Постанова
від 07.02.2023 по справі 495/1135/21
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2023 року м. Одеса

справа 495/1135/21

провадження 22ц/813/4060/23

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Бездрабко В.О. (суддя-доповідач),

судді: Кутурланова О.В., Приходько Л.А.,

секретар судового засідання :Виходець А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міського суду Одеської області від 05 жовтня 2022року, постановлене під головуванням судді Мишко В.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Агрофірма «Ніва» про визнання договору оренди землі недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2021року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного підприємства «Агрофірма «Ніва» про визнання договору оренди землі недійсним.

Позов мотивований тим, що позивач є власником земельної ділянки, кадастровий номер 5120886000:01:001:0277, яка розташована за адресою: масив АДРЕСА_1 .

Належну позивачу земельну ділянку вона неодноразово передавала в оренду ПП «Агрофірма «Ніва», шляхом укладення відповідних договорів на строк не більш ніж п`ять років.

Однак, у 2016році тяжко захворів чоловік ОСОБА_1 , для оплати лікування якого позивач змушена була 01 листопада 2016року укласти з відповідачем договір оренди землі строком на 49років. Цей договір зареєстрований у відповідному реєстрі 10 листопада 2016року.

Пославшись на те, що договір оренди землі від 01 листопада 2016року був укладений під впливом тяжкої для позивача обставини, пов`язаною з хворобою чоловіка, ОСОБА_1 в порядку ст.233 ЦК України просила визнати цей договір недійсний.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 жовтня 2022року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПП «Агрофірма «Ніва» про визнання договору оренди землі недійсним, відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції погодився з доводами позивача про наявність правових підстав щодо визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним, вказавши про наявність зв`язку між тяжкими для ОСОБА_1 обставинами, пов`язаними з хворобою чоловіка, необхідністю проведення його лікування та укладенням договору на невигідних для орендодавця умовах, запропонованих відповідачем, зокрема, щодо погодження низького розміру орендної плати.

Разом із цим, суд відмовив у задоволенні позову, у зв`язку із пропуском ОСОБА_1 строку позовної давності, про застосування якого в ході розгляду справи заявив представник ПП «Агрофірма «Ніва».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині застосування строків позовної давності, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, пославшись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неправильно обрахував початок перебігу строку позовної давності, у зв`язку із чим неправильно вирішив справу. Апелянт не заперечує, що дійсно 01 листопада 2016 року уклала з відповідачем договір оренди землі на вкрай невигідних для неї умовах, викликаних хворобою чоловіка. Однак їй не було відомо, що ПП «Агрофірма «Ніва» зареєструвала спірний договір 10 листопада 2016року. Про реєстрацію договору вона дізналася лише у 2021році, а тому вважає, що саме з моменту отримання нею достеменної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слід обраховувати строк позовної давності, а не з моменту укладення договору оренди землі.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП «Агрофірма «Ніва», вказавши про законність та обґрунтованість рішення суду від 05 жовтня 2022 року, просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Каланжов В.І. апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити, з підстав, викладених у скарзі.

Представник ПП «Агрофірма «Ніва» - адвокат Уртаєв О.І. проти задоволення скарги заперечував, вказавши про її безпідставність.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 жовтня 2008року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення АДРЕСА_1 , площею 3,68га, кадастровий номер 5120886000:01:001:0277, розташованої на території Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (а.с.19,20).

01 листопада 2016року між ОСОБА_1 та ПП «Агрофірма «Ніва» укладений договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передала в оренду належну їй на праві власності земельну ділянку строком на 49 років, а орендар зобов`язався використовувати землю за призначенням та сплачувати орендну плату у розмірі погодженому сторонами (а.с.70-73).

10 листопада 2016року договір оренди землі від 01 листопада 2016року зареєстрований у встановленому законом порядку, що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.74,75).

Вирішуючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначений договір оренди землі був укладений позивачем під впливом тяжкої для неї обставини та на вкрай невигідних умовах. Рішення суду в цій частини сторонами не оскаржено, а тому в силу положень ст.367 ч.1 ЦПК України законність та обґрунтованість рішення в наведеній частині судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Під час розгляду справи представником ПП «Агрофірма «Ніва» подано клопотання від 12 серпня 2021року про застосування строків позовної давності у справі (а.с.52-54).

Ухвалюючи рішення, суд погодився з твердженням представника відповідача щодо пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності звернення до суду у 2021році з вимогою про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним. При цьому суд правильно не прийняв до уваги доводи сторони позивача про те, що строк позовної давності не пропущений, оскільки його необхідно обчислювати з дня, коли ОСОБА_1 довідалася про порушення своїх прав, а саме з моменту отримання нею у 2021році витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

В той же час, статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

За частиною першою ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За положеннями частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд касаційної інстанції під час розгляду питання застосування строків позовної давності у справах щодо земельних правовідносиннеодноразово вказував, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019року справа №911/3680/17, що «для визначення моменту виникнення права на позов слід враховувати як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше».

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 достеменно знала про укладення нею оспорюваного договору з моменту його підписання у 2016році та про його реєстрацію, обов`язок на проведення якої був покладений на відповідача; щорічно отримувала за цим договором, який набрав чинності, орендну плату; проти існування орендних правовідносин між сторонами близько п`яти років не заперечувала, а відтак доводи апеляційної скарги про обізнаність позивача про порушення її прав та необхідність їх захисту в судовому порядку лише з моменту отримання нею у 2021році витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, слід визнати неприйнятними.

З огляду на викладене, колегія суддів, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи та зібраним доказам, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Білгород-Дністровського міського суду Одеської області від 05 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 16 лютого 2023року.

Головуючий : В.О. Бездрабко

Судді : О.В. Кутурланова

Л.А. Приходько

СудОдеський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення07.02.2023
Оприлюднено20.02.2023
Номер документу109045901
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: що виникають з договорів оренди

Судовий реєстр по справі —495/1135/21

Постанова від 07.02.2023

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Бездрабко В. О.

Постанова від 07.02.2023

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Бездрабко В. О.

Ухвала від 18.01.2023

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Бездрабко В. О.

Ухвала від 23.12.2022

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Бездрабко В. О.

Ухвала від 09.12.2022

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Бездрабко В. О.

Ухвала від 30.11.2022

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Бездрабко В. О.

Ухвала від 21.11.2022

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Бездрабко В. О.

Ухвала від 29.07.2022

Цивільне

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Мишко В. В.

Рішення від 05.10.2022

Цивільне

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Мишко В. В.

Рішення від 05.10.2022

Цивільне

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Мишко В. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні