Рішення

від 06.02.2023 по справі 918/1000/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" лютого 2023 р. м. РівнеСправа № 918/1000/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд"

про стягнення заборгованості в сумі 280 521 грн. 75 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

29 листопада 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 280 521 грн. 75 коп.

В обґрунтування позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс" посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд" зобов`язань за договором поставки № 36 від 27 жовтня 2021 року, що у свою чергу призвело до виникнення заборгованості в сумі 280 521 грн. 75 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст.ст. 111, 509, 510, 503, 610, 611 ЦК України, ст.ст. 42, 193, 616, 618, 222 ГПК України.

Відповідач у свою чергу заперечує позовні вимоги та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній визнає позовні вимоги частково та зазначає, що позивачем не вірно визначено основну суму заборгованості по договору, оскільки на момент подачі позову до суду, відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості.

Зважаючи на вказані обставини, відповідач звертає увагу суду, що нарахована позивачем пеня, інфляційні втрати та 3% річних не відповідає дійсності оскільки, вказані суми штрафних санкцій нараховано з невірно визначеної суми заборгованості.

Окрім того, на думку відповідача, позивачем не правомірно нараховано 3% річних за користування чужими грошовими коштами, оскільки у договорі розмір процентів за користування коштами у випадку порушення зобов`язання не визначено.

Також, відповідач зазначає, що позивачем надмірно та непропорційно нараховано пеню, інфляційні втрати та правничу допомогу зважаючи на вказані обставини, відповідач визнає позов на суму 122 698 грн. 00 коп. (борг з врахуванням часткових проплат), в решті позову просить суд відмовити.

В судове засідання 06 лютого 2023 року учасники процесу не з`явилися.

Заяви та клопотання у справі.

16 грудня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд здійснювати розгляд справи без участі його представника.

09 січня 2023 року до відділу канцелярії на документального забезпечення суду від представника відповідача в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги визнає частково.

10 січня 2023 року до відділу канцелярії на документального забезпечення суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

10 січня 2023 року до відділу канцелярії на документального забезпечення суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

20 січня 2023 року до відділу канцелярії на документального забезпечення суду від представника позивача надійшла заява, в якій останній зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд здійснити розгляд судового засідання без його участі.

23 січня 2023 року до відділу канцелярії на документального забезпечення суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

06 лютого 2023 року до відділу канцелярії на документального забезпечення суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

06 лютого 2023 року до відділу канцелярії на документального забезпечення суду від представника позивача надійшла заява, в якій останній зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд здійснити розгляд судового засідання без його участі.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02 грудня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/1000/22 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд" про стягнення заборгованості в сумі 280 521 грн. 75 коп., визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20 грудня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20 грудня 2022 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 10 січня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10 січня 2023 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 23 січня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23 січня 2023 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 06 лютого 2023 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд" (далі - покупець) укладено договір поставки № 36 (далі - договір).

Відповідно до п. 1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується виготовити і передати у власність покупця визначений цим договором товар (далі - товар) , а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, цінна за одиницю товару, його асортимент та номенклатура, якість визначається сторонами в специфікаціях та додатках, що є невід`ємними частинами договору.

Пунктом 4 договору сторонами погоджено вартість товару та порядок розрахунків, а саме: загальна вартість товару становить 423 315 грн. 00 коп. у т.ч. ПДВ 20% - 70 552 грн. 50 коп.; Розрахунок за товар проводиться у Національній валюті України; Умови плати 10% попередня оплата, остаточний розрахунок покупець зобов`язаний здійснити до 04 лютого 2022 року; Підставою для проведення оплати покупцем постачальнику є відповідним чином оформлений та підписаний постачальником рахунок-фактура.

У разі невиконання або неналежного виконання зобов`язання за цим договором, сторони несуть взаємну господарську-правову відповідальність, визначену цим договором та діючим законодавством, а також шляхом відшкодування завданих збитків у частині, не покритій цими санкціями, відповідно до чинного законодавства України (п. 6.1. договору).

У разі несвоєчасної оплати, згідно умов договору, покупець сплачує продавцю штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день виконання зобов`язання, обчислену від несплаченої в строк суми за кожний банківський день прострочення (п. 6.2. договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому (п. 10.1 договору).

Відповідно до умов договору сторонами складено специфікацію № 1 до договору на суму 423 315 грн. 00 коп. разом із ПДВ.

На виконання вимог договору позивачем поставлено відповідачу товар, визначений у специфікації № 1, що підтверджено видатковими накладними, а саме № РН-000720 від 19 листопада 2021 року, № РН-000765 від 07 грудня 2021 року, № РН-0000016 від 18 січня 2022 року.

Таким чином, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 423 315 грн. 00 коп.

В той же час, відповідач взяте на себе зобов`язання по оплаті за прийняти товар виконав частково.

Враховуючи викладені обставини та прострочення у розрахунках за договором, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за порушення строків оплати за поставлений товару в сумі 199 315 грн. 00 коп.

Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Джерела права й акти їх застосування.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України)

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як передбачено пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом взято до уваги, що згідно частини 2 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76-78 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення і висновок суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Аргументуючи позовні вимоги позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 27 жовтня 2021 року № 36.

В якості доказів вказаних обставини суду надано наступні докази, а саме: копію договору поставки № 36 від 27 жовтня 2021 року; копію специфікації № 1; копію видаткової накладної № РН-000720 від 19 листопада 2021 року, копію видаткової накладної № РН-000765 від 07 грудня 2021 року, копію видаткової накладної № РН-0000016 від 18 січня 2022 року; копію виписки по рахункам з 23 листопада 2021 року - 23 листопада 2022 року від 23 листопада 2022 року.

На підставі вказаних доказів судом встановлено, а саме: факт виникнення між сторонами договірних відносин з поставки товару; факт передачі позивачем товару відповідачу; факт отримання відповідачем товару; факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань по оплаті за поставлений товар.

Згідно до розрахунку заборгованості станом час звернення позивачем з позовом до суду сума заборгованість відповідача перед останнім по договору поставки товару становить 199 315 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази повної сплати заборгованості відповідачем.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечені відповідачем.

Однак, відповідно до наявної виписки рахунку НОМЕР_1 за період з 23 листопада 2021 року по 23 листопада 2022 року вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 149 698 грн. 00 коп.

Отже, суд зазначає, що позивачем при визначенні основної суми заборгованості на момент подачі позову не враховано останні оплати відповідача по договору, тому, відповідно до матеріалів справи основна сума заборгованості становить 149 698 грн. 00 коп.

Зважаючи на вказані обставини, суд зазначає, що у стягненні на користь позивача 49 617 грн. 00 коп. заборгованості відповідача слід відмовити оскільки останнє не відповідає наявним матеріалам справи.

Окрім того, судом враховано, що після відкриття провадження у справі відповідачем на користь позивача сплачено заборгованість по договору на суму 27 000 грн. 00 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме: № 5829 від 05 грудня 2022 року, № 6973 від 13 грудня 2022 року, № 6041 від 19 грудня 2022 року, № 6211 від 23 грудня 2022 року, № 6437 від 05 січня 2023 року.

Вказані обставини, також не заперечено та підтверджено позивачем у заяві від 06 лютого 2023 року.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 231 ГПК України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

Отже, судом встановлено, що предмет спору в частині стягнення 27 000 грн. 00 коп. основної заборгованості по договору відсутній, тому, провадження в даній частині позову підлягає до закриття.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд" про стягнення основної суми заборгованості по договору, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають частковому задоволенню в сумі 122 698 грн. 00 коп.

Окрім того, враховуючи зазначені прострочення у розрахунках за договором, позивач просить стягнути з відповідача на підставі п. 6 договору та ст. 625 ЦК України пеню, штраф, інфляційні втрати та 3% річних за не проведення оплати за поставлений товар, а саме 30 088 грн. 38 коп. пені, 46 334 грн. 81 коп. інфляційних втрат та 4 783 грн. 56 коп. 3% річних.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Суд здійснивши власний розрахунок за допомогою системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА: ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що позивачем вірно нараховано суму пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Отже, зважаючи на викладене, до стягнення з відповідача підлягають наступні штрафні санкції, а саме 30 088 грн. 38 коп. пені, 46 334 грн. 81 коп. інфляційних втрат та 4 783 грн. 56 коп. 3% річних.

На думку суду, встановлені обставини щодо прострочення відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленого товару, свідчать про порушення відповідачем прав позивача.

Тому позов в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій та відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання слід задоволити повністю.

Суд, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача.

Отже, з правовою позицією та аргументами позивача суд погоджується та приймає останні.

Щодо правової позиції відповідача, суд зазначає наступне.

Твердження відповідач про неврахування позивачем часткових оплат здійснених відповідачем в рахунок заборгованості судом враховано.

Однак, суд твердження відповідача про неправомірність нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами, оскільки у договорі розмір процентів за користування коштами у випадку порушення зобов`язання не визначено, суд оцінює критично, оскільки відповідач припустився прострочення внесення платежів, постачальником з урахуванням положень ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ст. 625 ЦК України позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої позивачем пені та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому за положенням ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Крім цього, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Суд зазначає, що нараховані позивачем суми штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних не є надмірно великими з урахуванням суми основної заборгованості яка утворилась, та є справедливою компенсацією за несвоєчасне виконання відповідачем договірного зобов`язання з оплати за поставлений належним чином товар.

Відтак, виходячи з вищевикладеного, клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені та інфляційних втрат є необґрунтованим.

Порушені права та інтереси позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Невиконання відповідачем зобов`язання в укладених з позивачем правочину порушило інтереси останнього, які полягають у не повній поставці оплаченого товару та обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення суми заборгованості, відтак позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 4 207 грн. 83 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, судом закрито провадження щодо стягнення з відповідача 27 000 грн. 00 коп. основної заборгованості.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, закриття провадження.

Суд роз`яснює позивачу, що сума судового збору в сумі 405 грн. 00 коп., може повернута останньому на підставі відповідного клопотання.

Отже, у зв`язку із частковим задоволенням позову, та враховуючи, що в результаті неправильних дій відповідача, який не сплатив відповідачу обумовлені договором кошти у встановлений строк, що призвело до необхідності позивачу звертатись до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 3 058 грн. 54 коп. пропорційно задоволеним позовними вимогами, покладається на відповідача, решта судового з бору в сумі 744 грн. 26 коп. залишається за позивачем.

Щодо покладення на відповідача понесених витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Судом із матеріалів справи установлено, що одночасно із поданням позовної заяви позивачем подано попередній розрахунок судових витрат, за яким розмір витрат на професійну правничу допомогу становив 4 207 грн. 83 коп. судового збору та 80 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Як установлено судом із матеріалів справи, позивача у цьому судовому провадженні представ адвокат Бородін Дмитро Вікторович, на підтвердження чого долучено договір про надання правової допомоги № б/н від 01 грудня 2021 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 645 від 29 березня 2012 року, ордер на надання правничої правової допомоги АМ № 10221042 від 01 грудня 2021 року.

Відповідно до п. 1.1. договору про надання правничої допомоги (далі - договір) адвокат зобов`язується за завданням клієнта надати правничу допомогу по справі за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд", про стягнення заборгованості за договором поставки № 36, укладеного 27 жовтня 2021 року між клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд", а клієнт зобов`язується оплатити надану правову допомогу та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

За цим договором адвокат зобов`язується за завданням клієнта надати останньому правничу допомогу по юридичним питанням, або за окремими письмовими дорученнями клієнта (п. 1.2. договору).

Оплата за цим договором є фіксованою та складає 80 000 грн. 00 коп., які клієнт зобов`язується сплатити на протязі 5 календарних днів з дня набуття рішення суду законної сили (п. 2.1. договору).

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

За ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 126 ГПК України).

Частиною 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог вказаної частини суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, слід вказати, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем подано до суду заяву про зменшення розміру правничої допомоги, відповідно до змісту якої останній зазначає, що представником позивача при здійсненні розрахунків визначено помилкову суму заборгованості, що у свою чергу призвело до збільшення нарахування вказаної грошової відповідальності.

Окрім того, на думку відповідача, суд при вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу має керуватися принципами співмірності та розумності вказаних витрат, оскільки у даній справі заявлено розмір правничої допомоги не співміний із складністю справи та виконаними послугами представника позивача.

Суд зазначає, що як видно з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

А отже із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, суд вважає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У своїй постанові від 20 листопада 2020 року № 910/13071/19, Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Однак, на думку суду, витрати на правничу допомогу у розмірі 80 000 грн. 00 коп. у даній справі не є співмірним із складністю справи, ціною позову (а саме те, що відповідачем сплачено за час розгляду справи значну суму останньої), виною відповідача у даній справі.

Суд зазначає, що при складанні позовної заяви позивачем допущено помилки у розрахунку судового збору, про що свідчить надмірність його сплати, позивачем не вірно визначено суму основної заборгованості та не надано запропоновані в ухвалі суду від 23 січня 2023 року пояснення з урахуванням позиції відповідача наведеній у відзиві на позовну заяву.

Окрім того, слід зазначити, що представник позивача адвокат Бородін Д.В. не забезпечив явку у жодне призначене судове засідання у справі № 918/1000/22.

Суд зазначає, що представництво адвоката Бородіна Д.В. у даній праві зводиться лише до складання позовної заяви, здійснення розрахунків (які проведено з помилками) та заяв про розгляд справи без його участі.

Отже, сума 80 000 грн. 00 коп., є явно завищеною, оскільки не відповідає обсягу позовної заяви та складності справи.

При цьому вказана справа є типовою, має не складний предмет спору.

Даний спір є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору поставки.

Крім того, спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Відповідно, великої кількості законів і підзаконних нормативно - правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини також не передбачають.

З огляду на вищенаведене, суд вважає судові витрати на правову допомогу в розмірі 80 000 грн. 00 коп. явно не співмірними із складністю цієї справи, ціною позову, значенням справи для сторін та обсягом наданих адвокатом послуг.

Окрім того, суд зазначає, що розподіляючи витрати за послуги адвоката останній вказує, що наявні в матеріалах справи договір про надання правової допомоги - не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі за рахунок іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Адвокат та Клієнт, керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, вправі погодити між собою розмір та вартість такої допомоги. Клієнт має право погодитись або не погодитися із запропонованими тарифами (вартістю послуг) зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору - клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження.

Проте, інший учасник у справі, на якого просить Клієнт покласти понесені ним витрати на правову допомогу - не зобов`язаний повністю за свій рахунок відшкодовувати усю суму заявлених витрат на правову допомогу. Як вказано вище, при визначенні суми до відшкодування суд має виходити з критерію розумності їх розміру, з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на те, що позову у даній справі задоволено частково, розмір заявленої правничої допомоги відповідно до пропорційності задоволених вимог становить 58 150 грн. 14 коп.

Зважаючи на вказані обставини, на переконання суду, розумним розміром витрат на послуги адвоката, який слід покласти до відшкодування за рахунок позивача в цьому випадку є сума 4 565 грн. 00 коп.

За таких обставин, надаючи оцінку заявлених до стягнення витрат відповідача на оплату послуг адвоката у справі, суд зробив висновок про часткове покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд" (35500, Рівненська обл. Дубенський р-н., м. Радивилів, вул. Кременецька, 52, код. 41155095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс" (10001, м. Житомир, вул. Івана Сльоти, 49в, кв. 31, код. 39327711) 122 698 грн. (сто двадцять дві тисячі шістсот дев`яносто вісім) 00 коп. основної заборгованості, 30 088 (тридцять тисяч вісімдесят вісім) грн. 38 коп. пені, 46 334 (сорок шість тисяч триста тридцять чотири) грн. 81 коп. інфляційних втрат, 4 783 (чотири тисячі сімсот вісімдесят три) грн. 56 коп. 3% річних, 3 058 (три тисячі п`ятдесят вісім) грн. 57 коп. судових витрат та 4 565 (чотири тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

3. В задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд" 49 617 грн. 00 коп. основної заборгованості - відмовити.

4. Провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд" 27 000 грн. 00 коп. основної заборгованості - закрити.

5. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17 лютого 2023 року.

Суддя Войтюк В.Р.