Рішення

від 17.02.2023 по справі 420/18371/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/18371/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2023 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Одеській області (Лідерсівський бульвар, 17, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 65014) до Дочірнього підприємства «Сітіконт» в особі ліквідаційної комісії Дочірнього підприємства «Сітіконт» (вул. Люстдорфська дорога, 55, корп.. 9, кв. 171, м. Одеса, 65088, код ЄДРПОУ 00516726) про стягнення грошових коштів по капіталізованим платежам, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Одеській області до Дочірнього підприємства «Сітіконт» в особі ліквідаційної комісії Дочірнього підприємства «Сітіконт» про стягнення грошових коштів по капіталізованим платежам у розмірі 64273,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за даними про проведення державної реєстрації юридичних осіб, внесення змін до установчих документів та внесення змін до відомостей про юридичних осіб, Одеському міському відділенню управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області стало відомо про внесення до Єдиного державного реєстру 05.08.2022 року (дата реєстрації дії державного реєстратора) запису щодо внесення рішення засновників юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації Дочірнє підприємство «Сітікон» (код ЄДРПОУ: 00516726). До винесення відповідного рішення дане підприємство перебувало на обліку в Одеському міському відділенні як страхувальник згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV.

Позивач повідомив, що у відокремленому підрозділі робочого органу Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України - Маріупольському міському відділенні управління - виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області перебуває на обліку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та щомісячно продовжує отримувати страхові виплати по трудовому каліцтву, яке він отримав 17 січня 1997 року, працюючи на Дочірньому підприємстві «Сітіконт».

Одеське міське відділення звернулось на адресу голови ліквідаційної комісії ДП «Сітіконт» та на адресу самого ДП «Сітіконт» із листами від 04.10.2022 року за № 03-07-1646 з вимогами сплатити у межах ліквідаційної процедури капіталізовані платежі у розмірі 64 273,74 грн., однак станом на дату підготовки даного адміністративного позову відповідь щодо розгляду даних кредиторських вимог не надавалась.

З огляду на те, що ухилення ліквідаційної комісії ДП «Сітіконт» від розгляду кредиторських вимог Одеського міського відділення щодо капіталізації платежів та їх виплати порушує права та законні інтереси Фонду соціального страхування України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 21.12.2022 року відкрито провадження по справі та повідомлено сторін, що суд розгляне справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Копію ухвали суду від 21.12.2022 року про відкриття спрощеного позовного провадження у справі було направлено відповідачу за адресою, зазначеною позивачем в адміністративному позові, проте, 30.01.2023 року до суду від Відповідача повернулось поштове відправлення з вкладеним, що не вручено адресату з підстав «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується довідкою форми Ф.20.

Відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Крім того, ухвалу суду від 21.12.2022 року було також оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 26.12.2022 року.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень», судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідач належним чином та своєчасно повідомлявся про встановлений ухвалою суду від 21.12.2022 року строк для подання відзиву на позовну заяву, проте станом на момент розгляду справи відзив на адміністративний позов до суду не надходив.

Частиною 6 ст. 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Дочірнє підприємство Сітіконт перебуває на обліку в Одеському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, як платник страхових внесків.

У відокремленому підрозділі робочого органу Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України - Маріупольському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з 10.01.2005 року перебуває на обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та отримує страхові виплати по трудовому каліцтву, яке він отримав 17 січня 1997 року, працюючи на Дочірньому підприємстві «Сітіконт».

Так, Постановою Фонду соціального страхування України (Маріупольське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області) від 06.03.2022 року №14029/283930/3703/19 потерпілому ОСОБА_1 номер справи 283930, номер випадку 3703, призначена перерахована щомісячна страхова виплата у розмірі 865,29 грн. Постановлено виплати провадити з 01 березня 2022 року, безстроково, та вважати такою, що втратила чинність, постанову Про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати відповідно до частини другої статті 37 від 29 березня 2021 р. № 14029/283930/3703/18.

До Постанови від 06.03.2022 року №14029/283930/3703/19 додано Розрахунок перерахованої щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 .

Згідно вказаної Постанови від 06.03.2022 року №14029/283930/3703/19 потерпілий ОСОБА_1 перебуває на обліку з 10 січня 2005 р., має зареєстрований страховий випадок трудове каліцтво, що стався 17 січня 1997 р. За висновком МСЕК від 02 серпня 2001 р., серія 2-18 AB № 107444 потерпілому встановлено стійку втрату професійної працездатності 15%, безстроково.

Водночас судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Дочірнє підприємство Сітіконт (код ЄДРПОУ 00516726) перебуває в стані припинення (рішення засновників щодо припинення юридичної особи 1005561100034001036). Голова ліквідаційної комісії Дочірнього підприємства Сітіконт- Созінов А.І.

З огляду на зазначене, у відповідності до Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 986 від 04.12.2019 року, а також з урахуванням середньостатистичних даних очікуваної тривалості життя Держкомстату, Маріупольським міським відділенням було проведено розрахунок потреби в капіталізації платежів.

Листом від 12.09.2022 №28.01/302 Маріупольським міським відділенням було передано до Одеського міського відділення Розрахунок капіталізованих платежів по потерпілому на виробництві ОСОБА_1 .

У даному листі також повідомлено, що надати завірені копії висновку МСЕК та Акту про нещасний випадок на виробництві за ф.Н-1 не представляється можливим через те, що всі справи про страхові виплати потерпілим на виробництві (членам їх сімей), які зберігалися у приміщенні Маріупольського міського відділення управління за адресою м. Маріуполь Донецької області, бульвар Морський, будинок 74, залишилися у зазначеному приміщенні відділення та не були вивезені при вимушеній евакуації працівників відділення через повну блокаду м. Маріуполя військовими держави - агресора.

Відповідно розрахунку потреби в капіталізації платежів за грошовими вимогами Маріупольського міського відділення до ДП «Сітіконт» для розрахунку з ОСОБА_1 на виробництві було встановлено загальний розмір капіталізованих платежів, що складає 64 273, 74 грн.

04.10.2022 року Одеське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України направило голові ліквідаційної комісії Дочірнього підприємства Сітіконт, а також Дочірньому підприємству Сітіконт лист №03-07-1646 з вимогою сплатити Одеському міському відділенню (відділення, в якому перебуває на обліку страхувальник) капіталізовані платежі у розмірі - 64 273, 74 грн., перерахувавши вказані кошти у 30-денний термін на наступні платіжні реквізити: p/p UA868999980000355429000115002, МФО 899998, код ЄДРПОУ 41844610.

До зазначеного листа було додано: копію листа Маріупольського міського відділення від 12.09.2022 р. №28.01/302, копію Постанови Фонду від 06.03.2022 року №14029/283930/3703/19, копію Розрахунку потреби в капіталізації коштів до ДП Сітіконт.

Проте, як зазначає Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області, станом на момент звернення до суду відповіді від підприємства позивач не отримав, що і стало підставою для ініціювання вказаного звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України зазначається, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я врегульовані нормами Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-ХІV) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Частинами першою та другою статті 4 Закону № 1105-ХІV передбачено, що Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 15 Закону № 1105-ХІV, роботодавець зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов`язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб`єктів підприємницької діяльності.

В силу вимог пункту 2 частини першої статті 16 Закону № 1105-ХІV, застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Частинами першою та сьомою статті 36 Закону 1105-XIV передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Страхові виплати складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата).

Відповідно до частини другої статті 1205 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Пунктом 5 частини першої статті 11 Закону № 1105-ХІV передбачено, що джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавством України передбачено, що підприємства, установи, організації, у разі їх ліквідації, не звільняються від фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків шляхом внесення капіталізованих платежів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 986 затверджений Порядок капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників (далі - Порядок № 986), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до пунктів 2 та 3 якого термін «капіталізація платежів» означає визначення суми грошових зобов`язань страхувальника у випадку його ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством), що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам, які належить сплатити до Фонду соціального страхування України для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Терміни «застрахована особа» та «страхувальники» вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством. Пунктом 4 Порядку № 986 передбачено, що капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними у статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення.

Пунктами 6-8 Порядку № 986 передбачено, що капіталізація платежів для забезпечення витрат на одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого проводиться у розмірах, що встановлюються відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Нарахування такої виплати здійснюється на підставі висновку лікувального закладу щодо можливості настання стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

Капіталізація платежів включає заборгованість страхувальника з виплат, пов`язаних із його зобов`язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю або здоров`ю застрахованої особи, а саме суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат на догляд за потерпілим і виплат за листками непрацездатності.

У кредиторських вимогах Фонду соціального страхування України до страхувальника, щодо якого розпочато ліквідацію, зазначається сума грошових зобов`язань, обчислена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації.

Суми капіталізованих платежів відповідно до зазначених кредиторських вимог у випадках ліквідації страхувальника перераховуються робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому страхувальник перебуває на обліку.

Таким чином, наведеними нормами законодавства страхувальника зобов`язано проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації та не залежно від вини у настанні нещасного випадку на виробництві.

Частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до частини першої статті 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується, зокрема серед іншого, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Частиною третьою статті 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора (частина шоста статті 105 Цивільного кодексу України).

В силу вимог статті 112 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ліквідувався як юридична особа без правонаступника, на підставі чого повинна бути проведена капіталізація платежів для продовження страхових виплат особі, потерпілій на підприємстві протягом всього її життя.

З урахуванням викладеного, наведеними нормами Цивільного кодексу України та Закону № 1105-ХІV передбачено обов`язок страхувальника проводити капіталізацію платежів для продовження страхових виплат особам, потерпілим на підприємстві, протягом їх життя. Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів, коли страхувальник припинить свою діяльність та не буде сплачувати страхові внески, при цьому, визначено обов`язок страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації, передбачених законодавством.

Згідно з наявним у матеріалах справи розрахунком, загальна потреба в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілим складає 64 273, 74 грн.

Заперечень щодо правильності обчислення суми капіталізованих платежів відповідач не надав.

Оскільки капіталізовані платежі сплачені не були, тому вони підлягають стягненню з відповідача у судовому порядку.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, якими підтверджено обґрунтованість заявлених позовних вимог.

У свою чергу, від відповідача жодних заперечень та доказів до суду не надходило. На час розгляду справи суду не надано доказів сплати сум спірних капіталізованих платежів.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми капіталізованих платежів у розмірі 64 273, 74 грн. є обґрунтованими та підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовна заява належить до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень, з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У даній справі відсутні витрати пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, а тому, жодні витрати не підлягають стягненню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Одеській області (Лідерсівський бульвар, 17, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 65014) до Дочірнього підприємства «Сітіконт» в особі ліквідаційної комісії Дочірнього підприємства «Сітіконт» (вул. Люстдорфська дорога, 55, корп. 9, кв. 171, м. Одеса, 65088, код ЄДРПОУ 00516726) про стягнення грошових коштів по капіталізованим платежам задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Сітіконт» в особі ліквідаційної комісії Дочірнього підприємства «Сітіконт» на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (p/p UA868999980000355429000115002, МФО 899998, код ЄДРПОУ 41844610, казначейство України) грошові кошти по капіталізованим платежам на суму 64 273 (шістдесят чотири тисячі двісті сімдесят три) гривні 74 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук