Рішення

від 20.02.2023 по справі 501/4588/21

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 20.02.2023

Справа № 501/4588/21

2/501/746/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

20 лютого 2023 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Тимко М.Л.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщені Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання (встановлення) батьківства та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

До Іллічівського міського суду Одеської області звернулась ОСОБА_1 з позовом в якому просить:

- визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) батьком ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 );

- стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача, аліменти, на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі 20000 гривень щомісячно, з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача понесені судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у неї народився син, ОСОБА_4 , про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Іллічівського міського управління юстиції Одеської області зроблено відповідний актовий запис за №337.

Матір`ю у свідоцтві про народження вказана ОСОБА_5 , оскільки до шлюбу з ОСОБА_2 вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 та мала прізвище ОСОБА_6 , що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища.

У період з 2015 року по 2020 рік між Позивачем та ОСОБА_2 були сімейні відносини та зареєстрований шлюб, проте 08 грудня 2020 року, шлюб між Позивачем та Відповідачем ОСОБА_2 було розірвано.

ОСОБА_4 є сином ОСОБА_2 , але коли Позивач вперше подавала документи до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану для внесення відомостей до актового запису про народження сина, Відповідач не з`явився, батьківство у встановленому порядку не визнав, а тому запис про батька дитини було зроблено в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 135 СК України.

Окрім того, свідоцтво про народження дитини, ОСОБА_4 , було видано повторно, оскільки у першому свідоцтві про народження та актовому записі № НОМЕР_1 , до якого ще не вносились зміни, зі слів матері батьком було записано: ОСОБА_7 », а матір`ю ОСОБА_8 ) ОСОБА_9 .

Проте, після внесених в актовий запис змін, у відомостях про батька, замість ОСОБА_7 було вказано ОСОБА_3 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження.

Таким чином, після внесення змін до актового запису у 2008 році, син Позивача - ОСОБА_10 має прізвище ОСОБА_6 , та по батькові ОСОБА_11 , хоча біологічним батьком ОСОБА_4 є ОСОБА_2 .

Вимогу про стягнення аліментів позивач обґрунтовує тим, що наразі, ОСОБА_4 проживає зі своєю матір`ю та знаходиться на її утриманні, а відповідач ОСОБА_2 ухиляється від покладеного на нього у відповідності до ст.180 Сімейного кодексу України обов`язку, у добровільному порядку приймати участь в утриманні дитини не бажає. Вважає, що дитина не його. Дитина знаходиться на утриманні Позивача.

Позивач не має матеріальної можливості самостійно утримувати сина, тому звернулася до суду за захистом своїх прав.

В судове засідання позивач не з`явилася, її представник позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов в якому позовні вимоги відповідач визнає частково, а саме не заперечує проти визнання батьківства, вказує, що ОСОБА_2 дійсно є рідним батьком ОСОБА_4 , вимоги щодо стягнення аліментів просить задовольнити частково та стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно (а.с.145-148).

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про причини неявки не сповістив, відзив на позов не надав.

Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги позиції та заяви сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_4 , про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Іллічівського міського управління юстиції Одеської області зроблено відповідний актовий запис за №337, зазначене підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.12).

Матір`ю у свідоцтві про народження вказана ОСОБА_5 , що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища.

ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який 08 грудня 2020 року було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с.24).

Коли Позивач вперше подавала документи до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану для внесення відомостей до актового запису про народження сина, запис про батька дитини було зроблено в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 135 СК України.

Свідоцтво про народження ОСОБА_4 , було видано повторно, оскільки у першому свідоцтві про народження та актовому записі № НОМЕР_1 , до якого ще не вносились зміни, зі слів матері батьком було записано: ОСОБА_7 », а матір`ю ОСОБА_8 ) ОСОБА_9 .

Після внесених в актовий запис змін, у відомостях про батька, замість ОСОБА_7 було вказано ОСОБА_3 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а.с.16-19).

Відповідно дост.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановленостаттею 126цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно доЦивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно дочастини першої статті 135цього Кодексу.

Як було встановлено судом в ході розгляду справи відповідач ОСОБА_2 визнає своє батьківство відносно ОСОБА_4 .

Згідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом не встановлено підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову.

Щодо вимог про стягнення аліментів суд зазначає наступне.

У відповідності до ст.3 «Конвенції про права дитини» від 20.11.1989 року (далі Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно із ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Виходячи із змісту ст.181 СК за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя).

Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача суд відповідно до статті 182 СК, враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; відсутність в матеріалах справи доказів про наявність у платника аліментів інших дітей та непрацездатних утриманців, доказів про наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, про витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Абзац 2 ч.2 ст.182 СК України визначає мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину та становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку(доходу)платника аліментів.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину визначається Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Таким чином, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину є встановленою Законом гарантією для забезпечення інтересів дитини.

При цьому, статтею 184 СК України врегульовано питання щодо визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно ч.ч.1-3 зазначеної статті СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Отже, нормою статті 184 СК України не передбачено повноважень суду, під час розгляду справи в порядку позовного провадження та ухвалення рішення про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, вказувати у його резолютивній частині положення про те, що визначений у твердій грошовій сумі розмір аліментів повинен бути не меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Зазначена вимога покладається на суд лише в порядку наказного провадження (ч.3 ст.184 СК України).

Відповідно до висновку Верховного Суду, висловленого в постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 459/2181/17, який підлягає врахуванню судом першої інстанції відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку суперечить вимогам сімейного законодавства.

Отже, аналізуючи положення статті 182 та 184 СК України слід дійти висновку, що, під час ухвалення судового рішення у справі про стягнення аліментів, визначених позивачем у твердій грошовій сумі, суд зобов`язаний враховувати, щоб розмір аліментів у твердій грошовій сумі не був меншим мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину відповідного віку, й у разі визначення позивачем твердої грошової суми у меншому розмірі ніж вказана гарантія, ухвалити рішення, визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі, який буде відповідати вказаному гарантійному розміру, передбаченому абз.2 ч.2 ст.182 СК України. Разом з тим, нормою статті 184 СК України не передбачено повноважень суду, під час розгляду справи в порядку позовного провадження та ухвалення рішення про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, вказувати у його резолютивній частині положення про те, що визначений у твердій грошовій сумі розмір аліментів повинен бути не меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно дост.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» 50% прожиткового мінімуму на дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2023 року становить 1416,5 гривень. За таких обставин, суд приходить до висновку, що у зв`язку із об`єктивною потребою неповнолітньої дитини сторін у забезпеченні належного матеріального утримання для дитини відповідного віку, а також враховуючи обов`язок обох батьків брати участь в утриманні дитини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню та вважає необхідним стягувати з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 грн., щомісячно. Вказаний розмір аліментів не є меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, є співрозмірним вкладом на утримання дитини 17-річного віку та відповідач спроможний сплачувати таку суму.

Так, поряд з потребами дитини відповідного віку при визначенні розміру аліментів, стягнення яких підлягає до задоволення, судом також враховується, що ОСОБА_2 за професією є моряком, на підтвердження чого суду надано копію свідоцтва кваліфікованого моториста, копії трудових угод (контрактів) щодо найму із зазначенням розміру заробітної плати відповідача, яка у різні періоди сягала від 850 до 3663,44 доларів США на місяць.

Регулярне надходження грошових коштів на рахунки ОСОБА_2 від здійснення ним трудової діяльності моряка вбачається із наданих АТ «Перший український міжнародний банк» на ухвалу суду банківських документів, зокрема виписок по банківських рахунках за період з 19.08.2021 по 03.05.2022, з 19.08.2021 по 03.06.2022, відкритих в АТ «Перший український міжнародний банк» згідно Договорів комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, звітів по транзакціях за період з 19.08.2021 по 03.05.2022.

Також від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України до Іллічівського міського суду Одеської області надійшла інформація щодо неодноразового, систематичного перетинання відповідачем державного кордону України.

Вищенаведені відомості кожна окремо та у своїй сукупності дають підстави зробити беззаперечний висновок про те, що ОСОБА_2 є моряком, має значні доходи, у зв`язку зі своєю професійною діяльністю, які дозволяють йому забезпечити сплату аліментів в розмірі 5000,00 грн. щомісячно на утримання неповнолітнього сина, що є співмірним із потребами дитини відповідного віку.

Згідно зіст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З урахуванням вказаної норми, аліменти підлягають стягненню з дня пред`явлення цього позову, тобто з 01.12.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з п.1 ч.1ст.430 ЦПК Українирішення в частині стягнення аліментів, суд допускає до негайного виконання в межах місячного платежу.

За змістом статті 141 ЦПК України всі витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З цих підстав, керуючись статтями 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання (встановлення) батьківства та стягнення аліментів, - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень, починаючи з 01 грудня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 908,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1362,00 грн.

Відповідно дост.430 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя