Постанова

від 07.02.2023 по справі 910/4314/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 910/4314/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2021 (суддя Підченко Ю. О.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 (головуючий суддя Яковлєв М. Л., судді Станік С. Р., Шаптала Є. Ю.)

у справі № 910/4314/21

за позовом 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаркон ЛТД" і 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабеан ЛТД"

до Міністерства юстиції України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - 1) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Криворучко Віктор Петрович і 2) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іващенко Наталія Володимирівна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 3) Благодійний фонд Володимира Безим`яного,

про визнання протиправним та скасування наказу,

(у судовому засіданні взяла участь представник відповідача - Горова С. В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Шаркон ЛТД" (далі - позивач-1, ТОВ "Шаркон ЛТД") і Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабеан ЛТД" (далі - позивач-2, ТОВ "Лабеан ЛТД") звернулися до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Мін`юст) про визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту від 02.12.2020 № 4188/5 "Про задоволення скарги" (далі - наказ № 4188/5, спірний наказ).

2. Позовні вимоги аргументовано тим, що під час розгляду скарги Благодійного фонду Володимира Безим`яного (далі - Благодійний фонд) від 09.07.2020 Мін`юстом порушено норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", положення Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок № 1128), норми іншого законодавства України, в редакції, яка діяла на момент розгляду скарги, у зв`язку з чим спірний наказ підлягає скасуванню. До вказаних порушень позивачами віднесено те, що:

- позивачі не були повідомлені про час та місце розгляду скарги, що призвело до необ`єктивного, однобічного розгляду скарги Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія) та прийняття висновку по суті скарги від 29.09.2020 без урахування позиції та доказів, які могли бути подані позивачами, якщо їм було б надано можливість бути присутніми на засіданні Колегії;

- під час розгляду скарги та на час прийняття остаточного рішення у формі спірного наказу № 4188/5 були наявні судові спори щодо предмету скарги (спірного майна);

- приватними нотаріусами Криворучком В. П. та Іващенко Н. В. реєстраційні дії вчинені у відповідності до норм чинного законодавства, а у відповідача були відсутні правові підстави для їх скасування.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2021 позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано наказ № 4188/5.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- станом на час розгляду відповідачем скарги була наявна інформація про судові провадження у зв`язку зі спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав, а тому, під час прийняття рішення за результатами розгляду скарги відповідач повинен був врахувати наявність судових спорів, які стосувалися спірного майна;

- реєстраційну дію було вчинено приватним нотаріусом Криворучком В. П. у повній відповідності до норм чинного законодавства, а наведені відповідачем підстави для скасування мають здебільшого формальний підхід;

- приватним нотаріусом Іващенко Н. В., як суб`єктом державної реєстрації, не було допущено порушень норм спеціалізованого законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

5. Водночас суд першої інстанції встановив, що відповідач належним чином повідомив, зокрема, і позивачів про час та місце засідання Колегії, шляхом розміщення оголошення про засідання Колегії 29.09.2020 на сайті МЮУ.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2021 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ № 4188/5.

7. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд вказав, що судом першої інстанції прийнято рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі, а саме Благодійного фонду, що згідно з приписами п. 4 ч. 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

8. Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду про прийняття приватним нотаріусом Криворучком В. П. рішення від 30.06.2020 № 52891861 у повній відповідності до норм чинного законодавства, а також про відсутність порушень норм спеціалізованого законодавства в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно під час прийняття приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н. В. рішень від 31.08.2020 №№ 53826408, 53830614, 53830892, 53831097.

9. З урахуванням установлених обставин щодо наявності судових спорів щодо нерухомого майна стосовно якого вчинено спірні реєстраційні дії, апеляційний господарський суд, з урахуванням приписів п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", погодився з висновком суд першої інстанції про відсутність у Мін`юста повноважень на розгляд скарги Благодійного фонду, а отже, і наявність підстав для скасування наказа № 4188/5.

