Постанова

від 16.02.2023 по справі 826/14403/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 826/14403/17

адміністративне провадження № К/9901/4193/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на додаткове судове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2018 (суддя Головань О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2019 (головуючий суддя: Губська Л.В., судді Епель О.В., Степанюк А.Г.) у справі №826/14403/17 за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (в частині),

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» (далі - позивач, ДП «Сантрейд», Підприємство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2017 №0007782200 в частині 7910129 грн, з яких податкового зобов`язання у сумі 6328103,00 грн та штрафних санкцій у сумі 1582026,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2018 адміністративний позов задоволено.

13.06.2018 до суду першої інстанції надійшло клопотання позивача про ухвалення додаткового судового рішення по справі про відшкодування витрат на правничу допомогу в загальному розмірі 50594,00 грн.

Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2019, клопотання позивача задоволено, присуджено до стягнення на користь ДП «Сантрейд» за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50594 грн.

Такі рішення суди мотивували обґрунтованістю заявленого розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та посилались на відповідність такої суми встановленим нормами Кодексу адміністративного судочинства України критеріям складності, об`єму справи, ціни позову, участі представників Підприємства у судових засіданнях.

Податковий орган звернувся до касаційного суду з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, надання ними неправильної юридичної оцінки обставинам, що мають значення для справи; зазначає про неспівмірність присуджених витрат на правничу допомогу, а також недоцільність укладення договору про надання правової допомоги з Адвокатським об`єднанням «КМ Партнери», з огляду на наявність в структурі Підприємства юридичного департаменту для представництва інтересів останнього. Просить скасувати додаткове судове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2019 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні клопотання ДП «Сантрейд» відмовити повністю.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що судами попередніх інстанцій правильно встановлено розмір понесених витрат на правничу допомогу, що відповідач не спростував, а також не довів неспівмірність таких витрат.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами положенннями статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як свідчать матеріали справи, разом з клопотанням позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №11-1/7-2017 від 11.04.2017, укладеного з Адвокатським об`єднанням «КМ Партнери» із додатком та додатковими угодами №1 від 04.10.2017 №2 від 19.03.2018, №3 від 10.04.2018, предметом якого є надання правової допомоги Клієнту з приводу правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, зокрема, у пункті 5.3 Додаткової угоди №2 до вказаного договору містяться індивідуальні погодинні ставки адвокатів-учасників АО «КМ Партнери» та їх помічників (адвокат - від 3820грн. до 5970 грн., помічник адвоката від 600грн. до 3300грн.), а також умови надання правової допомоги позивачу.

Підприємство надало акт прийому - передачі від 12.06.2018 наданої правничої допомоги в рамках судової справи №826/14403/17 за період з 03.01.2018 по 08.06.2018, який містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами та помічником адвоката ОА «КМ Партнери», кількість часу, що була витрачена на їх виконання, загальну вартість відповідно до погодинних ставок, опис послуг, наданих з ведення справи в суді першої інстанції.

Матеріали справи містять оригінал платіжного доручення від 13.06.2018 на підтвердження оплати позивачем послуг, наданих АО «КМ Партнери», відповідно до рахунку-фактури від 12.06.2018 №21, а також банківську виписку від 13.06.2018 на підтвердження оплати послуг та отримання коштів АО «КМ Партнери».

Судами попередніх інстанцій визнано надані позивачем докази такими, що підтверджують заявлену до стягнення суму витрат з урахуванням встановлених частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям з огляду на складність, об`єм справи, значний обсяг інформації і документів, ціну позову - 7 910 129 грн., участь представників в судових засіданнях 16.01.2018, 23.04.2018, 15.05.2018, 25.05.2018, 08.06.2018.

Представником позивача своєчасно, у встановлені законом строки подано відповідні документи щодо витрат на професійну правничу допомогу, документи складено у відповідності до вимог законодавства, а тому доводи скаржника про те, що подані документи не можуть бути підставою для підтвердження понесених витрат, є неприйнятними.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Верховний Суд звертає увагу на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Доводи заявника касаційної скарги щодо відсутності в акті прийому-передачі детальної інформації про здійснені виконавцем витрати, необхідні для надання правничої допомоги (час, кошти тощо), є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Неприйнятними є також посилання відповідача на недоцільність укладання позивачем договору про надання правової допомоги за наявності в структурі Підприємства юридичного департаменту, оскільки укладання такого договору є реалізацію господарської компетенції підприємством як суб`єктом господарювання шляхом прийняття управлінських рішень. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає про те, що Підприємство має велику кількість спорів в межах адміністративного, господарського та цивільного судочинства, інші організаційно-управлінські питання, які потребують юридичного аналізу та своєчасного вирішення (укладання договорів, ведення кадрової документації, виконання вимог законодавства щодо реєстраційних та дозвільних процедур тощо). Вся ця діяльність здійснюється одним юридичним департаментом Підприємства по всій території України, структура якого включає 10 філій. Суд враховує, що наведені обставини свідчать про необхідність залучати для представництва інтересів у судах позаштатних фахівців у галузі права, які мають відповідний досвід, спеціалізацію та ресурси.

Зміст касаційної скарги дублює аргументи податкового органу, викладені в апеляційній скарзі та не спростовує мотивів, покладених судами попередніх інстанцій в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а додаткове судове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.Я.Олендер