Постанова

від 26.09.2023 по справі 917/2009/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 917/2009/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

ОГП: Керничний Н.І.,

представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Благодійної організації "Фонд "Добробут, Благодійність, Розвиток"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2023

у справі № 917/2009/21

за позовом заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Карлівської міської ради Полтавської області

до:

1. Полтавської районної ради;

2. Благодійної організації "Фонд "Добробут, Благодійність, Розвиток"

про визнання незаконним рішення, скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 заступник керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Карлівської міської ради Полтавської області до Карлівської районної ради Полтавської області, Полтавської районної ради та Благодійної організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток», в якій просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення двадцять восьмої сесії сьомого скликання Карлівської районної ради від 25.06.2020 «Про розгляд звернення депутатів районної ради щодо передачі майна спільної власності територіальних громад Карлівського району»;

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності проведену за Благодійною організацією «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, стадіон, з реєстраційним номером 365794353216, який знаходиться по вул. Полтавський шлях, 83, м. Карлівка, Полтавської області;

- витребувати з чужого незаконного володіння Благодійної організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» на користь Карлівської міської ради Полтавської області громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, стадіон загальною площею 154,9 кв.м, вартістю 1 509 586,46 грн, який знаходиться по вул. Полтавський шлях, 83, м. Карлівка Полтавської області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на наступні обставини:

- оспорюване рішення Карлівської районної ради прийняте всупереч вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, ч. 7 ст. 60 зазначеного Закону, оскільки на його підставі було безоплатно передано у приватну власність Благодійної організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» майно спільної власності територіальних громад, при цьому, таке майно (стадіон) не входило до переліку об`єктів, включених до плану приватизації на 2020 рік;

- при здійсненні оспорюваних реєстраційних дій було зареєстровано право приватної власності на об`єкти, які згідно з рішенням сесії від 25.06.2020 щодо безоплатної передачі майна та актом приймання-передачі від 06.07.2020 не передавалися Благодійній організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток»;

- відповідно до п. 10 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» за пропозицією сільських, селищних, міських рад правонаступник районної ради району, ліквідованого Верховною Радою України після припинення відповідних районних рад як юридичних осіб, але не пізніше 1 липня 2021 року, зобов`язаний передати у комунальну власність територіальних громад усі об`єкти спільної власності територіальних громад району, які знаходяться на території цих територіальних громад, тому прокурор вважає, що об`єкт нерухомого майна стадіон по вул. Полтавський шлях, 83 в м. Карлівка Полтавської області мав бути переданий рішенням сесії Карлівської районної ради із спільної власності територіальних громад Карлівського району до комунальної власності Карлівської міської об`єднаної територіальної громади, інтереси якої представляє Карлівська міська рада (позивач);

- спірне нерухоме майно було відчужено без волевиявлення власника, тому воно підлягає витребуванню у комунальну власність, на користь Карлівської міської ради, від набувача Благодійної організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток», відповідно до ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України;

- факт вибуття спірного нерухомого майна з комунальної власності завдає не тільки матеріальної шкоди громаді, а й становить значний суспільний інтерес, адже відчужене комунальне майно знаходиться у центрі міста Карлівка і є єдиним у місті об`єктом спортивної спрямованості, тому прокурор вважає, що не вбачається невідповідності втручання держави у право власності Благодійної організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном;

- Карлівська міська рада володіла інформацією про порушення інтересів держави, мала повноваження для їх захисту, але не звернулась до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 (суддя Пушко І.І.) в позові відмовлено повністю.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2023 (колегія суддів у складі: Крестьянінов О.О. - головуючий, Фаміна В.О., Шевель О.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення двадцять восьмої сесії сьомого скликання Карлівської районної ради Полтавської області від 25.06.2020 «Про розгляд звернення депутатів районної ради щодо передачі майна спільної власності територіальних громад Карлівського району». Скасовано державну реєстрацію права приватної власності, проведену за Благодійною організацією «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, стадіон, реєстраційний номер 365794353216, який знаходиться по вул. Полтавський шлях, 83, м. Карлівка, Полтавської області. В іншій частині позову відмовлено (в частині вимог про витребування майна).

Судами обох інстанцій встановлено, що відповідно до рішення третьої сесії двадцять четвертого скликання Карлівської районної ради від 25.09.2002 «Про приймання майна у спільну власність територіальних громад Карлівського району» у спільну власність територіальних громад Карлівського району було прийнято безоплатно із власності ВАТ «Карлівський машинобудівний завод» стадіон загальною площею 1,8424 га, балансовою вартістю 2704,37 грн.

Зазначена обставина підтверджується актом приймання-передачі майна з власності ВАТ «Карлівський машинобудівний завод» у спільну власність територіальних громад Карлівського району від 06.06.2003, відповідно до якого було передано стадіон по вул. Леніна в м. Карлівка Полтавської області, до складу якого входять: роздягалка без опалення, огорожа, трибуни, площадка волейбольна, футбольне поле, футбольні ворота 2 шт., балансовою вартістю 2704,37 грн.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 28250920 від 17.10.2014, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 104773189 від 23.11.2017 та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 215149985 від 06.07.2020, 11.04.2014 було зареєстровано право комунальної власності територіальної громади Карлівського району в особі Карлівської районної ради на об`єкт стадіон по вул. Полтавський шлях (колишня Леніна), 83 в м. Карлівка Полтавської області, складовими частинами якого є: роздягалка без опалення, огорожа, трибуни, площадка волейбольна, футбольне поле, футбольні ворота 2 шт. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 365794353216).

20.04.2011 між Відділом управління комунальним майном, що належить до спільної власності територіальних громад Карлівського району Полтавської області (позичкодавець) та Благодійною організацією «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» (користувач) укладено договір № 258 позички майна стадіону «Машинобудівник».

Згідно з п. 6.1 договору позички № 258 від 20.04.2011 цей договір укладений на 25 років і діє з 20.04.2011 по 20.04.2036.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного вище договору позички, позичкодавець передав, а користувач прийняв у строкове безоплатне користування майно стадіону «Машинобудівник», а саме приміщення роздягальні, вбиральню, трибуни, футбольні ворота в кількості 2 шт., огорожу, за адресою: вул. Леніна, 83 в м. Карлівка Полтавської області, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі майна від 20.04.2011.

В п. 3 вказаного акта зазначено, що передане майно потребує поточного чи капітального ремонту.

Наказом Відділу управління комунальним майном, що належать до спільної власності територіальних громад Карлівського району Полтавської області № 30-в від 05.09.2011 «Про погодження проведення реконструкції стадіону «Машинобудівник» було надано згоду Благодійній організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» на проведення реконструкції стадіону «Машинобудівник», що належить до спільної власності територіальних громад Карлівського району і знаходиться за адресою: вул. Леніна, 83 в м. Карлівка Полтавської області.

Протягом листопада 2011 року - січня 2012 року Благодійною організацією «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» була проведена реконструкція стадіону «Машинобудівник» вартістю 2 252 000 грн, що підтверджується Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації за № ПТ14212021261, зареєстрованою Інспекцією ДАБК Полтавській області.

16.07.2014 між ТОВ «Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи» (пожертвувач) та Благодійною організацією «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» (обдаровуваний) укладено Договір пожертви, відповідно до п. 1.1 якого пожертвувач передає безоплатно у власність Обдаровуваному майно, надає послуги та будівельні матеріали. Згідно з п. 1.2 Договору пожертви, предметом пожертви є спортивний майданчик відкритого типу з обладнаним футбольним полем з покриттям із рулонного газону, трибуни та будівельні матеріали для його подальшого утримання, а також облаштування стадіону «Машинобудівник» та використання його за призначенням.

Відповідно до п. 1.6 зазначеного договору, сторони домовилися визначити вартість предмету пожертви у розмірі 2 625 614, 20 грн, до якої входять будівельні матеріали, послуги та роботи по облаштуванню території.

Рішенням двадцять восьмої сесії сьомого скликання Карлівської районної ради від 25.06.2020 «Про розгляд звернення депутатів районної ради щодо передачі майна спільної власності територіальних громад Карлівського району», прийнятому на пленарному засіданні, було вирішено передати стадіон, що знаходиться за адресою: вул. Полтавський шлях, 83 в м. Карлівка Полтавської області первісною (загальною) балансовою вартістю 4 207 грн зі спільної власності територіальних громад Карлівського району у власність Благодійної організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток».

Пунктом 3 вказаного рішення зобов`язано Благодійну організацію «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» на постійній основі забезпечити цільове використання стадіону та вільний доступ жителям Карлівського району для занять фізкультурою та спортом.

Згідно з актом приймання-передачі майна зі спільної власності територіальних громад Карлівського району у власність Благодійної організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» від 06.07.2020 було передано стадіон, що складається з 4 трибун, вбиральні тимчасової, воріт 2 шт., хвіртки 2 шт., огорожі 2 шт., футбольного поля, футбольних воріт 2 шт., волейбольного майданчика, первісною (загальною) балансовою вартістю 4 207 грн.

Зазначеним актом приймання-передачі від 06.07.2020 також зафіксовано, що на об`єкті «Стадіон», реєстраційний номер 365794353216, виконано роботи по реконструкції: замінено покриття футбольного поля та влаштовано полив з дренажем, замість знесених дерев`яних трибун встановлено металоконструкції з посадковими місцями, виконано роботи по освітленню стадіону, покращено волейбольний майданчик, встановлено інформаційне табло.

Державним реєстратором виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області 06.07.2020 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 52981459 про проведення державної реєстрації права приватної власності на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами з реєстраційним номером 365794353216 по вул. Полтавський шлях, 83, м. Карлівка Полтавської області за Благодійною організацією «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток».

До складу об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 365794353216 включено: трибуна А-1, трибуна Б-1, трибуна В-1, трибуна Г, ворота 1, ворота 2, хвіртка 3, 6, огорожа 4, 5, табло 7, ємність 8, 9, волейбольний майданчик 10, вимощення 11, 12, футбольне поле 13, футбольні ворота 14, футбольні ворота 15, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 215158686 від 06.07.2020, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 215150876 від 06.07.2020 та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 219399632 від 07.08.2020.

Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-ІХ, було прийняте рішення про ліквідацію Карлівського району Полтавської області та створення Полтавського району у складі територій територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, зокрема, Карлівської міської територіальної громади.

Відповідно до п. 6-2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України припинення повноважень районних рад, а також припинення районних рад як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень:

1) повноваження районних рад, які представляли спільні інтереси територіальних громад районів, ліквідованих Верховною Радою України (далі - ліквідовані райони), закінчуються в день набуття повноважень обраними на відповідних перших місцевих виборах районними радами районів, утворених Верховною Радою України (далі - новоутворені райони);

2) не пізніше завершення другої сесії районної ради, яка представляє спільні інтереси територіальних громад новоутвореного району, у порядку, визначеному цим пунктом, починається реорганізація районних рад ліквідованих районів шляхом приєднання до районної ради, розміщеної в адміністративному центрі новоутвореного району, а у випадку, передбаченому підпунктом 5 цього пункту, - утворення районних рад як юридичних осіб;

3) районна рада, яка представляє спільні інтереси територіальних громад новоутвореного району, з дня набуття нею повноважень є правонаступником всього майна, прав та обов`язків районних рад, які представляли спільні інтереси територіальних громад ліквідованих районів, території яких включені до складу новоутвореного району, якщо інше не передбачено цим Законом

Як свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 28.10.2021 було здійснено запис про припинення Карлівської районної ради як юридичної особи внаслідок реорганізації, правонаступником Карлівської районної ради є Полтавська районна рада, про що також здійснено запис до Єдиного державного реєстру.

Також прокурор вказує на те, що при здійсненні реєстраційних дій зареєстровано право приватної власності на об`єкти, які згідно з рішенням сесії від 25.06.2020 щодо безоплатної передачі майна, а саме стадіону та актом приймання - передачі від 06.07.2020 не передавалися, а об`єкт нерухомого майна - стадіон по вул. Полтавській шлях, 83 в м. Карлівка Полтавської області мав бути переданий рішенням сесії Карлівської районної ради із спільної власності територіальних громад Карлівського району до комунальної власності Карлівської міської об`єднаної територіальної громади, інтереси якої представляє Карлівська міська рада. Проте, оскільки спірне майно вибуло із комунальної власності, цього не відбулось.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з того, що діюче законодавство не забороняє органам місцевого самоврядування здійснювати відчуження майна, що належить до власності відповідних територіальних громад, поза межами процедури приватизації, шляхом його безоплатної передачі у власність іншим особам. Водночас, ч. 7 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» дійсно передбачає, що майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню. Разом з тим, в позовній заяві не міститься посилання на будь-які докази, які б свідчили про те, що відчуження спірного майна реально призвело до скорочення обсягів доходів місцевого бюджету. Прокурором не надано будь-яких доказів, які б підтверджували, що з моменту прийняття у спільну власність територіальних громад району стадіону по вул. Полтавський шлях (колишня Леніна), 83 в м. Карлівка в 2003 році зазначене майно використовувалося Карлівською районною радою з метою отримання доходу та приносило будь-якій дохід. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено, що рішення Карлівської районної ради від 25.06.2020 «Про розгляд звернення депутатів районної ради щодо передачі майна спільної власності територіальних громад Карлівського району» є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, ч. 7 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» або таким, що прийняте всупереч інтересам територіальної громади.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що стадіон по вул. Полтавський шлях (колишня Леніна), 83 в м. Карлівка належав на праві комунальної власності територіальній громаді Карлівського району в особі Карлівської районної ради, правонаступником якої є Полтавська районна рада, а не Карлівська міська рада, визначена позивачем в позовній заяві, поданій прокурором. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що прокурором не доведено порушення прав та інтересів Карлівської міської ради у спірних правовідносинах, тому вона є неналежним позивачем за позовними вимогами про визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення двадцять восьмої сесії сьомого скликання Карлівської районної ради від 25.06.2020. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність як порушеного права власності Карлівської міської ради (позивача) на майно, переданого Благодійній організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» оспорюваним рішенням, так і про відсутність будь-якого охоронюваного законом інтересу Карлівської міської ради стосовно такого майна станом на момент прийняття зазначеного рішення, правомірність якого оспорюється прокурором.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що чинними нормами законодавства не передбачено право органу місцевого самоврядування на розпорядження комунальним майном, тобто власністю територіальної громади у такий спосіб, як його безоплатна передача іншим особам. Безоплатне відчуження комунального майна ослаблює економічні основи місцевого самоврядування та завдає шкоди майновим інтересам територіальної громади. Позбавлення територіальної громади стадіону, як об`єкту спортивної інфраструктури беззаперечно призводить до зменшення обсягу та погіршення умов надання послуг населенню, перешкоджає виконанню одного із завдань місцевого самоврядування, зокрема, щодо створення умов для занять фізичною культурою і спортом за місцем проживання населення та в місцях масового відпочинку (п. 9 ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Крім того, враховуючи положення ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» стадіон, як об`єкт спортивної інфраструктури взагалі не підлягає приватизації. Відтак, рішення двадцять восьмої сесії сьомого скликання Карлівської районної ради від 25.06.2020 «Про розгляд звернення депутатів районної ради щодо передачі майна спільної власності територіальних громад Карлівського району» суперечить вимогам законодавства, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Враховуючи, що 06.07.2020, зокрема, на підставі рішення двадцять восьмої сесії сьомого скликання Карлівської районної ради від 25.06.2020 «Про розгляд звернення депутатів районної ради щодо передачі майна спільної власності територіальних громад Карлівського району» здійснено державну реєстрацію права приватної власності за Благодійною організацією «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, стадіон з реєстраційним номером 365794353216, який знаходиться по вул. Полтавський шлях, 83, м. Карлівка, Полтавської області, апеляційний господарський суд приходить також до висновку про задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації вказаного права за Благодійною організацією «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток».

Крім цього, враховуючи положення п. 10 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Полтавська районна рада, як правонаступник районної ради Карлівського району, ліквідованого Постановою Верховної Ради України №807-ІХ від 17.07.2020, після припинення Карлівської районної ради як юридичної особи, але не пізніше 1 липня 2021 року, зобов`язана була передати у комунальну власність територіальних громад усі об`єкти спільної власності територіальних громад району, які знаходяться на території цих територіальних громад, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, встановлених Бюджетним кодексом України. Проте, вказані вимоги законодавства не були виконані внаслідок вибуття стадіону, який знаходиться по вул. Полтавський шлях, 83, м. Карлівка, Полтавської області із спільної власності територіальних громад Карлівського району на підставі рішення двадцять восьмої сесії сьомого скликання Карлівської районної ради від 25.06.2020. Враховуючи, що спірний об`єкт (стадіон) знаходиться на території міста Карлівка, саме у комунальну власність його територіальної громади мав бути переданий цей об`єкт. Відповідно, Карлівська міська рада станом на час звернення прокурора з позовом (грудень 2021), а також на теперішній час є особою, яка має здійснювати захист інтересів у спірних правовідносинах. Таким чином, прокурором вірно визначено Карлівську міську раду в якості позивача.

Що ж до вимоги про витребування майна, суд апеляційної інстанції зазначив, що прокурором не доведено наявність такого об`єкту цивільних прав, як громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, стадіон, розташований за адресою: м. Карлівка, вул. Полтавський шлях, 83, загальною площею 154,9 кв.м та вартістю 1509586,46 грн. Також прокурором не доведено обставини перебування громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, стадіону, розташованого за адресою: м. Карлівка, вул. Полтавський шлях, 83 у незаконному чужому володінні Благодійної організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток», оскільки вказане майно перебуває у відповідача на законних підставах у володінні та користуванні, що виникли з договору позички №258 строком по 20.04.2036, правомірність якого не спростована в установленому законом порядку. А тому, позовні вимоги прокурора в частині витребування з чужого незаконного володіння Благодійної організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» на користь Карлівської міської ради Полтавської області громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, стадіон загальною площею 154,9 кв.м., вартістю 1509586,46 грн, який знаходиться по вул. Полтавський шлях, 83, м. Карлівка Полтавської області не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач-2 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Доводи скаржника зводяться до того, що:

- апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що прокурором правильно визначено Карлівську міську раду в якості позивача, та не врахував позицію Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 523/6070/19 про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. В свою чергу, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідний абзац («Правонаступник районної ради району, ліквідованого Верховною Радою України, після припинення відповідних районних рад як юридичних осіб, але не пізніше 1 липня 2021 року, зобов`язаний передати у комунальну власність територіальних громад усі об`єкти спільної власності територіальних громад району, які знаходяться на території цих територіальних громад, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, встановлених Бюджетним кодексом України») був внесений до п.10 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» № 1009-ІХ від 17.11.2020, тобто вказана норма Закону не існувала на момент прийняття оспорюваного рішення від 20.06.2020. Відтак, задоволення позовних вимог щодо витребування спірного нерухомого майна від Благодійної організації на користь Карлівської міської ради Полтавської області суперечитиме вищевказаним положенням закону і свідчитиме про втручання суду у дискреційні повноваження уповноважених органів, процедуру передачі такого майна до комунальної власності відповідних територіальних громад. Карлівська міська рада не зверталася до районної ради з відповідною пропозицією, а судове рішення жодним чином не може підміняти рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі майна у V комунальну власність..

- позиція прокурора, що якби об`єкт нерухомого майна - стадіон який знаходиться по вул. Полтавський шлях, 83, м. Карлівка, Полтавської області, не вибув в порядку передбаченому законом з комунальної власності Карлівської районної ради, якби правонаступник Полтавська районна рада відповідно до закону передала вказане майно Карлівській міській раді та якби Карлівська міська рада прийняла у власність вказане майно, то саме Карлівська міська рада є належним позивачем у справі, свідчить про намір прокурора спонукати суд втрутитись в здійснення органами місцевого самоврядування своєї компетенції та підмінити органи місцевого самоврядування. Так прокурор вказав в числі відповідачів правонаступника Карлівської районної ради - Полтавську районну раду. Водночас чинне законодавство не передбачає заміни неналежного позивача. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові 29.06.2021 у справі №907/551/17 вказав «...Відповідно до частин 2, З статті 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами ж є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. ГПК України взагалі не передбачає можливості поєднання сторін судового процесу в одній особі, не передбачає цей Кодекс і поняття "неналежний позивач", не визначає й механізму заміни останнього, позаяк положення Кодексу спрямовані на вирішення спору, якого не може бути із "самим собою"...». За таких обставин суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову з підстав, що Карлівська міська рада не може бути позивачем у вказаній справі. Окрім цього, прокурор взагалі не звертався до належного позивача Полтавської районної ради, як правонаступника Карлівської районної ради, по факту прийняття Карлівською районною радою незаконного, на думку прокурора, рішення про безоплатну передачу майна для вжиття відповідних заходів;

- суд апеляційної інстанції в супереч наявних матеріалів справи, помилково вважаючи, що діє в інтересах територіальної громади Карлівської міської ради, скасував рішення та державну реєстрацію майна та переклав тягар утримання майна стадіону на територіальну громаду не співвіднісши вартість майна яке вибуло із власності Карлівської районної ради та на яке на думку прокурора має право Карлівська міська рада з витратами необхідними для утримання майна, яке внаслідок рішення суду апеляційної інстанції набуло статусу безхазяйного, оскільки не підлягає державній реєстрації право власності на стадіон за Карлівською міською радою на підставі оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції. В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц звернула увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача;

- з моменту створення нової речі та введення її в експлуатацію, з часу закінчення будівництва/реконструкції стадіону Карлівська районна рада не вчиняла дій направлених на реєстрацію за собою права власності на нерухоме майно створене Благодійною організацією «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» в результаті реконструкції. Оскільки Карлівською районною радою було проведено державну реєстрацію права власності виключно на нерухоме майно прийняте від ВАТ «Карлівський машинобудівний завод» тільки на вказане майно у Карлівської районної ради виникло право власності і тільки відносно вказаного майна у Карлівської районної ради виникло право вчиняти будь-які дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав. Судом апеляційної інстанції не надано оцінку тому факту, що введені в експлуатацію металоконструкції з посадковими місцями (трибуни і відповідно підтрибунні приміщення, які «оцінив» прокурор) є новоствореною річчю збудованою та введеною в експлуатацію замість знесених дерев`яних трибун (акт від 06.07.2020 приймання-передачі майна із спільної власності територіальних громад Карлівського району у власність Благодійної організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток»);

- судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги правову позицію викладену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 «...6.45. Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 ЦК України слід застосовувати спеціальну норму п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно...»;

- зміст позовної заяви прокурора та доданих до неї документів свідчить, що позовні вимоги прокурора полягають у скасуванні державної реєстрації та витребуванні нерухомого майна право власності на яке набуто Благодійною організацією «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» на підставі частини 1 статті 331 та частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України. Згідно з ціною позову вказаною прокурором в тексті позовної заяви та довідки про оціночну вартість об`єкту нерухомості від 13.08.2021 в якій вказано вид об`єкта - нежитлова нерухомість, загальна площа кв.м. - 154,90, рік введення в експлуатацію будинку/будівлі - 2012 (додаток 37 до позовної заяви прокурора) позов подано стосовно об`єкта нерухомості площею 154,9 квадратних метрів, який введено в експлуатацію в 2012 році. Згідно з наданими прокурором документами, право власності на об`єкт нерухомості з такими характеристиками територіальною громадою Карлівського району в особі Карлівської районної ради ніколи не набувалось, державна реєстрація права власності на нерухоме майно введене в експлуатацію в 2012 році не проводилась. Таким чином прокурор в своїй позовній заяві просив скасувати державну реєстрацію та витребувати із чужого незаконного володіння нерухоме майно площею 154,9 квадратних метрів яке ніколи не перебувало у власності територіальної громади Карлівського району та державну реєстрацію права власності на яке Карлівська районна рада не здійснювала, і право власності на яке Благодійною організацією «Фонд «Добробут» набуто на підставі частини 1 статті 331 та частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України та зареєстровано 06.07.2020. Предметом позовних вимог є лише частина нерухомого майна стадіону і вказана частина майна стадіону ніколи не перебувала у власності територіальної громади в особі Карлівської районної ради.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, про що зазначено вище.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.07.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.09.2023 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 28.07.2023.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 21.08.2023 від Заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області наійшов відзив на касаційну скаргу, поданий 28.07.2023, у якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову - без змін, посилаючись на правильність викладених у ній висновків та помилковість доводів скаржника.

Також до Верховного Суду 28.08.2023 від скаржника надійшли пояснення у справі.

В судовому засіданні 05.09.2023 оголошено перерву у справі до 26.09.2023.

До Верховного Суду 14.09.2023 від скаржника надійшла заява про зловживання процесуальними правами учасником справи та введення суду в оману щодо фактичних обставин справи, у яких він вказує, що згідно з наданим Полтавською районною радою витягом з Державного реєстру речових прав нерухоме майно, державну реєстрацію якого прокурор просив скасувати в інтересах Карлівської міської ради, зареєстровано за Полтавською районною радою 03.08.2023. Вищевказані факти свідчать, що всупереч фактичним обставинам справи прокурор вводить в оману суд щодо особи позивача, в інтересах якого ним подано позовну заяву. У зв`язку з цим, просить суд визнати зловживання процесуальними правами приховування прокурором обставин справи та введення в оман суд щодо дійсної особи в інтересах якої подано позовну заяву.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів звертає увагу, що скаржник у касаційній скарзі фактично не оскаржує висновки суду апеляційної інстанції про визнання незаконним та скасування рішення двадцять восьмої сесії сьомого скликання Карлівської районної ради від 25.06.2020 «Про розгляд звернення депутатів районної ради щодо передачі майна спільної власності територіальних громад Карлівського району», а його доводи зводяться до неправильно обраного позивача, витребування майна на його користь, яким він ніколи не володів, та скасування державної реєстрації права приватної власності проведену за Благодійною організацією «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, стадіон, з реєстраційним номером 365794353216, який знаходиться по вул. Полтавський шлях, 83, м. Карлівка, Полтавської області.

В свою чергу, положення ГПК України покладають обов`язок з визначення підстав касаційного оскарження, а також відповідного обґрунтування касаційної скарги (мотивів незгоди з конкретними висновками суду), саме на заявника касаційної скарги, що має своїм наслідком, відповідно до ст. 300 ГПК України, розгляд касаційної скарги в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та відповідним зазначенням підстави відкриття провадження у справі, яку не визначив сам скаржник. У іншому випадку, вказане б призводило до порушення таких принципів господарського процесу, як змагальності та диспозитивності.

Відтак, колегія суддів не переглядає постанову суду апеляційної інстанції в частині обґрунтованості висновку про наявність підстав для визнання незаконним та скасування рішення двадцять восьмої сесії сьомого скликання Карлівської районної ради від 25.06.2020 «Про розгляд звернення депутатів районної ради щодо передачі майна спільної власності територіальних громад Карлівського району».

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Так, зокрема, скаржник вказує на те, що апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що прокурором правильно визначено Карлівську міську раду в якості позивача, та не враховано позицію Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 523/6070/19 про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, та позицію Верховного Суду, викладену у постанові 29.06.2021 у справі № 907/551/17, відповідно до якої за змістом частин 2, З статті 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами ж є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. ГПК України взагалі не передбачає можливості поєднання сторін судового процесу в одній особі, не передбачає цей Кодекс і поняття "неналежний позивач", не визначає й механізму заміни останнього, позаяк положення Кодексу спрямовані на вирішення спору, якого не може бути із "самим собою"...».

Так у постанові Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 907/551/17 зазначено, що у пунктах 22- 24 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 917/468/19 викладено такий правовий висновок:

"Звертаючись з позовом у даній справі, зокрема, до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області та визначаючи в якості органу, що уповноважений на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах саме Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру прокурор фактично створив парадоксальну ситуацію, за якої Позивачем та одним із Відповідачів у справі є одна і так ж особа - Держгеокадастр.

Відповідно до частин 2, 3 статті 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами ж є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

ГПК України взагалі не передбачає можливості поєднання сторін судового процесу в одній особі, не передбачає цей Кодекс і поняття "неналежний позивач", не визначає й механізму заміни останнього, позаяк положення Кодексу спрямовані на вирішення спору, якого не може бути із "самим собою".

ГПК України надає суду першої інстанції можливість за клопотанням позивача залучити до участі у справі належного відповідача, але у даній справі, за сформульованих позовних вимог та характеру спірних правовідносин, підстав для вчинення такої процесуальної дії не було.

Таким чином, у випадку встановлення судом процесуального випадку за якого позивачем і відповідачем у справі є фактично одна і та ж сама особа, розгляд заявленого позову у цій частині є неможливим за відсутністю спору, як такого".

За таких обставин суд апеляційної інстанції правомірно зазначив про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами з підстав процесуального правонаступництва відповідача-2 стосовно прав і обов`язків позивача (Сільради), оскільки у зв`язку з поєднанням в одній особі позивача та відповідача-2 та переходу до останнього всіх прав та обов`язків реорганізованої Павшинської сільради, а відтак, переходу до Мукачівської міськради права власності на спірну земельну ділянку, судовий розгляд позовних вимог щодо незаконності проведення державної реєстрації права власності та реєстрації такого об`єкту за Міськрадою не призведе до відновлення порушеного права чи охоронюваного законом інтересу позивача. Крім того, наразі відсутній орган місцевого самоврядування, у якого в разі задоволення позову виникав би обов`язок відповідача-2 повернути земельну ділянку.

Колегія суддів у справі № 917/2009/21 зазначає, що судом апеляційної інстанції встановлено, що Пунктом 10 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції станом на час подання позову) передбачено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.

Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

Правонаступник районної ради району, ліквідованого Верховною Радою України, після припинення відповідних районних рад як юридичних осіб, але не пізніше 1 липня 2021 року, зобов`язаний передати у комунальну власність територіальних громад усі об`єкти спільної власності територіальних громад району, які знаходяться на території цих територіальних громад, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, встановлених Бюджетним кодексом України.

Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" №807-ІХ від 17.07.2020 ліквідовано у Полтавській області, зокрема, Карлівський район; утворено Полтавський район (з адміністративним центром у місті Полтава) у складі територій, зокрема, Карлівської міської територіальної громади.

30.12.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення Карлівської районної ради, а також про склад комісії з припинення.

28.10.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Карлівської районної ради, правонаступником якої стала Полтавська районна рада.

Отже, враховуючи положення п. 10 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Полтавська районна рада, як правонаступник районної ради Карлівського району, ліквідованого Постановою Верховної Ради України №807-ІХ від 17.07.2020, після припинення Карлівської районної ради як юридичної особи, але не пізніше 1 липня 2021 року, зобов`язана була передати у комунальну власність територіальних громад усі об`єкти спільної власності територіальних громад району, які знаходяться на території цих територіальних громад, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, встановлених Бюджетним кодексом України. Проте, вказані вимоги законодавства не були виконані внаслідок вибуття стадіону, який знаходиться по вул. Полтавський шлях, 83, м. Карлівка, Полтавської області із спільної власності територіальних громад Карлівського району на підставі рішення двадцять восьмої сесії сьомого скликання Карлівської районної ради від 25.06.2020.

Враховуючи, що спірний об`єкт (стадіон) знаходиться на території міста Карлівка, саме у комунальну власність його територіальної громади мав бути переданий цей об`єкт.

Тому, протиправне вибуття спірного майна із комунальної до приватної власності безвідплатним шляхом порушує права та інтереси саме Карлівської міської територіальної громади, представницьким органом якої є Карлівська міська рада.

