановив клопотання Концерну Містшляхбуд від 12.12.2022р. б/н про відкладення розгляду справи (вх.№25634/22 від 13.12.2022р.) відхилити; продовжити строк підготовчого провадження на 10 днів; відкласти підготовче судове засідання на 12.01.2023р.

Ухвалою суду від 03.01.2023р. у цій справі постановлено заяву представника ТзОВ Будівельне управління механізації адвоката Базалюк О.Ю. від 23.12.2022 б/н (вх.№39/23 від 02.01.2023) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволити; надати представнику ТзОВ Будівельне управління механізації адвокату Базалюк О.Ю. можливість участі в судовому засіданні у справі №914/2751/22, яке призначено на 12.01.2023р. о 15:20год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення Easycon.

Ухвалою суду від 12.01.2023р. у цій справі суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 09.02.2023р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання; клопотання (заяву) представника Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельне управління механізації адвоката Базалюк Ольги Юріївни від 12.01.2023р. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволити; надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельне управління механізації адвокату Базалюк Ользі Юріївні можливість участі в судовому засіданні у справі №914/2751/22, яке призначено на 09.02.2023р. о 11:20год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon».

Згідно ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Акорд.

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, згідно ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердила представник Позивача в судовому засіданні, їй відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з`явилась, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у поданих до суду заявах, зазначила про неможливість врегулювання спору між Сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні 09.02.2023р. представником Позивача зроблено усну заяву про подання доказів в обґрунтування понесених Позивачем судових витрат у справі в порядку ч.8 ст.129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнавалась судом обов`язковою.

В судовому засіданні 09.02.2023р. судом оглянуто оригінали документів, копії яких долучено Позивачем до позовної заяви.

Позиція Позивача:

Позивач просить суд стягнути з Відповідача 453762грн. з оплати орендної плати за Договором оренди будівельної техніки від 06.08.2019р. №06-08/19.

В обґрунтування заявленого позову Позивач зазначає, що 06.08.2019р. між Позивачем та Відповідачем укладено Договір №06-08/19 оренди будівельної техніки (далі - Договір), за умовами якого Позивачем передано, а Відповідачем прийнято у строкове платне користування Будівельну Техніку, яка є об`єктом оренди за Договором та визначена п.1.2. Договору та надалі іменується «Техніка».

Згідно п.1.2., п.1.3. та п.1.4. Договору техніка, що передається в оренду на умовах Договору: бурова установка BAUER BG-9, для виконання робіт на об`єктах Орендаря - надані «Об`єкт». Строк оренди встановлюється до 31.12.2019р. та починається з моменту підписання Акту прийому-передачі в оренду. За домовленістю сторін строк оренди подовжується на наступний період, про що укладається додаткова угода. Техніка є такою, що була у експлуатації. До укладання Договору Орендар провів огляд Техніки та дійшов висновку, що її якість та комплектність відповідає меті її оренди (використання) Орендарем.

Факт передачі Техніки в оренду та її повернення з оренди підтверджується відповідними Актами прийому передачі, які підписуються уповноваженими представниками Сторін та скріплюються печатками Сторін. Акти прийому-передачі Техніки в оренду повернення з оренди є невід`ємними частинами Договору. Дата підписання Актів прийому-передачі Техніки в оренду/повернення з оренди є безпосередньою датою передачі/приймання/повернення Техніки. Передача техніки з оренди (її повернення з оренди) здійснюється на об`єкті Орендаря (п.2.2., п.2.3. та п.2.4. Договору).

Згідно п. 4.2., 4.3. та п. 4.4. Договору вартість 1 місяця оренди Техніки становить: 841500грн., в т.ч. ПДВ. Попередню оплату (аванс) в розмірі 30% від місячної вартості, Орендар зобов`язується перерахувати на рахунок Орендодавця протягом 3 банківських днів з моменту укладання даного Договору. У випадку користування Технікою не повний календарний місяць орендна плата розраховується пропорційно до фактичної кількості днів користування у такому місяці.

Позивач зазначає, що 09.08.2019р. ТОВ «Будівельне управління механізації» отримало від Концерну «Містшляхбуд» грошові кошти у розмірі 179000грн.

13.09.2019р. між Сторонами укладено Акт прийому-передачі до Договору №06-08/19 оренди будівельної техніки від 06.08.2019р., відповідно до якого на умовах Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв у оренду (строкове платне користування) будівельну техніку: бурова установка BAUER BG-9.

Згідно Акту повернення будівельної техніки до Договору Відповідач повернув, а Позивач прийняв об`єкт оренди - будівельну техніку, що має наступні характеристики: бурова установка BAUER BG-9.

Позивач зазначає, що між Сторонами підписано Акти надання послуг від 30.09.2019р. №571 на суму 454410грн. та від 23.10.2019р. №609 на суму 178352грн.

Підсумовуючи наведене Позивач зазначає, що загальна вартість оренди будівельної техніки по Договору становить 632762грн.

При цьому, згідно доводів Позивача, Позивач в повному обсязі виконав свої зобов`язання по Договору, однак, до цього часу Відповідачем не оплачено вартість оренди будівельної техніки: бурова установка BAUER BG-9 по Договору, яка з урахуванням сплаченого авансу, становить 453762грн.

Позивач зазначає, що 06.07.2022р. ним пред`явлено Відповідачу претензію на суму 453762грн. із проханням перерахувати заборгованість, однак, відповідачем проігноровано вищевказану претензію та не було перераховано грошові кошти у сумі 453762грн. за оренду будівельної техніки за Договором.

Також, Позивач неодноразово звертався до Відповідача із проханням підписати Акт звірки взаємних розрахунків по Договору. Зокрема, 06.07.2022р. разом із претензією було направлено на адресу Відповідача Акт звірки взаємних розрахунків за період з січня 2019р. по червень 2022р. між Сторонами у двох екземплярах, але Відповідачем не повернуто Позивачу підписаний екземпляр Акту.

Також, у поданій до господарського суду позовній заяві Позивач повідомляє суд про попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які Позивач вже поніс та які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, в тому числі витрати на правничу допомогу адвоката, складає орієнтовну (попередню) суму у розмірі 50000грн.

В судовому засіданні 09.02.2023р. представником Позивача зроблено усну заяву про подання доказів в обґрунтування понесених Позивачем судових витрат у справі в порядку ч.8 ст.129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Позиція Відповідача:

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.10 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 ГПК України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за відсутності повноважного представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Позивачем доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

06.08.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління механізації» (надалі Позивач, Орендодавець) та Концерном «Містшляхбуд» (надалі Відповідач, Орендар) укладено Договір оренди будівельної техніки №06-08/19 (надалі Договір) за умовами якого (п.1.1. Договору) Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування Будівельну Техніку, яка є об`єктом оренди за цим Договором та визначена п.1.2. Договору та надалі іменується «Техніка».

Техніка, що передається в оренду на умовах цього Договору: бурова установка BAUER BG-9, для виконання робіт на об`єктах Орендаря - надалі «Об`єкт» (п.1.2. Договору).

Згідно п.1.3. Договору строк оренди встановлюється до 31.12.2019р. та починається з моменту підписання Акту прийому-передачі в оренду. За домовленістю сторін строк оренди подовжується на наступний період, про що укладається додаткова угода.

Техніка повинна бути передана Орендодавцем та прийнята Орендарем протягом трьох робочих днів з моменту підписання Сторонами цього Договору (п.2.1. Договору).

Факт передачі Техніки в оренду та її повернення з оренди підтверджується відповідними Актами прийому-передачі, які підписуються уповноваженими представниками Сторін та скріплюються печатками Сторін. Акти прийому-передачі Техніки в оренду/повернення з оренди є невід`ємними частинами Договору (2.2. Договору).

Відповідно до п.2.3. Договору дата підписання Актів прийому-передачі Техніки в оренду/повернення з оренди є безпосередньою датою передачі/приймання/повернення Техніки. Обов`язок підготовки Актів прийому-передачі Техніки в оренду/повернення з оренди лежить на Орендодавцеві.

Згідно п.3.1. Договору Техніка передається Орендарю у користування з метою її використання в господарській діяльності Орендаря при здійсненні останнім відповідних будівельних робіт на об`єкті Орендаря.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що нарахування та сплата орендної плати за користування Технікою здійснюється в національній валюті України Гривні.

Відповідно до п.4.2. Договору вартість 1 місяця оренди Техніки становить 841500грн., в тому числі ПДВ.

Пунктом 4.3. Договору Сторонами погоджено, що попередню оплату (аванс) в розмірі 30% від місячної вартості, Орендар зобов`язується перерахувати на рахунок Орендодавця протягом трьох банківських днів з моменту укладання даного Договору.

У випадку користування Технікою не повний календарний місяць орендна плата розраховується пропорційно до фактичної кількості днів користування у такому місяці (п.4.4. Договору).

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що розрахунки за надані Орендодавцем орендні послуги здійснюються Орендарем на підставі Актів здачі-приймання наданих орендних послуг, підписаних уповноваженими представниками Сторін.

Цей Договір набирає чинності з моменту його затвердження Сторонами та діє до закінчення строку оренди, а в частині розрахунків, відшкодування шкоди, сплати штрафних санкцій, невчасного повернення Техніки з оренди до повного виконання їх Сторонами (п.8.1. Договору).

Вказаний Договір підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печатки юридичних осіб Сторін Договору.

Згідно доводів Позивача 09.08.2019р. Відповідачем сплачено на користь Позивача 179000грн. за Договором.

Вказаний Договір підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печатки юридичних осіб Сторін Договору.

Актом прийому-передачі від 13.09.2019р. б/н до Договору (Додаток №1) Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) наступну Будівельну Техніку: Бурова установка BAUER BG-9.

Актом надання послуг від 30.09.2019р. №571 Позивачем передано Відповідачу послуги оренди бурової установки BAUER BG-9 у кількості 0,54 місяця на суму 454410грн. з ПДВ. Актом надання послуг від 23.10.2019р. №609 Позивачем передано Відповідачу послуги оренди бурової установки BAUER BG-9 у кількості 0,21 місяця на суму 178352грн. з ПДВ. Акти надання послуг підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печатки юридичних осіб Сторін Договору.

Актом б/д б/н повернення будівельної техніки до Договору Орендар повернув, а Орендодавець прийняв об`єкт оренди - будівельну техніку (далі «Техніка»), що має наступні характеристики: Бурова установка BAUER BG-9. Техніка, що передається, оглянута і перевірена Орендодавцем, та повернена йому в тому стані та комплектації в якому вона була отримана Орендарем, з врахуванням нормального зносу. Претензій до фактичного стану поверненої техніки у Орендодавця не має. Вказаний Акт повернення будівельної техніки підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печатки юридичних осіб Сторін Договору.

З метою досудового врегулювання спору Позивач 06.07.2022р. звертався до Відповідача Претензією від 06.07.2022р. вих.№99-ЮР з вимогою про перерахування на користь Позивача 453762грн. суми заборгованості зі сплати орендної плати за Договором, а також підписання актів звірки взаєморозрахунків. Відповідачем вказану Претензію отримано 26.07.2022р., однак залишено без відповіді та реагування. Докази повного або часткового задоволення Відповідачем Претензії Позивача від 06.07.2022р. вих.№99-ЮР в матеріалах справи відсутні, станом на час проведення судового засідання з розгляду спору по суті Учасниками справи суду не заявлені та не подані.

Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Реалізуючи передбачене ст.55 Конституції України, ст.4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (ст.626 ЦК України).

Згідно ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч.2 ст.180 ГК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ч.4 ст.284 ГК України).

Згідно ч.1 ст.286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

У відповідності до ч.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору; з цього моменту договір найму припиняється.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ст.614 ЦК України).

Як передбачено ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду (постанова від 11.09.2020р. у справі №910/16505/19), тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Аналізуючи твердження та подані Позивачем на їх підтвердження докази, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені Позивачем обставини щодо укладення між Позивачем та Відповідачем Договору, на виконання якого Позивачем надано, а Відповідачем прийнято у тимчасове платне користування Техніку за Договором, повернення Відповідачем Позивачу орендованої за Договором Техніки, а також неналежне виконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань зі сплати орендної плати за користування Технікою за Договором за період з серпня по вересень 2019р., внаслідок чого, з врахуванням відсутності в Договорі строку оплати орендної плати та дати надіслання Позивачем Відповідачу Претензії від 06.07.2022р. вих. №99-ЮР про сплату боргу, утворився борг зі сплати орендної плати в розмірі 453762грн.

Відтак, право Позивача, за захистом якого він вернувся до суду, є порушеним, та підлягає захисту судом, а позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 453762грн. заборгованості зі сплати орендної плати за Договором є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст.ст.73, 74 ГПК України).

Згідно з ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України» Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте, Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд враховує позицію ЄСПЛ («Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Згідно Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт укладення між Сторонами Договору, здійснення Позивачем господарської операції передання Техніки в оренду, повернення Відповідачем Позивачу орендованої за Договором Техніки, а також неналежне виконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань зі сплати орендної плати за користування Технікою за Договором, беручи до уваги наявність вини Відповідача щодо несплати орендної плати згідно умов Договору, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 453762грн. суми заборгованості зі сплати орендної плати є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (Закон) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2022 року для працездатних осіб в розмірі 2481 гривні.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач вже поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати, в тому числі на оплату послуг професійної правничої допомоги, орієнтовно, в розмірі 50000грн.

Як доказ сплати судового збору Позивачем подано Платіжне доручення від 20.10.2022р. №8339 про сплату 6806,44грн. судового збору за подання позовної заяви до господарського суду, оригінал якого є додатком №1 до позовної заяви. Інших доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат у справі Позивачем суду не заявлено та не подано.

При цьому суд звертає увагу на те, що Позивачем у поданій до господарського суду позовній заяві визначено одну позовну вимогу майнового характеру із ціною позову 453762грн., а відтак, сума належного до сплати за подання такої позовної заяви судового збору складає 1,5% від ціни позову 6806,43грн.

Відтак, Позивачем здійснено переплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 0,01грн. (6806,44-6806,43).

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п.1 ч.1 ст.7 Закону).

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція у п.5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або в ухвалі про закриття провадження у справі, або в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Згідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч.2 ст.126 ГПК України).

Згідно з ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч.1 ст.9 Конституції України).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим ( «East/West Alliance Limited» проти України»).

При цьому суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16, що на підтвердження факту понесення судових витрат та їх розміру суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Також судом враховано позицію Об`єднаної палати Верховного Суду, викладену в постанові від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, відповідно до якої, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З врахуванням наведеного, в тому числі зробленої Позивачем в судовому засіданні 09.02.2023р. усної заяви про подання доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду суд зазначає, що згідно до ч.ч.1-3 ст.221 ГПК України у випадку, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог; у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат. (п.5 ч.6 ст.238 ГПК України).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами п.1 ч.4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на Відповідача.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу І ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 6806,44грн., недоведення Відповідачем розміру понесених судових витрат у справі, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 6806,43грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та стягнути з Відповідача на користь Позивача 6806,43грн. судового збору.

Також суд дійшов висновків про наявність правових підстав до призначення судового засідання для вирішення питання про розподіл понесених Позивачем судових витрат у справі на 13:20год. 23.02.2023р. і встановлення Позивачу п`ятиденного строку з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.

При цьому, з врахуванням доводів мотивувальної частини рішення щодо розміру заявлених позовних вимог та суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору судом встановлено, що Позивач наділений правом на повернення з Державного бюджету України 0,01грн. сплаченого згідно Платіжного доручення від 20.10.2022р. №8339 судового збору у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З підстав відсутності клопотання Позивача про повернення 0,01грн. сплаченого згідно Платіжного доручення від 20.10.2022р. №8339 судового збору у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом суд зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення. Проте, вказане не позбавляє Позивача права на звернення до суду із відповідним клопотанням в майбутньому.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 11, 16, 509, 510, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 759, 762, 773, 782, 795 Цивільного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Концерну «Містшляхбуд» (79044, Львівська область, м.Львів, вул.Мельника, буд.8; ідентифікаційний код: 35047482) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління механізації» (21036, Вінницька область, м.Вінниця, Хмельницьке шосе, буд.2, офіс 113; ідентифікаційний код: 38055234) 453762грн. суми заборгованості зі сплати орендної плати та 6806,43грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених Відповідачем судових витрат у справі на 23.02.2023р. о 13:20год.

Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: м.Львів, вул.Личаківська, 128. Інформація про номер зали судового засідання буде розміщена на дошці оголошень суду.

5.Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління механізації» п`ятиденний строк з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.

6.Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

7.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 17.02.2023р.

Головуючий суддя Фартушок Т.Б.