ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.02.2023м. ХарківСправа № 922/1897/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
при секретарі судового засідання Деркач П. О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ", 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЕНЕРГІЯ 92", 61004, м. Харків, Нетіченська набережна, буд. 13 пророзірвання договору, стягнення 557 745,00 грн.за участю представників сторін:
позивача: Левчук А.С.;
відповідача: не з`явився.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЕНЕРГІЯ 92" про:
- розірвання договору;
- стягнення заборгованості у розмірі 557 745,00 грн.
Також до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 10 847,17 грн.
Ухвалою суду від 24.10.2022 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" (вх.1897) залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" строк на усунення недоліків позовної заяви - три дні з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
10.11.2022 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 13810/22) про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 14.11.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "07" грудня 2022 р.
16.11.2022 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 14147/22 електронна пошта) про проведення в режимі відеоконференції судового засідання поза межами приміщення суду
Ухвалою суду від 17.11.2022 року клопотання (вх. № 14147/22 від 16.11.2022 року електронна пошта) позивача про проведення в режимі відеоконференції судового засідання поза межами приміщення суду - задоволено частково. Ухвалено підготовче засідання у справі, призначене на 07 грудня 2022 року о(б) 11 годині 15 хвилин, за наявності технічної можливості, провести в режимі відеоконференції шляхом використання Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (vkz.court.gov.ua).
Ухвалою суду від 07.12.2022 року яку занесено до протоколу судового засідання, суд продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів, у підготовчому засіданні оголошено перерву до "23" січня 2023 р.
Ухвалою суду від 07.12.2022 року виправлено описку допущену при оголошенні ухали суду від 07.12.2022 року, яку занесено до протоколу судового засідання, а саме в частині зазначення дати наступного судового засідання, та вважати вірною дату наступного судового засідання "25" січня 2023 р.
20.12.2022 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 16577/22).
20.12.2022 року від відповідача через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення (вх. № 16578/22).
02.01.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 32/23).
Ухвалою суду від 25.01.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом закрито підготовче засідання у справі, та призначено справу до розгляду по суті на "08" лютого 2023 р. о(б) 11:00 год. Також судом задоволено усне клопотання позивача від 25.01.2023 року про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. У судовому засіданні оголошено перерву до 08 лютого 2023 року о(б) 11:00 год.
Уповноважений представник відповідача у призначене судове засідання 08.02.2023 року не з`явився, про час та місце повідомлений належним чином про що свідчить направлення на юридичну адресу останнього копії ухвали повідомлення від 25.01.2023 року. З наявного у матеріалах справи поштового повідомлення, вбачається що відповідачем отримано копію ухвали повідомлення від 25.01.2023 року.
Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, 14 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ОТП ЛІЗИНГ (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю АВТОЕНЕРГІЯ 92 (відповідач, продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 005/02.
Пунктом 10.1. договору, сторони визначили, що цей договір складено у трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін та один для РСЦ МВС України, набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов`язань обома сторонами.
Відповідно до пункту 1.1. договору, продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця новий автомобіль, марки FiatDobloCargo (фіатдобло карго), об`єм двигуна 1598 см. куб., рік випуску - 2021, колір білий (№249) (надалі - товар або автомобіль), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний автомобіль згідно умов цього договору. Повна комплектація автомобіля вказана в специфікації, що є додатком № 1 до цього договору.
Згідно пункту 1.5. договору, товар придбається з метою його передачі у фінансовий лізинг Товариству з обмеженою відповідальністю Науково виробнича Компанія САН АГРО (лізингоодержувач) за договором фінансового лізингу №12722-АR-FL від 14.02.2022 року.
Продавець запевняє та гарантує, що товар на дату підписання даного договору не знаходиться у власності, користуванні, розпорядження третіх осіб, тощо, не перебуває під арештом, забороною, в заставі та не обтяжений будь-яким іншим чином, не є предметом судового розгляду (пункт 1.8. договору).
Відповідно до пункту 2.1. договору, вартість придбаного покупцем автомобіля складає 557 745,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% - 92 957,50 грн.
Після підписання договору, покупцем одним платежем сплачується 557 745,00 грн. у т.ч. ПДВ 20%, згідно виставленого продавцем рахунку-фактури, протягом 3-х (трьох) банківських днів, але не раніше отримання покупцем від лізингоодержувача першого лізингового платежу та вартості послуг за організацію фінансування згідно договору фінансового лізингу №12722-АR-FL від 14.02.2022 року (пункт 3.1. договору).
Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що право власності на автомобіль, що купується переходить до покупця після виконання пункт 3.1., та підписання акта прийому передачі.
Згідно пункту 4.1. договору, продавець зобов`язується поставити і передати покупцю автомобіль до 18.02.2022 року, за актом прийому-передачі після виконання покупцем умов пункту 3.1 даного договору.
Пунктом 7.5. договору, сторони визначили, що при простроченні поставки більше, ніж на 30 календарних днів, покупець має право в односторонньому порядку розірвати цей договір, письмово повідомивши про це сторони. Сторони зобов`язані повернути одна одній все отримане за цим договором.
Як зазначає позивач, останнім на виконання умов договору на підставі рахунку фактури № АС-13 від 14.02.2022 року на суму 557 745,00 грн., було здійснено оплату, про що свідчить платіжне доручення № 40018948 від 16.02.2022 року на суму 557 745,00 грн. призначення платежу (оплата за автомобіль за ДКП № 005/02 від 14.02.2022 року (12722-АR_FL) згідно рахунку № АС-13 від 14.02.2022 у т.ч. ПДВ 20 % 92957,50 грн.).
Проте відповідачем в порушення умов договору, станом на момент звернення із відповідним позовом до суду, не було поставлено товар у визначені договором строки до 18.02.2022 року.
Також позивач зазначає, що з огляду на тривалість прострочення виконання відповідачем його обов`язку з поставки товару за договором, а також беручи до уваги умови пункту 7.5. договору, позивач як сторона за договором набув права на розірвання договору в односторонньому порядку, та огляду на порушення відповідачем умов договору, позивачем 20.09.2022 року на адресу відповідача було направлено повідомлення. Проте, вказане повідомлення не було отримано відповідачем та повернулось позивачу. Позивачем до позовної заяви надано опис вкладення у цінний лист про направлення повідомлення на адресу відповідача.
Оскільки відповідачем не були виконані умови договору, а саме щодо поставки товару у встановлений договором строк, позивач вважає, що останній має право в односторонньому порядку розірвати договір на підставі пункту 7.5 договору, та повернення сплаченої позивачем попередньої оплати у розмірі 557 745,00 грн.
Вищевказані обставини стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, визначено, що зобов`язання виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.
Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Як вбачається із матеріалів справи, укладений між сторонами догорів, є договором купівлі продажу.
Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1-2 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається зі матеріалів справи позивачем на виконання умов договору було здійснено оплату про що свідчить платіжне доручення № 40018948 від 16.02.2022 року на суму 557 745,00 грн. призначення платежу (оплата за автомобіль за ДКП № 005/02 від 14.02.2022 року (12722-АR_FL) згідно рахунку № АС-13 від 14.02.2022 у т.ч. ПДВ 20 % 92957,50 грн.).
Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що продавець зобов`язується поставити і передати покупцю автомобіль до 18.02.2022 року, за актом прийому передачі після виконання покупцем умов пункту 3.1. даного договору.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи вищевикладене та умови договору, судом встановлено, що відповідач мав передати позивачу товар у визначені договором строки, а саме до 18.02.2022 року.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно частини 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до статі 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частина третя статті 653 Цивільного кодексу України, та частина четверта статті 188 Господарського кодексу України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.
Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині розірвання договору, позивач зазначає, що відповідачем в порушення умов договору у визначені договором строк не здійснено поставку товару, та з огляду на тривалість простроченого виконання відповідачем обов`язку з поставки товару за договором, та беручи до уваги пункт 7.5. договору, останній набув право на розірвання договору в односторонньому порядку.
Також позивача зазначає, що 20.09.2022 року на адресу відповідача було направлено повідомлення про відмову від договору.
Суд не приймає посилання позивача на повідомлення як на доказ, оскільки останнім в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України не було надано до матеріалів справи його копії, у зв`язку із чим, у суду відсутність можливість дослідити зміст зазначеного у повній заяві позивачем повідомлення.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 16577/22 від 20.12.2022 року) зазначив, що останній на вимогу співробітника позивача 22.02.2022 року було передано представнику позивача три примірники акту прийому-передачі, видаткову накладну № 08-01 від 22.02.2022 року, але до цього часу позивачем не було повернуто жодного примірника акту прийому - передачі, видаткової накладної.
Також зазначає, що 24.02.2022 року відбувся відкритий збройний напад РФ на Україну. 24.02.2022 року керівником відповідача було складено рішення про призначення відповідальним за збереження матеріальних цінностей. В рамках вищевказаних нормативно правових актів 05.03.2022 року на територію підприємства відповідача прибули представники військової частини НОМЕР_1 та представники ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті чого згідно з рішенням Голови районної державної адміністрації Харківського району, часткового наряду від 05.03.2022 року №11/2 та мобілізаційного розпорядження на партію А0501 від05.03.2022 року у межах виконання військово-транспортного обов`язку здійснено залучення вантажний спеціалізований фургон FiatDobloCargo, номерний знак відсутній VIN НОМЕР_2 , 2021 року випуску, колір білий, тип пального ДП, залишок палива 20л, згідно відомості про балансову вартість 557 745,00 грн. В результаті чого було укладено акт приймання-передачі транспортного засобу та техніки від 05.03.2022 року, який з боку відповідача було підписано відповідальним за збереження матеріальних цінностей ОСОБА_1 .
Таким чином, за твердженнями відповідача, прострочення кредитора у вигляді прострочення приймання позивачем автомобіля призвело до того, що відповідний автомобіль було залучено в рамках виконання військово-транспортного обов`язку військовою частиною НОМЕР_1 .
У зв`язку із тим, що відповідачем було виконано усі обов`язки, що були покладені на нього договором купівлі-пролажу №005/02 від 14.02.2022 року підстав для розірвання відповідного договору відсутні.
Позивач у наданій до суду відповіді на відзив (вх. № 32/23 від 02.01.2023 року) зазначив, що відповідачем не вчинялось жодних дій спрямованих на фактичну передачу товару за договором у порядку, що встановлений даним правочином, у тому числі не отримував жодних актів прийому-передачі або видаткових накладних, що і стало причиною для звернення позивачем до суду за захистом його порушених прав та охоронюваних законом інтересів. З огляду на вказане позивач зазначає, що відповідне прострочення виконання зобов`язання за договором було допущено саме відповідачем. Окрім того, у наданому відповідачем разом із відзивом акті приймання-передачі транспортних засобів і техніки, визначено, що власником транспортного засобу, який було передано є саме відповідач, а не позивач чи якась інша особа.
Також зазначає, що у відповідності до пункту 27 Положення про військовотранспортний обов`язок, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 року № 1921 (надалі Положення), залучення під час мобілізації транспортних засобів і техніки оформляється відповідним актом приймання-передачі за формою згідно з додатками 4 і 5. Акт приймання-передачі складається у трьох примірниках і підписується керівником підприємства, установи та організації або його уповноваженим представником, керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його уповноваженим представником та командиром (начальником) військової частини (підрозділу), установи та організації військового формування або його уповноваженим представником, якому передається транспортний засіб або техніка, і скріплюється печатками.
При цьому, відповідно до пункту 14 Положення, керівник підприємства, установи та організації зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну доставку транспортних засобів і техніки, призначених для задоволення потреб військових формувань на особливий період, до визначених пунктів передачі відповідно до часткових нарядів.
Тому, у випадку якщо відповідач не був власником транспортного засобу, то він би не мав повноважень на підписання акту, оскільки, положення містить вичерпний перелік суб`єктів, які мають бути залучені для складання відповідного акту приймання-передачі, до яких зокрема відноситься керівник підприємства, який є власником транспортного засобу, що передається на виконання вимог положення. Додатково звертаємо увагу на те, що у відповідності до пункту 28 Положення, в акті приймання-передачі транспортних засобів і техніки зазначається залишкова (балансова) вартість транспортного засобу або техніки, визначена відповідно до даних балансу Сторінка 4 із 4 підприємства, установи та організації, складеного на останню звітну дату (останній день кварталу (року).
За твердженнями позивача, у відзиві відповідач вказує на те, що оцінка транспортного засобу не проводилась, з огляду на вказане в акті має бути вказана балансова вартість транспортного засобу, яку було надано відповідачем, як власником такого майна. Отже, на момент складання акту відповідний транспортний засіб обліковувався на балансі відповідача. У зв`язку із чим, позивач наголошує, що виклавши свою позицію саме таким чином, відповідач явно маніпулює із оцінкою фактичних обставин правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем за договором чим фактично вводить суд у оману.
Суд не приймає вищевикладені посилання відповідача у наданому до суду відзиві на позовну заяву, оскільки останнім в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України не надано до суду належних доказів у підтвердження викладених у відзиві обставин, а саме не надано доказів у підтвердження поставки товару у визначені договором строки.
Також суд не приймає посилання відповідача на акт прийому передачі та видаткову накладну, як на належне виконання умов договору, оскільки останні не містять підпису уповноваженого представника позивача, також відповідачем не надано доказів отримання вищезазначених документів представником позивача, або направлення їх на адресу позивача та передачі майна за договором матеріали справи також не містять.
Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено та відповідачем не спростовано факт порушення умов договору купівлі-продажу № 005/02 від 14.02.2022 року, а саме невиконання зобов`язань щодо поставки товару у визначені договором строки, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що неотримання позивачем очікуваного при укладенні договору у вигляді поставки товару підтверджує істотність порушення відповідачем умов договору.
Частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
При цьому, умовами пункту 7.5 договору сторони визначили, що при простроченні поставки більше, ніж на 30 календарних днів, покупець має право в односторонньому порядку розірвати цей договір, письмово повідомивши про це сторони. Сторони зобов`язані повернути одна одній все отримане за цим договором.
В даному випадку істотність порушення відповідачем умов договору виявляється у невиконанні відповідачем обов`язку щодо поставки товару у визначені пунктом 4.1. договору купівлі-продажу № 005/02 від 14.02.2022 року строки, що свідчить про те, позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, у зв`язку із чим, суд вважає, що наявні обставини для розірвання спірного договору в судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача про розірвання договору купівлі-продажу № 005/02 від 14.02.2022 року є обґрунтованими.
Щодо позовної вимоги про стягнення із відповідача суми у розмірі 557745,00 грн., суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи позовні вимоги у цій частині позивач зазначає, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений трок, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. У зв`язку із чим, позивач вважає, що похідною вимогою відносно вимоги про розірвання договору вимогу, є вимога саме про повернення плати за товар, що не був поставлений.
Частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
З аналізу вищевикладеного слідує, що покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.
Виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Як встановлено судом, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано до суду доказів у підтвердження поставки товару позивачу у визначені договором строки, та не надано доказів повернення грошових коштів позивачу, у зв`язку із чим, враховуючи задоволення позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу № 005/02 від 14.02.2022 року, суд дійшов висновку про наявність підстав про повернення на користь позивача 557745,00 грн. сплачених за товар, який не поставлений, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтовані та підлягають задоволенню
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" від 09.12.1994).
Так, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу № 005/02 від 14.02.2022 року та стягнення заборгованості у розмірі 557 745,00 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 та пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача у розмірі 10 847,17 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Розірвати договір купівлі-продажу № 004/02 від 14.02.2022 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОЕНЕРГІЯ 92".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЕНЕРГІЯ 92" (61004, м. Харків, Нетіченська Набережна, буд. 13, ЄДРПОУ 44337648) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, ЄДРПОУ 35912126) заборгованість у розмірі 557745,00 грн. та 10847,17 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.
Реквізити сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, ЄДРПОУ 35912126);
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОЕНЕРГІЯ 92" (61004, м. Харків, Нетіченська Набережна, буд. 13, ЄДРПОУ 44337648).
Повне рішення складено "17" лютого 2023 р.
СуддяО.О. Ємельянова
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 08.02.2023 |
Оприлюднено | 03.04.2024 |
Номер документу | 109045485 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Гребенюк Наталія Володимирівна
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Гребенюк Наталія Володимирівна
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Гребенюк Наталія Володимирівна
Господарське
Господарський суд Харківської області
Ємельянова О.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні