Рішення

від 08.02.2023 по справі 274/1406/22

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 274/1406/22

Провадження № 2/0274/246/23

Рішення

Іменем України

08.02.2023 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області вскладі: судді ВдовиченкоТ.М.,за участюсекретаря судовогозасідання РудичМ.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання недійсним розпорядження голови Бердичівської районної державної адміністрації із припиненням права власності та визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

В березні 2022 ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом відповідно до якого просить суд визнати недійсним розпорядження голови Бердичівської РДА Житомирської області № 326 від 06.12.2017 року, за яким ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку, площею 1,9284 га, кадастровий номер 1820885800:01:001:0057, розташовану за адресою : Скаківська сільська рада Бердичівського району Житомирської області із припиненням за ОСОБА_2 права власності на неї; визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 1,9284 га, кадастровий номер 1820885800:01:001:0057, розташовану за адресою : Скаківська сільська рада Бердичівського району Житомирської області; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і яка є її матір"ю. Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно - земельна ділянка ( пай), розташована на території Скаківської сільської ради, а також будинок, який знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_4 у родині була домовленість про те, що остання складе заповіт на внучку ОСОБА_5 , а ОСОБА_5 запевнила, що право на спадщину на земельну частку ( пай) вона відступить на користь ОСОБА_1 .

Через похилий вік мати позивачки часто хворіла, а тому потребувала стороннього догляду. ЇЇ опікою займалася ОСОБА_1 . Після смерті матері позивачка питанням спадщини не займалася, оформленням документів займалася ОСОБА_5 . В 2017 році їй стало відомо, що все належне її матері спадкове майно прийнято у власність сином її племінниці ОСОБА_6 . З огляду на це ОСОБА_1 звернулася із позовом до суду про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на день смерті. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 03.06.2021 року визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 27.05.2017 року, виданого на ім"я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну частку ( пай) у землі розміром 2,30 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі ( на місцевості), яке перебуває в колективній власності КСП " Скаківське" с. Скаківка, Бердичівського району. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 в будинку, розташованому за адресою : АДРЕСА_2 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 . З огляду на це ОСОБА_1 звернулася до Бердичівської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, проте постановою нотаріуса Бердичівської державної нотаріальної контори від 03.11.2021 року їй було відмовлено з підстав відсутності правовстановлюючого документу.

Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 1,9284 га, кадастровий номер 1820885800:01:001:0057, розташовану за адресою Скаківська сільська рада Бердичівського району Житомирської області на підставі розпорядження голови Бердичівської РДА Житомирської області № 326 від 06.12.2017 року. Даним розпорядженням затверджено технічну документацію із землеустрою на вказану земельну ділянку, право на яку ОСОБА_2 набув згідно сертифікату на право на земельну частку ( пай) оформленого в порядку спадкування на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, який визнаний судом недійним. З огляду на це, зважаючи, що розпорядження голови Бердичівської РДА Житомирської області № 326 від 06.12.2017 було видане на підставі правовстановлюючого документа визнаного судом недійним, воно також немає жодних юридичних наслідків та підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 30.03.2022 позовну заяву ОСОБА_7 залишено без руху, надано час для виправлення недоліків зазначених в ухвалі суду ( а.с.32-33).

26.04.2022 представником позивачки ОСОБА_3 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви ( а.с. 35).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 27.05.2022 відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі № 274/1406/22 ( а.с.39-40).

16.06.2022 начальником районної військової адміністрації Л.Димидюк подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просять суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Заперечення проти позовних вимог обґрунтовують тим, що Бердичівська районна адміністрація діяла в порядку встановленому законодавством. Розпорядження голови райдержадміністрації є індивідуальними актами застосування норм права, які за юридичними наслідками відносяться до правоконстатуючих актів ( констатують факт надання згоди на розробку проекту, затвердження проекту та передачу у власність), є виконаними в силу самого факту їх прийняття, а тому є такими, що вичерпали свою дію одночасно з їх прийняттям. Звертають увагу, що позивачка не навела жодної норми цивільного законодавства, якій суперечить спірне розпорядження, тим більше оспорюване розпорядження містить 81 пункт, де лише три пункти стосуються ОСОБА_2 . Дане розпорядження є актом разової дії, яке реалізоване відповідачем шляхом виготовлення технічного документа на землю, тому його скасування не може мати юридичних наслідків. Також просять суд при розгляді даної справи застосувати положення ст. 267 ЦК України щодо строків позовної давності ( а.с. 50-53).

16.06.2022 начальником районної військової адміністрації Л. Димидюк подано заяву про застосування строків позовної давності ( а.с. 57-58).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 26.10.2022 закрито підготовче засідання в даній цивільній справі, та призначено її до судового розгляду по суті ( а.с. 81).

В судове засідання сторони не з"явилися.

Представником позивачки подано заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся за адресою реєстрації, в судове засідання не з"явився. Конверт з судовою повісткою про виклик до суду повернувся з відміткою " адресат відсутній за вказаною адресою".

Представник Бердичівської районної державної адміністрації також в судове засідання не з"явився, причину неявки суду не повідомлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03.06.2021 в цивільній справі № 274/2418/18 за позовом ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 , Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним видане 27.05.2017р. державним нотаріусом Бердичівської державної нотаріальної контори Єрьомінсько-БойковоюІ.В. свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_2 як спадкоємцю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на право на земельну частку (пай) у землі розміром 2,30 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебуває в колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства "Скаківське" в с.Скаківка Бердичівського району Житомирської області, зареєстроване в реєстрі за №3-169. Встановлено факт, що ОСОБА_1 постійно проживала з матір`ю ОСОБА_4 , у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , на час відкриття спадщини ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( а.с. 12-15).

27.05.2017 державним нотаріусом Бердичівської державної нотаріальної контори Житомирської області Мацюку В.В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке складається з права на земельну частку ( пай) у землі розміром 2,30 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі ( на місцевості), яке перебуває в колективній власності КСП " Скаківське" в с. Скаківка Скаківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області ( а.с. 16).

03.11.2011 року постановою державного нотаріуса Бердичівської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку ( пай) у землі розміром 2,30 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі ( на місцевості), яке перебуває в колективній власності КСП " Скаківське" в с. Скаківка, Скаківська сільська рада, Бердичівський район, Житомирська область, що належало ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв"язку з відсутністю у ОСОБА_1 оригіналу документа, що посвідчує право власності на право на земельну частку ( пай) ( а.с.17-18).

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, земельна ділянка кадастровий номер 1820885800:01:00:0057 площею 1,9284, для ведення особистого селянського господарства на пісдтаві Витягу із розпорядження голови районної державної адміністрації серія та номер: 326, виданий 06.12.2017, видавник: Бердичівська районна державна адміністрація на праві власності належить ОСОБА_2 ( а.с.19-20).

Як вбачається з Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, у Спадковому реєстрі визнано недійсним свідоцтва про право на спадщину: спадкодавець ОСОБА_4 , спадкоємець ОСОБА_2 , спадкове майно : об"єкт комерційної власності ( рухоме майно) права на земельну частку ( пай) КПС " Скаківське" село Скаківка, Скаківська сільська рада, Бердичівський район, Житомирська область ( а.с. 21-22).

Згідно копії реєстраційної справи, щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, площею 1,9284 га, кадастровий номер 1820885800:01:001:0057, судом встановлено, що 05.04.2018 року ОСОБА_2 подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відносно земельної ділянки, 11.04.2018 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Погорєловим Є.О. на підставі заяви ОСОБА_2 вирішено провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна земельна ділянка, що розташований Житомирська область, Бердичівський район, с/рада Скаківська, кадастровий номер земельної, за суб"єктом: ОСОБА_2 ділянки 18200885800:01:001:0057 ( а.с. 65-72).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом ( ст. 13 ЦПК України).

Як визначено ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування ( ст. 77 ЦПК України).

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання ( ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачка звернулася до суду з даним позовом, відповідно до якого просить суд визнати недійсним розпорядження голови Бердичівської РДА Житомирської області № 326 від 06.12.2017 року, за яким ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку, площею 1,9284 га, кадастровий номер 1820885800:01:001:0057, розташовану за адресою: Скаківська сільська рада Бердичівського району Житомирської області із припиненням за ОСОБА_2 права власності на неї, однак в порушення норм ЦПК України під час розгляду суду суду так і не було надано документа ( розпорядження № 326 від 06.12.2017 року ), який визнається недійним, тому суд позбавлений можливості ознайомитися з даним документом та вирішити питання щодо визнання його недійним. За таких обстави суд приходить до висновку про відмову у задоволенні даної позовної вимоги з тих підстав, що стороною позивачки в порушення вимог ЦПК УКраїни під час розгляду справи не надано документ, який є предметом оскарження.

Щодо позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 1,9284 га, кадастровий номер 1820885800:01:001:0057, розташовану за адресою: Скаківська сільська рада Бердичівського району Житомирської області суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті ( ст. 1218 ЦК України).

Як вбачається з постанови державного нотаріуса Бердичівської державної нотаріальної контори Лісовій Г.Ф. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку ( пай) у землі розміром 2,30 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі ( на місцевості), яке перебуває в колективній власності КСП " Скаківське" в с. Скаківка, Скаківська сільська рада, Бердичівський район, Житомирська область, що належало ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв"язку з відсутністю у ОСОБА_1 оригіналу документа, що посвідчує право власності на право на земельну частку ( пай) ( а.с.17-18).

Таким чиномсудом встановлено, що ОСОБА_4 за життямала лишеправо направо земельну частку(пай) у землі розміром 2,30 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі ( на місцевості), яке перебуває в колективній власності КСП " Скаківське" в с. Скаківка, Скаківська сільська рада, Бердичівський район, Житомирська область, а та не набула право власності на неї, тому і спадкоємці ОСОБА_4 в силу вимог ст. ст. 1216,1218 ЦПК України також мають право набувати в спадщину лише право на земельну частку ( пай), а не право власності на неї.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні даної позовної вимоги, оскільки позивачкою в порушення вимог ст. ст. 76-81 ЦПК України не доведено, що за нею має бути визнано право власності на земельну ділянку площею 1,9284 га, кадастровий номер 1820885800:01:001:0057, розташовану за адресою : Скаківська сільська рада Бердичівського району Житомирської області та не зазначено на яких правових підставах.

Щодо заяви представника відповідача Бердичівської районної державної адміністрації про застосування строків позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частинами 4, 5 ст.267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Така ж позиція викладена у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до якого, установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивачкою не доведено позовні вимоги та не надано доказів в їх обґрунтування, тому підстав для застосування строків позовної давності не вбачає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України», № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Судові витрати та витрати на правову допомогу суд в разі відмовлення в задоволенні позовних вимог суд покладає на позивачку відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 12-13, 76-81, 141,211, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання недійсним розпорядження голови Бердичівської районної державної адміністрації із припиненням права власності та визнання права власності - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 20 лютого 2023 року.

Суддя Т.М. Вдовиченко