Постанова

від 16.02.2023 по справі 185/11057/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1618/23 Справа № 185/11057/21 Суддя у 1-й інстанції - Шаповалова І. С. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2023 року м. Дніпро

Дніпровський Апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Максюти Ж.І.

суддів - Биліни Т.І., Зайцевої С.А.

за участю секретаря - Драгомерецької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров`я.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що з 22.07.1991 року по 22.05.2015 року він працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у шкідливих умовах і отримав професійні захворювання. Висновком МСЕК йому встановлено 60 відсотків втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності. Позивач просить стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я у сумі 234000 грн., оскільки саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди - 180 000 грн. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 1800 грн.

В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Встановлено судом та це підтверджується матеріалами справи, щоз гідно з записами у трудовій книжці ОСОБА_1 з 22.07.1991 року по 22.05.2015 року працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

22.05.2015 року ОСОБА_1 був звільнений у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи (п.2 ст.40 КЗпП України).

11 листопада 2015 року затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4, з якого вбачається, що позивачу встановлений діагноз: радикулопатія білатеральна попереково-крижова L4, L5, S1, шийна С6, С7, переважно зправа, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами,з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ст.) остеоартрозу, в поєднанні з періартрозами колінних (ПФ першого-другого ст.) і ліктьових (ПФ першого-другого ст) суглобів, хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.), група «А». ЛН першого ст.; Нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху).

Цим же актом встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм хворого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту тощо.

Особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: не встановлено, через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурних підрозділів та керівників дільниць.

Згідно довідок МСЕК від 27.11.2015, а саме до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №416346 та про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 015795, вбачається, що після первинного огляду ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності та 60 відсотків втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі 45 відсотків - радикулопатія, 10 відсотків - ХОЗЛ, 5 відсотків - туговухість. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування.

Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, щовнаслідок тривалої дії шкідливих факторів на робочому місці позивач втратив професійну працездатність, став інвалідом третьої групи, що порушило його звичне життя, змусило лікуватися, пристосовуватися до життя з обмеженими можливостями. Ушкодженням здоров`я позивачу заподіяні фізичні та моральні страждання, оскільки він відчуває фізичний біль та душевні страждання, він позбавлений можливості реалізації своїх здібностей, змушений приймати лікарські препарати, постійно відчуває наслідки минулої роботи в неналежних умовах, що свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди.

Таким чином, судом встановлено порушення права позивача на безпечні та здорові умови праці, що призвело до виникнення професійних захворювань та встановлення позивачу інвалідності.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

З аналізу змісту ст.1167 ЦК України вбачається, що підставами відповідальності за завдану моральну шкоду є наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина останнього.

Згідно ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

У відповідності до статті 4 Закону України "Про охорону праці" державна політика в області охорони праці, базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно частини 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві (далі - Постанова) хронічне професійне захворювання (отруєння) - захворювання, що виникло внаслідок провадження професійної діяльності працівника виключно або переважно впливу шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, пов`язаних з роботою;

медичний висновок - висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.

Пунктом 89 постановлено, що усі випадки хронічних професійних захворювань незалежно від строку їх настання підлягають розслідуванню.

Хронічне професійне захворювання (отруєння) не завжди супроводжується втратою працездатності. Випадки професійних інфекційних захворювань та хронічних професійних інтоксикацій розслідуються як хронічні професійні захворювання (отруєння) (пункт 90).

Таким чином, з аналізу наведеного законодавства колегія суддів наголошує, що при вирішенні дійсного спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди внаслідок професійного захворювання підлягають доказуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

При цьому, чинне законодавство встановлює, що наявність зв`язку між погіршенням стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу підтверджується висновком лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 надано належні та допустимі докази втрати ним професійної працездатності, що складає 60% та третю групу інвалідності, а саме згідно довідок МСЕК від 27.11.2015, а саме до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №416346 та про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 015795, вбачається, що після первинного огляду ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності та 60 відсотків втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі 45 відсотків - радикулопатія, 10 відсотків - ХОЗЛ, 5 відсотків - туговухість. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування.

Вказані лікарські документи, колегія суддів вважає належними та допустимими доказами втрати позивачем професійної працездатності, оскільки останні в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів зауважує, що відповідні висновки, незважаючи на наявність у сторін такого права, до суду, зокрема, роботодавцем не оскаржувалися.

Крім того, колегія суддів зауважує, що усі випадки хронічних професійних захворювань незалежно від строку їх настання підлягають розслідуванню, за результатом якого складається відповідний акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4, в якому, зокрема, зазначаються обставини та причини виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння).

В матеріалах справи наявний акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 за формою П-4 від 11 листопада 2015 року, затвердженого начальником Павлоградського міськрайонного Управління Головного управління Держсанепідемслужби у Дніпропетровській області Атоєва Б.М., відповідно до якого встановлено, що хронічне професійне захворювання виникло, внаслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм хворого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеним, що хронічні професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, зважаючи на те, що позивач переніс зменшення обсягу трудової діяльності, був вимушений неодноразово звертатися до лікарів та проходити лікування, виписки з медичних карток позивача свідчать про те, що внаслідок професійного захворювання позивач постійно відчуває почуття болю, має швидку втомленість, що негативно впливає на його життєдіяльність, тривалий час перебуває під наглядом лікарів, потребує медикаментозного та санаторного лікування, що у свою чергу впливає на звичний спосіб життя позивача, втрата працездатності є невідновною, колегія суддів вважає доведеним факт спричинення позивачу моральної шкоди.

В той же час, колегія суддів не погоджується з розміром встановленої судом спричиненої позивачу моральної шкоди та вважає, що визначення моральної шкоди в розмірі 180 000 грн. не відповідає принципам співмірності та об`єктивності, зважаючи на те, що отримана на виробництві травма призвела до втрати 60% професійної працездатності, отримана ним група інвалідності не позбавляє його права продовжувати працювати та отримувати заробіток.

Зважаючи на те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, колегія суддів приходить до висновку, що розумним та справедливим буде визначення суми моральної шкоди в розмірі 120 000 грн.

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині визначення розміру моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, зі 180 000 грн. до 120 000 грн. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Згідно з ч.ч.1,13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи результат розгляду даної справи, з відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позову до суду першої інстанції в розмірі 1200 грн.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" - задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2022 року змінити в частині визначення розміру моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок професійного захворювання, зі 180 000 грн. до 120 000 грн. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів та зменшити розмір судового збору з 1 800 грн. до 1 200 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Т.І.Биліна

С.А.Зайцева