Рішення

від 20.02.2023 по справі 487/340/22

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/340/22

Провадження № 2/487/567/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2023 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретарів судових засідань Сердюк В.М., Удовиченко Д.Д., представника відповідача Пономаренко В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві позовну заяву Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості з орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2022 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , в якій позивач просить: стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Миколаївської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 29541,36 грн. за користування з 01.02.2018 до 12.12.2018 земельною ділянкою площею 1570 кв.м. для обслуговування нерухомого майна по АДРЕСА_1 , стягнути судові витрати.

Позовна заява обґрунтована тим, що на підставі рішення Миколаївської міської ради від 30.12.2010 за № 2/27 з ПрАТ «МИКОЛАЇВІНДОДЯГ» укладено договір оренди земельної ділянки 1570 кв.м. від 05.08.2011 № 8273, зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Миколаїв, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 05.08.2011 № 481013634000313 для обслуговування майнового комплексу по АДРЕСА_1 зі строком дії до 12.12.2018, який не був продовжений. З 30.01.2017 по теперішній час на підставі договору купівлі-продажу право власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 . Таким чином ним набуто право власності на об`єкт нерухомого майна, яке розташовано на земельній ділянці, яка перебувала у користуванні ПрАТ «МИКОЛАЇВІНДОДЯГ» для обслуговування зазначеного нерухомого майна. Ураховуючи викладене, користувачем вказаної земельної ділянки з 30.01.2017 по теперішній час є відповідач, який не сплачував кошти у вигляді орендної плати за договором оренди землі, чим порушені права Миколаївської міської ради. Відповідач не є власником земельної ділянки і постійним землекористувачем земельної ділянки, у зв`язку з чим не є платником плати за землю у формі земельного податку, тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього є орендна плата. Посилаючись на положення ст. 120 Земельного кодексу України, ст.ст. 7, 31 Закону України «Про оренду землі», ст. 377 Цивільного кодексу України, постанови Верховного Суду, вважає, що до нового власника нерухомого майна відповідача, автоматично перейшло право оренди земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, та обов`язок зі сплати орендної плати за землю. Невнесення змін до договору оренди землі не звільняє нового власника від обов`язку сплати орендної плати. 08.09.2021 виконавчий комітет Миколаївської міської ради прийняв рішення про затвердження актів з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 23.02.2021 про визначення розміру збитків, нанесених відповідачем у зв`язку з безоплатним використанням земельної ділянки площею 1570 кв.м. для обслуговування нерухомого майна по АДРЕСА_1 у період з 01.02.2018 по 12.12.2018 у розмірі 29541,36 грн. Відповідачу надсилались листи щодо добровільної сплати коштів за використання земельної ділянки у формі орендної плати, але жодних дій щодо сплати цих коштів не зроблено. У зв`язку з цим позивач звертається до суду.

01 лютого 2022 року відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

25.02.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, який мотивований тим, що 02.08.2012 р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено запис про припинення ПрАТ «МИКОЛАЇВІНДОДЯГ». У п.12.2. Розділу 12 Договору наведено перелік підстав припинення дії Договору, у тому числі з підстави ліквідації юридичної особи-орендаря. Така ж підстава передбачена ст. 31 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Тобто юридичним наслідком здійснення державної реєстрації припинення ПрАТ «МИКОЛАЇВІНДОДЯГ» 02.08.2012 було у тому числі припинення дії договору оренди від 05.08.2011, тоді як Позивач у позовній заяві помилково стверджує, що строк дії договору був припинений 12.12.2018 та помилково застосовує до даних правовідносин наслідки, передбачені положеннями ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин. Посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 y справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15, № 922/5468/14, Відповідач вважає, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. 30.01.2017 між Відповідачем та ТОВ «НК АЛЬЯНС ЛТД» укладено договір купівлі-продажу нежитлового об`єкту, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі - об`єкт), внаслідок чого Відповідачем набуто право власності на даний об`єкт. Інформація про наявність чинного договору оренди земельної ділянки, на якому розташований об`єкт, його попереднім власником - ТОВ «НК АЛЬЯНС ЛТД» та Позивачем Відповідачу не надавалась, та з огляду на доводи, викладені Позивачем у позовній заяві, можна презюмувати про відсутність такого договору. У зв`язку з викладеним, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки на момент набуття відповідачем права власності на об`єкт, відносини землекористування в розрізі їх умов та обсягу у попереднього землекористувача ТОВ «НК АЛЬЯНС ЛТД» були юридично неврегульовані та у зв`язку з цим не можуть породжувати виникнення у Відповідача конкретних юридичних обов`язків відповідно до договору оренди землі від 05.08.2011 № 8273, у тому числі щодо визначення орендної плати та порядку її сплати. Наголошує на тому, що земельна ділянка площею 1570 кв.м. по АДРЕСА_1 у користування відповідачу Миколаївською міською радою не надавалась. 05.02.2018 відповідачем вживались заходи щодо оформлення договору оренди земельної ділянки, шляхом направлення позивачу 06.02.2018 заяви із пакетом документів, за результатами розгляду якої 27.05.2019 надано відповідь про те, що питання відносно оформлення правових документів на земельну ділянку по АДРЕСА_1 відповідно до висновку управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 29.02.2018 № 15-143 та від 17.08.2018 № 15-143/3 розглянуто на засіданні постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології від 03.12.2018, протокол № 98 та запропоновано для винесення на розгляд пленарного засідання міської ради; по вищезазначеному питанню підготовлено проект рішення, в яке включено для розгляду питання Відповідача. Даний проект проходить погодження та після погодження буде подано на розгляд міської ради, про остаточний результат розгляду питання Відповідача буде повідомлено додатково. Однак станом на 20.01.2019 інформація про остаточний результат розгляду питання, викладеного Відповідачем у заяві від 05.08.2018 була відсутня, у зв`язку з чим 20.01.2021 Позивачу було направлено адвокатський запит із переліком питань щодо результатів розгляду заяви Відповідача від 05.02.2018 На даний запит Позивачем 01.02.2021 за вих. № 667/02.02.01-40/14/21 надано відповідь про те що згідно заяви Відповідача від 05.02.2018 питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером № 10136300:02:030:0016 було розглянуто та погоджено на засіданнях постійної комісії з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології Миколаївської міської ради VII скликання. Проект рішення міської ради «Про передачу фактичним землекористуванням капітальної споруди по Заводському району м. Миколаєва» було включено до порядку денного 3-ої чергової сесії Миколаївської міської ради, проведення якої заплановано на 02.02.2021, однак станом на сьогодні інформація про остаточні рішення Позивача не відома, договір оренди не укладено. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що предмет позову відсутній, оскільки право вимоги позивача оплати відповідачем орендної плати відповідно до умов договору оренди землі від 05.08.2011 № 8273 засноване на договорі, що припинив свою дію та не міг породжувати правовідносини землекористування з усіма похідними від нього юридичними наслідками та не міг бути джерелом обов`язків відповідача. Також відповідач не погоджується з розрахунками відповідача, посилаючись на те, що позивачем надано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з датою формування витягу 16.12.2019, тоді як вимоги позивача охоплюють період з 01.02.2018 по 12.12.2018, у зв`язку з чим виникають питання щодо правомірності використання наданої Позивачем нормативної грошової оцінки земельної ділянки як підстави визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою у 2018 р. та є підставою для визнання позовних вимог необґрунтованими. Крім того, відповідач наголошує, що відповідач з 12.12.2018 до 01.02.2021 фактично не користувався усією площею земельної ділянки 1570 кв.м., оскільки об`єкт нерухомого майна займає площу 1357,1 кв.м., у той час як відповідач не надає доказів використання земельної ділянки площею 1570 кв.м. Також у витягу зазначено площу земельної ділянки під забудовою 1570 кв.м., тоді як за договором купівлі-продажу 1357,1 кв.м. Окрім цього, відповідач заявляє про пропуск позивачем строку позовної давності, а саме зазначає, що щодо позовних вимог стягувача позовна давність сплинула 12.12.2021 року, при тому всьому що позовна заява подана позивачем до суду 28.12.2021. Враховуючи вищевикладене, а також і те, що строк позовної давності пропущено та Позивач в позовній заяві не зазначає поважних причин пропуску строку позовної давності і не просить суд поновити цей строк, відповідач просить задовольнити заяву Відповідача про застосування строку позовної давності. Щодо попереднього розрахунку суми судових витрат, відповідач зазначає орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу: ОСОБА_1 очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок, а саме: витрати а ознайомлення з матеріалами справи, аналіз документів та судової практики, формування правової позиції, підготовку та подачу до суду відзиву на позовну заяву та заперечень, підготовка доказів та їх направлення відповідачу. Заявляє, що докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

28 листопада 2022 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначає, що не погоджується з доводами відповідача про припинення дії договору оренди, оскільки ПрАТ «МИКОЛАЇВІНДОДЯГ» реорганізовано шляхом перетворення у ТОВ «МИКОЛАЇВІНДОДЯГ», яке в подальшому прийняло участь у створенні ТОВ «Торговий дом «Миколаївіндодяг», якому був переданий нежитловий об`єкт по АДРЕСА_1 . 08.12.2012 видано свідоцтво про право власності ТОВ «Торговий дом «Миколаївіндодяг» на нежитловий об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, підприємство не ліквідоване, а реорганізовано. Нерухоме майно по АДРЕСА_1 , яке було предметом договору купівлі-продажу, укладеним між ТОВ «НК АЛЬЯНС ЛТД» та ОСОБА_1 , розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,1570 га, яка перебуває у комунальній власності та має кадастровий номер. Таким чином, відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, у разі перетворення (реорганізації) ПрАТ «МИКОЛАЇВІНДОДЯГ» права та обов`язки у відповідності до умов укладеного договору оренди землі переходять до її правонаступників (нових власників). Указане свідчить, що договір оренди землі не припинив свою дію у зв`язку з припиненням діяльності ПрАТ «МИКОЛАЇВІНДОДЯГ» та продовжував діяти до 12.12.2018. Відповідно до правової позиції Верховного Суду - Касаційного господарського суду (постанова від 06.10.2020 у справі № 917/1198/16) право постійного землекористування с безстроковим і може бути припинене тільки з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Припинення права користування ділянкою на підставі припинення юридичної особи, зважаючи на законодавчі приписи, допускається лише у випадку, коли припинення такої особи виключає правонаступництво (постанови ВС від 11.04.2018 у справі №911/4065/16 та від 10.10.2018 у справі №907/916/17).

Право користування ділянкою, набуте в установленому порядку, не втрачається внаслідок його непереоформлення підприємством, яке, за змістом чинного ЗК, не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача. Зазначену правову позицію викладено також у постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №925/361/19, від 2.09.2020 у справі №918/194/19 та від 27.01.2021 у справі № 906/706/19.

Таким чином, на думку позивача, вказане вище свідчить про те, що до ОСОБА_1 перейшло право власності на зазначене нерухоме майно, та, відповідно, право оренди на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, за договором оренди землі від 05.08.2011 № 8273.

Відповідаючи на твердження відповідача щодо звернення 05.02.2018 до позивача із заявою про укладення договору оренди і відсутність на сьогодні такого договору, позивач зазначає, що відсутність документів що посвідчують право користування земельною ділянкою з 12.12.2018 р. не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання. Факт несплати ОСОБА_1 коштів за користування земельною ділянкою не має впливу на прийняття Миколаївською міською радою рішення щодо розгляду його заяви. Доводи відповідача стосовно бездіяльності Миколаївської міської ради не стосуються предмету спору. Щодо витягу з технічної документації, позивач зазначає, що з 2011 по 2019 рік розмір нормативної грошової оцінки не змінювався та був затверджений рішенням Миколаївської міської ради від 27.01.11 № 3/40 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва». Відповідно до рішення Миколаївської міської ради від 10.08.2019 № 52/18 було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва. Однак, дане рішення набирало чинності 01.01.2020. Таким чином, вбачається про затвердження нормативної грошової оцінки, у 2011 році, відповідно до якої всі суми заборгованості по орендній платі нараховуються шляхом індексації нормативної грошової оцінки, вказаної у даному витязі. Щодо посилань відповідача на те, що він фактично не користується усією площею земельної ділянки (1570 кв.м.) по АДРЕСА_1 , оскільки об`єкт нерухомого майна, який належить Відповідачу, виходячи з його площі, займає меншу площу земельної ділянки, яка є необхідною для його обслуговування, а саме: 1357,1 кв.м., позивач зазначає, що предметом договору оренди є земельна ділянка площею 1570 кв.м. для обслуговування майнового комплексу по АДРЕСА_1 і у договорі купівлі-продажу від 30.01.2017 зазначено, що предмет договору розташований на земельній ділянці площею 1570 кв.м.. Ця земельна ділянка спеціально формувалась органом місцевого самоврядування для обслуговування нерухомого майна відповідача, визначена на місцевості, її межі чітко виділені і на місцевості зрозуміло, що земельна ділянка призначена для обслуговування нерухомого майна відповідача. Площа земельної ділянки, яка безпосередньо зайнята майновим комплексом, є меншою ніж площа всієї земельної ділянки, правового значення не має. Таким чином, доводи відповідача щодо того, що він фактично не користується усією площею земельної ділянки, на думку позивача, є безпідставними. З приводу орієнтовного розрахунку судових витрат на професійну правничу допомогу, позивач вважає їх неспівмірними із складністю справи, її значенням для клієнта (немайновий спір) та реально витраченим часом адвоката, а тому не може бути таким, що відповідає критерію розумності. Щодо позовної давності, позивач зазначає: враховуючи незначний пропуск строку на подання позовної заяви, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначеного статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, a також принципи справедливості, добросовісності і розумності, виходячи з фактичних обставин справи, слід надати оцінку всім зібраним у справі доказам з урахуванням вимог чинного законодавства та усталеної судової практики, з точки зору наявності або відсутності підстав, пов`язаних з поважністю причин для поновлення строку позовної давності для звернення до суду міської ради за захистом порушеного права та при вирішенні вказаного питання всебічно, повно та об`єктивно дослідити матеріали справи в їх сукупності, дати вірну юридичну оцінку обставинам справи, наявним у справі доказам i доводам учасників справи щодо наявності підстав для поновлення строку позовної давності та захисту порушеного права. Далі, посилаючись на введення простою, запровадження дистанційної роботи, обмеження доступу посадових осіб органів місцевого самоврядування для виконання службових обов`язків та громадян України для відвідування будівлі Миколаївської міської ради, лише з жовтня-листопада 2022 року з`явилась можливість частково організувати роботу щодо представництва інтересів в суді, позивач просить поновити строк на подання відповіді на відзив. Враховуючи викладене, позивач просить поновити строк на подання відповіді на відзив, задовольнити позов.

24 січня 2023 року до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому представник відповідача зазначає: 1) позивачем не доведення жодними доказами використання відповідачем земельної ділянки саме у площі розміром 1570 кв.м., не надано акт обстеження меж використання земельної ділянки; 2) позивачем наведено постанову Верховного суду від 06.10.2020 у справі № 917/1198/16 та зроблено висновок, що до ОСОБА_1 перейшло право власності на зазначено нерухоме майно та, відповідно, право оренди на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, за договором оренди землі від 05.08.2011 № 8273. Однак, цей висновок не відповідає змісту цієї постанови, оскільки в ній зазначено про право постійного землекористування, а не оренди; 3) враховуючи те, що користування земельною ділянкою ОСОБА_1 без правовстановлюючих документів було зумовлено з метою забезпечення породження учасниками у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, тобто відведення та укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки, тому вважає, що спірне майно не може вважатися набутим чи збереженим відповідачем без достатніх правових підстав, а тому підстави для застосування статті 1212 ЦК України відсутні. Також відсутні підстави для стягнення орендної плати на підставі договору оренди від 05.08.2011 № 8273; 4) позивачем не було надано витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2018, 2021 р., що свідчить про необґрунтованість проведених позивачем розрахунків; 5) позивачем не надано допустимих доказів наявності поважних причин пропущення позовної давності, у зв`язку з чим наявні підстави для відмови у позові. Передумовою захисту порушеного права є подання клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, що позивачем зроблено не було. Також позивачем значним чином пропущено строк для подання відповіді на відзив і зазначені ним підстави для поновлення цього строку є неповажними. Окрім цього, поновлення цього строку не передбачено чинним законодавством. Також відповідач просить поновити строк на подання заперечення на відповідь на відзив, посилаючись на воєнний стан в Україні, отримання електропостачання у період з 28.11.2022 по 05.12.2022 виключно вночі на декілька годин. У зв`язку з викладеним, представник відповідача просить поновити строк на подання заперечення на відповідь на відзив, відмовити позивачу у поновленні строку на подання відповіді на відзив і залишити відповідь на відзив без розгляду; у задоволенні позовної зави відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.07.2022 позов не визнала, надала пояснення аналогічні змісту відзиву. 16.02.2023 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого:

Судом встановлено, що 05 серпня 2011 року між Миколаївською міською радою та приватним акціонерним товариством «Миколаївіндодяг» укладено договір оренди землі № 8273, відповідно до якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 30.12.10 за № 2/27 передає, а ПрАТ «Миколаївіндодяг» приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування майнового комплексу по АДРЕСА_2 оренду передається земельна ділянка площею 1570 кв.м., у тому числі 936 кв.м. під капітальною забудовою, 84 кв.м. під спорудами, 550 кв.м. під проходами та проїздами, без права передачі її в суборенду. Договір діє до 12.12.18.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.10.2012 № 1144 «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна за юридичними особами», яке міститься в загальному доступі за вебадресою https://mkrada.gov.ua/documents/19344.html: «Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05.08.10 приватне акціонерне товариство «Миколаївіндодяг» є власником нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 . Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 16.07.12 товариство реорганізовано шляхом перетворення у товариство з обмеженою відповідальністю „Миколаївіндодяг. Згідно з рішенням учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївіндодяг від 11.09.12 товариство прийняло участь у створенні товариства з обмеженою відповідальність „Торговий дом „Миколаївіндодяг з передачею до статутного капіталу нежитлового об`єкта по АДРЕСА_1 . Згідно з рішенням учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дом „Миколаївіндодяг від 11.09.12 до складу засновників товариства було прийнято товариство з обмеженою відповідальністю „Миколаївіндодяг та за актом прийому передачі від 11.09.12 у власність „Торговий дом „Миколаївіндодяг був переданий нежитловий об`єкт по АДРЕСА_1 . У зв`язку з чим, виникла необхідність видати свідоцтво про право власності на нежитловий об`єкт по вул. Новосільській, 3, що належить товариству з обмеженою відповідальністю „Торговий дом „Миколаївіндодяг.»

08.11.2012 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради видано свідоцтво про право власності, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Торговий дом «Миколаївіндодяг» на праві приватної власності (1/1) належить нежитловий об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 .

20.10.2016 року на підставі Акта приймання-передачі нерухомого майна, виданого 210.6.2016 ТОВ «НК АЛЬЯНС ЛТД» та ТОВ «Торговий дом «Миколаївіндодяг» за №1, Протоколу виданого 21.06.2016 ТОВ «Торговий дом «Миколаївіндодяг» за № 1, право власності на нежитловий об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ТОВ «НК АЛЬЯНС ЛТД».

30.01.2017 між ТОВ «НК АЛЬЯНС ЛТД» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі продажу нежитлового об`єкту, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.4 вказаного договору, предмет договору розташований на земельній ділянці загальною площею 0,1570 га, яка перебуває у комунальній власності та має кадастровий номер: 4810136300:030:0016.

Предметом даного спору є вимога про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 05.08.2011 № 8273.

Відповідно до частин першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється у результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Отже, реорганізація у силу закону передбачає перехід прав і обов`язків реорганізованої особи до правонаступників.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 ЗУ «Про оренду землі» (на час виникнення спірних правовідносин) - Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до п. 12.8 Договору оренди землі від 05.08.2011 № 8273, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до третьої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання Договору.

Отже, реорганізація юридичної особи в будь-який спосіб не призводить до припинення зобов`язання та не є підставою для розірвання договору.

Характерною ознакою процедур припинення юридичної особи у результаті реорганізації є неможливість подальшої участі особи, яка припиняється, у зобов`язанні, але реорганізація не припиняє дію цих зобов`язань, в тому числі договорів, які були укладені цією стороною.

По суті орендар без згоди орендодавця передав право оренди землі іншому орендарю, який створений шляхом реорганізації орендаря, який є стороною договору оренди землі.

Такі висновки узгоджуються з викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.09.2020 року №291/1009/18.

Окрім цього, у постановах Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 21-3а11, у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 911/4065/16, від 21.05.2018 у справі № 922/1017/17, від 31.10.2018 у справі № 916/1776/17; від 10.10.2018 у справі № 907/916/17, зазначено таку правову позицію: «Припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення юридичної особи, зважаючи на положення частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, допускається лише у випадку, коли припинення такої особи виключає правонаступництво».

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, враховуючи наведені норми матеріального права, суд дійшов висновку про те, що положеннями законодавства у сфері відносин найму (оренди) землі передбачено право юридичної особи-орендаря на власний розсуд здійснювати розпорядження правом оренди земельної ділянки у разі переходу такого права до правонаступника юридичної особи-орендаря та за умови, що відбувається припинення юридичної особи, з якою було укладено договір оренди землі.

Із встановлених судом обставин справи вбачається, що ТОВ «Торговий дом «Миколаївіндодяг» є правонаступником ПрАТ «Миколаївіндодяг» у результаті його перетворення, а в наступному приєднання, яке користувалось земельною ділянкою на підставі Договору оренди землі від 05.08.2011 № 8273, а тому право користування земельною ділянкою на підставі цього договору оренди не припинилось у ТОВ «Торговий дом «Миколаївіндодяг» у зв`язку з припиненням ПрАТ «Миколаївіндодяг».

Враховуючи викладене вище, суд відхиляє доводи представника відповідача щодо припинення договору оренди землі від 05.08.2011 № 8273, оскільки припинення юридичної особи відбулось у результаті реорганізації, яка допускає правонаступництво.

Далі, відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), підставами припинення права користування земельною ділянкою є: е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У Постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 334/8332/17, суд дійшов таких висновків: «...при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні. Право оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, наданої для здійснення проекту на умовах державно-приватного партнерства, у тому числі на умовах концесії, переходить до нового приватного партнера, концесіонера у разі зміни приватного партнера, концесіонера.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 27 лютого 2019 року у справі №913/661/17

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

У разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.»

Отже, після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а, отже, й відповідні права та обов`язки.

Наведена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 липня 2019 року у справі № 911/2244/18.

Враховуючи викладене, після укладання договору купівлі-продажу від 30.01.2017 року між ТОВ «НК АЛЬЯНС ЛТД» та ОСОБА_1 до ОСОБА_1 перейшло право користування земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 05.08.2011 № 8273, на якій розташовані зазначені об`єкти нерухомості та земельної ділянки, необхідної для їх обслуговування на тих умовах, що були у попереднього власника, в даному випадку ТОВ «Торговий дом «Миколаївіндодяг» та без попередньої його згоди, оскільки наступний власник ТОВ «НК АЛЬЯНС ЛТД» таке своє право не реалізував, відчуживши нежитлові приміщення відповідачу ОСОБА_1 .

Відтак, оскільки договір оренди землі від 05.08.2011 № 8273 на день укладення договору купівлі-продажу 30.01.2017 не був припинений повністю, а припинився лише щодо зобов`язань попереднього власника, тому відповідно ОСОБА_1 , який придбав нерухомість, фактично став стороною цього договору та автоматично набуває обов`язку сплачувати орендну плату на умовах договору оренди землі, укладеного із ПрАТ «Миколаївіндодяг» попри відсутність додаткової угоди про заміну сторони в зобов`язанні.

Доводи представника відповідача, які зводяться до того, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщенні, з посиланням на правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 y справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15, № 922/5468/14, суд не приймає оскільки у цих постановах викладені висновки щодо застосування статті 120 Земельного кодексу України у справах, в яких між сторонами не існувало зобов`язання за договором оренди.

А відповідно до п. 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, виникнення права власності на жилий будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику.

Натомість у справі, яка розглядається, земельна ділянка була відведена в оренду попередньому власнику.

Отже, у справі, яка розглядається, та у справах, на які посилається відповідач, встановлені різні фактичні обставини.

Доводи відповідача що стосуються користування земельною ділянкою у період з 12.12.2018 суд не приймає до уваги, оскільки вони не стосуються предмету позову та не входять до предмета доказування стягнення орендної плати за договором оренди землі за період з 01.02.2018 по 12.12.2018.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є:об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди;орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (стаття 15 Закону).

За змістом статті 21 Закону України «Про оренду землі» розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Частиною першою, другою статті 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Отже, згідно зі статтями 13,15,21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Відповідно до умов Договору оренди землі від 05.08.2011 № 8273, в оренду передається земельна ділянка площею 1570 кв.м., у тому числі 936 кв.м. під капітальною забудовою, 84 кв.м. під спорудами, 550 кв.м. під проходами та проїздами, без права передачі її в суборенду. Договір діє до 12.12.18. Розмір орендної плати: річна орендна плата за земельну ділянку (1570 кв.м.) встановлюється у розмірі 3% (трьох відсотків) від її нормативної грошової оцінки, де: нормативна грошова оцінка земельної ділянки (1570 кв.м.) у 2011 році становить 406096 грн. 20 коп. Виходячи з цього, розмір річної орендної плати за цим Договором у 2011 році складає 12182 грн. 90 коп. Розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства й інших нормативних документів. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього Договору.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до акту комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, від 23 лютого 2021 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 08.09.2021 № 893, розмір збитків, нанесених Миколаївській міській раді ОСОБА_1 у зв`язку з несплатою за користування земельною ділянкою у період з 01.02.2018 до 12.12.2018 складає 29541,36 грн.

Відповідно до розрахунку збитків у розмірі неодержаної орендної плати за період безоплатного використання земельної ділянки ОСОБА_1 , розрахунок збитків проводився відповідно до умов договору оренди землі № 8273 та рішення Миколаївської міської ради від 18.06.2015 № 48/9, яким внесені зміни до рішення від 07.07.2011 за № 7/3 «Про встановлення місцевих податків та зборів на території міста Миколаєва», за змінами від 16.03.2017 № 17/3 та від 13.07.2017 № 22/3 для обслуговування об`єктів нерухомості, у яких здійснюється інша діяльність.

Відповідно до вказаного розрахунку нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2018 році складає 1141161,6 грн.

Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (далі Витяг) від 16.12.2019, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер:4810136300:02:030:0016, складає 1141161,6 грн.

Відповідач посилається на неправомірність використання даного витягу, оскільки він сформований 16.12.2019 р., а позовні вимоги охоплюють період з 01.02.2018 по 12.12.2018 р.

Однак, суд не погоджується з таким твердженням, оскільки дата 16.12.2019 свідчить лише про дату формування Витягу, а не проведення грошової оцінки земельної ділянки саме за цей період.

Окрім цього, нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих в межах міста Миколаєва, була затверджена рішенням Миколаївської міської ради від 27.01.2011 року №3/40 і діяла до набрання чинності рішенням Миколаївської міської ради від 10.07.2019 №52/18 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва», яке набрало чинності з 01.01.2020.

Таким чином, лише у 2020 році по місту Миколаєву земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності нараховуються контролюючими органами за новою нормативною грошовою оцінкою.

До того ж, посилаючись на неправомірність використання позивачем наданого ним Витягу, відповідач не надає власного Витягу, який він має змогу отримати, звернувшись до центру надання адміністративних послуг або замовити послуги в електронному вигляді через офіційний веб-сайт Держгеокадастру.

При тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відтак, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 29 541,36 грн. за користування з 01.02.2018 до 12.12.2018 земельною ділянкою площею 1570 кв.м. для обслуговування нерухомого майна по АДРЕСА_1 .

Разом з тим, відповідачем заявлено про застосування позовної давності, а тому, вирішуючи питання про дотримання позивачем строку позовної давності суд виходить з такого.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання зобов`язань за договором позовна давність про повернення боргу, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Європейський суд з прав людини в § 51 рішення від 22.10.1996 року «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» та § 137 рішення від 09.01.2013 року « Олександр Волков проти України» зазначив, що строк позовної давності забезпечує правову визначеність і остаточність, захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які було б важко спростувати, і дозволяє уникнути несправедливості, яка може виникнути при прийнятті судами рішень стосовно подій, що мали місце в далекому минулому на підставі доказів, які з часом можуть стати ненадійними і недостатніми.

Сторони в Договорі оренди землі від 05.08.2011 № 8273 не визначали спеціального порядку обчислення строків позовної давності.

Відповідно до п. 4.4 Договору оренди землі від 05.08.2011 № 8273, орендна плата за землю вноситься Орендарем за період з 01.01.11 до 01 числа, наступного місяця за звітним одноразовим внеском, а далі щомісячно з розрахунку щомісяця, як 1/12 від розміру річної орендної плати (якщо термін оренди менше місяця, розмір орендної плати встановлюється пропорційно строку користування землею у місця) протягом 30 днів місяця наступного за звітним.

Позивач просить стягнути заборгованість з орендної плати за період з 01.02.2018 по 12.12.2018 (день закінчення строку дії договору), а тому право вимоги у позивача виникло з 01 квітня 2018 р., а враховуючи строк позовної давності, останнім днем звернення до суду є 12.12.2021.

Однак, позивач звернувся до суду із даним позовом лише 28 грудня 2021 року, тобто позивач пропустив строк звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.02.2018 по 12.12.2018.

Враховуючи презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових справ, на що посилався Верховний Суд у постанові від 01 липня 2020 року, позивач мав бути обізнаний про факт порушення орендарем його прав.

Відповідно до частини п`ятої статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Матеріали справи не містять обставин, які б свідчили про зупинення, переривання або про наявність підстав для поновлення строку позовної давності.

Звертаючись до суду, позивач не просив поновити строк позовної давності та не наводив поважних причин його пропуску, а у відповіді на відзив позивач посилався лише на незначний пропуск строку позовної давності та положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Приймаючи до уваги, що стороною відповідача заявлено про застосування строків позовної давності, в задоволенні вимог позивача необхідно відмовити на підставі ч.4 ст.267 ЦК України.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись статтями ст. 5, 7,12,13,76,141, 263, 264, 265, 272, 352, 354-355 ЦПК,суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості з орендної плати.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Миколаївська міська рада, ЄДРПОУ: 26565573, адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП:: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено 20 лютого 2023 року.

Суддя: З.М.Сухаревич