Постанова

від 13.02.2023 по справі 480/9962/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2023 р. Справа № 480/9962/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Кононенко З.О. , Григорова А.М. ,

за участю секретаря судового засідання Кулік Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції С.М. Глазько) від 08.02.2022 року (повний текст складено 17.02.22 року) по справі №480/9962/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс С"

до Сумської митниці Держмитслужби, Сумської митниці

про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротранс С", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Слобожанської митниці Держмитслужби, в якій просив визнати протиправними та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товару № UA807000/2021/000957/2 від 17.05.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807290/2021/00452 від 17.05.2021;

- рішення про коригування митної вартості товару № UA807000/2021/000957/2 від 17.05.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807290/2021/00450 від 17.05.2021;

- рішення про коригування митної вартості товару № UA807000/2021/000961/2 від 17.05.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807290/2021/00451 від 17.05.2021;

- рішення про коригування митної вартості товару № UA807000/2021/000962/2 від 17.05.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807290/2021/00453 від 17.05.2021.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивачем у Великій Британії було придбано 4 напівпричепи та доставлено в Україну. При здійсненні митного оформлення для підтвердження митної вартості конкретної поставки товару та її визначення за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) позивачем було надано усі документи, які передбачені чинним законодавством. Проте, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості, згідно з якими, основний метод визначення митної вартості товару не застосовується, а митна вартість ввезеного товару визначена з використанням резервного методу. Підставою коригування митної вартості відповідачем вказано, що подані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також не надано на вимогу митного органу додаткових документів. На думку позивача, приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, контролюючий орган діяв з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки надані на митне оформлення документи не містять жодних розбіжностей та в повному обсязі підтверджують ціну товару, визначену контрактом.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товару №UA807000/2021/000957/2 від 17.05.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807290/2021/00452 від 17.05.2021.

Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товару №UA807000/2021/000957/2 від 17.05.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807290/2021/00450 від 17.05.2021.

Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товару №UA807000/2021/000961/2 від 17.05.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807290/2021/00451 від 17.05.2021.

Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товару №UA807000/2021/000962/2 від 17.05.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807290/2021/00453 від 17.05.2021.

Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці суму судового збору в розмірі 9080,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Відповідач, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, а також невірно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень, слугував встановлений митним органом за наслідками проведеного контролю заявленої позивачем митної вартості товару, факт невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару встановленим умовам, оскільки використані декларантом відомості не підтверджують в повному обсязі числові значення складової митної вартості, а саме, містять розбіжності. Вказані обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до положень частини 1 статі 54 Митного кодексу України (далі МК України) та обумовлювали необхідність письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Оскільки у ході проведення консультацій, позивачем не були надані документи у достатньому обсязі для підтвердження визначеної ним за першим методом митної вартості, це було підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів. Додатково зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію про митне оформлення товарів, що здійснені раніше.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав.

Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 17.05.2021 позивачем (декларантом) до структурного підрозділу відповідача подано електронні митні декларації:

- № UA807290/2021/011844, згідно з якою відповідачеві пред`являвся до митного оформлення напівпричіп - платформа, тривісний, такий, що був у користуванні - 1 шт. Марка DONBUR, модель PM39BD, Ідентифікаційний номер (VІN) SEPPM39BD9L054768, № шасі НОМЕР_1 , призначення - для перевезення вантажів по дорогах загального користування, календарний рік виготовлення - 2009, колір чорний;

- № UA807290/2021/011865, згідно з якою відповідачеві пред`являвся до митного оформлення напівпричіп - платформа, тривісний, такий, що був у користуванні - 1 шт. Марка DONBUR, Ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , № шасі НОМЕР_3 , призначення - для перевезення вантажів по дорогах загального користування, календарний рік виготовлення - 2008, колір чорний;

- № UA807290/2021/011841, згідно з якою відповідачеві пред`являвся до митного оформлення напівпричіп - платформа, тривісний, такий, що був у користуванні - 1 шт. Марка DONBUR, модель PM39BD, Ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , № шасі НОМЕР_5 , призначення - для перевезення вантажів по дорогах загального користування, календарний рік виготовлення - 2009, колір чорний;

- № UA807290/2021/011838, згідно з якою відповідачеві пред`являвся до митного оформлення напівпричіп - платформа, тривісний, такий, що був у користуванні - 1 шт. Марка DONBUR, модель PM39BD, Ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 , № шасі НОМЕР_7 , призначення - для перевезення вантажів по дорогах загального користування, календарний рік виготовлення - 2009, колір чорний.

На виконання вимог частини 2 статті 334 та частини 2 статті 53 МК України, уповноваженою особою позивача разом із МД було подано такі скан-копії документів (що підтверджується відомостями граф 44 МД):

1. Рахунки-фактури №№ 0505-01/21, 0505-02/21, 0505-03/21, 0505-04/21 від 14.04.2021 року, які видані продавцем ALFA BRAVO LTD та в яких зазначено, що ціною купівлі кожного з напівпричепів - платформ з Ідентифікаційними номерами (V1N) SEPPM39BD9L054768, SEPPM39BD8L054110, SEPPM39BD9L054161, SEPPM39BD9L054171 є 2700,00 євро;

2. Договір купівлі - продажу № 14/04-02 від 14.04.2021, відповідно до умов якого Продавець ALFA BRAVO LTD зобов`язалось передати Покупцю ТОВ «ЄВРОТРАНС С», бувші у використанні транспортні засоби: один напівпричіп 2009 року реєстрації, DONBUR, Ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ; один напівпричіп 2009 року реєстрації, DONBUR, Ідентифікаційний номер НОМЕР_8 ; один напівпричіп 2009 року реєстрації, DONBUR, Ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ; один напівпричіп 2008 року реєстрації, DONBUR, Ідентифікаційний номер НОМЕР_2 . Загальна ціна майна: 2700,00 євро за один напівпричіп 2009 року реєстрації, DONBUR, Ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ; 2700,00 євро за один напівпричіп 2009 року реєстрації, DONBUR, Ідентифікаційний номер НОМЕР_8 ; 2700,00 євро за один напівпричіп 2009 року реєстрації, DONBUR, Ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ; 2700,00 євро за один напівпричіп 2008 року реєстрації, DONBUR, Ідентифікаційний номер НОМЕР_2 . ПДВ 0,00%, 0,00 євро. Всього 10800,00 євро. Загальна сума договору складає 10800,00 євро, які покупець зобов`язався сплатити до 14.05.2021 до дати передачі майна;

3. Банківський платіжний документ, що стосується оплати товару MUR 387 (через SWIFT) від 23.04.2021, згідно з яким позивач сплатив продавцеві вартість товару, що постачалася згідно з цими МД, у розмірі 10800,00 євро;

4. Автотоваротранспорту накладну №14042021-2 від 12.05.2021, в якій вказувався перелік найменувань товару;

5. Свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів №№ Н044000199334 від 11.03.2010, Н04400019801 від 22.01.2010, Н04400019830 від 04.02.2010, Н04400019645 від 17.11.2021, в яких вказані їх технічні характеристики;

6. Рахунок - фактуру про надання транспортно - експедиційних послуг;

7. Калькуляції транспортних витрат;

8. Митні декларації країни відправлення №21GB000074128D2266 від 05.05.2021, №21GB05X32734324018 від 04.05.2021, в яких підтверджувалися ідентифікаційні відомості щодо даної імпортованої партії товарів.

Після прийняття митних декларацій до митного оформлення, посадовою особою відповідача відносно визначення митної вартості імпортованих товарів було направлено декларантові електронні повідомлення такого змісту:

- щодо МД №№ UA807290/2021/011838, UA807290/2021/011865:

«У відповідності до вимог п. 5 cm. 55 та п. 4 статті 57 Митного кодексу України, митний орган проводе процедуру консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органу. Після проведеної консультації, на підставі наявної інформації, пропонуємо визначити митну вартість автомобілю на рівні 3370 євро. Якщо Ви згодні з зазначеною вартістю Т/3 прошу повідомити митний орган»;

- щодо МД №№ UА807290/2021 /011841, UA807290/2021/011844:

«З метою обміну наявної в митному органі інформації, пропонуємо визначити митну вартість автомобілю на рівні 3370 євро. Прошу Вас повідомити: про надання додаткових документів протягом терміну визначеному в частині 3 статті 53 МКУ, або про відмову (неможливість) в наданні зазначених додаткових документів протягом зазначеного терміну»;

- згодом посадовою особою Відповідача відносно МД №№ UA807290/2021/011841, UA807290/2021/011844 було повідомлено:

«В зв`язку з надходженням до ВКМВ запиту щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товару, недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів. У відповідності до вимог статті 54МКУ та відповідно до вимог статті 53 МКУ, статті 368 МКУ в зв`язку з тим, що документи зазначені у частині другій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, крім наданих: платіжні документи, банківські документи щодо здійснення оплати за ТЗ, повідомити про форму оплату, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару»;

- крім того, по МД №№ UA807290/2021/011865, UA807290/2021/011838 митний орган повідомив:

«В зв`язку з надходженням до ВКМВ запиту щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товару, в зв`язку недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів. У відповідності до вимог п. 5 cm. 55 та п. 4 cт. 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Відповідно до вимог статей 52, 58 МКУ декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подати митному органу достовірні відомості, що документально підтверджують відсутність: 1) обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві; 4) відносин пов`язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів; На виконання вимог статті 54 МКУ та відповідно до вимог статті 53 МКУ в зв`язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації (рахунки на оплату т/з, рахунки транспортних витрат, рахунки з аукціонна, рахунки сбіра на аукціон інше, інформацію щодо комплектності та комплектації; - Прошу дати пояснення по формі сплати Т/З і документальне підтвердження сплати; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано НДІ ім.. Бокаріуса, «SCHWACKE» інші) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.215 № 689. В зв`язку із спрацюванням профілю ризику АСАУР «Інспектор2006» необхідно надання інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.».

У відповідь на вказані запити, уповноваженою особою позивача 17.05.2021 було направлено до митниці повідомлення наступного змісту:

- повідомлення №1: «На Ваш запит по ВМД UA807290/2021/011865 від 17.05.2021, щодо надання документів повідомляю, що на вашу адресу при подачі декларації були надіслані всі існуючі документи. Крім того, хочу звернути вашу увагу, що аналогічні напівпричепи вже імпортувались ТОВ «ЄВРОТРАНС-С» в цьому календарному році, та були оформлені за наступними ВМД від 12.01.2021: UA807290/2021/000378, UA807290/2021/000386, UA807290/2021/000390. Прошу Вас прийняти рішення та закінчити митне оформлення товарів на підстав наявною у Вас інформації»;

- повідомлення № 2: «На Ваш запит по ВМД UA807290/2021/011838 від 17.05.2021, щодо надання документів повідомляю, що на Вашу адресу при подачі декларації були надіслані всі існуючі документи. Крім того, хочу звернути вашу увагу, що аналогічні напівпричепи вже імпортувались ТОВ «ЄВРОТРАНС-С» в цьому календарному році, та були оформлені за наступними ВМД від 12.01.2021: UA807290/2021/000378, UA807290/2021/000386, UA807290/2021/000390. Прошу Вас прийняти рішення та закінчити митне оформлення товарів на підставі наявної у Вас інформації»;

- повідомлення № 3: «На Ваш запит по ВМД UA807290/2021/011841 від 17.05.2021, щодо надання документів повідомляю, що на Вашу адресу при подачі декларації були надіслані всі існуючі документи. Крім того, хочу звернути вашу увагу, що аналогічні напівпричепи вже імпортувались ТОВ «ЄВРОТРАНС-С» в цьому календарному році, та були оформлені за наступними ВМД від 12.01.2021: UA807290/2021/000378, UA807290/2021/000386, UA807290/2021/000390. Прошу Вас прийняти рішення та закінчити митне оформлення товарів на підставі наявної у Вас інформації»;

- повідомлення № 4: «На Ваш запит по ВМД UA807290/2021/0118414 від 17.05.2021, щодо надання документів повідомляю, що на Вашу адресу при подачі декларації були надіслані всі існуючі документи. Крім того, хочу звернути вашу увагу, що аналогічні напівпричепи вже імпортувались ТОВ «ЄВРОТРАНС-С» в цьому календарному році, та були оформлені за наступними ВМД від 12.01.2021: UA807290/2021/000378, UA807290/2021/000386, UA807290/2021/000390. Прошу Вас прийняти рішення та закінчити митне оформлення товарів на підставі наявної у Вас інформації»;

- повідомлення № 5: «На Ваш запит по ВМД UA807290/2021/011865 від 17.05.2021, що було проведено консультацію з представником ТОВ «ЄВРОТРАНС-С». Чекаємо винесення рішення про коригування митної вартості товару зазначеного у декларації до 3370 EUR»;

- повідомлення № 6: «На Ваш запит по ВМД UA807290/2021/011841 від 17.05.2021, що було проведено консультацію з представником ТОВ «ЄВРОТРАНС-С». Чекаємо винесення рішення про коригування митної вартості товару зазначеного у декларації до 3370 EUR. Суму митних платежів з зазначеного розрахунку було проведено»;

- повідомлення № 6: «На Ваш запит по ВМД UA807290/2021/011838 від 17.05.2021, що було проведено консультацію з представником ТОВ «ЄВРОТРАНС-С». Чекаємо винесення рішення про коригування митної вартості товару зазначеного у декларації до 3370 EUR. Суму митних платежів з зазначеного розрахунку було проведено»;

- повідомлення № 6: «На Ваш запит по ВМД UA807290/2021/011844 від 17.05.2021, що було проведено консультацію з представником ТОВ «ЄВРОТРАНС-С». Чекаємо винесення рішення про коригування митної вартості товару зазначеного у декларації до 3370 EUR. Суму митних платежів з зазначеного розрахунку було проведено».

Відповідач, після отримання від декларанта повідомлень щодо надання всіх існуючих документів, 17.05.2019 прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару, а саме:

- №UA807000/2021/000957/2, згідно з яким заявлену декларантом митну вартість напівпричепу платформи з ідентифікаційним номером (VIN)SEPPM39BD9L054768 скориговано за другорядним (резервним) методом і його розмір підвищено з 2700,00 євро до 3370,00 євро, що потягло за собою збільшення розміру митних платежів. При цьому, різниця в сумі митних платежів розрахованих за митною вартістю декларанта та за митною вартістю відповідача склала 7170,59 грн. (підтверджується відомостями графи 47 оформленої МД № UA807290/2021/011923 від 18.05.2021);

- №UA807000/2021/000961/2, згідно з яким заявлену декларантом митну вартість напівпричепу - платформи з ідентифікаційним номером (VIN)SEPPM39BD9L054171 скориговано за другорядним (резервним) методом і його розмір підвищено з 2700,00 євро до 3370,00 євро, що потягло за собою збільшення розміру митних платежів. При цьому, різниця в сумі митних платежів розрахованих за митною вартістю декларанта та за митною вартістю Відповідача склала 7170,59 грн. (підтверджується відомостями графи 47 оформленої МД № UA807290/2021/011913 від 18.05.2021);

- №UA807000/2021/000957/2, згідно з яким заявлену декларантом митну вартість напівпричепу - платформи з ідентифікаційним номером (VIN)SEPPM39BD9L054161 скориговано за другорядним (резервним) методом і його розмір підвищено з 2700,00 євро до 3370,00 євро, що потягло за собою збільшення розміру митних платежів. При цьому, різниця в сумі митних платежів розрахованих за митною вартістю декларанта та за митною вартістю Відповідача склала 7170,59 грн (підтверджується відомостями графи 47 оформленої МД № UA807290/2021/011922 від 18.05.2021);

- №UA807000/2021/000962/2, згідно з яким заявлену декларантом митну вартість напівпричепу - платформи з ідентифікаційним номером (VIN)SEPPM39BD8L054110 скориговано за другорядним (резервним) методом і його розмір підвищено з 2700,00 євро до 3370,00 євро, що потягло за собою збільшення розміру митних платежів. При цьому, різниця в сумі митних платежів розрахованих за митною вартістю декларанта та за митною вартістю Відповідача склала 7170,59 грн (підтверджується відомостями графи 47 оформленої МД № UA807290/2021/011920 від 18.05.2021).

Також відповідачем було прийнято Картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№ UA807290/2021/00452, UA807290/2021/00453, UA807290/2021/00450, UA807290/2021/00451.

Не погоджуючись із правомірністю вказаних рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що надані позивачем при митному оформленні документи в повному обсязі підтверджують визначену декларантом ціну товару за основним методом, а тому висновок відповідача про наявність підстав для визначення митної вартості за другорядним (резервним) методом є недоведеним, а оскаржуване рішення протиправними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).

В свою чергу, відповідно до положень ст. 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною першою статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).

Згідно із вимогами ч.ч. 4,5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до положень частин 1 та 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 5 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу вказаних положень Кодексу вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, згідно із ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ч.ч.1-3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.ч. 1-3 ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 4-6 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Окрім того, відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 05.02.2019 року по справі №810/5436/15.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З приводу посилання митного органу на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження розміру транспортних витрат за перевезення товару, колегія суддів зазначає наступне.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідач у своїх повідомленнях вимагав, окрім іншого, надати: платіжні документи; банківські документи щодо здійснення оплати за ТЗ; повідомити про форму оплату; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів.

Разом з тим, як встановлено судом та не заперечується відповідачем, при поданні митних декларацій, позивач вже надав: банківський платіжний документ, що стосується оплати товару MUR 387 (через SWIFT) від 23.04.2021 (що підтверджує оплату та визначає форму оплати), договір купівлі - продажу № 14/04-02 від 14.04.2021, автотоваротранспорту накладну № 14042021-2 від 12.05.2021, митні декларації країни відправлення.

А тому, вищевикладене обґрунтування відповідача, не можна вважати належним обґрунтуванням коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 по справі №820/2014/17, в якій Верховний Суд також вказав, що формальне виконання процедури консультацій, надлишкове узагальнення причини невизнання задекларованої позивачем митної вартості свідчать про відсутність практичної реалізації в діяльності відповідача принципу належного урядування і принципів адміністративної практики, рекомендованих Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 «Про захист особи відносно актів адміністративних органів».

Відповідачем було відмовлено декларанту у здійсненні митного оформлення товарів відповідно до заявленої митної вартості та прийнятті рішення про її коригування та у графі 33 зазначено, що митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст.:54, 55, 57, 58, 59, 60, 62, 63 Митного кодексу України через:

1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені повною мірою документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари/а також в зв`язку з ненаданням декларантом витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МКУ, та вимогою декларанта видати рішення про коригування заявленої митної вартості; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: - щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару:- на матеріал та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України;- прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну. Джерелом інформації для даного Рішення є: надані документи, наявна в митному органі цінова інформація, наявна в АСМО Інспектор інформація про митні оформлення товарів митне оформлення яких вже здійснено, з урахуванням МД №UA204120/2021/54392 від 15.04.21, mobile.de. При прийнятті даного Рішення застосовані методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС України від 11.09.15 № 689. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (резервним методом) у відповідності до статті 64 Митного кодексу України. Розрахунок митної вартості складає тов. 1 3370,00 EUR /шт * 1 шт = 3370,00 EUR.

Отже, коригування митної вартості імпортованих позивачем транспортних засобів проведено відповідачем у зв`язку з наявними сумнівами у правильності визначення позивачем митної вартості причепів, оскільки, як зазначає відповідач у відзиві, за даною МД в АСМО Інспектор, було згенеровано наступні профілі ризиків АСАУР за кодом: 103-1: «Можливе заниження митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів…».

Митним органом не вказано будь-якого іншого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, як і не вказано обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у оскаржуваних рішеннях, а лише міститься посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС).

Факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Крім того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №826/16046/16.

Так, відповідач, в обґрунтування прийнятих ним рішень, вказує на ввезення аналогічного товару, втім, розрахунок митної вартості у вказаних випадках та у межах спірних правовідносин не може бути тотожним.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15, наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.

Також, відповідно до п. 2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару, відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 21.01.2020 у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 у справі № 804/7761/16.

Надаючи правову оцінку рішенням про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, слід врахувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, як і не вказано обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише міститься посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Суд зазначає, що тільки у ході судового розгляду відповідач навів фактичні обставини, які на його думку можуть викликати сумнів у достовірності визначення митної вартості.

Так, відповідач вказує, що позивачем під час декларування товару не було подано договір транспортного експедирування, а поданий позивачем рахунок-фактура від 17.05.2021 №СФ-371, не брався до уваги відповідачем, оскільки по вказаному рахунку неможливо встановити на яку саме поставку вказаний документ був виставлений.

Окрім того, відповідач зазначає, що у рахунках на оплату товару, вказана вартість товару - 2331,61, однак у митних декларація зазначено - 2700,00 євро.

З даного проводу, суд зазначає, що у ході судового розгляду справи не було встановлено та не зазначено представником відповідача, що вищевикладені обставини доводились до відома позивача при проведенні консультації та покладались в основу прийняття оскаржуваних рішень.

Разом з тим, у ході судового розгляду представник позивача з метою додаткового підтвердження правомірності визначення митної вартості, надав пояснення та відповідні докази.

Так, митному органу декларантом на підтвердження вартості перевезення надано: рахунок-фактуру № СФ-371 від 17.05.2021, із зазначенням послуги - перевезення транспортних засобів - напівпричепів DONBUR 4 шт. по маршруту Клайпеда (Литва) - м.п.Нова Гута/Нові Яриловичі, автомобілем - реєстраційний номер НОМЕР_9 , що повністю відповідає відомостям, зазначеним в CMR№ 14042021-2 від 12.05.2021.

Також, позивачем надані чотири калькуляції транспортних витрат по транспортуванню напівпричепів DONBUR від 17.05.2021. Відповідно до кожної калькуляції, вартість транспортування 1 напівпричепа складає 3500 грн., а чотирьох, відповідно - 14000 грн., що своєю чергою відповідає вартості транспортних витрат, зазначеним в рахунку -фактурі № СФ -371 від 17.05.2021.

Саме вказана вартість і зазначалась позивачем у кожній митній декларації.

На підтвердження митної вартості самих причепів, відповідачу надані експортні митні декларації країни відправлення №21GB000074128D2266 від 05.05.2021, №21GB05X32734324018 від 04.05.2021. Відповідно до вказаних документів, вартість кожного напівпричепу складає 2331,61, оскільки країною відправлення є Сполучене Королівство, національною валютою є саме фунт стерлінгів.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, відповідно до курсу валют, станом на 05.05.2021, 2331,61 фунт стерлінгів складає - 2700 євро. Тобто, невідповідність у вартості товару в митних деклараціях країни відправлення та інвойсах, наданих позивачем, відсутня.

В зв`язку з чим, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про неможливість визначити митну вартість товару за основним методом.

В силу ч.4 ст.54 МК України саме по собі ненадання документів на вимогу митного органу не є підставою для коригування митної вартості, за відсутності обґрунтування митним органом того, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які конкретно документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічну позицію викладено в Постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 826/21860/15.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21 195 (далі - Правила № 598), у графі 33 Рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу, результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів).

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем жодним чином не вказано, які саме з наданих позивачем документів містять неповні відомості та/або розбіжності.

У пункті 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі № 509/4156/15-а (адміністративне провадження № К/9901/7504/18) міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності (виправдання) свого рішення.

Верховний Суд постанові від 30.10.2018 по справі № 826/25605/15 зазначив, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У зв`язку із чим, необґрунтованими є доводи митниці про те, що відомості про митну вартість товарів були неповними, не конкретизовані, не зазначено, які витрати як складові митної вартості товарів не підтверджені або не включені.

Таким чином, не подання або подання декларантом додатково запитаних документів не в повному обсязі, не створює для нього негативних наслідків, оскільки, у даному випадку, були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів.

Щодо аналізу цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 року у справі № 260/718/19 вказав, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.

При цьому, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається лише при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Із системного аналізу наведених норм права випливає висновок про те, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч. 2 ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом - за ціною угоди щодо ідентичних товарів.

Проте, спрацювання ризиків АСАУР та наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про ідентичні або подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. по справі № 815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Колегія суддів зазначає, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Дослідивши долучені сторонами документи суд зазначає, що жодних розбіжностей, які б мали вплив на правильність визначення митної вартості товару.

В частині інших розбіжностей суду не надано жодних конкретних причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено, митним органом не наведено, а викладені у спірному рішенні формулювання не містять зв`язку з фактичними обставинами справи.

Більш того, відповідачем у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі не надано їм належного пояснення у розрізі встановлення розбіжностей та застосування резервного методу.

Колегія суддів зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом, визначеним в декларації митної вартості, оскільки надані для митного оформлення документи підтверджують вартість товару.

При цьому, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості щодо митної вартості товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також, не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом неможливим є встановлення даних складових та в результаті чого, при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості відповідачем порушено порядок (механізм) застосування методу визначення митної вартості.

Суд зазначає, що обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених постанові від 06.03.2019 по справі № 809/278/17.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

З огляду на зазначене, підстави застосування відповідачем другорядного (резервного) методу визначення митної вартості не є доведеними, а розрахована митна вартість - не є обґрунтованою.

Спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 р. по справі № 805/2713/16-а.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень та заперечуючи проти заявленого позову, не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 21.08.2018 року по справі № 804/1755/17.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих рішень про коригування митної вартості товарів, що є предметом оскарження позивачем.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності відмови митного органу у визнанні задекларованої позивачем за основним методом митної вартості товару та визначенні митної вартості за резервним методом, та як наслідок обґрунтованості заявлених позовних вимог щодо скасування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

З приводу заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За правилами ч. 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VІ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом ст. 30 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VІ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови поверненню тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 дійшов висновків про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд в додатковій постанові від 08.05.2018 у справі № 810/2823/17 зробив висновок, що надані позивачем первинні документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу повинні:

відповідати вимогам первинного документа встановленим вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, містити посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції;

зміст послуг (зазначених в договорі про надання правової допомоги та актах) повинен мати посилання на конкретні дії та/або документи вчинені/складені адвокатом;

платіжний документ має утримувати в собі належне, повне призначення платежу та відмітки банку його проведення відповідно до пунктів 1.22, 2.3, 2.24 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21 січня 2004 № 22.

Також, в постанові від 22.05.2018 у справі № 826/8107/16 Верховний Суд прийшов до висновків про те, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

При цьому, колегія суддів також звертає увагу на те, що відсутність доказів сплати понесених витрат також не є перешкодою для їх присудження (така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 р. у справі № 280/2635/20).

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем було укладено договір про надання правової допомоги від 03.09.2021 (далі по тексту - Договір) з адвокатським об`єднанням «Веріта Груп». Відповідно до п. 4.2 Договору, гонорар адвокатського об`єднання складає - 15000 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано детальний акт виконаних робіт (надання послуг) по адміністративній справі №480/9962/21, №81 від 25.01.2022, відповідно до якого були надані наступні послуги: консультація з митного законодавства щодо порядку оформлення документів, необхідних для митного оформлення товарів, порядку скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 1000 грн.; вивчення та опрацювання документів, наданих Клієнтом, необхідних для складання процесуальних документів 1000 грн.; складання процесуальних документів, виготовлення копій необхідних документів, подання їх до суду (позовна заява, відповідь на відзив) 7000 грн.; участь у судових засіданнях в Сумському окружному адміністративному суді 6000 грн.

Також позивачем надано рахунок на оплату №110 від 29.09.2021, за оплату послуг «надання правової допомоги в адміністративній справі за договором від 03.09.2021» на суму 15000 грн. та платіжні доручення №1250 від 11.01.2022 про сплату ТОВ «ЄВРОТРАНС С» на користь адвокатського об`єднання «Веріта Груп» 8000 грн. та №1254 від 26.01.2022 7000 грн.

Колегія суддів зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов підлягає задоволенню, а також, що за цих обставин справи такі витрати позивача є необхідними, а їх розмір розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи понесені такі витрати фактично, а також - чи обґрунтована їх сума, оскільки приписи ч. 9 ст. 139 КАС України містять критерії розподілу судових витрат, які суд повинен врахувати при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що час витрачений адвокатом, обсяг виконаної роботи, складність справи, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що відшкодуванню на користь позивача у цій справі підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідач в апеляційні скарзі не наводить доводів щодо неспівмірності суми витрат на правничу допомогу у сумі, яка стягнута судом першої інстанції.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сумської митниці залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 року по справі №480/9962/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Бартош Н.С.Судді Кононенко З.О. Григоров А.М. Повний текст постанови виготовлений 17.02.2023 року.