Постанова

від 07.02.2023 по справі 689/25/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 689/25/19

Провадження № 22-ц/4820/134/23

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю представників апелянтів та представника позивача,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче комерційне підприємство «Екоресурс» до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , державного реєстратора Ярмолинецької районної державної адміністрації Ткачук Олени Ігорівни, Ярмолинецької районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання незаконними та скасування наказів, скасування рішень і записів про державну реєстрацію прав, припинення права власності, за апеляційними скаргами ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2022 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У грудні 2018 року ТОВ «Науково-виробниче комерційне підприємство «Екоресурс» (далі - Товариство), звертаючись в суд з цим позовом до відповідачів, вказувало, що 19.05.2000 року рішенням №3 Баранівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області надано ВАТ «Геотехнічний інститут» у довгострокову оренду 7,4 га землі несільськогосподарського призначення із земель запасу в урочищі «Яковець» терміном на 20 років для розробки кар`єру глауконітового піску. Це рішення стало підставою для підписання 10.07. 2011 року договору оренди землі між ВАТ «Геотехнічний інститут» та Баранівською сільською радою.

18.01.2002 року ВАТ «Геотехнічний інститут» заснувало Товариство, яке 03.06.2002 року отримало спеціальний дозвіл на користування надрами в межах ділянки надр «Адамівське-ІІ».

02.11.2004 року Товариство отримало спеціальний дозвіл на користування надрами №3489 (на видобування глауконіт-кварцових пісків, придатних для виготовлення глауконітоліту в межах родовища Адамівське-2 за межами с. Баранівка (далі - родовище), строк дії якого пізніше був продовжений на 20 років, та акт про надання гірничого відводу від 17.01.2006 року №1166, повторно виданий позивачу 10.08.2016 року за №3125.

Позивач впродовж тривалого часу намагався оформити право користування земельною ділянкою у межах родовища для облаштування кар`єру із розробки глауконіт-кварцових пісків на родовищі, - з цією метою подавав документи до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру), останнє заяви Товариства розглядало неналежно або не розглядало, натомість в незаконний спосіб розпорядилося земельною ділянкою у межах родовища, розділивши її та відчуживши частинами на користь фізичних осіб.

Наказами ГУ Держгеокадастру від 21.12.2015 року та 24.12.2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі поданих ними заяв від 08.12.2015 року оперативно були надані дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок в межах родовища площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.

22.02.2016 року ГУ Держгеокадастру видало наказ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затвердило ОСОБА_1 відповідний проект землеустрою.

24.02.2016 року аналогічні накази ГУ Держгеокадастру видало щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_2 , 30.03.2016 року - щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , та ОСОБА_6 , а 12.05.2016 року -щодо ОСОБА_3 .

Вказані фізичні особи-відповідачі, крім ОСОБА_3 , зареєстрували право власності на виділені їм земельні ділянки в межах родовища, право на користування надрами якого належить позивачеві.

Фізичні особи - відповідачі протиправно володіють і користуються земельними ділянками з родовищем загальнодержавного значення. Товариство як володілець спеціального дозволу на користування надрами та акта про надання гірничого відводу мало законні очікування одержати всю земельну ділянку в межах родовища у користування, щоб організувати видобування глауконіт-кварцових пісків, придатних для виготовлення глауконітоліту. Проте, оскільки право користування надрами взаємопов`язане з правом користування відповідною земельною ділянкою у межах родовища, то внаслідок незаконного розподілу цієї ділянки на менші та їхнього передання фізичним особам-відповідачам, видобування Товариством глауконіт-кварцових пісків на території родовища протиправно унеможливлюється, що порушує як права та законні інтереси Товариства на користування надрами (неможливо утворити відкритий кар`єр), так і право власності на надра Українського народу.

Незаконність втручання у право позивача мирно володіти майном, а саме, в майнові інтереси, пов`язані з використанням спеціального дозволу на користування надрами, виразилося у тому, що ГУ Держгеокадастру як уповноважений державний орган неналежно розглядало звернення позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки на території родовища для облаштування кар`єру із розробки глауконіт-кварцових пісків на родовищі, а також прийняло на користь фізичних осіб-відповідачів оскаржувані накази всупереч нормам Кодексу України про надра (КУпН), який забороняє вчиняти дії, що в прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра.

З цих підстав позивач просив визнати незаконними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру про надання дозволу на розроблення документації з землеустрою, про її затвердження та надання земельних ділянок у власність №22-7055-СГ, №22-7056-СГ, №22-7057-СГ, №22-7058-СГ, №22-7354-СГ, №22-7403-СГ, №22-7320-СГ, №22-7404-СГ, №22-7405-СГ ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , скасувати рішення і записи про державну реєстрацію права власності цих фізичних осіб на земельні ділянки з кадастровими номерами 6825881200:03:018:0006 ( ОСОБА_1 ), 6825881200:03:018:0007 ( ОСОБА_2 ), 6825881200:03:018:0008 ( ОСОБА_8 ), 6825881200:03:018:0009 ( ОСОБА_5 ), 6825881200:03:018:0013 ( ОСОБА_11 ), 6825881200:03:018:0014 ( ОСОБА_9 ), 6825881200:03:018:0016 ( ОСОБА_4 ) і про припинення права власності на ці земельні ділянки.

Ухвалою від 11.10.2019 року замінено відповідача-державного реєстратора реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області Андрієвську М.В. на Ярмолинецьку РДА.

Ухвалою від 04.11.2021 року в зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_9 роз`єднано позовні вимоги у справі та виділено в самостійне провадження позовні вимоги ТОВ «НВКП Екоресурс» до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_9 , державного реєстратора Ярмолинецької районної державної адміністрації Ткачук Олени Ігорівни про визнання незаконними та скасування наказів, скасування рішень і записів про державну реєстрацію прав, припинення права власності.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 31.10.2022 року позов задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовано накази Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області:

-від 22.02.2016 №22-3597-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 »;

-від 24.02.2016 №22-3790-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 »;

-від 24.02.2016 №22-3785-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_5 »;

-від 24.02.2016 №22-3868-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_8 »;

-від 30.03.2016 №22-7026-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_4 »;

-від 30.03.2016 №22-7031-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_6 »;

-від 12.05.2016 №22-11556-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_3 ».

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:

-індексний номер 29104474 від 05.04.2016 державного реєстратора Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області Андрієвської Марини Василівни щодо реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку (кадастровий номер 6825881200:03:018:0006);

-індексний номер 29102482 від 05.04.2016 державного реєстратора Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області Андрієвської Марини Василівни щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку (кадастровий номер 6825881200:03:018:0007);

-індексний номер 29067224 від 01.04.2016 державного реєстратора Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області Андрієвської Марини Василівни щодо реєстрації права власності ОСОБА_8 на земельну ділянку (кадастровий номер 6825881200:03:018:0008);

-індексний номер 29085108 від 04.04.2016 державного реєстратора Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області Андрієвської Марини Василівни щодо реєстрації права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку (кадастровий номер 6825881200:03:018:0009);

-індексний номер 29391726 від 23.04.2016 державного реєстратора Ярмолинецької районної державної адміністрації Хмельницької області Ткачук Олени Ігорівни щодо реєстрації права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку (кадастровий номер 6825881200:03:018:0013);

-індексний номер 29391713 від 23.04.2016 державного реєстратора Ярмолинецької районної державної адміністрації Хмельницької області Ткачук Олени Ігорівни щодо реєстрації права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку (кадастровий номер 6825881200:03:018:0016).

Припинено право власності:

- ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825881200:03:018:0006;

- ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825881200:03:018:0007;

- ОСОБА_8 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825881200:03:018:0008;

- ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825881200:03:018:0009;

- ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825881200:03:018:0013;

- ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825881200:03:018:0016.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче комерційне підприємство «Екоресурс» судовий збір в сумі 5626 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати рішення суду як незаконне та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. На думку апелянта, позивачем не доведено, що він має законне право на спірну ділянку і передачею ОСОБА_8 земельної ділянки у власність порушено право позивача. Позивач не підтвердив своє право користування земельною ділянкою площею 13,7777 га (на момент звернення позивача), що була у користуванні позивача лише до 2014 року. Спірна земельна ділянка на момент звернення відповідачів до ГУ Держгеокадастру була вільною, тому у останнього не було підстав для відмови відповідачам у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а в подальшому - передачі землі у власність.

Складений експертом Грінько О.І. висновок експертизи №015/20 від 23.07.2020 року є неналежним доказом, оскільки підписаний та засвідчений не цим експертом, а юридичною особою ТОВ «Гал-Світ», про кримінальну відповідальність жодна посадова особа юридичної особи не попереджалася. Акт гірничого відводу від 10.08.2015 року також є неналежним доказом, оскільки площа проекції гірничого відводу складає 14,81 га, а спеціальний дозвіл на користування надрами № 3489 від 02.11.2004 року видано на площу 12,6 га, в цих документах не співпадає кількість поворотних (кутових) точок.

Вважає, що позов подано поза строком позовної давності. Позивачу 20.08.2015 року відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 14 га, тому такий спір не може розглядатися в порядку цивільного судочинства і підлягає розгляду в порядку адміністративного або господарського судочинства.

У доповненні до апеляційної скарги ОСОБА_8 зазначив, що після завершення розгляду справи стало відомо, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_8 на підставі договору оренди від 01.08.2020 року №2 передана в оренду СФГ «Олександр», яке не було залучено до участі у справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду в частині визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру від 12.05.2016 року №22-11556-СГ про передачу земельної ділянки йому у власність і відмовити в позові в частині цієї вимоги. На його думку, судом не враховано, що у ГУ Держгеокадастру не було підстав для надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки позивачем не виконано вимоги, передбачені ст. 123 ЗК щодо порядку отримання земельної ділянки у користування, не долучено до клопотання акт про надання гірничого відводу (а надання у користування земельних ділянок для видобування корисних копалин здійснюється лише після отримання в установленому порядку гірничого відводу). Не отримавши дозволу на розробку проекту землеустрою та не розпочавши процедуру отримання земельної ділянки в користування, позивач не мав підстав для жодних правомірних очікувань для отримання у користування спірної ділянки. При цьому апелянт вже 08.12.2015 року, значно раніше позивача, звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, тому наказ ГУ Держгеокадастру про передачу ділянки у власність апелянта є законним і не порушує право позивача. Суд помилково застосував ст. 391 ЦК, яка не підлягає застосуванню, оскільки позивач не є власником спірної ділянки. Також вважає недопустимими доказами висновок експерта № 015/20 від 23.07.2020 року та акт гірничого відводу від 10.08.2015 року. Вважає неналежним обраний позивачем спосіб захисту.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині позовних вимог до нього - визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності ОСОБА_2 і відмовити в позові в цій частині. Вважає, що у ГУ Держгеокадастру не було підстав для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у користування позивачу без долучення до такого клопотання акту про надання гірничого відводу, оскільки цей документ посвідчує право на користування надрами. Не отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою, товариство не розпочало процедуру укладення договору оренди земельної ділянки, тому у позивача не було підстав для виникнення правомірних очікувань на отримання в користування цієї ділянки.

Суд не врахував, що наявність у позивача дозвільних документів на видобування корисних копалин на спірній земельній ділянці не створює жодних беззаперечних майнових прав (власності/користування) щодо спірної земельної ділянки та не гарантує отримання її у користування. Суд помилково фактично ототожнив особу, яка має право користуватися надрами з власником/користувачем земельної ділянки, та наділив таку особу правами власника, що суперечить принципам інституту права приватної власності. Обраний позивачем спосіб захисту вважає неефективним, що є самостійною підставою для відмови у позові.

ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 також подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду в частині визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності щодо них і відмовити в позові в цій частині з тих же мотивів, що викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_2 .

Усі апелянти також просили врахувати, що вони як учасники бойових дій мають першочергове право на відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва. Крім того, 01.08.2020 року між апелянтами та СФГ «Олександр» укладено договори оренди, за яким спірні земельні ділянки передані у користування фермерському господарству на 10 років, тобто, право користування ділянками має третя особа.

У відзивах на апеляційні скарги Товариство просить залишити їх без задоволення, а рішення суду - без змін. Вважає правильним висновок суду, що оскаржувані накази ГУ Держгеокадастру та подальша реєстрація права власності на земельні ділянки відповідачами створили перешкоди позивачеві у здійсненні його прав, що випливають зі спеціального дозволу на користування надрами, про що вже було відомо ГУ Держгеокадастру з заяви позивача від 10.03.2015 року. Дії ГУ Держгеокадастру щодо позивача були незаконними та недобросовісними. Надра не можуть перебувати у власності приватних осіб, а земельні ділянки з родовищами можуть бути надані лише у користування. Будь-які перешкоди у користуванні спеціальним дозволом, що є майном у розумінні Європейського суду з прав людини, зокрема, перешкоди, які створені шляхом передання земельної ділянки у власність третім особам, а не власнику такого дозволу, потрібно усувати. Спір взагалі не стосується договору оренди землі 2009 року, а метою позову є захист права позивача на мирне володіння майном - спеціальним дозволом на користування надрами. На час звернення з позовом спірні земельні ділянки відповідачів не перебували в оренді, речове право оренди СФГ «Олександр» щодо цих ділянок не зареєстроване. Позивач обрав ті способи захисту, задоволення яких відновить йому право на отримання в оренду земельних ділянок у межах родовища для використання спеціального дозволу на користування надрами. Спір виник із майнових відносин і належить до юрисдикції загального суду. Висновок експерта, як і акт про надання гірничого відводу, є належними і допустимими доказами у справі.

У відзиві на апеляційні скарги ГУ Держгеокадастру просить їх задовольнити як обґрунтовані та скасувати рішення суду. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про неправомірність рішень Управління щодо передачі спірних земельних ділянок у власність відповідачів - учасників АТО. В Управління не було підстав, передбачених ч.7 ст. 118 ЗК, для відмови у наданні їм дозволу на розроблення проекту землеустрою та передачі ділянок у власність. Позивач також не подав до Управління спеціальний дозвіл на користування надрами та акт гірничого відводу, що виключало можливість надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

В судовому засіданні представники апелянтів підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.

Представник позивача просив відхилити апеляційні скарги як безпідставні.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч.8 ст. 128 ЦПК України є повідомленими про розгляд справи.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом встановлено, що ТОВ «Науково-виробниче комерційне підприємство «Екоресурс», зареєстрованим у с. Баранівка Ярмолинецького району Хмельницької області, 03.06.2002 року отримано ліцензію (спеціальний дозвіл) на користування надрами № 1972 для геологічного вивчення, в т.ч. дослідно-промислової розробки в межах родовища "Адамівське-ІІ" (північна околиця с. Адамівка Ярмолинецького району Хмельницької області), а 02.11.2004 року отримано спеціальний дозвіл на користування надрами за № 3489 для видобування глауконіт-кварцових пісків, придатних для виготовлення глауконітоліту.

Цей спеціальний дозвіл згідно з наказом Державної служби геології та надр України від 31.03.2015 № 66 продовжено до 02.11.2034 року.

17.01.2006 року Державним департаментом промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держпромгірнагляд) видано акт про надання гірничого відводу за №1166 для розробки Товариством родовища глауконітового піску площею проекції 14,70 га і строком на 9 років, а 10.08.2016 року Державною службою з питань праці Товариству видано акт про надання гірничого відводу за № 3125 площею проекції 14,81 га на строк до 02.11.2034 року.

13.02.2009 року розпорядженням Ярмолинецької РДА № 129/2009-р Товариству передано строком на п`ять років для ведення підсобного сільського господарства в оренду земельну ділянку площею 13,7777 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Баранівської сільської ради за межами с. Баранівка.

27.12.2013 року Товариством подано повідомлення до Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області про намір поновити договір оренди на новий строк з додатком відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

У березні 2015 року Товариством подано до Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області заяву від 10.03.2015 року №6, зареєстровану 17.03.2015 року, про отримання дозволу для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 14 га із земель запасу на території Баранівської сільської ради за межами с. Баранівка для облаштування кар`єру із розробки глауконіт-кварцових пісків на родовищі. Вказане відповідає ч. 1 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" у зазначеній редакції.

11.03.2015 року Товариством подано до Хмельницької обласної державної адміністрації аналогічну заяву № 8 про отримання дозволу для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 14 га із земель запасу на території Баранівської сільської ради за межами с. Баранівка для облаштування кар`єру із розробки глауконіт-кварцових пісків на родовищі. Це звернення було переадресоване Хмельницькою ОДА до Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області.

Листом від 25.03.2015 року №13-22-0.8-8483/2-15 Головне управління Держземагентства у Хмельницькій області повідомило Товариство, що земельна ділянка, яку воно просило надати в користування, належить до земель сільськогосподарського призначення, а тому Товариству необхідно безпосередньо звернутися з відповідною заявою до того ж самого Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області. Інформація про те, що безпосереднє звернення Товариства зареєстроване у Головному управлінні Держземагентства у Хмельницькій області ще 17.03.2015 року в листі від 25.03.2015 року №13-22-0.8-8483/2-15 відсутня.

23.07.2015 року Товариство звернулося до відділу Держземагентства у Ярмолинецькому районі Хмельницької області з листом № 8 для з`ясування причин затримки надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Листом від 27.07.2015 року № 0-2221-0.1-4709/2-15 відділ Держземагентства у Ярмолинецькому районі Хмельницької області повідомив, що заява Товариства надійшла за належністю з Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області 26.03.2015 року і 23.04.2015 року надано відповідь № 0-2221-0.4-2572/2-15, а для отримання наказу Товариству необхідно знову звернутися в Головне управління Держземагентства у Хмельницькій області. Докази направлення листа від 23.04.2015 року № 0-2221-0.4-2572/2-15 Товариству та його отримання відсутні.

Листом ГУ Держгеокадастру від 20.08.2015 року № 10-22-7777.5-9186/23-15 Товариство повідомлено про те, що воно не подало разом із заявою для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою спеціальний дозвіл на користування надрами, запропоновано повторно звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою, до якої додати спеціальний дозвіл на користування надрами.

Листом ГУ Держгеокадастру від 21.08.2015 року № 13-22-7777.9-9225/23-15 за дорученням Хмельницької обласної державної адміністрації від 24.07.2015 року № 99/4959-11-12/2015 Товариство повідомлено про те, що 23.04.2015 року завідувачем сектору землеустрою, охорони та ринку земель Відділу Держземагентства у Ярмолинецькому районі надано відповідь № 0-2221-0.4-2572/2-15 на лист ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26.03.2015 року № 23-22-0.5-8660/2-15 щодо надання інформації для підготовки наказу про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству. Докази направлення цієї відповіді Товариству та її отримання відсутні.

25.08.2015 року на адресу Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області Товариством із заявою № 12 ще раз подано документи (включно зі спеціальним дозволом на користування надрами), необхідні для одержання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 14 га із земель запасу на території Баранівської сільської ради за межами с. Баранівка для облаштування кар`єру із розробки глауконіт-кварцових пісків на родовищі.

Листом Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області від 16.01.2016 року № 19-22-7777.5-575/23-16 Товариство повідомлено, що у поданих документах відсутній акт про надання гірничого відводу, а тому немає можливості задовольнити клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою.

09.12.2015 року ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 звернулися до ГУ Держгеокадастру із однотипними заявами, датованими 08.12.2015 року, про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства.

21.12.2015 року ГУ Держгеокадастру надало дозволи на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок за межами населених пунктів Баранівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області орієнтованим розміром 2,0 га для ведення особистого селянського господарства громадянам ОСОБА_2 (наказ №22-7055-СГ), ОСОБА_1 (наказ №22-7056-СГ), ОСОБА_8 (наказ №22-7057-СГ), ОСОБА_5 (наказ №22-7058-СГ).

24.12.2015 року Головним управлінням Держгеокадастру видано такі ж накази щодо громадян ОСОБА_6 (наказ № 22-7403-СГ), ОСОБА_7 (наказ № 22-7354-СГ), ОСОБА_4 (наказ №22-7320-СГ), ОСОБА_3 (наказ № 22-7405-СГ).

Наказом «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» від 22.02.2016 року № 22-3597-СГ ГУ Держгеокадастру затвердило проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована за межами населених пунктів Баранівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області площею 2,0 га (кадастровий номер 6825881200:03:018:0006) і у порядку безоплатної приватизації надала таку ділянку у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 .

Наказами від 24.02.2016 року № 22-3811-СГ, № 22-3785-СГ, № 22-3790-СГ, № 22-3868-СГ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області затвердило проєкти землеустрою та у порядку безоплатної приватизації надало земельні ділянки площею по 2,0 га за межами населених пунктів Баранівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_7 (кадастровий номер 6825881200:03:018:0011), ОСОБА_5 (кадастровий номер 6825881200:03:018:0009), ОСОБА_2 (кадастровий номер 6825881200:03:018:0007), ОСОБА_8 (кадастровий номер 6825881200:03:018:0008).

Наказами від 30.03.2016 року № 22-7026-СГ, № 22-7031-СГ ГУ Держгеокадастру затвердило проєкти землеустрою та у порядку безоплатної приватизації передало земельні ділянки площею 2,0 га за межами населених пунктів Баранівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_4 (кадастровий номер 6825881200:03:018:0016), та ОСОБА_6 (кадастровий номер 6825881200:03:018:0013) відповідно, а наказом від 12.05.2016 № 22-11556-СГ затвердило проєкти землеустрою та у порядку безоплатної приватизації передало дві земельні ділянки площею 0,3777 га і 0,9872 га за межами населених пунктів Баранівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_3 (кадастрові номери 6825881200:03:018:0012 і 6825881200:03:018:0015).

Для ОСОБА_4 (кадастровий номер 6825881200:03:018:0016), ОСОБА_6 (кадастровий номер 6825881200:03:018:0013) та ОСОБА_3 (кадастровий номер 6825881200:03:018:0015) відповідними наказами змінено цільове призначення вказаних земельних ділянок з "для ведення підсобного сільського господарства" на "для ведення особистого селянського господарства".

01.04.2016 року зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825881200:03:018:0008 за ОСОБА_8 ; 04.04.2016 року - на земельну ділянку з кадастровим номером 6825881200:03:018:0009 за ОСОБА_5 ; 05.04.2016 року - на земельну ділянку з кадастровим номером 6825881200:03:018:0006 за ОСОБА_1 ; 05.04.2016 року - на земельну ділянку з кадастровим номером 6825881200:03:018:0007 за ОСОБА_2 ; 19.04.2016 року - на земельну ділянку з кадастровим номером 6825881200:03:018:0013 за ОСОБА_6 ; 19.04.2016 року - на земельну ділянку з кадастровим номером 6825881200:03:018:0016 за ОСОБА_4 .

Інформація про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки 6825881200:03:018:0012 і 6825881200:03:018:0015, виділені ОСОБА_3 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12.05.2016 року № 22-11556-СГ, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 05.03.2017 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825881200:03:018:0011, яку виділено ОСОБА_7 , згідно з договором купівлі-продажу від 25.02.2017 року зареєстровано за ОСОБА_12 , а 17.04.2018 року ця ділянка зареєстрована за державою на підставі угоди про передачу права власності на земельну ділянку від 17.04.2018 року. Тобто, земельна ділянка, яка була виділена у власність ОСОБА_7 , повернута у державну власність.

Згідно з висновком експерта від 23.07.2020 року № 015/20 за результатами проведення призначеної судом земельно-технічної експертизи у цивільній справі №689/25/19 наявне накладання земельних ділянок з кадастровими номерами 6825881200:03:018:0006, 6825881200:03:018:0007, 6825881200:03:018:0008, 6825881200:03:018:0009, 6825881200:03:018:0012, 6825881200:03:018:0013, 6825881200:03:018:0015, 6825881200:03:018:0016 на територію поверхні родовища, визначену у спеціальному дозволі на користування надрами від 02.11.2004 № 3489 з загальною площею накладання 11,04 га.

Вказані земельні ділянки були виділені Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області відповідно:

ОСОБА_1 (кадастровий номер 6825881200:03:018:0006), ОСОБА_2 (кадастровий номер 6825881200:03:018:0007), ОСОБА_8 (кадастровий номер 6825881200:03:018:0008), ОСОБА_5 (кадастровий номер 6825881200:03:018:0009), ОСОБА_3 (кадастрові номери 6825881200:03:018:0012 і 6825881200:03:018:0015), ОСОБА_6 (кадастровий номер 6825881200:03:018:0013), ОСОБА_4 (кадастровий номер 6825881200:03:018:0016).

Згідно з висновком експерта від 23.07.2020 року № 015/20 за результатами проведення земельно-технічної експертизи у цивільній справі №689/25/19 площа накладання вищевказаних земельних ділянок становить: 6825881200:03:018:0006 площею накладання 1,8901 га, 6825881200:03:018:0007 площею накладання 1,6834 га, 6825881200:03:018:0008 площею накладання 0,0358 га, 6825881200:03:018:0009 площею накладання 1,901 га, 6825881200:03:018:0012 площею накладання 0,03407 га, 6825881200:03:018:0013 площею накладання 1,6747 га, 6825881200:03:018:0015 площею накладання 0,2604 га, 6825881200:03:018:0016 площею накладання 1,912 га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-33155-СГ від 14.12.2016 року Товариству надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди зі зміною цільового призначення за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення в землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, яка розташована за межами населених пунктів Баранівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області розміром 2,5 га.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що діями ГУ Держгеокадастру щодо передачі спірних земельних ділянок у межах родовища у власність відповідачам, а також державною реєстрацією права власності на земельні ділянки у межах родовища за фізичними особами - відповідачами Товариству створено перешкоди у реалізації прав та виконанні обов`язків, які випливають зі спеціального дозволу на користування надрами у межах всього родовища - користування позивачем спеціальним дозволом на користування надрами у визначених ним межах в законний спосіб є неможливим. В свою чергу діями ГУ Держгеокадастру створювалися перешкоди позивачу у реалізації його прав як користувача надрами. При цьому попри наявну інформацію про майнові права щодо діяльності на родовищі належать позивачу, ГУ Держгеокадастру в порушення норм Кодексу України про надра, передав відповідачам земельні ділянки з родовищем у власність. Тому наявні підстави для задоволення позову в частині визнання незаконними і скасування наказів ГУ Держгеокадастру про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність відповідачів, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності відповідачів на земельні ділянки.

Вимога позивача про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою фізичним особам - відповідачам є неефективним способом захисту порушених прав та інтересів позивача, оскільки ці накази вичерпали свою дію, а їхнє скасування не призведе до поновлення майнових прав та інтересів Товариства, тому у її задоволенні слід відмовити.

Виходячи зі змісту спірних правовідносин, позивач фактично має спір з ГУ Держгеокадастру та фізичними особами - відповідачами, саме їх стосується вимога про скасування рішень про державну реєстрацію прав, - державний реєстратор Ярмолинецької райдержадміністрації Ткачук О.І. та Ярмолинецька РДА є неналежними відповідачами, тому у позові до них слід відмовити.

Доводи апеляційних скарг про недотримання позивачем процедури отримання земельної ділянки у користування згідно ст. 123 ЗК України та недоведеність порушення його права є безпідставними, зважаючи на таке.

Згідно з статтею 13 Конституції України земля, її надра атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ст. 4 КУпН надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність і розумність.

За змістом ч. 2 ст. 20 ЗК віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проєктом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч. 2 ст. 123 ЗК України у клопотанні особи, зацікавленої в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проєктом землеустрою щодо її відведення зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади у місячний строк розглядає клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Суд першої інстанції правильно встановив, що Товариство, звертаючись 10.03.2015 року до ГУ Держземагентства у Хмельницькій області із заявою про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 14 га зі зміною цільового призначення для облаштування кар`єру із розробки родовища, виконало вимоги ч. 2 ст. 123 ЗК України.

Головне управління Держземагентства у Хмельницькій області заяву Товариства від 10.03.2015 року №6 у визначений ЗК України строк не розглянуло, листом від 20.08.2015 року № 10-22-7777.5-9186/23-15 повідомило, що Товариство разом із заявою не подало для одержання дозволу на розробку проєкту землеустрою спеціальний дозвіл на користування надрами.

Проте у відповідь на заяву Товариства № 12 від 25.08.2015 року, до якої вже долучено цей спеціальний дозвіл, листом від 16.01.2016 року № 19-22-7777.5-575/23-16 ГУ Держгеокадастру повідомило Товариство, що у поданих документах відсутній акт про надання гірничого відводу, хоча необхідність подання цього акта ЗК України не передбачало і на необхідність його подання Головним управлінням Держземагентства у Хмельницькій області у попередніх листах не вказувалося. Тобто, управління через більш ніж 4 місяці повторно відмовило Товариству у наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою, але вже з іншої причини, ніж вказано у листі від 20.08.2015 року № 10-22-7777.5-9186/23-15.

Крім того, у відповідь на іншу заяву Товариства вих. № 8, датовану 11.03.2015 року і переадресовану з Хмельницької ОДА, листом від 25.03.2015 вих. №13-22-0.8-8483/2-15 (т. 1, а. с. 48) ГУ Держземагентства у Хмельницькій області повідомлено, що Товариство має звернутися в те саме Головне управління Держземагентства у Хмельницькій області, що не можна вважати мотивованою відмовою у наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою.

Посилання апелянтів на те, що позивач фактично навіть не розпочав процедуру укладення договору оренди земельної ділянки, не має істотного значення. Так, вже з моменту звернення позивача із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою розпочалася переддоговірна стадія, на якій діють ті самі принципи цивільного законодавства (зокрема, справедливість, добросовісність і розумність), як і на договірній стадії (п. 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 року у справі № 688/2908/16-ц). Вимоги ст. 123 ЗК України позивач виконав, тоді як Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області діяло як всупереч приписам цієї статті, так і всупереч наведеним принципам цивільного законодавства.

З урахуванням наведеного суд дійшов правильного висновку, що ці дії Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області та Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо позивача не можна вважати добросовісними.

Вказані обставини також цілком спростовують твердження апелянтів про те, що вони раніше звернулися (08.12.2015 року) до ГУ Держгеокадастру із заявами про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Обговорюючи доводи апеляційних скарг про правомірність набуття відповідачами земельних ділянок у власність, апеляційний суд бере до уваги таке.

Відповідно до ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За змістом ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами із земель державної або комунальної власності врегульовано нормами ч.ч. 6-9 ст. 118 ЗК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом ч. 9 ст. 118 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

На час подачі відповідачами заяв про надання дозволу на виготовлення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та затвердження відповідних проєктів землеустрою ГУ Держгеокадастру мало інформацію про розташування цих земельних ділянок в межах родовища, право користування яким належать позивачу, відтак мало відмовити у наданні дозволу на виготовлення проєктів землеустрою з підстав невідповідності місця розташування земельних ділянок згідно з ч.7 ст. 118 ЗК.

В свою чергу передача відповідачам земельних ділянок з родовищем у власність прямо суперечить ст. 13 Конституції України, ст. 4 КУпН, що спростовує доводи апелянтів про законність набуття ними ділянок у власність і правомірність оскаржуваних наказів ГУ Держгеокадастру.

Безпідставними також є доводи апеляційних скарг про те, що у позивача не було підстав для виникнення правомірних очікувань на отримання в користування земельної ділянки з родовищем.

Так, за змістом ст.ст. 16, 19 КУпН користування надрами допускається виключно за наявності спеціального дозволу на таке користування.

Згідно з Переліком корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1370 глауконіт належить до корисних копалин загальнодержавного значення.

За ч. 1 ст. 24 КУпН користувачі надр мають право: 1) здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції; 2) розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу; 3) здійснювати на умовах спеціального дозволу консервацію наданого в користування родовища корисних копалин або його частини; 4) на першочергове продовження строку тимчасового користування надрами; 5) користуватися додатковими правами, передбаченими угодою про розподіл продукції.

Користувачі надр зобов`язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 4-1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції (ч.2 ст. 24 КУпН).

Права та обов`язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угод про розподіл продукції - з моменту набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено цією угодою (ч. 3 ст. 24 КУпН).

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Поняттям майна за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) охоплюється в тому числі ліцензія, інший дозвіл, який породжує у його власника певні майнові права.

За змістом ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпоряджання своїм майном.

Суд першої інстанції правильно констатував, що в розумінні Конвенції належний Товариству спеціальний дозвіл на користування надрами є майном, право на яке потребує захисту, зокрема, і від перешкод у розпорядженні ним. Наявність у Товариства такого майна відповідно до чинного законодавства України породжує у нього правомірні очікування.

Так, з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами (для видобування глауконіт-кварцових пісків) Товариство мало гарантовані державою майнові права щодо такого видобування у межах родовища, тобто, правомірні очікування, що матиме реальну можливість забезпечити це видобування - отримати в оренду і використовувати земельну ділянку відповідно до площі родовища.

Натомість внаслідок недобросовісних та несправедливих дій ГУ Держземагентства у Хмельницькій області щодо вирішення заяв Товариства його право на використання спеціального дозволу було порушене. Воно було позбавлене права використовувати такий дозвіл у межах площі проекції гірничого відводу, оскільки майже все родовище опинилося на земельних ділянках, переданих у власність фізичним особам-відповідачам, що є об`єктивною перешкодою у використанні спеціального дозволу на використання надр у визначених межах.

Суд першої інстанції обґрунтовано застосував норму ст. 391 ЦК України, маючи на увазі, що позивач як власник майна (спеціального дозволу на користування надрами, а не земельної ділянки, як витлумачили апелянти) має право вимагати усунення перешкод у використанні спеціального дозволу на використання надр у визначених ним межах ділянки.

Дії ГУ Держземагентства щодо неналежного розгляду звернень позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки на території родовища для облаштування кар`єру із розробки глауконіт-кварцових пісків на родовищі, а також прийняння на користь фізичних осіб-відповідачів оскаржуваних наказів всупереч нормам Кодексу України про надра (КУпН) є незаконним втручанням у право позивача мирно володіти майном (майнові інтереси, пов`язані з використанням спеціального дозволу на користування надрами) і водночас ці дії в прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра.

За змістом ст. 1 Першого протоколу до Конвенції при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності слід дотримуватися справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника. За практикою ЄСПЛ необхідним є дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами з обмеження права власності та переслідуваною метою, якої держава намагається досягти шляхом позбавлення особи її власності.

За змістом Закону України "Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року" глауконіт є не лише важливим адсорбентом, але й має важливе значення для рекультивації забруднених радіонуклідами ґрунтів. Вказаним Законом передбачено, зокрема, підготовку до промислового освоєння родовищ глауконіту у Хмельницькій області, підрахунок запасів і ресурсів руди.

Відтак суд першої інстанції обґрунтовано констатував, що в цій справі інтереси суспільства у контролі за використанням надр і у видобутку корисної копалини, яка згідно з Переліком корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827 (у редакції від 28.12.2011 року), мають загальнодержавне значення, і майнові права Товариства на видобуток цієї копалини відповідно до виданого державою спеціального дозволу на користування надрами переважають над правом фізичних осіб-відповідачів на безоплатне набуття у приватну власність саме цих земельних ділянок з родовищем для ведення на них особистого селянського господарства.

Закон дійсно гарантує першочергове право апелянтів як учасників антитерористичної операції на набуття земельних ділянок у власність. Разом з тим, дії держави в особі відповідного повноважного органу з надання земельних ділянок у власність учасникам антитерористичної операції не можуть вчинятися всупереч закону і порушувати майнові права позивача як суб`єкта, який отримав від держави право на видобуток надр на тих самих земельних ділянках, та суперечити інтересам суспільства, зокрема, у розвитку його сировинної бази.

Виходячи з предмета та підстав цього позову, позивач звернувся до суду на захист порушеного права мирного володіння майном (спеціальним дозволом на користування надрами) до відповідачів, зокрема, фізичних осіб, які отримали у власність земельні ділянки у межах родовища, право на користуванням надрами на якому має позивач.

Позивач у спірних правовідносинах не перебуває у підпорядкуванні будь-кого із відповідачів, які не здійснюють щодо позивача владно-управлінські функції. Наслідки вирішення цього спору впливають як на майнові права позивача, так і на майнове становище фізичних осіб-відповідачів, відтак, цей спір з очевидністю не є публічно-правовим.

Отже, спір виник із майнових відносин і належить до юрисдикції загального суду, який діє за правилами цивільного судочинства, що цілком спростовує доводи скаржників про належність спору до господарської чи адміністративної юрисдикції.

Твердження апелянта ОСОБА_8 про подачу цього позову зі спливом позовної давності є помилковим.

Так, за змістом ст. 257, ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності, що встановлюється у три роки, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач вказував про порушення свого права внаслідок прийняття оскаржуваних наказів ГУ Держгеокадастру про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою, перші з яких датовано 21 та 24 грудня 2015 року, а накази (про передачу ділянок у власність) прийняті у період з лютого по травень 2016 року.

Товариство подало цей позов до суду 20.12.2018 року, а отже, в межах позовної давності з врахуванням підстав і предмету цього позову.

Позивач обрав ті способи захисту, задоволення яких відновлює для нього право на отримання в оренду земельних ділянок у межах родовища для реалізації спеціального дозволу на користування надрами. Апеляційні скарги не містять аргументів, які ж інші способи захисту могли би бути ефективними для позивача.

Посилання апелянтів на наявне право оренди у СФГ «Олександр» щодо спірних земельних ділянок відповідачів на підставі укладених договорів оренди також є помилковим. Так, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно речове право оренди щодо цих ділянок не зареєстроване, а отже, за змістом ст.ст. 125-126 ЗК України таке речове право у СФГ «Олександр» не виникло.

Безпідставними також є доводи апеляційних скарг щодо недопустимості деяких доказів, прийнятих до уваги судом.

Так, законом України «Про судову експертизу» не заборонено судовому експерту працювати у підприємницьких товариствах. За змістом висновку експертизи №015/20 від 23.07.2020 року його складання доручено судовому експерту - будівельнику ТзОВ «Гал-Світ» Грінько О.І., яка й підписала цей висновок. Саме тому її підпис завірений печаткою цієї юридичної особи та складений на бланку останньої.

При цьому судовий експерт Грінько О. І. була попереджена про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку (ст. 384 КК України), про що свідчить її підпис на арк. 2 висновку, що цілком спростовує доводи апелянтів про недопустимість цього доказу.

Водночас дані цього висновку експертизи щодо накладення спірних земельних ділянок на територію поверхні родовища цілком узгоджуються з відомостями з Публічної кадастрової карти України (т. 2, а. с. 165-176), в сукупності з кадастровими планами земельних ділянок з відповідних поземельних книг (т. 2, а. с. 223-238, 239-251, 252-264, 265-280, 281-296, 297-312, 313-328; т. 3, а. с. 20-29, 30-39), а також повідомленням інженера-геодезиста, інженера-землевпорядника Романюка Б.І. від 07.05.2020 року № 027 з додатками, включно зі схемою розташування земельних ділянок на території Баранівської сільської ради (т. 3, а. с. 167-169, 180-181).

В свою чергу сторона відповідачів всупереч принципу змагальності сторін не представила жодних доказів на спростування факту накладення спірних земельних ділянок на територію поверхні родовища. Відтак суд обґрунтовано прийняв цей доказ як належний, достовірний та допустимий.

Обговорюючи доводи щодо розбіжностей щодо площі та меж ділянки надр у акті про надання гірничого відводу та спеціальному дозволі на користування надрами, апеляційний суд враховує таке.

За змістом ч.1 ст. 17 КУпН гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється.

Межі гірничого відводу визначаються для розробки родовищ корисних копалин - контурами їхніх запасів, оцінених ДКЗ, у тому числі запасів категорії С2, з урахуванням зон зсування гірських порід або розносу бортів кар`єру (п. 18 Положення про порядок надання гірничих відводів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 р. №59).

За змістом наведених норм площа проекції гірничого відводу може бути більшою, ніж площа ділянки надр, на яку був виданий спеціальний дозвіл на користування надрами. Межі гірничого відводу визначаються контурами тих запасів надр, які були оціненими, тоді як спеціальний дозвіл може бути виданий і на меншу площу у межах відповідних контурів родовища. Видані позивачу акт про надання гірничого відводу та спеціальний дозвіл на користування надрами стосуються тієї самої ділянки надр, що підтверджується однаковими відомостями про назву родовища, його місцезнаходження, вид користування надрами та вид корисної копалини, на видобуток якої наданий дозвіл, і спростовує твердження апелянтів про недопустимість цих доказів.

Наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують висновків суду.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 лютого 2023 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк