Рішення

від 17.02.2023 по справі 927/1128/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

17 лютого 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1128/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В.,розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Міроіл",

код ЄДРПОУ 39867863, проспект Перемоги, 131, прим. 3, м. Київ, 03179

Адреса для листування: а/с 82, м. Київ, 03142, Адвокатське бюро "Малеванчук та партнери"

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кліар Енерджі",

код ЄДРПОУ 39907675, вул. Костюка Г., 22, м. Корюківка, Корюківський район, Чернігівська область, 15300

Предмет спору: про стягнення 247 960,00 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Міроіл" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліар Енерджі" про стягнення 247 960,00 грн.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 19.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Також ухвалою від 19.12.2021 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу - п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу - п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Судом отримано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), у якій зазначено місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі»: 15300, Чернігівська область, Корюківський район, м. Корюківка, вул. Костюк Г., 22.

Ухвала суду від 19.12.2022 була направлена відповідачу засобами поштового зв`язку та отримана ним 23.12.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400055665798.

Останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 09.01.2023.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, у т.ч. доказами направлення їх позивачу.

У відзиві на позов відповідач заперечив щодо розміру судових витрат на професійну правничу допомогу позивача.

23.01.2023 відповідачем до суду надіслано клопотання про надання строку для примирення сторін, в якому просить надати строк не менше 15 календарних днів з метою укладення сторонами мирової угоди. Також повідомив про направлення позивачу пропозиції щодо укладення мирової угоди та примірнику мирової угоди.

Отже, строк у 15 календарних днів сплинув 07.02.2023, сторонами заяви про затвердження мирової угоди та примірника мирової угоди суду не надано.

Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті отриманого товару по видатковій накладній № 1329 від 19.11.2021.

Відповідач у поданому відзиві щодо позовних вимог заперечує, зазначає про направлення позивачем відповідачу вимоги від 11.08.2022 про оплату за неналежною адресою відповідача. Вказує, що як вбачається з матеріалів справи, позивачем було вдруге направлено відповідачу вимогу про оплату 17.10.2022, однак згідно з витягу трекінгу поштових відправлень «Укрпошта» поштове відправлення не було вручено адресату. Зазначає, що на момент розгляду справи відповідач не отримував жодних вимог про погашення заборгованості, що свідчить про передчасність звернення позивача до суду, оскільки у позивача відсутнє порушене право. Вважає, що позивач мав надати докази отримання відповідачем вимог про оплату в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Позивачем на підставі видаткової накладної № 1329 від 19.11.2021 поставлено відповідачу товар, а відповідачем отримано оливу Mobil Pegasus 605 ULTRA 40/208L на загальну суму 297 960,00 грн, що підтверджується підписом директора Матівіюка О.М. на видатковій накладній та скріпленою печаткою відповідача (а.с. 6).

Відповідач отриманий товар не оплатив, що стало підставою для звернення із цим позовом до суду.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 1625 від 01.11.2021 на суму 297960,00 грн.

12.08.2022 позивачем було направлено відповідачу на адресу - вул. Вокзальна, 24 м. Корюківка, Чернігівська область, 15300, вимогу № 11-08-1 від 11.08.2022 про погашення боргу, в якій останній просив здійснити оплату за поставлений товар в сумі 297 960,00 грн.

Згідно трекінгу відстеження пересилань «Укрпошта» за штрихкодовим ідентифікатором № 0314212811259 (вимога про оплату) вказане направлення вручено за довіреністю 16.08.2022.

Відповідачем платіжним доручення № 786 від 29.08.2022 здійснено часткову оплату поставленого товару в сумі 50 000,00 грн з призначенням платежу «оплата за оливу згідно рах. № 1625 від 01.11.2022».

17.10.2022 позивачем було направлено відповідачу на адресу - вул. Г. Костюк, 22, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300, вимогу, в якій останній просив здійснити оплату 247 960,00 грн заборгованості за поставлений товар.

Відповідач не заперечує проти отримання товару, але зазначає про неотримання вимог про погашення боргу у порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, що свідчить про передчасність звернення позивача до суду.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частини 1 статті 639 ЦК України).

Частиною 2 ст. 640 Цивільного кодексу України визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 657 Цивільного кодексу України, яка регулює форму окремих видів договорів купівлі-продажу, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Отже, щодо договору поставки товару законом не встановлено обов`язкової вимоги укладення його у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Як встановив суд, на підставі видаткової накладної № 1329 від 19.11.2021 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 297 960,00 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару в сумі 50 000,00 грн платіжним дорученням № 786 від 29.08.2022.

Отже, сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб без додержання письмової форми.

Відповідач не заперечує проти отримання товару, але вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 247 960,00 грн є передчасними, оскільки позивачем не було направлено відповідачу вимог про оплату заборгованості у порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, застосовуються приписи частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

З положень статті 692 Цивільного кодексу України вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов`язок покупця оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 910/9075/17.

Як встановлено судом, у видатковій накладній від 19.11.2021, яка підписана та скріплена печатками обох сторін, які засвідчують поставку і прийняття товару, строк його оплати не вказано, отже, відповідач зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, тобто 19.11.2021, а прострочення виконання зобов`язань по оплаті починається з 20.11.2021.

Враховуючи викладене вище, суд відхиляє доводи відповідача щодо ненастання строку оплати за поставлений товар через нібито ненаправлення останньому вимоги про оплату у порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Крім того, не можуть заслуговувати на увагу доводи відповідача про направлення вимоги на неналежну адресу - вул. Вокзальна, 24 м. Корюківка, Чернігівська область, 15300, оскільки така вимога реально була вручена уповноваженій особі товариства, після чого відповідач частково сплатив заборгованість. При цьому загальновідомою обставиною у діловому обороті (звичаї) є перебування органів, підрозділів юридичної особи не лише за зареєстрованим в ЄДР місцезнаходженням такої особи.

Відповідач доказів сплати заборгованості за поставлений товар в сумі 247 960,00 грн суду не надав.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив позивачу кошти за поставлений товар в повному розмірі, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 247 960,00 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши усі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані відповідачем докази на підтвердження викладених ним обставин є більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем зазначено, що орієнтовна сума витрат на професійну правничу допомогу становить 21 000,00 грн.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України позивач заявив про подання заяви про винесення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу та доказів витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення суду.

Таким чином, питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу наразі судом не вирішується.

Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліар Енерджі" (код ЄДРПОУ 39907675, вул. Костюка Г., 22, м. Корюківка, Корюківський район, Чернігівська область, 15300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Міроіл" (код ЄДРПОУ 39867863, проспект Перемоги, 131, прим. 3, м. Київ, 03179) 247960,00 грн заборгованості та 3719,40 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун