Рішення

від 16.02.2023 по справі 917/2009/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2023 Справа № 917/2009/21

м. Полтава

за позовною заявою заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Покровська, 22, м. Решетилівка, Полтавська область, 38400, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Карлівської міської ради Полтавської області, вул. Полтавський шлях, 85, м. Карлівка, Полтавська область, 39500

до 1. Полтавської районної ради, вул. Шевченка, 5, м. Полтава, 36000

2. Благодійної організації Фонд Добробут, Благодійність, Розвиток, вул. Великотирнівська, 51, м. Карлівка, Полтавська область, 39500

про визнання незаконним рішення, скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін в судовому засіданні:

від прокуратури: Пальонна О.О., посв. № 067794 від 30.08.2022;

від позивача: Степанюк І.Л., дов. № 04-41/2750 від 08.12.2022;

від співвідповідача (БО Фонд Добробут, Благодійність, Розвиток): Жолонко О.В., ордер ВІ № 1055376 від 28.08.2022;

від співвідповідача (БО Фонд Добробут, Благодійність, Розвиток): Гнідаш С.О., ордер ВІ № 1123881 від 24.01.2023;

від співвідповідача (БО Фонд Добробут, Благодійність, Розвиток): Гуріна Н.Г. (голова правління);

від співвідповідача (БО Фонд Добробут, Благодійність, Розвиток): Кобченко Ю.В. (засновник);

від співвідповідача (БО Фонд Добробут, Благодійність, Розвиток): Удовиченко О.В. (засновник);

від співвідповідача (БО Фонд Добробут, Благодійність, Розвиток): Бегмат О.Л. (засновник).

Відповідно до ч. 6 ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено про дату складення повного рішення.

Суть справи: 29.12.2021 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Карлівської міської ради до 1) Карлівської районної ради Полтавської області, 2) Полтавської районної ради, 3) Благодійної організації Фонд Добробут, Благодійність, Розвиток про визнання незаконним та скасування рішення двадцять восьмої сесії сьомого скликання Карлівської районної ради від 25.06.2020 «Про розгляд звернення депутатів районної ради щодо передачі майна спільної власності територіальних громад Карлівського району»; про скасування державної реєстрації права приватної власності за Благодійною організацією «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, а саме - стадіон з реєстраційним номером 365794353216, яке знаходиться по вул. Полтавський шлях, 83, м. Карлівка, Полтавської області та про витребовування з чужого незаконного володіння Благодійної організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» на користь Карлівської міської ради Полтавської області громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (стадіон загальною площею 154,9 кв.м., вартістю 1509586,46 грн за вказаною вище адресою.

Разом із позовною заявою прокурор звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, стадіон загальною площею 154,9 кв.м., який знаходиться по вул. Полтавський шлях, 83, м. Карлівка Полтавської області (том 1, а.с. 39-45).

Ухвалою від 30.12.2021 (том 1, а.с. 50-52) суд відмовив заступнику керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в задоволенні заяви про забезпечення позову в цій справі та ухвалою від 30.12.2021 повернув позовну заяву (том 1, а.с. 53-56)

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 (том 2, а.с. 207-2013) ухвала Господарського суду Полтавської області від 30.12.2021 про повернення позовної заяви скасована, а справа направлена до Господарського суду Полтавської області для подальшого розгляду.

Справа надійшла до Господарського суду Полтавської області 22.08.2022.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.08.2022, матеріали справи № 917/2009/21 передані до розгляду судді Пушку І.І.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на наступні обставини:

-оспорюване рішення Карлівської районної ради прийняте всупереч вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, ч. 7 ст. 60 зазначеного Закону, оскільки на його підставі було безоплатно передано у приватну власність Благодійної організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» (третього відповідача) майно спільної власності територіальних громад, при цьому, таке майно (стадіон) не входило до переліку об`єктів, включених до плану приватизації на 2020 рік;

- при здійсненні оспорюваних реєстраційних дій було зареєстровано право приватної власності на об`єкти, які згідно з рішенням сесії від 25.06.2020 щодо безоплатної передачі майна та актом приймання-передачі від 06.07.2020 не передавалися Благодійній організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток»;

-відповідно до п. 10 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» за пропозицією сільських, селищних, міських рад правонаступник районної ради району, ліквідованого Верховною Радою України після припинення відповідних районних рад як юридичних осіб, але не пізніше 1 липня 2021 року, зобов`язаний передати у комунальну власність територіальних громад усі об`єкти спільної власності територіальних громад району, які знаходяться на території цих територіальних громад, тому прокурор вважає, що об`єкт нерухомого майна стадіон по вул. Полтавський шлях, 83 в м. Карлівка Полтавської області мав бути переданий рішенням сесії Карлівської районної ради із спільної власності територіальних громад Карлівського району до комунальної власності Карлівської міської об`єднаної територіальної громади, інтереси якої представляє Карлівська міська рада (позивач);

-з урахуванням викладених обставин, прокурор зазначає, що спірне нерухоме майно було відчужено без волевиявлення власника, тому воно підлягає витребуванню у комунальну власність, на користь Карлівської міської ради, від набувача Благодійної організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток», відповідно до ст.ст. 387,388 Цивільного кодексу (далі ЦК України);

-факт вибуття спірного нерухомого майна з комунальної власності завдає не тільки матеріальної шкоди громаді, а й становить значний суспільний інтерес, адже відчужене комунальне майно знаходиться у центрі міста Карлівка і є єдиним у місті об`єктом спортивної спрямованості, тому прокурор вважає, що не вбачається невідповідності втручання держави у право власності Благодійної організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном;

-Карлівська міська рада володіла інформацією про порушення інтересів держави, мала повноваження для їх захисту, але не звернулась до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Ухвалою від 31.08.2022 (том 3, а.с. 2-3) Господарський суд Полтавської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 29.09.2022 о 10-30 год.

В судове засідання 29.09.2022 від представників позивача та Благодійної організації Фонд Добробут, Благодійність, Розвиток надійшли клопотання про відкладення підготовчого засідання, представники Карлівської районної ради та Полтавської районної ради (відповідачі-2,3) в судове засідання не з`явились. Ухвалою від 29.09.2022 (том 3, а.с. 15-16) суд відклав підготовче засідання на 27.10.2022 о 10-30 год.

Карлівська районна рада Полтавської області та Полтавська районна рада у встановлений судом строк відзиви на позов не надали.

Співвідповідач - Благодійна організація «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» у відзиві від 13.10.2022 (том 3, а.с. 19-29) проти позову заперечує, посилаючись на наступні обставини:

-оспорюване рішення Карлівської районної ради від 25.06.2020 є актом ненормативного характеру, який вичерпав свою дію в зв`язку з реалізацією, тому вимога про визнання незаконним зазначеного акту є неефективним способом захисту прав позивача, а також на те, що спір про визнання такого акта незаконним непідвідомчій господарському суду;

-спірне майно вибуло з володіння власника (територіальних громад Карлівського району в особі Карлівської районної ради) за його волею, шляхом реалізації дискреційних повноважень районної ради, визначених Конституцією України та законодавством, зокрема, ч. 6 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою передбачено, що доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою;

-спірне майно (стадіон) використовувалося третім відповідачем з 2011 року з метою сприяння розвитку масової фізичної культури, спорту та туризму на підставі договору позички, за рахунок пожертв в цей період була здійснена реконструкція зазначеного майна на суму 2 625 614,20 грн, за період 2015-2019 на утримання стадіону було витрачено 1 334 859 грн власних коштів, у 2020 році такі витрати склали 296 670 грн, які не були відшкодовані власником майна;

-відповідно до прецедентної практики, викладеної в рішеннях Європейського суду з прав людини, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються;

-правонаступником Карлівської районної ради, якій належало спірне майно, є Полтавська районна рада, а не Карлівська міська рада, визначена позивачем в позовній заяві прокурора;

-п. 10 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено процедурний порядок передачі до комунальної власності територіальних громад об`єктів права власності, в той же час, Карлівська міська рада не зверталася як до Карлівської районної ради, так і до її правонаступника Полтавської районної ради з відповідною пропозицією, а судове рішення жодним чином не може підміняти собою рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі майна у комунальну власність, тому заявлені позовні вимоги є втручанням в дискреційні повноваження відповідних рад.

Прокурором у відповіді на відзив від 19.10.2022 (том 3, а.с. 90-103) було зазначене наступне:

- чинними Цивільним кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», Постановою Кабінету Міністрів України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» від 21.09.1998, не встановлено підстав, порядку та механізму безоплатного відчуження майна зі спільної власності територіальних громад у приватну власність, разом з тим, на думку прокурора, таке безоплатне відчуження ослаблює економічні основи місцевого самоврядування, завдає майнової шкоди інтересам територіальних громад;

- вчинення дій, пов`язаних зі зміною фізичного стану майна, яке було предметом Договору позички № 258 від 20.04.2011, не може бути підставою для його безоплатної передачі у приватну власність користувача;

- оскаржуваним рішенням безпідставно позбавлено власника (територіальну громаду) права власності на нерухоме майно, а відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується;

- якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта;

- відповідно до пп. 16 п. 1 Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-IX у Полтавській області утворено Полтавський район (з адміністративним центром у місті Полтава), у склад якого, зокрема, входить територія Карлівської міської територіальної громади, тому об`єкт нерухомого майна стадіон по вул. Полтавський шлях, 83 в м. Карлівка Полтавської області мав бути переданий рішенням сесії Карлівської районної ради із спільної власності територіальних громад Карлівського району до комунальної власності Карлівської міської об`єднаної територіальної громади, інтереси якої представляє Карлівська міська рада;

- саме віндікаційний позов про витребовування майна з чужого незаконного володіння відповідно до ст.ст.387,388 ЦК України є ефективним способом захисту прав власника, який вважає, що належне йому на праві власності майно вибуло з його володіння поза його волею, з цих же підстав підлягає скасуванню державна реєстрація права приватної власності третього відповідача на спірне майно з одночасним припиненням речових прав на відповідний об`єкт нерухомого майна;

- факт вибуття спірного нерухомого майна з комунальної власності завдає не тільки матеріальної шкоди громаді, а й становить значний суспільний інтерес, адже, відчужене комунальне майно знаходиться у центрі міста Карлівка і є єдиним у місті об`єктом спортивної спрямованості.

Ухвалою від 27.10.2022 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та призначив дату наступного підготовчого засідання на 17.11.2022 о 10-30 год.

16.11.2022 до Господарського суду Полтавської області надійшла заява Благодійної організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» від 16.11.2022 (вх. № 8795; том 3, а.с. 148-149) про відвід судді Пушка І.І. від розгляду справи №917/2009/21.

Ухвалою від 17.11.2022 (том 3, а.с. 151-153) суд відмовив Благодійній організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» в задоволенні заяви про відвід судді Пушка І.І. від розгляду справи № 917/2009/21.

17.11.2022 підготовче засідання в цій справі не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Полтава та Полтавській області повітряної тривоги. Ухвалою від 17.11.2022 (том 3, а.с. 154-155) суд призначив дату наступного підготовчого засідання на 08.12.2022 о 10-30 год.

08.12.2022 в судовому засіданні суд відхилив клопотання представника БО Фонд Добробут, Благодійність, Розвиток про зупинення провадження у справі (вх. № 9672 від 08.12.2022; том 3, а.с. 160-167) в порядку п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України до винесення рішення Полтавським окружним адміністративним судом в справі № 440/9339/22 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Карлівської міської ради Полтавської області про визнання протиправним та та скасування рішення про державну реєстрацію від 21.05.2014 № 13212514, прийнятого державним реєстартором реєстраційної служби Карлівського районного управління юстиції Полтавської області Бугаєнко Вікторією Миколаївною, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 365794353216, про що проголошено протокольну ухвалу та зафіксовано в протоколі судового засідання від 08.12.2022 (том 3, а.с. 177-181).

Ухвалою від 08.12.2022 (том 3, а.с. 182-184) суд закрив провадження у справі в частині вимог до Карлівської районної ради Полтавської області, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.12.2022 о 10:30 год.

02.02.2023 від співвдповідача в справі (Полтавської районної ради) надійшов відзив на позовну заяву № 17 від 30.01.2023 (вх. № 1386 від 02.02.2023; том 4, а.с. 1-5).

Відповідно до ст. 113 ГПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Частиною 8 ст. 165 ГПК визначено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Пунктом 5 ухвали від 31.08.2022 суд встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов до 15 днів з дня вручення цієї ухвали. Зазначена ухвала направлялась на офіційну електронну адресу Полтавської районної ради 01.09.2022 (том 3, а.с. 4).

За ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, а також те, що Полтавська районна рада не зверталась до суду із заявою про продовження строку для подання відзиву на позов, суд залишив відзив на позовну заяву співвдповідача (Полтавської районної ради) № 17 від 30.01.2023 (том 4, а.с. 1-5) без розгляду.

Від Благодійної організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» надійшла відповідь на відзив Полтавської районної ради (вх. № 1306 від 01.02.2023; том 3, а.с. 223-230), яку суд не приймає до розгляду, враховуючи те, що відповідь на відзив є заявою по суті справи та подається позивачем або його представником (ч. 2 ст. 161, ч. 1, 2 ст. 166 ГПК України), а не співвідповідачем.

Ухвалою від 22.12.2022 (том 3, а.с. 197-198) суд відклав розгляд справи по суті на 02.02.2023 о 10-30 год.

В судовому засіданні 02.02.2023 при розгляді справи по суті було оголошено перерву до 16.02.2023 об 11-30 год.

В судове засідання 16.02.2023 представник Полтавської районної ради не з`явився, від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі (вх. № 2025 від 15.02.2023; том 4, а.с. 15).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та прокурора, суд встановив наступні фактичні обставини.

Відповідно до рішення третьої сесії двадцять четвертого скликання Карлівської районної ради від 25.09.2002 «Про приймання майна у спільну власність територіальних громад Карлівського району» (том 2, а.с. 97) у спільну власність територіальних громад Карлівського району було прийнято безоплатно із власності ВАТ «Карлівський машинобудівний завод» стадіон загальною площею 1,8424 га, балансовою вартістю 2704,37 грн.

Зазначена обставина підтверджується актом приймання-передачі майна із власності ВАТ «Карлівський машинобудівний завод» у спільну власність територіальних громад Карлівського району від 06.06.2003, відповідно до якого було передано стадіон по вул. Леніна в м. Карлівка Полтавської області, до складу якого входять: роздягалка без опалення, огорожа, трибуни, площадка волейбольна, футбольне поле, футбольні ворота 2 шт., балансовою вартістю 2704,37 грн (том 2, а.с. 99).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 28250920 від 17.10.2014, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 104773189 від 23.11.2017 та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 215149985 від 06.07.2020 (том 2, а.с. 141-143), 11.04.2014 було зареєстровано право комунальної власності територіальної громади Карлівського району в особі Карлівської районної ради на об`єкт стадіон по вул. Полтавський шлях (колишня Леніна), 83 в м. Карлівка Полтавської області, складовими частинами якого є: роздягалка без опалення, огорожа, трибуни, площадка волейбольна, футбольне поле, футбольні ворота 2 шт. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 365794353216).

20.04.2011 між Відділом управління комунальним майном, що належить до спільної власності територіальних громад Карлівського району Полтавської області (Позичкодавець) та Благодійною організацією «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» (Користувач) укладено Договір № 258 позички майна стадіону «Машинобудівник» (том 2, а.с. 100-101).

Згідно з п. 6.1 Договору позички № 258 від 20.04.2011 цей договір укладений на 25 років і діє з 20.04.2011 по 20.04.2036.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного вище Договору позички, Позичкодавець передав, а Користувач прийняв у строкове безоплатне користування майно стадіону «Машинобудівник», а саме приміщення роздягальні, вбиральню, трибуни, футбольні ворота в кількості 2 шт., огорожу, за адресою: вул. Леніна, 83 в м. Карлівка Полтавської області, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі майна від 20.04.2011 (том 2, а.с. 102).

В п. 3 вказаного акту зазначено, що передане майно потребує поточного чи капітального ремонту.

Наказом Відділу управління комунальним майном, що належать до спільної власності територіальних громад Карлівського району Полтавської області № 30-в від 05.09.2011 «Про погодження проведення реконструкції стадіону «Машинобудівник» було надано згоду Благодійній організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» на проведення реконструкції стадіону «Машинобудівник», що належить до спільної власності територіальних громад Карлівського району і знаходиться за адресою: вул. Леніна, 83 в м. Карлівка Полтавської області (том 2, а.с. 105).

Протягом листопада 2011 - січня 2012 Благодійною організацією «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» була проведена реконструкція стадіону «Машинобудівник» вартістю 2 252 000 грн, що підтверджується Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації за № ПТ14212021261, зареєстрованою Інспекцією ДАБК Полтавській області (том 2, а.с. 109-111).

16.07.2014 між ТОВ «Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи» (Пожертвувач) та Благодійною організацією «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» (Обдаровуваний) укладено Договір пожертви (том 2, а.с. 112-118), відповідно до п. 1.1 якого Пожертвувач передає безоплатно у власність Обдаровуваному майно, надає послуги та будівельні матеріали. Згідно з п. 1.2 Договору пожертви, предметом пожертви є спортивний майданчик відкритого типу з обладнаним футбольним полем з покриттям із рулонного газону, трибуни та будівельні матеріали для його подальшого утримання, а також облаштування стадіону «Машинобудівник» та використання його за призначенням.

Відповідно до п. 1.6 зазначеного Договору, сторони домовилися визначити вартість предмету пожертви у розмірі 2 625 614,20 грн, до якої входять будівельні матеріали, послуги та роботи по облаштуванню території.

Рішенням двадцять восьмої сесії сьомого скликання Карлівської районної ради від 25.06.2020 «Про розгляд звернення депутатів районної ради щодо передачі майна спільної власності територіальних громад Карлівського району», прийнятому на пленарному засіданні, було вирішено передати стадіон, що знаходиться за адресою: вул. Полтавський шлях, 83 в м. Карлівка Полтавської області первісною (загальною) балансовою вартістю 4207,00 грн із спільної власності територіальних громад Карлівського району у власність Благодійної організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» (том 2, а.с. 136).

Пунктом 3 вказаного рішення зобов`язано Благодійну організацію «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» на постійній основі забезпечити цільове використання стадіону та вільний доступ жителям Карлівського району для занять фізкультурою та спортом.

Згідно з актом приймання-передачі майна із спільної власності територіальних громад Карлівського району у власність Благодійної організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» від 06.07.2020 було передано стадіон, що складається з 4 трибун, вбиральні тимчасової, воріт 2 шт., хвіртки 2 шт., огорожі 2 шт., футбольного поля, футбольних воріт 2 шт., волейбольного майданчика, первісною (загальною) балансовою вартістю 4207,00 грн (том 2, а.с. 137).

Зазначеним актом приймання-передачі від 06.07.2020 також зафіксовано, що на об`єкті «Стадіон», реєстраційний номер 365794353216, виконано роботи по реконструкції: замінено покриття футбольного поля та влаштовано полив з дренажем, замість знесених дерев`яних трибун встановлено металоконструкції з посадковими місцями, виконано роботи по освітленню стадіону, покращено волейбольний майданчик, встановлено інформаційне табло.

Державним реєстратором виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області 06.07.2020 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 52981459 про проведення державної реєстрації права приватної власності на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами з реєстраційним номером 365794353216 по вул. Полтавський шлях, 83, м. Карлівка Полтавської області за Благодійною організацією «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» (том 2, а.с. 140).

До складу об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 365794353216 включено: трибуна А-1, трибуна Б-1, трибуна В-1, трибуна Г, ворота 1, ворота 2, хвіртка 3, 6, огорожа 4, 5, табло 7, ємність 8, 9, волейбольний майданчик 10, вимощення 11, 12, футбольне поле 13, футбольні ворота 14, футбольні ворота 15, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 215158686 від 06.07.2020, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 215150876 від 06.07.2020 та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 219399632 від 07.08.2020 (том 2, а.с. 141-147).

Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-ІХ, було прийняте рішення про ліквідацію Карлівського району Полтавської області та створення Полтавського району у складі територій територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, зокрема, Карлівської міської територіальної громади.

Відповідно до п.6-2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України припинення повноважень районних рад, а також припинення районних рад як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень:

1) повноваження районних рад, які представляли спільні інтереси територіальних громад районів, ліквідованих Верховною Радою України (далі - ліквідовані райони), закінчуються в день набуття повноважень обраними на відповідних перших місцевих виборах районними радами районів, утворених Верховною Радою України (далі - новоутворені райони);

2) не пізніше завершення другої сесії районної ради, яка представляє спільні інтереси територіальних громад новоутвореного району, у порядку, визначеному цим пунктом, починається реорганізація районних рад ліквідованих районів шляхом приєднання до районної ради, розміщеної в адміністративному центрі новоутвореного району, а у випадку, передбаченому підпунктом 5 цього пункту, - утворення районних рад як юридичних осіб;

3) районна рада, яка представляє спільні інтереси територіальних громад новоутвореного району, з дня набуття нею повноважень є правонаступником всього майна, прав та обов`язків районних рад, які представляли спільні інтереси територіальних громад ліквідованих районів, території яких включені до складу новоутвореного району, якщо інше не передбачено цим Законом

Як свідчать отримані судом відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 28.10.2021 було здійснено запис про припинення Карлівської районної ради як юридичної особи внаслідок реорганізації (том 3, а.с. 168-169), правонаступником Карлівської районної ради є Полтавська районна рада, про що також здійснено запис до Єдиного державного реєстру.

Стосовно процесуальних підстав подання позову прокурором в інтересах держави судом та визначення органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із ч. ч. 3-4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З огляду на те, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному тоді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

При цьому, не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 справі № 806/1000/17 та від 28.11.2018 у справі № 914/2612/17.

Крім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц викладено позицію щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в суді.

Зокрема, у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, у цивільних правовідносинах. Тому відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).

Поряд з викладеним, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що за подібних обставин необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства й відповідача, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це належним чином.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або належним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про рушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на зазначене порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом підтвердження судом підстав для представництва.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що об`єкт нерухомого майна стадіон по вул. Полтавський шлях, 83 в м. Карлівка Полтавської області мав бути переданий рішенням сесії Карлівської районної ради із спільної власності територіальних громад Карлівського району до комунальної власності Карлівської міської об`єднаної територіальної громади, інтереси якої представляє Карлівська міська рада, тому прокурор вважає, що наявні підстави для захисту прав Карлівської міської ради як власника відповідного майна, з володіння якого воно вибуло з порушенням вимог закону. Також прокурор посилається на те, що факт вибуття спірного нерухомого майна з комунальної власності завдає не тільки матеріальної шкоди громаді, а й становить значний суспільний інтерес, адже відчужене комунальне майно знаходиться у центрі міста Карлівка і є єдиним у місті об`єктом спортивної спрямованості.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Решетилівською окружною прокуратурою направлено лист до Карлівської міської ради про вжиття заходів представницького характеру від 11.05.2021 за №56/1-1115 вих.-21 (том 2, а.с. 159-160). Зазначене повідомлення направлялось прокурором більш ніж за шість місяців до подання позовної заяви, тобто завчасно.

У відповіді на вказане повідомлення Карлівська міська рада в листі № 06-21/1703 від 26.05.2021 (т. 2, а.с. 161) зазначила, що обрані райради нових районів з дня набуття ними повноважень є правонаступниками всього майна, прав та обов`язків районних рад, території яких було включено до складу відповідного нового району. Майно, а саме ті окремі об`єкти спільної власності, які знаходяться на території цих громад, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, встановлених Бюджетним кодексом України, мають бути передані громадам. Тобто, якщо на території громади є об`єкт спільної власності, необхідний їй для надання послуг, то він має перейти у комунальну власність громади. У відповідності до цього, Карлівська районна рада здійснила передачу майна із спільної власності територіальних громад Карлівського району до комунальної власності Карлівської об`єднаної територіальної громади, інтереси якої представляє Карлівська міська рада. Щодо деякого майна, яке не увійшло до актів приймання-передачі, Карлівська міська рада клопотала вже до правонаступника Карлівської районної ради Полтавської районної ради щодо включення відповідного питання до порядку денного сесії та прийняття додаткових актів приймання-передачі та їх затвердження. Питання щодо законності прийнятих рішень Карлівською районною радою має порушувати її правонаступник Полтавська районна рада. Відповідна позовна заява Карлівською міською радою не подавалась.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Решетилівська окружна прокуратура листом від 21.12.2021 за №56/1-5665 вих.-21 додатково повідомила Карлівську міську раду про звернення з даним позовом до суду (том 2, а.с. 162-164).

У зв`язку з цим, прокурором обґрунтовано відповідним чином подання позову в інтересах держави в особі Карлівської міської ради, а зазначений орган відповідно до ч. 2 ст. 53 ГПК України набув статусу позивача у справі, порушеній за позовною заявою прокурора.

Приймаючи до уваги вищенаведене, з огляду на дотримання прокурором процедури щодо представництва інтересів держави, передбаченої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», суд дійшов висновку про наявність процесуальних підстав для розгляду позовної заяви, поданої прокурором.

При розгляді справи по суті судом приймаються до уваги наступні обставини.

Стосовно доводів прокурора щодо незаконності рішення Карлівської районної ради від 25.06.2020 «Про розгляд звернення депутатів районної ради щодо передачі майна спільної власності територіальних громад Карлівського району», яким спірне майно було безоплатно передано у власність Благодійної організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток», суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами (ч. 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч. 1 ст. 172 ЦК України).

Згідно ч. 4 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою (ч. 6 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

У відповідності до п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради має здійснюватися вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Абзацом третім п. 10 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 ЦК України, територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом (ч. 4 ст.12 ЦК України).

Наведеними вище нормами законів не заборонено безоплатне відчуження майна, яке належить до спільної власності територіальних громад.

Таким чином, прокурором не надано суду доказів, які б свідчили про те, що оспорюване рішення є протиправним та суперечить вимогам закону.

Судом визнається необґрунтованим посилання прокурора на те, що порушенням вимог закону під час прийняття оспорюваного рішення є те, що спірне майно (стадіон) не входило до переліку об`єктів, включених до плану приватизації на 2020 рік.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» приватизація державного або комунального майна (далі - приватизація) - це платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.

В той же час, ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як було встановлено судом, діюче законодавство не забороняє органам місцевого самоврядування здійснювати відчуження майна, що належить до власності відповідних територіальних громад, поза межами процедури приватизації, шляхом його безоплатної передачі у власність іншим особам.

В той же час, ч. 7 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на яку посилається прокурор, дійсно передбачає, що майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Разом з тим, в позовній заяві не міститься посилання на будь-які докази, які б свідчили про те, що відчуження спірного майна реально призвело до скорочення обсягів доходів місцевого бюджету. Прокурором не надано будь-яких доказів, які б підтверджували, що з моменту прийняття у спільну власність територіальних громад району стадіону по вул. Полтавський шлях (колишня Леніна), 83 в м. Карлівка в 2003 році зазначене майно використовувалося Карлівською районною радою з метою отримання доходу та приносило будь-якій дохід.

Як свідчить лист депутата Карлівської районної ради Улька Ю.В., копія якого додана до позовної заяви, ініціювання питання щодо передачі стадіону у власність співвідповідачу Благодійній організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» було обумовлено відсутністю можливості утримання зазначеного майна за рахунок коштів районного бюджету (том 2, а.с. 128).

Також судом було встановлено, що у 2011 році майно стадіону було передане Карлівською районною радою у безоплатне користування Благодійній організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток`за договором позички № 258 від 20.04.2011 на строк по 20.04.2036 (тобто, на 25 років).

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суду не надано докази, які б свідчили про визнання недійсним зазначеного договору позички № 258 від 20.04.2011.

Як свідчить лист Благодійної організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» від 15.06.2020, адресований Карлівській районій раді, копія якого додана до позовної заяви (том 2, а.с. 129), протягом 2015-2019 років зазначеною особою (Благодійною організацією) були понесені витрати на утримання майна стадіону (обслуговування футбольного поля, охорона, оплата електроенергії та інших комунальних послуг) на суму 1 335 859 грн, а в 2020 році розмір таких витрат склав 296 670 грн.

В цьому ж листі зазначеним співвідповідачем було гарантовано, що в разі передачі майна стадіону у його власність буде забезпечено безперешкодний та постійний доступ до стадіону всіма особами з метою його цільового використання.

Стосовно доводів прокурора щодо можливого ослаблення економічних основ місцевого самоврядування внаслідок прийняття оспорюваного рішення, судом також приймається до уваги наступне.

Згідно ч.3 ст.827 ЦК України, до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу, якою врегульовані загальні положення про найм (оренду).

Ч.1 ст.778 ЦК України передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення.

Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за найм речі.

Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч. 2-4 ст. 778 ЦК України).

Як було встановлено судом, відділом управління комунальним майном, що належать до спільної власності територіальних громад Карлівського району Полтавської області було надано погодження Благодійної організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» на проведення реконструкції стадіону «Машинобудівник», що належить до спільної власності територіальних громад Карлівського району і знаходиться за адресою: вул. Леніна, 83 в м. Карлівка Полтавської області, згідно проектної документації.

Вартість проведеної реконструкції склала 2 252 000 грн, що підтверджується Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації за № ПТ14212021261, зареєстрованою Інспекцією ДАБК Полтавській області.

Крім того, судом було встановлено що на підставі договору пожертви від 16.07.2014, укладеного з ТОВ «Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи» (Пожертвувач), Благодійною організацією «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» було отримане майно: спортивний майданчик відкритого типу з обладнаним футбольним полем з покриттям із рулонного газону, трибуни та будівельні матеріали для його подальшого утримання, загальною вартістю 2 625 614,20 грн, використані для облаштування стадіону «Машинобудівник», балансова вартість якого на момент передачі в позичку складала 4 207 грн.

З наведених вище обставин вбачається, що передача оспорюваним рішенням майна стадіону по вул. Полтавський шлях (колишня Леніна), 83 в м. Карлівка у власність Благодійної організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» не скоротила обсяги доходів місцевого бюджету, а призвела до значної економії бюджетних коштів в подальшому, з огляду на встановлені діючим законодавством зобов`язання щодо відшкодування позичкодавцем користувачеві вартості поліпшень, які не можуть бути відокремлені від майна, яке було предметом договору позички.

Одночасно, суд звертає увагу, що після закінчення договору позички наймач має право також на вилучення поліпшень, які можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження. З урахуванням характеру та значної вартості таких поліпшень (облаштування покриття футбольного поля з рулонного газону, трибун, інформаційного табло), це, в свою чергу, могло б призвести лише до погіршення умов надання фізкультурно-спортивних послуг населенню.

В той же час, пунктом 3 рішення Карлівської районної ради від 25.06.2020 було зобов`язано Благодійну організацію «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» на постійній основі забезпечити цільове використання стадіону та вільний доступ жителям Карлівського району для занять фізкультурою та спортом.

Прокурор не посилається в позовній заяві на наявність обставин, які б свідчили про невиконання співвідповідачем (Благодійною організацією) відповідних зобов`язань, покладених на нього оспорюваним рішенням.

Зазначене свідчить про те, що прийняття оспорюваного рішення не призвело до зменшення обсягу та погіршення умов надання населенню відповідних послуг.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що прокурором не доведено, що рішення Карлівської районної ради від 25.06.2020 «Про розгляд звернення депутатів районної ради щодо передачі майна спільної власності територіальних громад Карлівського району» є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, ч. 7 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» або таким, що прийняте всупереч інтересам територіальної громади.

Окрім наведеного, суд також приймає до уваги наступне.

Ст. 393 ЦК України, на яку посилається прокурор в позовній заяві, передбачено, що правовий акт органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом саме власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Як було встановлено судом, стадіон по вул. Полтавський шлях (колишня Леніна), 83 в м. Карлівка належав на праві комунальної власності територіальній громаді Карлівського району в особі Карлівської районної ради, правонаступником якої є Полтавська районна рада, а не Карлівська міська рада, визначена позивачем в позовній заяві, поданій прокурором.

Обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен установити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні спричиняє прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19).

Відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позову (такий висновок викладений у п. 7.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/3146/17).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що прокурором не доведено порушення прав та інтересів Карлівської міської ради у спірних правовідносинах, тому вона є неналежним позивачем за позовними вимогами про визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення двадцять восьмої сесії сьомого скликання Карлівської районної ради від 25.06.2020.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, у випадку, якщо суд встановить, що відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, це має процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову (п. 27 постанови від 26.08.2020 у справі № 911/2032/17).

Зазначені вище обставини є підставою для висновку про необґрунтованість позову також і в частині вимог про витребовування спірного майна на користь Карлівської міської ради (позивача, визначеного в позовній заяві прокурора).

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Правовий аналіз положень зазначеної вище статті ЦК України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до не власника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Таким чином, у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 23.05.2018 у справі № 910/73/17).

З огляду на викладене, звертаючись до суду з віндикаційним позовом, позивач повинен підтвердити його право власності на витребуване майно, факт вибуття вказаного майна з його володіння, наявність вказаного майна у незаконному володінні відповідача.

Діюче законодавство, зокрема, ст.ст. 387, 388 ЦК України, передбачають можливість витребовування майна з чужого незаконного володіння саме на користь особи, яка є законним власником такого майна, а не особи, яка вважає, що мала підстави для набуття права власності на таке майно в подальшому за певних обставин.

Карлівська міська рада (позивач, визначений в позовній заяві прокурора), як було встановлено судом, не була власником спірного майна на момент його передачі у власність співвідповідачу - Благодійній організації Фонд Добробут, Благодійність, Розвиток.

Одночасно суд звертає увагу, що п. 10 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на який посилається прокурор в позовній заяві, дійсно містить абзац четвертий, який передбачає, що правонаступник районної ради району, ліквідованого Верховною Радою України, після припинення відповідних районних рад як юридичних осіб, але не пізніше 1 липня 2021 року, зобов`язаний передати у комунальну власність територіальних громад усі об`єкти спільної власності територіальних громад району, які знаходяться на території цих територіальних громад, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, встановлених Бюджетним кодексом України.

Разом з тим, зазначений абзац був внесений до п.10 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» № 1009-IX від 17.11.2020, тобто вказана норма Закону не існувала на момент прийняття оспорюваного рішення від 20.06.2020.

Постанова Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від №807-ІХ, відповідно до якої було ліквідовано Карлівський район Полтавської області та створено Полтавський район у складі територій територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, серед яких, зокрема, Карлівська міська територіальна громади, була прийнята 17.07.2020, тобто також після прийняття оспорюваного рішення від 20.06.2020.

Суд визнає необґрунтованим також і посилання прокурора в позовній заяві на те, що оспорюване рішення суперечить п. 7 Розділу IV «Прикінцеві положення» Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», яким передбачено, що до 01.01.2020 районні ради районів, у яких утворено об`єднані територіальні громади, зазначені у пункті 6 цього розділу, здійснюють передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст у власність таких об`єднаних територіальних громад відповідних бюджетних установ, розташованих на їхній території, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного Бюджетним кодексом України.

Зазначена норма закону стосується передачі саме бюджетних установ, а не окремого майна, в той же час, як було встановлено судом, передане Благодійній організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» майно стадіону не перебувало на балансі будь-якої бюджетної установи, створеної Карлівською районною радою. Більш того, на момент прийняття оспорюваного рішення вказане майно перебувало у володінні не Карлівської районної ради або створеної нею бюджетної установи, а у володінні БО «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» на підставі Договору позички № 258 від 20.04.2011, укладеного на строк з 20.04.2011 по 20.04.2036.

Зазначені обставини свідчать про відсутність як порушеного права власності Карлівської міської ради (позивача) на майно, передане Благодійній організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» оспорюваним рішенням, так і про відсутність будь-якого охоронюваного законом інтересу Карлівської міської ради стосовно такого майна станом на момент прийняття зазначеного рішення, правомірність якого оспорююється прокурором.

Стосовно позовних вимог про скасування державної реєстрацію права приватної власності за Благодійною організацією «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» суд констатує, що вказані вимоги ґрунтуються на тих же доводах прокурора стосовно незаконності оспорюваного рішення щодо передачі у власність другому відповідачу майна стадіону та наявності підстав для витребовування цього майна у власність Карлівської міської ради, тобто є такими, що мають похідний характер від інших позовних вимог.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (відповідна правова позиція викладена, зокрема, в п. 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16).

З урахуванням встановлених судом обставин щодо недоведеності порушення у спірних правовідносинах прав та охоронюваних законом інтересів Карлівської міської ради, визначеної прокурором позивачем, а також висновку про те, що вказаний орган не був власником спірного майна та є неналежним позивачем за заявленими вимогами, з цих же підстав судом визнаються необґрунтованими позовні вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності на відповідне майно за Благодійною організацією «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток».

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та підлягають відхиленню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постанові від 05.10.2022 у справі № 923/199/21 (провадження № 12-1гс22), за якою прокурор є суб`єктом сплати судового збору в позовах, з якими він звертається в інтересах держави, витрати зі сплати судового збору в сумі 27 183,80 грн покладаються на прокуратуру.

Керуючись ст. ст. 129 (ч. 1), 232-233, 237-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 17.02.2023.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя Пушко І.І.