10. Окрім того, апеляційний господарський суд не погодився з висновком місцевого господарського суду про належне повідомлення відповідачем позивачів, як заінтересованих осіб, про розгляд скарги тільки шляхом розміщення на офіційному вебсайті повідомлення про час та місце засідання Колегії з розгляду скарги Благодійного фонду, оскільки будь-яких доказів здійснення додаткового повідомлення позивачів про розгляд скарги шляхом направлення повідомлення засобами електронного або телефонного зв`язку, як то визначено приписами пункту 11 Порядку № 1128, до матеріалів справи не надано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

12. Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування ч.1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" стосовно підстав відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

13. Зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування ч. 3 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо строків розгляду скарги.

14. Зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування п.11 Порядку № 1128 стосовно належного повідомлення учасників розгляду скарги про засідання комісії.

15. Скаржник зазначає, що суди не взяли до уваги правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в постановах Вищого адміністративного суду України від 13.07.2017 у справі № К/800/10886/17, від 12.12.2017 у справі № К/800/39379/17 і ухвалах Вищого адміністративного суду України від 10.10.2017 у справах № К/800/21878/17, № К/800/24251/17 щодо належного повідомлення учасників розгляду скарги про засідання комісії.

16. Також скаржник зазначає, що оскаржувані рішення не узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду по справі № 804/2296/17 щодо питання застосування приписів п.5 Порядку № 1128 та п.4 ч.8 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме що нетотожність чи відсутність хоча б однієї ознаки (ті самі сторони, той самий предмет та ті самі підстави) виключає таку підставу для відмови в задоволенні скарги, як наявність інформації про судове провадження у зв`язку зі спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави.

Позиція інших учасників справи

17. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Благодійний фонд (скаржник) 09.07.2020 звернувся до Мін`юсту зі скаргою у якій, серед іншого, просив:

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Криворучка Віктора Петровича від 30.06.2020 № 52891861 (далі - оскаржуване рішення-1);

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іващенко Наталії Володимирівни від 01.07.2020 № 52915534 (далі - оскаржуване рішення-2);

- ухвалити та вчинити інші юридично значущі рішення та дії для всеохоплюючого поновлення права власності скаржника на об`єкт нерухомого майна, будівлі та споруди ринку, розташованого за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Науки, 22.

19. Зі змісту поданої Благодійним фондом скарги слідує, що метою її подання було поновлення права власності скаржника на об`єкт нерухомого майна, будівлі та споруди ринку, розташованого за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Науки, 22. Так, у скарзі скаржник зазначив про те, що йому стало відомо, що право власності на спірний об`єкт нерухомості протиправно набуло ТОВ "Східний базар ЛТД", яке передало вказаний об`єкт нерухомості в іпотеку ОСОБА_1.

20. При вивченні матеріалів справи судами встановлено, що в подальшому було зареєстровано перехід права власності на спірне майно до позивачів у цій справі та визначено їх зацікавленими особами.

21. З відомостей, які містяться на сайті Мін`юсту слідує, що на вказаному сайті розміщено оголошення про засідання Колегії 29.09.2020 наступного змісту:

"29 вересня 2020 року за адресою: м. Київ, вул. Євгена Сверстюка 15, в Офісі протидії рейдерству відбудеться засідання Колегії. Запрошуються скаржники/їх представники, державний реєстратор, суб`єкт державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, та заінтересовані особи/їх представники для розгляду наступних скарг:

на 11:10, розгляд скарги благодійного фонду Володимира Безим`яного від 09.07.2020, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.07.2020 за № 19775-33-20.

Тип об`єкта нерухомого будівлі та споруди ринку, розташовані за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вулиця Науки, будинок 22.

Суб`єкт оскарження: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Криворучко В. П.

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іващенко Н. В.

Заінтересована сторона:

ТОВ "Східний базар ЛТД" (43583021), ТОВ "Лабеан ЛТД" (43709989), ТОВ "Шаркон ЛТД" (43709753)".

22. 02.12.2020 Мін`юст виніс наказ № 4188/5 відповідно до якого вирішив:

1) скаргу Благодійного фонду від 09.07.2020 задовольнити частково;

2) скасувати рішення від 30.06.2020 № 52891861, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком Віктором Петровичем;

3) скасувати рішення від 31.08.2020 №№ 53826408, 53830614, 53830892, 53831097, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Наталією Володимирівною;

4) анулювати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Криворучку Віктору Петровичу;

5) тимчасово блокувати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Іващенко Наталії Володимирівні строком на 3 (три) місяці;

6) в частині інших вимог відмовити;

7) виконання пунктів 2-3 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству;

8) виконання пунктів 4-5 наказу покласти на державне підприємство "Національні інформаційні системи".

23. Наказ № 4188/5 винесено на підставі висновку Колегії від 29.09.2020 за результатами розгляду скарги.

24. З висновку Колегії, зокрема, вбачається, що:

- законодавство зобов`язує державного реєстратора перевіряти подані документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій;

- приватним нотаріусом Криворучком В. П. прийнято оскаржуване рішення-1 за наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами, а саме: договір купівлі-продажу нежитлового приміщення укладено між Приватним благодійним фондом Володимира Безим`яного та ТОВ "Східний базар ЛТД", а відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником будівель та споруд ринку був БФ Володимира Безим`яного. При цьому, договір укладено стосовно нежитлового приміщення, а згідно з відомостями Державного реєстру прав за зазначеною адресою знаходяться будівлі та споруди. Крім того, площа будівель та споруд ринку, зазначена у договорі купівлі-продажу, не відповідає площі, зазначеній у Державному реєстрі прав;

- рішення від 31.08.2020 №№ 53830614, 53830892 приватним нотаріусом Іващенко Н. В. прийняті за наявності підстав для зупинення розгляду заяви, оскільки приватному нотаріусу Іващенко Н. В. не було надано документ, що підтверджує наявність технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна та можливість використання такого майна як самостійного об`єкта цивільних правовідносин, технічні паспорти на новостворені об`єкти нерухомого мана та документ, що підтверджує присвоєння об`єктам нерухомого майна адреси;

- рішення від 31.08.2020 №№ 53830614, 53830892, 53831097 є незаконними та підлягають скасуванню, а доступ приватного нотаріуса Іващенко Н. В. до Державного реєстру прав тимчасовому блокуванню строком на 3 (три) місяці.

25. Суди також встановили, що нерухомим майном щодо якого вчинені спірні реєстраційній дії є будівлі та споруди ринку, розташованого за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Науки, 22.

26. У свою чергу:

- у провадженні Сєвєродонецького міського суду Луганської області перебувала справа № 428/6169/20 за позовом ТОВ "Східний базар ЛТД" до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів іпотеки, на підставі яких будівлі та споруди ринку та земельна ділянка під будівлями та спорудами ринку передані ТОВ "Східний базар ЛТД" як іпотекодавцем в іпотеку в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики грошових коштів;

- у провадженні Київського апеляційного суду перебувала справа № 824/128/20 за заявою директора ТОВ "Східний базар ЛТД", Смаржевського Є. Ю. про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації "Східноукраїнська спілка адвокатів та юристів "Правове сприяння" від 27.07.2020. У вказаній справі ТОВ "Східний базар ЛТД" просило скасувати рішення третейського суду від 27.07.2020, яким у позові Приватного благодійного фонду Володимира Безим`яного щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення критого ринку від 30.06.2020, посвідченого приватним нотаріусом Криворучко В. П. 30.06.2020 та зареєстрованого в реєстрі за № 218, відмовлено у зв`язку з непідсудністю спору третейському суду;

- у провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа № 911/2957/20 за позовом ТОВ "Шаркон ЛТД", ТОВ "Лабеан ЛТД" до ПП "БІВМ і К" і Благодійного фонду про усунення перешкод у користуванні будівлями та спорудами ринку та земельною ділянкою під будівлями і спорудами ринку. Предметом спору у справі є створення ПП "БІВМ і К" і Благодійним фондом перешкод у вільному користуванні майном - будівлями та спорудами ринку по вул. Науки, 22 у м. Сєвєродонецьку;

- відповідні процесуальні документи в указаних вище справах позивачі разом із заявою направили на адресу Мін`юсту 13.10.2020 (докази отримання заяви відповідачем наявні в матеріалах справи).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

27. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

28. Судові рішення у справі оскаржуються відповідачем з підстав, передбачених пунктами 1 і 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

29. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

30. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

31. Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

32. У касаційній скарзі скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, зокрема, про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.06.2018 у справі № 804/2296/17, щодо питання застосування п. 5 Порядку № 1128, п. 4 ч.8 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме що нетотожність чи відсутність хоча б однієї ознаки (ті самі сторони, той самий предмет та ті самі підстави) виключає таку підставу для відмови в задоволенні скарги, як наявність інформації про судове провадження у зв`язку зі спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави.

33. Так, у справі № 804/2296/17 предметом розгляду була, зокрема, вимога про визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту від 04.04.2017 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", у задоволенні якої відмовлено в зв`язку з недоведенням позивачем наявності порушень з боку Мін`юсту під час розгляду колективної скарги у сфері державної реєстрації речових прав. У наведеній справі апеляційний господарський суд не погодився з висновком суду першої інстанції про наявність судового спору відносно спірних земельних ділянок, встановивши, що на час призначення скарги до розгляду та на час її розгляду судового спору щодо нерухомого майна не існувало. В той же час, відхиляючи доводи позивача про наявність підстав для відмови в задоволенні скарги на рішення, дії державного реєстратора, передбачених п. 4 ч.8 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", апеляційний господарський суд встановив, що власники земельних ділянок, як і державний реєстратор не були стороною в адміністративній справі №804/9053/16, на яку посилається позивач як на тотожну за предметом та підставами до скарги, яку розглянув Мін`юст, та дійшов висновку, з яким погодився Верховний Суд у постанові від 06.06.2018, про те, що нетотожність чи відсутність хоча б одного елементу (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) виключає таку підставу для відмови у задоволенні скарги, що наведена у п. 4 ч. 8 ст. 37 зазначеного Закону.

34. У справі, яка розглядається, суди встановили наявність судових спорів стосовно майна щодо якого були вчинені спірні реєстраційні дії (пункт 26 цієї постанови), а відтак, з урахуванням приписів п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність у Мін`юсту повноважень на розгляд скарги Благодійного Фонду, а отже і про наявність підстав для скасування наказу № 4188/5. Помилкове посилання місцевого господарського суду на приписи пункту 5 Порядку № 1128 та п. 4 ч. 8 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не змінює по суті підтверджений судом апеляційної інстанції висновок про наявність підстав для скасування наказу № 4188/5.

35. У поданій касаційній скарзі скаржник не спростовує висновки судів щодо наявності судових спорів стосовно нерухомого майна, щодо якого вчинено спірні реєстраційні дії. Скаржник посилається лише на те, що перелічені, зокрема, у пункті 26 цієї постанови судові спори не відповідають критеріям тотожності за предметом, підставами та сторонами.

36. Разом з тим, встановлені у справі обставини, а також висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для скасування наказу № 4188/5 пов`язані саме із застосуванням приписів п.1 ч.2 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до яких Мін`юст розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

37. Висновки щодо помилкового застосування у таких випадках приписів пункт 5 Порядку № 1128 та пункту 4 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", якими передбачено підставу для відмови у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації за наявності інформації про судове провадження у зв`язку зі спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави викладені у постановах Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 910/16115/20, від 16.11.2021 у справі № 910/11019/20 та від 04.10.2022 у справі № 910/21222/20, від 25.10.2022 у справі № 910/13671/20.

38. Таким чином, у наведеній скаржником справі №804/9053/16 спірні правовідносини, зокрема щодо підстав для відмови в задоволенні скарги у сфері державної реєстрації прав, підпадають під правове регулювання приписів пункту 5 Порядку № 1128 та пункту 4 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", в той час як у справі, яка розглядається, суди встановили обставини щодо наявності підстав для скасування наказу № 4188/5, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", які пов`язані із відсутністю у Мін`юста повноважень здійснювати розгляд скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у разі наявності судового спору щодо такого нерухомого майна, що свідчить про відмінне матеріально-правове регулювання та різну фактично-доказову базу, а відтак про неподібність правовідносин у цих двох справах.

39. Стосовно посилань скаржника на правову позицію Вищого адміністративного суду України, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що посилання на постанови та ухвали Вищого адміністративного суду України не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, оскільки неврахування в оскаржуваних судових рішеннях висновків, викладених у постановах та ухвалах Вищого адміністративного суду України, не визначено частиною 2 статті 287 ГПК України як підстава касаційного оскарження судових рішень. Згідно із частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 920/653/18 та від 07.10.2021 у справі № 922/3447/20).

40. За таких обставин, звертаючись із касаційною скаргою, позивач, на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не наводить висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального чи процесуального права в подібних правовідносинах, які б спростовували висновки судів попередніх інстанцій (пункти 4, 9 цієї постанови) чи не були ним враховані при застосуванні норм матеріального чи процесуального права в оскаржуваних судових рішеннях.

41. Стосовно іншої обраної скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає таке.

42. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

43. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

44. У касаційній скарзі скаржник, зокрема, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування п.11 Порядку № 1128 стосовно належного повідомлення учасників розгляду скарги про засідання комісії.

45. Так, відповідно до пункту 10 Порядку № 1128 (тут і далі - у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1150, яка була чинною на момент прийняття наказу № 4188/5) для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.

46. Згідно з пунктом 11 Порядку № 1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання Колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);

2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

47. Верховний Суд у постанові від 27.05.2021 у справі № 420/4037/20, щодо питання застосування пункту 11 Порядку № 1128 у відповідній редакції дійшов висновку про те, що наведені норми Порядку не містять альтернативи, а тому відсутність одного з видів повідомлення позивача, є порушенням приписів вищенаведеного Порядку. В свою чергу, публікації оголошення на сайті відповідача не є належним доказом повідомлення, оскільки в цьому оголошенні не зазначено дати розміщення такого оголошення, у зв`язку з чим неможливо визначити, чи дотримано Мін`юстом строки повідомлення сторін, встановлені Порядком розгляду скарг.

48. У постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 910/21303/21 викладено висновки про те, що розміщення оголошення на сайті Мін`юсту не є достатнім способом повідомлення позивача про розгляд скарги на його рішення, оскільки Мін`юст зобов`язаний був повідомити позивача про розгляд скарги не лише шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Мін`юсту, але й додатково телефонограмою або засобами електронної пошти, у строки встановлені пунктом 11 Порядку №1128. Допущене Мін`юстом порушення Порядку № 1128 щодо належного повідомлення заінтересованих осіб про розгляд скарги є достатньою підставою для скасування оскаржуваного наказу.

49. У справі, яка розглядається, суди встановили, що також не заперечується відповідачем, що повідомлення про час і місце засідання Колегії здійснено відповідачем шляхом розміщення на вебсайті Мін`юсту оголошення про засідання Колегії 29.09.2020 (пункт 21 цієї постанови). Доказів здійснення додаткового повідомлення позивачів про розгляд скарги шляхом направлення повідомлення засобами електронного або телефонного зв`язку до матеріалів справи не надано.

50. Не погоджуючись з висновком місцевого господарського суду щодо достатності для визнання належним повідомлення позивачів, як заінтересованих осіб, про розгляд скарги Благодійного фонду, що відбулося 29.09.2020, на підставі лише розміщеного на офіційному вебсайті Мін`юсту відповідного оголошення, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що пункт 11 Порядку № 1128 чітко визначає необхідність повідомлення, зокрема, заінтересованих осіб як шляхом розміщення відповідного повідомлення на офіційному вебсайті, так і надсилання його одним із перелічених вище способів не пізніше ніж за два дні до проведення засідання Колегії.

51. З наведеного вбачається, що Верховний Суд у своїх постановах уже викладав висновок щодо застосування пункту 11 Порядку № 1128, від якого колегія суддів не вбачає підстав для відступу, а висновки суду апеляційної інстанції узгоджується з наведеними вище висновками Верховного Суду в справах № 420/4037/20, № 910/21303/21.

52. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника в касаційній скарзі на відсутність в скарзі Благодійного фонду контактних номерів телефонів позивачів оскільки, по-перше, за висновком суду апеляційної інстанції (не спростованого відповідачем у передбаченому процесуальним законом порядку) для виконання обов`язку щодо повідомлення заінтересованих осіб про час і місце проведення засідання Колегії, передбаченого пунктом 11 Порядку № 1128, Мін`юст мав можливість встановити необхідну інформацію з офіційних джерел, зокрема, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а, по-друге, заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, ґрунтувалися на достатності повідомлення про засідання Колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті, а не відсутності у заяві Благодійного фонду необхідної інформації про заінтересованих сторін.

53. У цій частині Суд звертається до власних висновків, викладених в ухвалі Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 910/1148/21.

54. Стосовно доводів скаржника, викладених у пункті 13 цієї постанови, колегія суддів зазначає, що положення частини 3 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулюють строк оскарження рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав до Мін`юсту, його територіальних органів.

55. Водночас, доводи щодо пропуску Благодійним фондом строку подання до Мін`юсту скарги на оскаржувані рішення не були підставою заявлених позовних вимог у справі, яка розглядається, і, відповідно, такі доводи не були предметом оцінки судів попередніх інстанцій. Окрім того, відповідна норма матеріального права регулює строки подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав до Мін`юсту, а не строки розгляду скарги у сфері державної реєстрації, а тому доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування ч. 3 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо строків розгляду скарги не є обґрунтованими та не свідчать про наявність підстав для формування висновку Верховного Суду із зазначеного скаржником питання.

56. Стосовно доводів скаржника, викладених у пункті 12 цієї постанови, колегія суддів зазначає, що вони зводяться до незгоди скаржника із висновками судів щодо відсутності порушень, зокрема, вимог п. 2 ч. 3 ст. 10, п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", абз. 1 п. 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, під час вчинення приватними нотаріусами спірних реєстраційних дій, а також стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, що виходить за межі касаційного розгляду, визначеного приписами статті 300 ГПК України.

57. Разом з тим, саме лише прагнення скаржника здійснити нову переоцінку наявних у матеріалах справи доказів та перевірку обставин цієї справи з урахування його власних висновків щодо поданих доказів та доводів стосовно обставин справи, що їм уже надана оцінка судами попередніх інстанцій, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, та не дає правових підстав для скасування судових рішень у цій справі.

58. Окрім того, викладене у пунктах 9, 10 цієї постанови, є самостійними та достатніми підставами для скасування наказу 4188/5, який є предметом оскарження у цій справі. Відтак доводи скаржника щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування приписів ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", які стосуються розгляду Мін`юстом скарги Благодійного фонду по суті, не мають вирішального значення для вирішення спору.

59. Усі інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною 2 статті 287 ГПК України, а тому Суд в силу приписів статей 287 і 300 ГПК України не надає їм оцінку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

61. Оскільки після відкриття касаційного провадження у справі виявилося, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду, на яку послався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, необхідно закрити на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

62. У решті доводи касаційної скарги відповідача не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (інші доводи скаржника не обґрунтовані посиланнями на відповідні пункти частини 2 статті 287 ГПК України), у зв`язку з чим касаційна скарга в цій частині підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова- без змін.

Розподіл судових витрат

63. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 910/4314/21 за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 у справі № 910/4314/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил