Ухвала

від 02.02.2023 по справі 761/27817/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/27817/20

Провадження № 4-с/761/55/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В.

за участю секретаря: Бражніченко І.О.

представників скаржника: Пильтяй А.О., Ковальчук А.В.

представника суб`єкта оскарження: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Парк» на дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник: ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2022 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «САН ПАРК», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Шевченківський відділ держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на повідомлення про повернення документу стягувачу без прийняття до виконання, відповідно до якої скаржник просить: Визнати незаконним та скасувати Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 25.10.2022 державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Величко P.C., яким був повернутий виконавчий лист Шевченківського районного суду м. Києва від 29.07.2022 у справі №761/27817/20.

В обґрунтування скарги скаржник зазначив, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.01.2022 у справі №751/27817/20 позов ТОВ «САН ПАРК» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «САН ПАРК» 5894 грн. 75 коп., з яких: 3792 грн. 75 коп. - заборгованість за надані послуги з централізованого опалення; 2102 грн. 00 коп. - судові витрати по сплаті судового збору. Всього стягнуто рішенням суду з боржника на користь стягувана 5894.75 грн. 07.10.2022 стягувач пред`явив виконавчий лист від 29.07.2022 із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Скаржником зазначено, що 07.11.2022 отримав поштою повідомлення від 25.10.2022 про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання, прийняте за рішенням державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Величко P.C.

Скаржник вважає повідомлення державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Величко P.C. від 25.10.2022 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники скаржника скаргу підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити.

В судовому засіданні представник заінтересованої особи Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заперечував проти задоволення скарги у повному обсязі.

Заінтересована особа ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомила.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 450 ЦП К України скарга розглядається у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 450 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу без участі сторін, які не з`явилися до суду, за наявними у справі доказами.

Вислухавши пояснення представників скаржника, представника суб`єкта оскарження, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.07.2022 року Шевченківським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 761/27817/20 (провадження 2/761/25772022), відповідно до якої стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Парк» 5894 грн. 75 коп., з яких: 3792 грн. 75 коп. - заборгованість за надані послуги з централізованого опалення; 2102 грн. 00 коп. - судові витрати по сплаті судового збору (а.с. 5).

Представник скаржника ТОВ «САН ПАРК» 07.10.2022 року звернувся до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з заявою про примусове виконання ухвали суду про забезпечення позову.

25.10.2022 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Величком Романом Сергійовичем за результатами розгляду заяви стягувачем щодо примусового виконання виконавчого листа №761/27817/20 виданий 29.07.2022 Шевченківській районний суд м. Києва по стягнення заборгованості у розмірі 5894,75 грн. з ОСОБА_1 на користь ТОВ «САН ПАРК» винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, на підставі пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у виконавчому документі не вказано дату народження боржника та дату народження стягувача (а. с. 7).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У статті 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Конституції України та ч. 1 ст. 302 ЦК України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом.

Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012, відповідно до п. 1 якого збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя, таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За змістом частини п`ятої статті 26 цього Закону України виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 157 ЦПК України встановлено, що ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

У статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Разом з тим, згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Тому відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання.

Відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є обов`язковою підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання і не позбавляє виконавця скористатися своїм правом та отримати таку інформацію у відповідних установах.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши 22 серпня 2018 року цивільну справу № 471/283/17ц (провадження № 61-331св18) за скаргами на бездіяльність державного виконавця Братського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 219/7439/14-ц (провадження № 61-31681св18), від 08 травня 2019 року у справі № 813/2125/16 (адміністративне провадження № К/9901/21841/18), від 11 грудня 2019 року у справі № 487/3774/16-ц (провадження № 61-42083св18).

Обґрунтовуючи такий висновок, Верховний Суд посилався на ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Такий правовий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові № 6-62цс14 від 25 червня 2014 року, у якій ідеться про те, що відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Крім того, Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, , № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 639/2561/18-ц (провадження № 61-578св19).

З огляду на викладене, враховуючи, що повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, з підстав, зазначених державним виконавцем, позбавляє позивача реалізувати своє право на примусове виконання судового рішення суд приходить до висновку, що відсутність у виконавчому документі РНОКПП боржника та дати народження боржника не є безумовною підставою для повернення виконавчого документа, тому вважає скаргу обґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Пунктом 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку визнати неправомірним та скасувати повідомлення державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Величко Р.С. від 25.10.2022 про повернення виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва від 29.07.2022 у справі №761/27817/20.

У зв`язку із викладеним, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

скаргу - задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати повідомлення державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Величко Р.С. від 25.10.2022 про повернення виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва від 29.07.2022 у справі №761/27817/20.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Повний текст ухвали складено 06.02.2023.

Суддя :