Рішення

від 16.02.2023 по справі 420/13100/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13100/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання - Белінського Г.В.

представника позивача - Півторака І.І.

представника відповідача - Аветюка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за правилами загального позовного провадження за адміністративним позовом Приватного підприємства Дорстрой до ГУ ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вирішив адміністративний позов задовольнити.

І. Суть спору:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, Приватного підприємства Дорстрой, до відповідача, Головного управління ДПС в Одеській області, у якій позивач просить суд:

1.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 червня 2021 р. №15489/15-32-07-02 за формою «Р», №15490/15-32-07-02 за формою «Р», №15491/15-32-07- 02 за формою «ПН» та податкові повідомлення-рішення від 29.06.2021 №00153330713 за формою «ПС», №00153350713 за формою «Д», №00153370713 за формою «Д».

2.Стягнути з Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного Підприємства «ДОРСТРОЙ» всі судові витрати.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція позивача

Позивач стверджує, що відповідачем не прийнято до уваги, наявність усіх первинних документів, складених належним чином по взаємовідносинам з його контрагентами ТОВ «Білдінг Лімітед Груп», ТОВ «БАКСТОН КОМПАНІ», наявність фактичних результатів робіт, що були прийняті замовником, фактичну реєстрацію податкових накладних на користь позивача.

На думку позивача, цілком очевидним є той факт, що у випадку реальної відсутності вхідного ПДВ, трудових ресурсів, основних засобів відбулась би зупинка реєстрації податкових накладних у ЄРПН оскільки зазначені повністю відповідають критеріям ризиковості господарської операції.

Відповідач не проводив зустрічної звірки з контрагентами позивача ТОВ «Білдінг Лімітед Груп», ТОВ «БАКСТОН КОМПАНІ», тобто не було у повній мірі досліджено господарські відносини не з платниками ПДВ. Тому висновки відповідача щодо не правомірності формування податкового кредиту за операціями по придбанню товарів та послуг від ТОВ «Білдінг Лімітед Груп» та ТОВ «БАКСТОН КОМПАНІ» є безпідставними.

ПОзивач звертає увагу, що відсутність вхідного ПДВ по аналогічних товарах та послугах у ЄРПН не може у повній мірі спростовувати придбання товарів, робіт та послуг у суб`єктів господарювання, які не є платниками ПДВ, або у випадку, якщо контролюючим органом була зупинена реєстрація податкових накладних по відповідним операціям.

Також, на думку позивача, відповідач зроьив невірний висновок, що використання продуктів харчування, придбаних у ТОВ МЕТРО КЕШ АНД КЕРІ, для організації безкоштовного харчування у вигляді шведського столу не пов`язано з харчовою діяльністю позивача та є благом у негрошовій формі.

26.01.2023 позивач надав письмові пояснення, у яких зазначав про порушення відповідачем процедури проведення перевірки, оскільки на час її проведення діяв мораторій. Проте суд розцінює дані пояснення, як нову підставу позову. Оскільки пояснення були надані після закриття підготовчого провадження, з урахуванням, що вказана позивачем обставина існувала на час проведення підготовчого засідання про яку він не зазначав, на підставі ч.ч.1,3 ст.47 КАС України суд її не розглядає.

(б) Позиція відповідача

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов в якому заперечував проти позовних вимог, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування своїх заперечень зазначав, що перевіркою встановлено неможливість здійснення контрагентами-постачальниками (ТОВ «Білдінг Лімітед Груп», ТОВ «Бастіон Компані») господарської діяльності на адресу ПП «ДОРСТРОЙ» а їх створено лише з метою маніпулювання показниками ПДВ: складання та реєстрація в ЄРПН податкових накладних без фактичних поставок товару (послуг)

За період з 01.01.2019 по 31.12.2019 позивач придбав продукти, напої та предмети побутової хімії, використання яких у фінансово-господарській діяльності не підтверджено первинними бухгалтерськими документами на суму 132 840 грн., за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 придбано продуктів, напоїв та предметів побутової хімії, використання яких у фінансово-господарській діяльності не підтверджено первинними бухгалтерськими документами на суму 120 975 грн.

Всього за перевіряємий період у зв`язку з відсутністю первинних документів щодо використання товарно-матеріальних цінностей у фінансово-господарській діяльності підприємства, витрати завищені на 661 733 грн.

Також відповідач посилався на придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 2 217 309 грн. без вимоги компенсації їх вартості, а товар, отриманий без вимоги компенсації його вартості, підлягає включенню до складу доходів.

Первинні документи щодо придбання позивачем послуг від контрагентів - постачальників, не підтверджується зібраною та опрацьованою податковою та іншою інформацією, а тому не можуть вважатися належно оформленими та підписаними уповноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання цих послуг, їх оприбуткування та формування податкового кредиту по взаємовідносинах, є безпідставними для відображення в бухгалтерському та податковому обліках.

Також позивач, здійснював оплату директору продуктів харчування , однак суму здійснених витрат не включив до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такої фізичної особи як додаткове благо, що оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

Відповідач вважає, що позивач не довів забезпечення ним з власної ініціативи своїх працівників безкоштовним харчуванням у межах соціального пакету, оскільки не надава до перевірки колективний договір або інші документи (угоду, трудовий договір) та розпорядчі документи (наказ, розпорядження, положення про харчування тощо), в яких має бути регламентовано порядок отримання харчування (відомість, картка, талон) та порядок ідентифікації працівника (магнітна картка, посвідчення, інший документ).

ІІІ. Процесуальні дії у справі

23.09.2022 у зв`язку з довготривалою відпусткою судді Балан Я.В. згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями ОДеського окружного адміністративного суду справа №420/13100/21 розподілена на суддю Бойко О.Я.

28.09.2022 суд ухвалив прийняти до свого провадження адміністративну справу та розглянути її в порядку загального позовного провадження.

22.11.2022 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.

IV. Обставини, встановлені судом

Відповідач з 22.04.2021 по 07.05.2021 провів документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 21.12.2020.

За результатами зазначеної перевірки 24.05.2021 відповідач склав акт перевірки №9800/15-32-07-02-09/39722333, в якому відобразив порушення вимог податкового законодавства, а саме:

-занижено податок на прибуток за рахунок безпідставного віднесення до складу витрат оплати придбані товари та послуги на суму 974 593,00 грн.

-безпідставно сформовано податковий кредит (завищено від`ємне значення) у сумі 639 420,00 грн.

-не нараховано та не сплачено податок на доходи фізичних осіб отриманих не у грошовій формі та військовий збір.

-не зареєстровано у ЄРПН податкові накладні.

Підставою для твердження про заниження податку на прибуток, контролюючим органом вказано неспроможність ТОВ «Білдінг Лімітед Груп» (41324050 та ТОВ «БАКСТОН КОМПАНІ» (41124700) виконувати роботи за договорами підряду за результатами аналізу інформаційних систем та податкової звітності.

Зокрема про відсутність належних трудових ресурсів контролюючий орган дійшов висновку аналізуючи звіти 1 «ДФ» цих контрагентів у розрізі кількості осіб за яким проведено нарахування ПДФО та ЄСВ та військового збору, про відсутність основних засобів контролюючий орган дійшов висновку аналізуючи декларацію на прибуток, а відсутність придбання цих товарів та послуг за відсутністю вхідного ПДВ за такими товарами та послугами.

Відповідач наголошує на тому, що вказаним господарюючим суб`єктам комісіями регіональних рівнів прийняті рішення про відповідність їх критеріям ризиковості платника податків.

На підставі акту перевірки відповідач виніс спірні податкові повідомлення-рішення.

В ході перевірки було встановлено наступні оскаржувані порушення платника податків:

1.п. 44.1, п.44.2. ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), п.5.4 розділу II Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 25 «Фінансовий звіт суб`єкта мачого підприємництва», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 № 39 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.01.2011 № 25) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 за № 161/4382, п. 10, п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 9.01.2000 за №27/4248, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 02.11.1999 за № 751/404, п. 5,10,21 Положення бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року N 290, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за N 860/4153, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму всього на суму 974 593 грн.

2.п.44.1, 44.2 статті 44, п.п.198.1.1, п.п. 198.1.3 п. 198.1, 198.5 ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-УІ (із змінами і доповненнями), ч.І. ст.9 Закону N 996-ХІУ , в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість на суму - 639420 грн.,

3.пп. 163.1.1 п. 163.1 ст.163, пп.«е» пп.164.2.17 п. 164.2 ст.164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168, п. 171.2 ст.171, пп.«а» п. 176.2 ст.176 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755- VI із змінами та доповненнями, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 75911,03 гривень,

-п.п.1.2, п.п. 1.3, п.п.1.4, п.п.1.5 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.«е» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, пп.«а» п. 176.2 ст.176 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ із змінами та доповненнями внаслідок чого донараховано військового збору у розмірі 5185,18 грн.,

-ст.51, п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України ЗО осіння 2015 р. За N 111/2655) а саме: не відображення поворотної фінансової допомоги за ознакою доходу « 153 - основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому» у II кв. 2018 року, не вірного відображення загальної суми нарахованого та виплаченого доходу у І кв. 2020 року.

V. Джерела права та висновки суду.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Щодо тверджень відповідача про неможливість здійснення контрагентами- постачальниками (ТОВ «Білдінг Лімітед Груп», ТОВ «Бастіон Компані») господарської діяльності з позивачем.

Так, відповідач зазначає, що позивач у періоді, що перевірвся, уклав договір підряду з ТОВ «БІЛДИНГ ЛІМІТЕТ ГРУП», код ЄДРПОУ 41324054; ТОВ «БАКСТОН КОМПАНІ», код ЄДРПОУ 41124700 на виконання ремонту вулично-дорожньої мережі .

Відповідно до наданих первинних документів, на користь позивача виписано акти приймання-виконаних будівельних робіт субпідрядниками за формою КБ-3 та КБ-2в.

Стверджуючи про нереальність здійснення господарських операцій, відповідач посилається на недостатність трудових та матеріально-технічних ресурсів у зазначених контрагентів. При цьому відповідач посилається як на джерело зроблених ним висновків та як на докази зазначених обставин - на довідкову інформацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 5 розділу II Порядку №727, факти виявлених порушень законодавства з питань податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно. Відповідно до п.4 розділу III Порядку описова частина акту перевірки у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення повинна містити чітко викладений зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, та зазначення первинних документи, на підставі яких вчинено записи у податковому і бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Таким чином, суд робить висновок, що використана перевіряючими податкова інформація щодо контрагента позивача виходить за поняття отриманої та опрацьованої інформації, оскільки в них окрім наявної, опрацьованої та систематизованої інформації відносно суб`єкта господарювання, яка наявна в інформаційних базах податкового органу, містяться висновки посадової особи, яка складала вказані листи, про порушення ними податкового законодавства. Між тим, відповідно ПКУ, Порядку №727 висновки щодо порушення податкового законодавства суб`єктом господарювання можуть міститься лише в актах перевірки такого суб`єкта, яка здійснюється на підставі, встановленої законом, та обов`язково на підставі первинної документації суб`єкта господарювання.

Крім того, перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, встановлений ст.83 ПКУ, в якому зазначена - податкова інформація.

Статтею 71 ПКУ встановлено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Збір податкової інформації та порядок її отримання контролюючим органом регламентований ст.ст.72,73 ПКУ. Пунктом 72.1 ст.72 визначений перелік джерел інформації, яка використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Згідно з п.71.1.6 ст.72 ПКУ для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Статтею 74 ПКУ визначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Таким чином, умовами використання податкової інформації під час перевірок повинно бути те, що вона зібрана відповідно до положень ПКУ та зберігається та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Для виключення безпідставного використання податкової інформації у висновках відповідного суб`єкта господарювання, якій перевіряється, в ПКУ були внесені зміни Законом від 17.07.2015 року та п.86.7 ст.86 ПКУ був доповнений абзацом, згідно з яким контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акту перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до ст.60 цього Кодексу.

Вказані зміни в ПКУ є логічно - послідовними з точки зору того, що лише у встановленому законом порядку обставини можуть бути взяті до уваги та на них можна посилатися як на належні докази контролюючому органу при викладенні висновків акту перевірки відносно суб`єкта господарювання, за результатами якого прийняте податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд в постанові від 12.06.2018 року по справі №826/16272/13-а дійшов висновку, що посилання контролюючого органу на наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента по ланцюгу постачання, а також на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь - які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, як не відповідає такому критерію і інформація з інформаційно - аналітичних баз контролюючих органів, оскільки така також не грунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Отже суд погоджується з твердженнями позивача, що висновки контролюючого органу фактично ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки в податкових інформаціях, на які він посилається, не наведено жодного порушення податкового законодавства зі сторони позивача.

В матеріалах справи містяться на підтвердження господарських операцій укладені договори, акти виконаних робіт, товарні накладні, авансові звіти та додатки до них, підсумкові відомості, податкова накладна, копії банківських виписок, копії договорів оренди виробничих приміщень, реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

На підставі викладеного, суд робить висновок про недоведеність відповідачем факту нереальності здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

Підпунктом 44.1 ст.44 ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996- XIV від 16.07.1999 року визначено загальне поняття та характеристика документу, на підставі якого виникає право та обов`язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в V країні», на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності.

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2 п. 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведенім. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Таким чином, обов`язковою умовою для визнання та врахування витрат при обчисленні об`єкта оподаткування є здійснення цих витрат в межах провадження господарської діяльності та підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавстві, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

На підставі викладених обставин, суд вважає, що відповідач не довів вчинення позивачем порушень податкового законодавства, по господарським операціям щодо формування податкового кредиту та заниження податку на прибуток не допустило.

Крім того, наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагентів по ланцюгу господарських відносин (несплата податків, притягнення до відповідальності) не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобов`язань позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Верховний Суд в постановах від 12.06.2018 року по справі №826/16272/13-а, від 27.03.2018 року по справі №816/809/17 виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зазначений висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові по справі №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 року.

Крім того, Верховним Судом був сформований висновок у постанові по справі №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 року, що відсутність у контрагентів позивача достатніх трудових ресурсів, складських приміщень для зберігання товару, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Стосовно твердження відповідача щодо визначення придбаних у ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ» продуктів харчування, як додаткового блага отриманого директором підприємства позивача.

Звертаючись до фактів цієї справи, суд встановив, що в періоді, який перевірявся, позивач придбавав у ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ» продукти харчування, розрахунок за які здебільшого проводився за допомогою платіжної картки «ключ картка до рахунку» .

Після придбання продуктів харчування, бухгалтером проводилось оприбуткування продуктів харчування на підставі авансового звіту та фіскальних чеків

Списання продуктів харчування відбувалось на підставі акту видачі продуктів харчування відповідальній за наказом особі та акту інвентаризації.

Суд вважає, що відповідач помилково прийшов до висновку, що використання продуктів харчування не пов`язано з виробничою діяльністю підприємства, та є благом директора у негрошовій формі, та як наслідок підприємством не нараховано та не сплачено ПДФО, військовий збір, та не зареєстровано податкові накладні та не нараховані податкові зобов`язання з ПДВ.

Аргументи відповідача спростовуються матеріалами справи. Зокрема, колективним договором від 09 липня 2018 року з трудовим колективом ПП «ДОРСТРОЙ», відповідно до п. 4.9 якого з метою покращення умов праці та відповідно до приписів ст.7 Закону № 2694-ХІІ «Про охорону праці» від 14.10.92р. передбачено організацію роботодавцем триразового харчування працівників в умовах проведення робіт за межами основного місця роботи (виробничі ділянки).

Також наказом директора від 09 липня 2018 року №9 «Про організацію харчування» визначено формат проведення харчування - «швецький стіл» та призначено відповідального на організацію харчування у такому форматі. Вказаний факт підтверджується наявною в матеріалах справи фототаблицею.

В свою чергу оподаткування доходів фізичних осіб (далі ПДФО) регламентується Податковим кодексом України (далі ПКУ), згідно з нормою якого - стаття 164.2.17 пп. б - безоплатне харчування трактується як додаткове благо, і, є частиною заробітної плати працівника (ст. 14.1.48 ПКУ).

Разом з тим ДФС України надала роз`яснення у листі від 23.11.2016 р. № 25311/6/99-99-13-02- 03-15, де серед іншого вказала, що у випадку безоплатного харчування у вигляді «шведського столу» вартість такого харчування не може розглядатись як об`єкт оподаткування», оскільки неможливо визначити кількість продуктів, які спожила кожна конкретна особа окремо.

Щодо податку на додану вартість в умовах безоплатного харчування слід зазначити, що для підприємства - платника ПДВ операції з безкоштовного харчування своїх працівників на умовах "шведського столу" є об`єктом оподаткування ПДВ, при здійсненні яких зобов`язання по ПДВ нараховуються у загальновстановленому порядку. При придбанні продуктів харчування суми ПДВ включаються до складу податкового кредиту (за наявності складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної. Якщо вартість послуг з безкоштовного харчування включається до собівартості товарів чи послуг, які є об`єктом оподаткування ПДВ та пов`язані з отриманням доходів зазначеним підприємством, дані послуги визнаються такими, що призначаються для використання в господарській діяльності.

Таким чином, суд робить висновок, що додаткове нарахування податкових зобов`язань за правилами, встановленими п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу, не здійснюється.

VI. Судові витрати

В матеріалах справи міститься платіжне доручення №447 від 22.07.2021 про сплату судового збору в сумі 22 74,00 грн.

З урахуванням висновку суду про задоволення позову, на підставі приписів ч.1 ст.139 КАС України суд вважає необхідним здійснити розподіл судових витрат, шляхом стягнення судового збору на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 червня 2021 р. №15489/15-32-07-02 за формою «Р», №15490/15-32-07-02 за формою «Р», №15491/15-32-07- 02 за формою «ПН» та податкові повідомлення-рішення від 29.06.2021 №00153330713 за формою «ПС», №00153350713 за формою «Д», №00153370713 за формою «Д».

3.Стягнути з Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного Підприємства «ДОРСТРОЙ» ( 65031, м.Одеса, вул. Боровського,1/4; код ЄДРПОУ 39722333) судові витрати у сумі 22 700 (двадцять дві тисячі сімсот), 00 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений та підписаний (з урахуванням регулярних аварійних відключень електроенергії) 16.02.2023.

Суддя Оксана БОЙКО