Відповідно, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Карлівська міська рада станом на час звернення прокурора з позовом (грудень 2021), а також на теперішній час є особою, яка має здійснювати захист інтересів у спірних правовідносинах. Таким чином, прокурором вірно визначено Карлівську міську раду в якості позивача.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вказаним висновком.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, після припинення Карлівської районної ради як юридичної особи Полтавська районна рада повинна була стати і стала правонаступником районної ради Карлівського району, ліквідованого Постановою Верховної Ради України №807-ІХ від 17.07.2020, і саме до неї перейшов обов`язок передати у комунальну власність територіальних громад усі об`єкти спільної власності територіальних громад району, які знаходяться на території цих територіальних громад, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, встановлених Бюджетним кодексом України.

Законодавством передбачено процедурний порядок передачі до комунальної власності відповідних територіальних громад об`єктів нерухомості, який, за відсутності оспорюваного рішення двадцять восьмої сесії сьомого скликання Карлівської районної ради від 25.06.2020 «Про розгляд звернення депутатів районної ради щодо передачі майна спільної власності територіальних громад Карлівського району», полягав би у тому, що відповідне майно мало б бути передане Полтавською районною радою (як правонаступником відповідного майна) до Карлівської міської ради.

Водночас вказані вимоги законодавства не були виконані внаслідок вибуття стадіону, який знаходиться по вул. Полтавський шлях, 83, м. Карлівка, Полтавської області із спільної власності територіальних громад Карлівського району на підставі рішення двадцять восьмої сесії сьомого скликання Карлівської районної ради від 25.06.2020. При цьому скаржником не спростовано, що спірний об`єкт (стадіон) знаходиться на території міста Карлівка, а тому саме у комунальну власність його територіальної громади мав бути переданий цей об`єкт. Відтак, Карлівська міська рада станом на час звернення прокурора з позовом (грудень 2021 року), а також на теперішній час є особою, яка має здійснювати захист інтересів у спірних правовідносинах.

З огляну на викладене, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27.05.2020 у справі № 523/6070/19 та від 29.06.2021 у справі № 907/551/17.

В свою чергу, враховуючи, що 06.07.2020, зокрема, на підставі рішення двадцять восьмої сесії сьомого скликання Карлівської районної ради від 25.06.2020 «Про розгляд звернення депутатів районної ради щодо передачі майна спільної власності територіальних громад Карлівського району» здійснено державну реєстрацію права приватної власності за Благодійною організацією «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, стадіон з реєстраційним номером 365794353216, який знаходиться по вул. Полтавський шлях, 83, м. Карлівка, Полтавської області, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації вказаного права за Благодійною організацією «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток». Тобто судом задоволено вказану позовну вимогу як похідну від першої.

При цьому судом встановлено, що згідно з актом приймання-передачі майна зі спільної власності територіальних громад Карлівського району у власність Благодійної організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» від 06.07.2020 комісія провела обстеження об`єкту передачі - стадіону реєстраційний номер 365794353216, який знаходиться за адресою: м. Карлівка, Полтавський шлях, 83, що належить до спільної власності територіальних громад Карлівського району Полтавської області та безоплатно передала стадіон, що складається з: 4 трибун, вбиральні тимчасової, воріт 2 шт., хвіртки 2 шт., огорожі 2 шт., футбольного поля, футбольних воріт 2 шт., волейбольного майданчику, первісною (загальною) балансовою вартістю - 4207,00 грн. При цьому в акті зафіксовано, що на об`єкті «Стадіон», реєстраційний номер 365794353216, виконано роботи по реконструкції: замінено покриття футбольного поля та влаштовано полив з дренажем; замість знесених дерев`яних трибун встановлено металоконструкції з посадковими місцями; виконано роботи по освітленню стадіону; покращено волейбольний майданчик; встановлено інформаційне табло.

06.07.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району зареєстровано право приватної власності на об`єкт - громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (опис: стадіон) за адресою: вул. Полтавський шлях, 83 в м. Карлівка Полтавської області за Благодійною організацією «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток». Складовими частинами об`єкта нерухомого майна є: трибуна А-1 (загальна площа 37,2 кв.м), трибуна Б-1 (загальна площа 71,8 кв.м.), трибуна В-1 (загальна площа 45,9 кв.м.), трибуна Г, ворота 1, ворота 2, хвіртка 3, 6, огорожа 4,5, табло 7, ємність 8, 9, волейбольний майданчик 10, вимощення 11,12, футбольне поле 13, футбольні ворота 14, футбольні ворота 15 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 365794353216).

Прокурор просив витребувати з чужого незаконного володіння громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, стадіону загальною площею 154,9 кв.м., який знаходиться по вул. Полтавський шлях, 83, м. Карлівка Полтавської області.

За наданими в судовому засіданні поясненням прокурора загальна площа вказаного спірного об`єкта імовірно складається із суми площ складових об`єкта нерухомого майна 365794353216, а саме: трибуни А-1 (загальна площа 37,2 кв.м); трибуни Б-1 (загальна площа 71,8 кв.м.); трибуни В-1 (загальна площа 45,9 кв.м.).

Відповідно до ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ст. 181 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню (ст.187 ЦК України)

Суд апеляційної інстанції виснував, що з матеріалів справи не вбачається існування такого об`єкту цивільних прав, як громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, стадіон загальною площею 154,9 кв.м., який знаходиться по вул. Полтавський шлях, 83, м. Карлівка Полтавської області, та який є предметом позовної вимоги прокурора. За твердженням прокурора, підлягають витребуванню лише зазначені складові частини нерухомого майна (трибуни А-1, Б-1, В-1). При цьому прокурором не доведено, що такі складові частини цього об`єкту, як трибуни А-1, Б-1, В-1, можуть бути відокремлені від об`єкту нерухомого майна (стадіон) без його пошкодження або істотного знецінення. Крім того, прокурором взагалі не обґрунтовано, чому він просить витребувати не об`єкт нерухомого майна в цілому, а лише його окремі складові частини.

При цьому з наданої прокурором довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 13.08.2021 вбачається, що при її формуванні застосовано параметри та характеристики неіснуючого об`єкта нерухомості, який знаходиться за адресою: вул. Полтавський шлях, 83, м. Карлівка Полтавської області. Зокрема, вказано невірну площу об`єкта 154,9 кв. м. При цьому, визначено оціночну вартість об`єкта, як вартість його поліпшень у розмірі 1509586,46 грн. Окрім того, враховуючи положення Розділу ІІІ Порядку, вказана довідка станом на час звернення прокурора з позовом (грудень 2021) втратила чинність. А тому, визначену оціночну вартість об`єкта нерухомого майна не можна вважати об`єктивною та такою, що відповідає дійсності, а вказаний доказ - належним та допустимим в розумінні ст. 76 ГПК України.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, зокрема, що прокурором не доведено наявність такого об`єкту цивільних прав, як громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, стадіон, розташований за адресою: м. Карлівка, вул. Полтавський шлях, 83, загальною площею 154,9 кв.м та вартістю 1509586,46 грн.

Посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 909/175/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 та від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц колегією суддів відхиляються з огляду на таке.

У справі № 909/175/18 ТОВ "Лінісе-Тлумач" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Тлумацької районної ради про визнання права власності на матеріали (товари); визнання незаконним (недійсним) та скасування п.1 рішення Тлумацької районної ради №634-36/15 від 22.10.2015 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення Тлумацької районної ради 6 демократичного скликання № 634-36/15 від 22.10.2015 прийняте з порушенням приписів ст.ст.319, 331 ЦК України, ст.ст.32, 36, 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та вимог ст.ст.4, 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Також вказав на те, що внаслідок прийняття спірного рішення Тлумацька районна рада позбавила позивача права власності на товари (матеріали), придбані на підставі Договору поставки №10/02-13 від 10.07.2013 та Договору купівлі-продажу №15.07.2013 Т від 15.07.2013. В підтвердження позовних вимог товариство подало суду: копії протоколу №07/02/07-18 Загальних зборів учасників ТОВ "Західтеплоенергоінвест-Тлумач" від 07.02.2018, рішення Тлумацької районної ради 6 демократичного скликання № 634-36/15 від 22.10.2015, договору №32/13 на проведення проектних робіт від 17.07.2013, акту №32 здачі-приймання проектно-вишукувальної науково-технічної продукції, договору №1945-37 від 05.11.2013, висновку експертизи з питань охорони праці від 25.11.2013, договору купівлі-продажу №15.07.2013 Т від 15.07.2013, видаткових накладних, договору поставки №10/02-13, договору №20Ч-13 від 29.07.2013 та акту виконаних робіт №01 від 10.10.2013.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області, залишеним без змін Західного апеляційного господарського суду, у задоволені позову відмовлено.

Залишаючи без змін оскаржені судові рішення Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 зазначив, що згідно ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

При цьому апеляційний суд погодився з тим, що до виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва. Проте, зазначив, що дана стаття регулює правовідносини сторін при наявності усієї дозвільної документації, тобто документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва.

Натомість, судом встановлено та не заперечувалось і самим позивачем, спірне будівництво здійснювалося без отримання дозвільної документації, відтак є самочинним, відповідно такі правовідносини регулюються статтею 376 ЦК України.

При цьому Тлумацька районна рада не заперечувала права власності на вказані позивачем у позовній заяві матеріали (товари), оскільки ніякого відношення до них не мала. Стверджувала, що жодних дій щодо обмеження такого права відповідачем не вчинялося. Між ТзОВ "Лінісе-Тлумач" та Тлумацькою районною радою відсутні правові стосунки, оскільки жодних правочинів між сторонами щодо розпорядження такими товарами (матеріалами) не укладалися. Таким чином, колегія суддів касаційного суду погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що позивачем не надано доказів того, що відповідачем вчиняються будь-які дії щодо обмеження права власності на зазначені у позовній заяві матеріали (товари), в матеріалах справи відсутні докази порушення, невизнання або оспорювання Тлумацькою районною радою, особистого немайнового або майнового права та інтересу позивача, тобто порушення, невизнання або оспорювання відповідачем права позивача на матеріали (товари) придбані ним згідно договорів купівлі-продажу та поставки.

Відтак, правовідносини у справах № 909/175/18 та № 917/2009/21 не є подібними ні за підставами позову, ні за змістом позовних вимог та встановленими судами фактичними обставинами, а також матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин.

У справі № 925/1351/19 ліквідатор ДП «МЗ «Оризон» звернувся до Господарського суду Черкаської області в межах справи № 10/2180 про банкрутство за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла до ДП «МЗ «Оризон» із заявою до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, у якій просив прийняти позовну заяву до розгляду та: - витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь заявника нежитлову будівлю корпусу № 19, яка складається з виробничого корпусу літ. А-1 та адміністративно-побутових приміщень літ. А-3, реєстраційний номер 8334291711105, розташовану на АДРЕСА_1 , площею 1 429,5 кв. м.; - скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 27196984 від 25.07.2018 про право власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю корпусу № 19, до складу якої входять виробничий комплекс літ. А-1 та адміністративно-побутові приміщення літ. А-3, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна: 833429171105 (запис внесений до Державного реєстру приватним нотаріусом Романій Н. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42227962 від 25.07.2018); - зареєструвати право власності ДП «МЗ «Оризон» на зазначене нерухоме майно.

Господарський суд Черкаської області рішенням позов задовольнив частково. Витребував із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ДП «МЗ «Оризон» нежитлову будівлю корпусу № 19, яка складається з виробничого корпусу літ. А-1 та адміністративно-побутових приміщень літ. а-3, розташовану по АДРЕСА_1 , площею 1 429,5 кв. м; скасував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 27196984 від 25 .07.2018 про право власності ОСОБА_1 на зазначене нерухоме майно (запис внесений до Державного реєстру приватним нотаріусом Романій Н.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42227962 від 25.07.2018). У решті вимог у позові відмовив.

Північний апеляційний господарський суд постановою рішення суду першої інстанції залишив без змін, зазначивши, зокрема, про те, що нездійснення покупцем ОСОБА_2 державної реєстрації свого права власності на придбане майно засвідчує, що перехід права власності на спірне майно не підтверджено належним чином, а правочин, який виник між сторонами за результатами прилюдних торгів, є нікчемним з огляду на недотримання сторонами його нотаріальної форми. Також апеляційний суд виснував, що ОСОБА_1 як останній набувач спірного майна не мав перешкод у доступі до законодавства та відповідних державних реєстрів, тож, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про скасування 02.12.2016 судового рішення, на підставі якого це майно було зареєстровано за ОСОБА_2 , що ставить під обґрунтований сумнів його добросовісність як набувача за договором з 25.07.2018.

Скасовуючи оскаржені судові рішення та відмовляючи у позові Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 виснувала, що права та обов`язки за договором купівлі-продажу виникають та виконуються щодо сторін договору, і саме їх виконання/невиконання створює відповідні правові наслідки для сторін договору, виникнення, зміну чи припинення правовідносини за договором. Питання ж оформлення свого права покупцем не охоплюється змістом зобов`язальних правовідносин сторін купівлі-продажу.

Тому постанова від 2 грудня 2016 року, якою Апеляційний суд Черкаської області у справі № 22-ц/793/2389/16 рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності відмовив повністю, не має вирішального значення для правовідносин, які склалися в межах процедури прилюдних торгів з реалізації спірного майна, а викладені у постанові висновки не мають юридичних наслідків для відповідача у цій справі в силу приписів частини другої статті 51 ГПК України.

Висновки судів попередніх інстанцій про нікчемність правочину з купівлі-продажу спірного майна в межах процедури прилюдних торгів (аукціону), про відсутність правових наслідків цієї процедури, як вчиненої на виконання судового рішення, не ґрунтуються на нормах матеріального права, суперечать наведеному вище законодавству та встановленим судами обставинам справи.

В контексті волевиявлення при здійсненні примусового продажу майна у межах виконавчого провадження на виконання судового рішення Велика Палата Верховного Суду виснувала, що відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій помилково ототожнили судове рішення, на підставі якого відбувалося оформлення речового права покупцем, з судовим рішенням, на виконання якого відбувався продаж спірного майна, не розглянувши та не спростувавши відповідні доводи відповідача, залишивши поза увагою приписи частини другої статті 388 ЦК України.

Крім цього, задовольняючи позов про витребування спірного нерухомого майна з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, господарські суди попередніх інстанцій поклали на відповідача додатковий обов`язок, крім відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, перевіряти та аналізувати також обставини правомірності попередніх переходів майна, зокрема, обставини вибуття майна з володіння позивача. Велика Палата Верховного Суду не погодилася з такими висновками судів та звернула увагу, що за встановленими у цій справі обставинами спірне нерухоме майно було предметом продажу на прилюдних торгах. При оцінці добросовісності/недобросовісності набувача майна слід враховувати, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, придбаного у такий спосіб. Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Враховуючи викладене, судові рішення у цій справі Велика Палата Верховного Суду скасувала, а в позові відмовила з тих підстав, що за встановлених судами обставин майно у відповідача не може бути витребувано в порядку статей 387, 388 ЦК України, а права позивача в зв`язку з цим захисту не підлягають.

Вказане свідчить про неподібність правовідносини у справах № 925/1351/19 та № 917/2009/21 ні за підставами позову, ні за змістом позовних вимог та встановленими судами фактичними обставинами, а також матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин, тим паче враховуючи, що апеляційним судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог про витребування майна, а також вказано, що вказаний об`єкт перебуває на законних підставах у володінні та користуванні Благодійної організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток».

Що ж до постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, то у цій справі Львівська місцева прокуратура № 2 в інтересах Львівської міської ради звернулася до суду з позовом, у якому просила: - витребувати із чужого незаконного володіння фізичної особи на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради 1/4 та 3/4 частини нежитлових приміщень загальною площею 847,2 кв. м, а саме: літ. А-1 площею 53,6 кв. м, літ. А2-1 площею 336,9 кв. м, літ. А3-1 площею 456,7 кв. м, вартістю 458 тис. 105 грн; - зобов`язати фізичну особу повернути вказане нерухоме майно за актом приймання-передачі територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради; - скасувати державну реєстрацію права власності фізичної особи на 3/4 частини нежитлових загальною площею 847,2 кв. м, а саме: літ. А-1 площею 53,6 кв. м, літ. А2-1 площею 336,9 кв. м, літ. А3-1 площею 456,7 кв. м, вартістю 458 тис. 105 грн, здійснену ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 06 вересня 2012 року (реєстраційний номер 36601617) та перенесену до Державного реєстру прав на нерухоме майно Львівським міським управлінням юстиції 13 травня 2015 року (реєстраційний номер 639120046101, номер запису про право власності 9713447); - скасувати державну реєстрацію права власності фізичної особи на 1/4 частину нежитлових приміщень загальною площею 847,2 кв. м, а саме: літ. А-1 площею 53,6 кв. м, літ. А2-1 площею 336,9 кв. м, літ. А3-1 площею 456,7 кв. м, вартістю 458 тис. 105 грн, здійснену ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 01 жовтня 2012 року (реєстраційний номер 36601617) та перенесену до Державного реєстру прав на нерухоме майно Львівським міським управлінням юстиції 13 травня 2015 року (реєстраційний номер 639120046101, номер запису про право власності 9713543).

Шевченківський районний суд м. Львова ухвалив рішення, яким позов задовольнив, а Апеляційний суд Львівської області рішення районного суду залишив без змін.

Судові рішення мотивовано тим, що з 31.03.2009 справи щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки, виключені з підвідомчості третейських судів. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1076-VI не підлягають примусовому виконанню рішення третейських судів, прийняті до набрання чинності цим Законом і не виконані на день набрання ним чинності, у справах, які відповідно до цього Закону не підвідомчі третейським судам. Оскільки у цьому випадку після прийняття третейським судом рішення і до набрання чинності Законом № 1076-VI державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за фізичною особою не здійснено, то дії ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» щодо реєстрації права власності на вказане майно є неправомірними. Крім того, оскільки ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» залучене до участі у справі як третя особа, то рішення третейського суду не створило обов`язків для цього підприємства. Спірне нерухоме майно підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України, оскільки остання є власником цього майна та не була залучена до участі у справі № 1-25/09, за результатами розгляду якої третейський суд ухвалив рішення про визнання права власності на це майно, тобто спірне майно вибуло з володіння власника поза його волею.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові зазначила, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що повноцінний захист прав та інтересів позивача можливий шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння останнього набувача в сукупності зі скасуванням державної реєстрації права власності на осіб, що незаконно набули це право. Водночас Велика Палата Верховного Суду не погодилася з такими висновками, оскільки задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Виходячи з цього в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності слід відмовити.

Відтак, вказаний висновок зроблено за неподібних правовідносин по відношенню до тих, що склалися у справі № 917/2009/21.

Відповідно до положень ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у касаційному провадженні, яке відкрито з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 с. 287 ГПК України, також не має, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржена постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржене судове рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Благодійної організації "Фонд "Добробут, Благодійність, Розвиток" залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2023 у справі № 917/2009/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.