Постанова

від 15.02.2023 по справі 140/7029/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 140/7029/22 пров. № А/857/16311/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Дутки І.Р.,

а також сторін (їх представників):

від відповідача - Ковальчук Ю.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській обл., утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 27.10.2022р. про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламбер Транс» до Головного управління ДПС у Волинській обл., утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, про визнання протиправним та скасування рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Лозовський О.А.; час та місце постановлення ухвали суду І інстанції: 27.10.2022р. м.Луцьк; дата складання повного тексту ухвали суду І інстанції: не вказана),-

В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваною ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.10.2022р. заяву позивача Товариства з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Ламбер Транс» про забезпечення позову задоволено; зупинено дію рішення Комісії Головного управління ДПС у Волинській обл. з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних /ЄРПН/ № 15203 від 12.08.2022р. про відповідність платника податку на додану вартість /ПДВ/ - ТзОВ «Ламбер Транс» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість (а.с.39-41).

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, її оскаржив відповідач Головне управління /ГУ/ ДПС у Волинській обл. утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби /ДПС/, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення питання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити (а.с.47-49).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано тої обставини, що позивачем не наведено достатніх доказів в обґрунтування поданої заяви та належних доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

Із аналізу п.201.16 ст.201 ПК України та Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затв. постановою КМ України № 1165 від 11.12.2019р. (надалі Порядок № 1165), не убачаються законодавчі підстави вважати, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування унеможливлює подальшу реєстрацію цих документів податкової звітності.

При цьому, перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю.

Висновок суду про те, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності, не підтверджені будь-якими доказами.

Водночас, сама лише незгода ТзОВ «Ламбер Транс» із діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Окрім того, суд фактично обмежив автоматизований моніторинг відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, який впроваджений з метою забезпечення превентивного реагування та запобігання потенційному виникненню порушень платниками податкового законодавства.

Враховуючи наявність процедури реєстрації заблокованих податкових накладних, неможливості ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в даному випадку не існує, що повністю спростовує висновки суду.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує із матеріалів справи, 25.10.2022р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач ТзОВ «Ламбер Транс» звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у Волинській обл. № 15203 від 12.08.2022р. про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку; зобов`язати ГУ ДПС у Волинській обл. виключити ТзОВ «Ламбер Транс» з переліку ризикових платників податків; вирішити питання про розподіл судових витрат (а.с.1-5).

26.10.2022р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити дію рішення Комісії ГУ ДПС у Волинській обл., яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, № 15203 від 12.08.2022р. щодо внесення ТзОВ «Ламбер Транс» до переліку ризикових платників податків (а.с.8-10).

Вимоги своєї заяви обґрунтовував тим, що через протиправне рішення відповідача зупинена реєстрація всіх податкових накладних товариства, що носить негативний характер. Така ситуація покладає на позивача додатковий тягар надання переліку документів відповідачу, очікування прийняття ним рішення про розблокування реєстрації податкової накладної.

Окрім цього, контрагенти позивача не мають можливості сформувати податковий кредит за оформленими податковими накладними, що в цілому призводить до припинення господарських операцій, погіршення ділової активності підприємства.

Згідно оскаржуваної ухвали мотивами задоволення вищевказаного клопотання і вжиття судом заходів забезпечення позову є те, що включення платника податків до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку тягне за собою правові наслідки у вигляді зупинення реєстрації усіх без виключень податкових накладних/розрахунків коригувань, поданих платником. При цьому, такі наслідки носять для платника негативний характер, оскільки строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а сам по собі факт включення платника податків до переліку ризикових платників податків покладає на платника додатковий обов`язок щодо надання пояснень та документів, при цьому, остаточне рішення про реєстрацію податкової накладної чи про відмову в реєстрації буде прийнято лише після надання таких пояснень та документів та за результатами їх розгляду комісією центрального рівня. Крім того, негативні наслідки виникають також у контрагентів платника податків, оскільки до реєстрації податкової накладної є неможливим формування податкового кредиту по господарських операціях.

Прийняття рішення про відповідність заявника критеріям ризикованості платника податків має наслідком зупинення реєстрації податкових накладних не лише за господарськими операціями та з контрагентами, що стали підставою для винесення такого рішення, а й за всіма іншими господарськими операціями та контрагентами заявника.

На думку суду, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення істотно ускладнює ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, а саме: право здійснювати самостійно без обмежень господарську діяльність, оскільки зупинення реєстрації податкових накладних призводить до негативних наслідків для товариства, зокрема, до неможливості здійснення господарської діяльності через зупинення реєстрації податкових накладних, можливого розірвання ділових відносин з контрагентами, покладення додаткового обов`язку на позивача щодо подання документів та погіршення ділової репутації, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності як платника ПДВ, дасть можливість позивачу до остаточного вирішення цього спору реалізовувати своє право на здійснення діяльності та реєстрацію податкових накладних.

Крім того, заходи забезпечення адміністративного позову щодо зупинення дії оскаржуваного рішення, про вжиття котрих у заяві просить позивач, відповідають предмету позову. Водночас, вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскаржуваного рішення відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об`єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи.

Враховуючи в сукупності обставини справи, колегія суддів приходить до переконливого висновку про безпідставність та необґрунтованість вжитих заходів забезпечення позову і недотримання судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали вимог ст.150 КАС України.

Наведений висновок обґрунтовується наступним.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Із змісту вимог ч.2 ст.151 КАС України слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Системний аналіз ст.150 КАС України дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989р., рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, необхідність вжиття заходів забезпечення позову мотивована обґрунтованістю доводів позивача щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії спірного рішення, оскільки невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння значної шкоди правам, свободам та інтересам позивача та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, з огляду на наступне.

Як слідує із змісту заявленого позову та клопотання про забезпечення позову, предметом розглядуваного спору є вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Комісії ГУ ДПС у Волинській обл. № 15203 від 12.08.2022р. про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку; зобов`язання податкового органу виключити ТзОВ «Ламбер Транс» з переліку ризикових платників податку.

Аналіз поданого клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову та матеріалів справи свідчить про те, що жодних доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, позивачем не представлено.

Окрім цього, заявлене клопотання фактично обгрунтовано необхідністю дотримання процедури, визначеної Порядком № 1165. Виконання вимог цього Порядку, на думку позивача, призведе до об`єктивного погіршення умов здійснення господарської діяльності підприємства.

Водночас, позивач має статус платника ПДВ, який наділяє останнього не лише правами, а й відповідними обов`язками.

Зокрема, відповідно до п.16.1 ст.16 Податкового кодексу /ПК/ України платник податків зобов`язаний, зокрема, стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України (пп.16.1.1); вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (пп.16.1.2); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (пп.16.1.3).

Згідно з приписами п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 ст.201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Дійсно, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (п.6 Порядку № 1165).

Водночас, підпункт 3 п.11 Порядку № 1165 передбачає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначається, серед іншого, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Звідси, відсутні законодавчі підстави вважати, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є безумовною підставою для відмови в реєстрації цих документів податкової звітності.

При цьому, пункт 5 Порядку № 1165 визначає, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Таким чином, перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю.

Апеляційний суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що віднесення певних платників податків до ризикових є по суті формою здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб`єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування. Водночас, за позивачем залишається право належними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності, та у разі повноти документів по даних операціях, подальшого прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 03.12.2020р. у справі № 140/8457/20, від 31.01.2023р. у справі № 140/6113/22, від 31.01.2023р. у справі № 140/6021/22.

Таким чином, оскарження спірного рішення Комісії ГУ ДПС у Волинській обл. № 15203 від 12.08.2022р. про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку не звільняє позивача від обов`язків, покладених законом на нього як платника ПДВ щодо реєстрації податкових накладних. При цьому, останній не позбавлений можливості оскаржувати рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Отже, триваюча дія рішення Комісії ГУ ДПС у Волинській обл. № 15203 від 12.08.2022р. про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку не призводить до нівелювання права платника податків оскаржувати незаконні рішення податкового органу, не створює свавільних перешкод в реєстрації податкових накладних.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що заявником не представлено будь-яких доказів, а судом не наведено достатнього обгрунтування того, що невжиття розглядуваних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача до ухвалення рішення в цій справі; для відновлення порушених прав позивачу необхідно буде докласти значних зусиль, часу та витрат.

Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, апеляційний суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

Відповідно до ст.1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У разі оскарження відповідного акту суб`єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст.150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Крім того, колегія суддів вважає, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. У разі задоволення такої заяви позивача суд своєю ухвалою фактично продовжує спірні правовідносини для позивача, але ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою для виникнення та зміни таких правовідносин.

Отже, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішило спір по суті, що суперечить меті застосування ст.150 КАС України.

Оцінюючи в сукупності викладене, колегія суддів приходить до переконання про те, що позивачем не наведено вагомих мотивів, які б давали підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

На цій підставі колегія суддів формує висновок про те, що судом першої інстанції надано неправильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам ч.2 ст.150 КАС України і, як наслідок, судом застосовані заходи забезпечення позову без наявності хоча б однієї з підстав, визначених ч.2 ст.150 КАС України.

Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, колегія суддів приходить до переконання про те, що заявлене клопотання про вжиття заходів забезпечення позову є безпідставним та необґрунтованим, через що не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Даючи оцінку вказаним обставинам в сукупності, колегія суддів приходить до переконання про безпідставність і необґрунтованість винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а тому вважає, що ухвала судом постановлена з порушенням норм процесуального права, що привело до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, а відтак вона підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.

Також згідно вимог ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

За наведених обставин сплачений апелянтом ГУ ДПС у Волинській обл., утвореним як відокремлений підрозділ ДПС, судовий збір за подання апеляційної скарги не підлягає стягненню з іншої сторони.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.310, 312, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській обл., утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, задовольнити.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 27.10.2022р. про забезпечення позову в адміністративній справі № 140/7029/22 - скасувати та винести нову ухвалу, якою в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламбер Транс» про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення Комісії Головного управління ДПС у Волинській обл. з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, № 15203 від 12.08.2022р. про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку на додану вартість, - відмовити.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДПС у Волинській обл., утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 17.02.2023р.