Ухвала

від 14.02.2023 по справі 210/2141/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/2141/21

Провадження № 1-кп/210/118/23

"14" лютого 2023 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисника обвинувачених - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг кримінальні провадження відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 263-1 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 січня 2020 року за №12020040000000089 та 22 листопада 2019 року за № 12019260040002623 ,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляді в Дзержинському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ст. 263-1 КК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 звернувся з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою та відносно обвинуваченої ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту, оскільки на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Сторона обвинувачення вважає, що процесуальні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, не зменшились.

Захисник обвинувачених ОСОБА_6 заперечував щодо клопотання прокурора. Звернувся до суду з клопотаннями про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого та ОСОБА_5 на інший альтернативний захід не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки прокурором не надано доказів наявності ризиків, передбачених ст. 177 КК України. Крім того, просив змінити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченої ОСОБА_4 на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Обвинувачена ОСОБА_4 просила змінити запобіжний захід відносно неї у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував щодо клопотання прокурора та підтримав клопотання захисника про зміну запобіжно заходу на інший альтернативний захід не пов`язаний з триманням під вартою. Зазначає, що прокурором не доведено наявність ризиків і вони спростовуються тим, що прокурором не доведено, що перебуваючи на волі, він зможе впливати на свідків. Крім того, він має міцні соціальні зв"язки, планує працювати, та має винаходи, які бажає запатентувати та таким чином боротись з збройною агресією. При цьому зазначає, що вона потребує медичного догляду.

Суд, заслухавши клопотання прокурора, захисника та обвинувачених, прийшов до наступних висновків.

Щодо заявленого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу та клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заход відносно ОСОБА_5 .

Згідно з положеннями статті 194КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу чи його продовження, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Частина 1 статті 183КПК України передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно з частиною 3 статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

У відповідності до положень ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження чи зміну обвинуваченому запобіжного заходу, суд враховує те, що в даному кримінальному провадженні та ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч.2 ст. 263-1 КК України, вчинених за попередньою змовою групою осіб.

За вчинення вказаних кримінальних правопорушень законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років та від 5-ти до 10 років.

З урахуванням характеру висунутого обвинувачення, кількості епізодів, які інкримінуються обвинуваченим, достатньо підстав вважати що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі визнання останніх винуватими у інкримінованих злочинах, обвинувачені можуть переховуватися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд зазначає, що ризик втечі обвинувачених не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв"язків на території міста Кривого Рогу, не має постійного місця роботи, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , що наразі є тимчасово окупованою територією.

Встановлено, що на розгляді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження № 12017040730001071 від 11 квітня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України (справа № 212/6160/17).

У вказаному провадженні щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовувався запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 із забороною залишати місце постійного проживання у нічний час та покладанням процесуальних обов`язків, зокрема повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання.

Однак ОСОБА_5 не з"являвся в судові засідання, тому відносно останнього неодноразово постановлювалися ухвали про примусовий привід, а ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2018 року, кримінальне провадження № 12017040730001071 від 11 квітня 2017року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 було зупинено у зв`язку з його розшуком.

В матеріалах справи наявні результати проведення НСРД - аудіоконтролю за особами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які містять розмову між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про створення версії про нібито перебування В. у Херсоні та неможливості явки до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (суддя ОСОБА_9 ) у судове засідання на розгляд кримінального провадження, та вказані матеріали спростовують версію сторони захисту, що ОСОБА_5 у разі зміни запобіжного заходу не буде переховуватись від суду.

З досліджених протоколів НСРД вбачається, що обвинувачений свідомо ухилявся від суду.

Враховуючи викладене, а також те, що обвинувачений не має реєстрації на підконтрольній території, зареєстрований на тимчасово окупованій території, перебував у розшуку в аналогічному провадженні за ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, нехтує законами України, вважаюти себе особливою людиною, яким закони не потрібні, у суду виникає виникає обгрунтоване побоювання, що обвинувачений ОСОБА_10 у будь-який час може залишити місто Кривий Ріг та переховуватися.

Суд критично ставиться до покликань обвинуваченого, що у разі зміни запобіжного заходу останній не буде ухилятись від суду, враховуючи що відносно ОСОБА_5 в іншому провадженні обирався запобіжний захід "домашній арешт", який не забезпечив належної процесуальної поведінки, оскільки останній більш ніж півроку перебував у розшуку, а так само і піддавався примусовому приводу у зв"язку з неявкою до суду.

Суд також враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 має реєстрацію на тимчасово окупованій території - АРК та має там певні певні соціальні зв"язки, та з урахуванням характеру висунутого звинувачення - зберігання, придбання, збут вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу а так само незаконне виготовлення, переробка вогнепальної зброї, незаконне виготовлення бойових припасів, в умовах збройної агресії підвищує ризик вчинення протиправних дій у разі зміни запобіжного заходу, продовження злочинної діяльності, в яких та ОСОБА_5 обвинувачуються за попередньою змовою, поза межами підконтрольної території.

Посилання ОСОБА_5 на відсутність закону, який би забороняв вільне володіння зброєю та вимагав отримання дозволу, свідчать про те, що останній не вважає інші норматині акти - накази, інструкції, постанови тощо нормативними актами, яких слід дотримуватись.

При зміні запобіжного заходу не виключена можливість втечі обвинуваченого, його подальшого переховування, та враховуючи його поведінку та ставлення до участі в судових засіданнях - перешкоджанню встановленню істини у справі.

Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винним у вчиненні злочинів, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. В той же час, тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , а так само й покарання, яке може бути призначено, дає підстави вважати, що саме запобіжний захід, пов`язаний з ізоляцією від суспільства в цьому випадку зможе попередити встановлені під час обрання слідчим суддею запобіжного заходу ризики.

Ризик впливу на свідків не встановлено, тому суд не оцінію його.

Суд приходить до висновку, що обвинувачений наразі не може чинити вплив на недопитаних під присягою свідків, тому з такими доводами обвинувачення не погоджується.

Суд частково погоджується і з доводами прокурора про те, що існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, виходячи із кількості інкримінованих епізодів та перебування в Жовтневому районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, за аналогічними статтями.

Згідно зі статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи й установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України й законами України, а також на те, що відповідно до ст. 26 цього Закону скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Судом створено всі належні умови для швидкого та оперативного розгляду кримінального провадження.

Враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини щодо порушення статті 5, пункту 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод (право на справедливий суд) у зв`язку з надмірно тривалим триманням обвинувачених під вартою та тривалим кримінальним провадженням, суд у даному конкретному випадку звертає увагу на рух кримінального провадження, його складність, періодичність призначення судових засідань, обсяг матеріалів, які досліджуються судом, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів.

Тривалість перебування обвинуваченого під вартою сама по собі не може слугувати безумовною підставою для прийняття рішення про зміну запобіжного заходу і підлягає врахуванню у сукупності з іншими обставинами, передбаченими ст. 177 та ст. 178 КПК України.

У цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинувачених та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст.194КПК України та забезпечити його належну поведінку.

Відповідно до частини 1 статті 616 КПК України у разі введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Посилання сторони захисту та обвинуваченого на те, що ОСОБА_5 має бажання допомогати в протистоянні збройній агресії жодним чином не підтверджено, аджі ані обвинувачений, ані його захисник не представили до суду доказів звернення до прокурора із клопотанням про зміну запобіжного заходу, так само і не надали доказів, що ОСОБА_5 дійсно має намір свої навички поводження із зброєю застосовувати для допомоги в ЗСУ,а не в супереч законодавству.

Суд вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених і продовження раніше обраного щодо них запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти ризикам, визначених у пунктах 1, 5 частини 1 статті 177 КПК - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюються, - можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує одного місяця, оскільки на теперішній час до суду не надано результатів огляду обвинувачених щодо стану їх здоров"я.

В той же час суд враховує, що обвинивученим забезпечено медичне обстеження, та останні за станом здоров"я можуть перебувати під вартою.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що доводи захисника обвинувачених є необґрунтованими, а тому, клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_5 на більш м`який, задоволенню не підлягає.

Щодо заявленого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу та клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 .

При вирішенні питання щодо можливості обрання більш м`якого запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Разом з цим, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє протии Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійко проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року.

Відповідно до ч. 1ст.201КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

При цьому за частиною 3 статті 201 КПК, до клопотання мають бути додані, зокрема, копії матеріалів, якими обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання, а за частиною 4 статті 201 КПК, клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Зазначені в частині 7 статті 42 КПК України обов`язки обвинуваченого (окрім обов`язків, визначених в п. 2 цієї частини) покладаються на нього згідно з процесуальним законом і діють з часу набуття статусу підозрюваного, незалежно від застосування до обвинуваченого запобіжного заходу.

В свою чергу стаття 194 КПК України визначає перелік обов`язків, які можуть покладатися на обвинуваченого рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Частина 5 статті 194 КПК України визначає умовами покладення таких додаткових обов`язків по перше - обрання стосовно обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, і по друге - доведеність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Ці обов`язки не є окремим запобіжним заходом, а застосовуються додатково до обраного обвинуваченому запобіжного заходу при наявності визначених в частині 5 статті 194 КПК України умов.

Судом встановлено,що ухвалоюслідчого суддіІндустріального районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської областівід 20жовтня 2020року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави в розмірі 659 100 (шістсот п`ятдесят дев`ять тисяч сто) грн. 00 коп. та покладено ряд обов`язків, визначених цією ухвалою.

При вирішенні клопотання суд враховує, що зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

При цьому підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд вважає, що клопотання захисника ОСОБА_6 в частині зміни запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_4 на особисте зобов`язання задоволенню не підлягає, оскільки на даний час більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання не зможе в повній мірі забезпечитио належну процесуальну поведінку обвинуваченої та виконання покладених на неї обов`язків.

Ухвалою суду від 20 грудня 2022 року змінено відносно обвинуваченої ОСОБА_4 ранішеобраний запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до двох місяців та покладено на ОСОБА_4 обов`язок не залишати житло за місцем проживання: АДРЕСА_3 , без дозволу суду у нічний час. На підставі частини 5 статті 194 КПК України покладено наОСОБА_4 процесуальні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; повідомляти суд про зміну свого місця реєстрації, проживання та роботи, контактних номерів мобільного телефону; утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими, спеціалістами в зазначеному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; вжити заходів до працевлаштування; носити електронний засіб контролю.

Крім того, ухвалою суду від 24 січня 2023 року змінено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 263-1 КК України, додатковий обов`язок, передбачений частиною п`ятою статті 194цього Кодексу та покладений на неї судом, а саме дозволити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишати житло за місцем проживання: АДРЕСА_3 , у нічний час, а саме з 22год.00хв. до 06год.00хв. на період з 24 січня 2023 року по 18 лютого 2023 року включно у випадку працевлаштування в ТОВ "Промремонт" (код ЄДРПОУ 21883015) на посаду сторожа нічної зміни згідно графіку чергувань.

Разом з тим ухвалою суду про обрання обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, з огляду на тяжкість злочинів та особу обвинуваченої, встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що остання дійсно може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, у зв`язку з чим визнано необхідність застосувати до неї саме такий запобіжний захід і недостатність більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам та забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків.

Суд вважає, що підстави, за яких до обвинуваченої було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, та обставини, які при цьому враховувались, на даний час не змінились, а заявлені щодо останньої ризики є вагомими, не зменшились і продовжують існувати.

Як зазначивЄвропейський судз правлюдини усвоєму рішеннів справі«Манчіні протиІталії»,за наслідкамита способамизастосування яктримання підвартою,так ідомашній арештприрівнюються допозбавлення волідляцілей ст. 5 п. 1 п.п. «с» Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Статтею 181 КПК домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Домашній арешт відноситься до ізоляційної категорії запобіжних заходів, адже враховуючи його сутність, передбачає для особи, відносно якої обраний, заборону не залишати місце свого проживання протягом певних годин доби або цілодобово, тим самим ізолюючи її від звичайного для неї середовища (яке знаходиться за межами її житла) на певний проміжок часу доби або цілодобово. Отже, з урахування зазначеного, цілком очевидно, що домашній арешт є загальним заходом особистого забезпечення м`якого ізоляційного характеру, що виконується в умовах житла особи.

Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Таким чином, клопотання захисника ОСОБА_6 в частині зміни запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_4 на особисте зобов`язання задоволенню не підлягає, оскільки на даний час більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання не зможе в повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої та виконання покладених на неї обов`язків.

Тому, суд вважає за доцільне продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 263-1 КК України, раніше обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до двох місяців, а саме по 12 квітня 2023 року включно, крім випадку працевлаштування в ТОВ "Промремонт" (код ЄДРПОУ 21883015) на посаду сторожа нічної зміни згідно графіку чергувань.

В той же час, суд вбачає підстави для зміни обов"язків, а саме в частині покладання електронного засобу контролю, оскільки обвинувачена наразі виконує сумлінно процесуальні обов"язки.

Щодо клопотання обвинуваченого про відсутність належного лікування

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 скаржився щодо погіршення стану здоров"я та про відсутність належного медичного обстеження в ДУ "Криворізька установа виконання покарань №3".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов`язок захищати фізичне здоров`я осіб, позбавлених волі.

Відповідно дост. 49 Конституції Україникожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування, в тому числі і особи, які тримаються під вартою. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм, в тому числі і в державних установах Міністерства юстиції, якими є слідчі ізолятори, в яких створюються умови для ефективного доступного для ув`язнених медичного обслуговування.

Відповідно до пункту 138 рішення ЄСПЛ від 15.05.2012 року у справі «Каверзін проти України» (Kaverzin v. Ukraine), заява № 23893/03, надання необхідної медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов`язком держави. Встановлюючи те, чи виконали державні органи свої обов`язки з надання медичної допомоги особі, яка перебуває під вартою і під їхнім контролем, Суд має оцінити якість медичних послуг, наданих такій особі з урахуванням стану її здоров`я та «практичних вимог ув`язнення», і, якщо її було позбавлено адекватної медичної допомоги, з`ясувати, чи становило це нелюдське і таке, що принижує гідність, поводження на порушення статті 3 Конвенції.

Положеннями статті 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» та ст.ст. 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров`я, передбачено, що особи, узяті під варту, мають право на надання їм медичної допомоги.

Згідно пункту 2 глави 2 розділу X Наказу Міністерства юстиції «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» від 14.06.2019 року № 1769/5, надання ув`язненим і засудженим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», статей 8, 107, 116 КВК, Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 року за № 212/20525 (із змінами), Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767 (із змінами).

Згідно пункту 3 глави 2 розділу X зазначеного Наказу, у СІЗО здійснюються медичний контроль за станом здоров`я ув`язнених і засуджених шляхом проведення медичних оглядів та обстежень, виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров`я і працездатності, амбулаторне і стаціонарне лікування відповідно до системи стандартів у сфері охорони здоров`я, клінічних протоколів надання медичної допомоги в порядку, передбаченому законодавством.

Надання медичної допомоги, особам взятим під варту здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 10.02.2012 №239/5/104, відповідно до якого, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного перелік та керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Таким закладом охорони здоров`я є Філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Дніпропетровській області.

Враховуючи скарги обвинуваченого ОСОБА_5 на погане самопочуття, погіршення стану здоров`я, суд вважає за необхідне зобов"язати ДУ "Криворізькаустанова виконанняпокарань №3" звернутисядо керівництвафілії Державноїустанови «Центрохорони здоров`ядержавної кримінально-виконавчоїслужби України»в Дніпропетровськійобласті невідкладнопроведення медичногообстеження обвинуваченого:ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,який перебуваєв ДУ "Криворізькаустанова виконанняпокарань №3"з урахуваннямскарг напогіршення стануздоров"я,зокрема лікаремнефрологом та невідкладно забезпечити проведення його лікування з урахуванням результатів огляду.

Статтею 19 Конституцією України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, суд вважає за доцільне покласти на Дніпропетровську обласну прокуратуру контроль за виконанням ухвали в частині забезпечення медичного обстеження обвинуваченому, який є слідчо-заарештованим та перебуває під юрисдикцією суду, а також вжити заходів щодо їх невиконання.

Керуючись статтями 130, 131, 170-174, 314-317, 350,372, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Клопотання прокурора Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строкомдо двохмісяців,а саме по 12 квітня 2023 року включно.

Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,обов`язок не залишати житло за місцем проживання: АДРЕСА_3 , без дозволу суду у нічний час, а саме з 22год.00хв. до 06год.00хв.по 12 квітня 2023 року включно, крім випадку працевлаштування в ТОВ "Промремонт" (код ЄДРПОУ 21883015) на посаду сторожа нічної зміни згідно графіку чергувань.

Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , процесуальні обов`язки на підставі частини 5 статті 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця реєстрації, проживання та роботи, контактних номерів мобільного телефону;

-утримуватися від спілкування зі свідками в зазначеному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Контроль за виконанням ухвалисудупокласти на орган Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме до Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області та на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у справі.

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що в разі невиконання покладених ухвалою суду обов`язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Клопотання захисника - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 - задовольнити .

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі"Криворізькаустанова виконанняпокарань №3" строкомна 2/два/місяці,а самедо 12 квітня 2023 року включно.

Попередньо обраний альтернативний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді застави у розмірі 659 100 (шістсот п`ятдесят дев`ять тисяч сто) грн. 00 коп. з покладенням попередньо вказаних обов`язків у випадку внесення застави - залишити без змін.

Зобов`язати філію Державноїустанови «Центрохорони здоров`ядержавної кримінально-виконавчоїслужби України»у Дніпропетровськійта Донецькийобластях,невідкладно організуватипроведення медичногообстеження обвинуваченого: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,який перебуваєв ДУ "Криворізькаустанова виконанняпокарань №3"з урахуваннямскарг напогіршення стануздоров"я,зокрема лікаремнефрологом та невідкладно ЗАБЕЗПЕЧИТИПРОВЕДЕННЯ його лікування з урахуванням результатів огляду .

Зобов`язати уповноважених осіб філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» у Дніпропетровській та Донецький областях, невідкладно повідомити Дзержинськийрайонний судміста КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті провиконання ухвалисуду вчастині забезпеченняпроведення обстеженнята (уразі необхідності)лікування обвинуваченогоОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3

Зобов`язати уповноважених осіб філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» у Дніпропетровській та Донецький областях, невідкладно повідомити Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, чи може ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за станом здоров"я утримуватись в умовах ДУ "Криворізька установа виконання покарань № 3" та отримувати належне лікування .

Копію ухвали направити до Державної установи "Криворізька установа виконання покарань № 3", Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області, філії Державноїустанови «Центрохорони здоров`ядержавної кримінально-виконавчоїслужби України»у Дніпропетровськійта Донецькийобластях, - для відома та виконання.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, захиснику.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала можебути оскарженадо Дніпровськогоапеляційного судупротягом п`ятиднів здня їїоголошення.

Повний текстухвали складено 15лютого 2023року та проголошено15лютого 2023року об 08год.45хв.в залісудового засідання№ 309Дзержинського районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської області(м.Кривий Ріг,пр-тМиру 24,третій поверх).

Суддя: ОСОБА_1