Рішення

від 08.02.2023 по справі 542/1628/22

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1628/22

Провадження № 2/542/21/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2023 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Якуби М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовногопровадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державний реєстратор виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавської області Плахотнік Інна Іванівна, про визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок,

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2022 року представник позивача ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ), адвокат Берлименко Тетяна Володимирівна, звернулась до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області (надалі також відповідач, Новосанжарська селищна рада), Державної інспекції архітектури та містобудування України (надалі також відповідач, ДІАМ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державний реєстратор виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавської області Плахотнік Інна Іванівна (надалі також третя особа, державний реєстратор), в якій просила визнати за ОСОБА_1 , право власності на самочинно збудований житловий будинок (К-2), загальною площею 187,1 кв. м., житловою площею 63,2 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рух справи

Ухвалою суду від 05 грудня 2022 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с. 44).

19 січня 2023 року суд закрив підготовче провадження та призначив дану справу до судового розгляду по суті (а.с. 106-107).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначила, що є власницею земельної ділянки площею0,08га,кадастровий номер5323482801:01:002:1181,з цільовимпризначенням для будівництваі обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельі споруд(присадибнаділянка)за адресою: АДРЕСА_1 ,на територіїНовосанжарської територіальноїгромади.

Протягом 2018 року на вказаній земельній ділянці, що була виділена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, позивачкою збудовано житловий будинок літ. К-2, двоповерховий, загальною площею 187,1 кв. м., житловою площею 63,2 кв. м., клас наслідків (відповідальності) об`єкта - СС1, площа забудови земельної ділянки 171 кв.м.

Позивач не зверталась до компетентного органу за одержанням дозволу на проведення будівельних робіт, у зв`язку з чим будівництво житлового будинку здійснювалось нею без відповідного документа, а отже проводилось самочинно.

Згідно зі Звітом 815-267 про проведення технічного обстеження відповідного житлового будинку від 11 січня 2022 року, складеним експертом Присяжнюком О.О., затвердженим директором Приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» встановлена можливість його надійної та безпечної експлуатації.

З метою введення в експлуатацію вказаного об`єкта нерухомого майна позивач звернулась до ДІАМ, подавши для реєстрації декларацію про готовність об`єкта до експлуатації. Однак дану декларацію було повернуто позивачці на доопрацювання у зв`язку з неподанням документів, необхідних для прийняття рішення про видачу, а саме: декларація про готовність до експлуатації об`єкта подається на підставі зареєстрованого повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Посилаючись на вказані обставини, зважаючи на неможливість узаконення самочинного будівництва у позасудовому порядку, враховуючи, що самочинно збудоване нерухоме майно не порушує прав суміжних землевласників, відповідає будівельним вимогам та вимогам безпечної експлуатації, позивачка просила визнати за нею право власності на самочинно збудоване нерухоме майно - житловий будинок літ. К-2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

14 грудня 2022 року до суду від відповідача ДІАМ надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 48-54).

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позовних вимог, відповідач, зокрема, зазначав, що відповідно до частини 3 статті 376 ЦК України, єдиною умовою для визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно є здійснення самочинного будівництва на земельній ділянці особою, якій земельна ділянка не була відведена для цієї мети, у разі надання земельної ділянки забудовнику власником або користувачем. Посилаючись на такі умови, відповідач зазначив, що за обставинами справи вищевказаний будинок побудований на земельній ділянці, що вже знаходилась у власності ОСОБА_1 .

Зазначено, що звіт про проведення технічного обстеження відповідного житлового будинку встановлює технічний стан будівельних конструкцій та інженерних мереж об`єкта, і наявність такого звіту не є доказом відсутності порушень будівельних норм, він лише встановлює технічну можливість експлуатації.

Вказано, що позивачем до суду не надано і матеріали справи не містять результатів експертизи проекту будівництва, як доказ відсутності істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості, тому відсутні умови для визнання права власності на них на підставі рішення суду.

Акцентовано увагу на тому, що законодавством не передбачено можливості звернення до суду з вимогою про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який не прийнято у встановленому законом порядку до експлуатації. У такому випадку об`єкт незавершеного будівництва ще не набув статусу нерухомого майна як об`єкта цивільного права.

19 грудня 2022 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, за змістом якої сторона позивача не погодилась з наведеними у відзиві на позов аргументами відповідача ДІАМ (а.с. 68-71).

Зокрема, вказано, що звертаючись до суду, позивачка посилалась на приписи частини 5 статті 376 ЦК України, відповідно до яких, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Правова конструкція, передбачена частиною 5 статті 376 УК України, є спеціальною нормою в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли загальний порядок будівництва був порушений.

Вказано, що посилання відповідача на неможливість визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва у даному випадку є недоречним, оскільки позивач звернувся до суду в порядку статті 376 ЦК України, як визнання права власності на самочинно збудований нерухомий об`єкт, а не відповідно до приписів статті 331 ЦК України, яка передбачає набуття права власності на об`єкти незавершеного будівництва. Зазначено, що спірний житловий будинок є таким, що збудований.

Враховуючи зазначене у відповіді на відзив та позовній заяві, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.

Правом подати заперечення на відповідь на відзив ДІАМ не скористався.

У судове засідання позивач не з`явилась, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлялась належним чином (а.с. 114).

07 лютого 2023 року від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, в якій вона просила задовольнити позовні вимоги (а.с. 117).

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, 08 лютого 2023 року надала заяву, в якій просила розглядати справу без її участі та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі (а.с. 119).

Новосанжарська селищна рада Полтавського району Полтавської області в судове засідання 08 лютого 2023 року не забезпечила явку свого уповноваженого представника, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 113).

07 лютого 2023 року від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, щодо задоволення позовних вимог селищна рада не заперечувала (а.с. 116).

Державна інспекція архітектури та містобудування України не забезпечила явку свого уповноваженого представника в судове засідання, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлялась належним чином (а.с. 115), клопотань про відкладення підготовчого судового засідання не надсилала, про причини неявки свого уповноваженого представника не повідомляла.

Третя особа - Державний реєстратор виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавської області Плахотнік Інна Іванівна, в судове засідання не з`явилась, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 112). 07 лютого 2023 року надала до суду заяву про розгляд справи без її участі (а.с. 118).

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладені норми цивільно-процесуального законодавства, зважаючи на подані до суду заяви, судове засідання проведено за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 20 липня 2016 року ОСОБА_1 придбала у власність земельну ділянку площею 0,0800 га, кадастровий номер 5323482801:01:002:1181, що розтащована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 10-11).

На даній земельній ділянці розташований житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, який відчужувався окремим договором купівлі- продажу від 20 липня 2016 року (а.с. 12-13).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.02.2022, номер інформаційної довідки 300587146, позивачка ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,08 га, кадастровий номер 5323482801:01:002:1181, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення даної земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 14 зі звороту).

Як встановлено з Технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого станом на 31.05.2021 ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться, зокрема, житловий будинок, літ. К-2, загальною площею 187,1 кв. м (а.с. 17-20). Як вбачається з розділу характеристика будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами даного Технічного паспорту, вищевказаний житловий будинок побудований у 2018 році (а.с. 20). Також, на даному Технічному паспорті мається примітка про те, що на житловий будинок літ. К-2 загальною площею 187,1 кв. м. не надано документів, що дають право на виконання будівельних робіт або засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (а.с. 17 зі звороту).

Згідно зі Звітом 815-267 про проведення технічного обстеження відповідного житлового будинку від 11 січня 2022 року, складеним експертом Присяжнюком О.О., затвердженим директором Приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», встановлена можливість надійної та безпечної експлуатації житлового будинку літ. К-2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23-26).

З даного Звіту також вбачається, що даний об`єкт нерухомості має розрахункову сейсмічність до 6 балів, вогнестійкість об`єкта ІІІ (згідно з ДБН В.1.1.-7-2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні норми»); клас наслідків (відповідальності) об`єкта - СС1; проектна та робоча документація у замовника - відсутня, попередні обстеження об`єкта не проводилися (а.с. 23 зі звороту).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 61242856 від 29 жовтня 2021 року відмовлено у державній реєстрації права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з ув`язку з тим, що подані на реєстрацію документи не відповідають вимогам пункту 43 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015, а саме: через відсутність документів, що дають право на виконання будівельних робіт або засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (а.с. 27).

Позивачем на адресу ДІАМ було направлено декларацію про готовність до експлуатації об`єкта - житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (номер вхідного документа СА01:3757-7813-9766-9342, дата вхідного документа 07.10.2022).

Однак 11 жовтня 2022 року дану декларацію було повернуто позивачці на доопрацювання у зв`язку з неподанням документів, необхідних для прийняття рішення про видачу, а саме: декларація про готовність до експлуатації об`єкта подається на підставі зареєстрованого повідомлення про початок виконання будівельних робіт (а.с. 28-29).

Зважаючи на викладене, через неможливість узаконення самовільно збудованого об`єкту у позасудовому порядку, враховуючи наявність умов для застосування частини п`ятої статті 376 ЦК України, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно дочастин 1та 2статті 4ЦПК України,кожна особамає правов порядку,встановленому цимКодексом,звернутися досуду зазахистом своїхпорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чизаконних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України). Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (надалі також ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З урахуванням пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України, одним із способів захисту порушеного права є його визнання.

Згідно з частиною 2 статті 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Згідно з частинами 1, 4 статті 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 1 статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з частиною 3 статті 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Частиною 5 статті 376 ЦК України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2019 року у справі №308/5988/17 щодо застосування положення частини першої статті 376 ЦК України звертав увагу про необхідність наявності в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, яка діяла на момент побудови будинку, - грудень 2018 року) право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», клас наслідків (відповідальності) будівель і споруд (далі - клас наслідків) - це характеристика рівня можливої небезпеки для здоров`я і життя людей, які постійно або періодично перебуватимуть на об`єкті або які знаходитимуться зовні такого об`єкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов`язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об`єкта.

Усі об`єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності): незначні наслідки - СС1; середні наслідки - СС2; значні наслідки - СС3.

Згідно зі статтею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Як роз`яснено у пункті 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК), землекористувачі (стаття 95 ЗК), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (стаття 1021 ЗК) або з інших передбачених законом підстав. Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством. Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26 - 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

В пункті 11 даної постанови Пленуму зазначено, що відповідно до пункту 4 статті 26, статті 27 Закону № 3038-VI право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог необхідної містобудівельної документації, отриманої забудовником до початку виконання будівельних робіт, зокрема: вихідних даних, технічних умов, будівельного паспорта, розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК України).

Разом з цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це право не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).

Виходячи зі змісту статей 331, 375, 376, 380 ЦК України, правовою підставою визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на підставі частини п`ятої статті 376 ЦК України може бути не лише відсутність порушення прав інших осіб таким визнанням, а й встановлення судом відповідності такого об`єкта архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам.

Тому, вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановити всі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та правил істотними.

Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року (надалі Порядок № 461) визначений механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (надалі - Порядок №461).

Пунктом 10 вказаного Порядку № 461 передбачено, що у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта. Технічне обстеження проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України «Про архітектурну діяльність» одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат (далі - виконавці).

Висновки щодо правозастосування

Зважаючи на процитовані норми права, під час вирішення справи суд повинен надати оцінку таким обставинам, як: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є порушення будівельних норм та правил істотними, чи не порушує самочинне будівництво права інших осіб.

Як встановлено судом з досліджених матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,08 га, кадастровий номер 5323482801:01:002:1181, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення даної земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 14 зі звороту).

Отже, позивачка, будучи власником земельної ділянки кадастровий номер 5323482801:01:002:1181, здійснила будівництво житлового будинку на такій земельній ділянці, що була відведена для зазначеної мети - для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Поряд з цим позивачка збудувала житловий будинок у 2018 році без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту.

Як зазначено вище, відповідно до частини 5 статті 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З матеріалів справи вбачається, що основними сусідами позивачки по земельній ділянці кадастровий номер 5323482801:01:002:1181, на якій знаходиться самочинно побудований житловий будинок, є гр. ОСОБА_2 (довжина дотику земельних ділянок 27,29), гр. ОСОБА_3 (довжина дотику земельних ділянок 30,14), Новосанжарська селищна рада (довжина дотику земельних ділянок 24,08).

Судом встановлено, що гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 склали заяви, які засвідчені державним нотаріусом Новосанжарської державної нотаріальної контори, про те, що будівництво та прийняття в експлуатацію житлового будинку (К-2), загальною площею 187,1 кв. м., що розтащований в АДРЕСА_1 , жодним чином не порушує їх прав та інтересів, претензій до ОСОБА_1 з приводу будівництва житлового будинку не мають (а.с. 36-37).

В наданій до суду заяві від 07 лютого 2023 року Новосанжарська селищна рада також зазначила, що проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечує.

Зважаючи на відповідні заяви, суд приходить до висновку про те, що самочинне будівництво ОСОБА_1 не порушує права інших осіб.

Щодо твердження ДІАМ про те, що позивачем до суду не надано доказів відсутності істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості, суд зазначає наступне.

До початку розгляду справи по суті, позивачем до суду подано висновок експерта № 35 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 21 грудня 2022 року (а.с. 83-91), складений на замовлення ОСОБА_1 , що містить відмітку про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Зокрема, у вказаному висновку зазначено, що житловий будинок літ. «К-2», що розташований по АДРЕСА_1 , відповідає чинним будівельним нормам України, а саме: ДБН В.2.2-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», ДБН В.2.3-15:2007 Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів, та наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 2 від 11.01.2014 «Про затвердження Переліку внутрішніх опоряджувальних робіт, без виконання яких можливе прийняття в експлуатацію житлових будинків».

Вказано, що технічний стан житлового будинку літ. «К-2» добрий. Фактичні зусилля в конструктивних елементах не перевищують допустимих, відсутні дефекти та пошкодження, які перешкоджають нормальній експлуатації конструктивних елементів будівлі, або знижують несучу спроможність. Проведені будівельні роботи капітальні, надійні. Фізичний стан оцінюється як добрий. Дефекти та пошкодження в конструкціях будівлі не виявлено. За результатами проведення технічного обстеження об`єкта встановлено його відповідність вимогам надійності, довговічності і можливості його подальшої експлуатації (а.с. 90).

Враховуючи відповідний висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, який не спростований відповідачем, не знаходить свого об`єктивного підтвердження аргумент ДІАМ про ненадання позивачем доказів відсутності істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості.

З`ясовуючи ту обставину, чи звертався позивач до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації, судом встановлено, що позивачем на адресу ДІАМ було направлено декларацію про готовність до експлуатації об`єкта - житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (номер вхідного документа СА01:3757-7813-9766-9342, дата вхідного документа 07.10.2022).

Однак 11 жовтня 2022 року дану декларацію було повернуто позивачці на доопрацювання у зв`язку з неподанням документів, необхідних для прийняття рішення про видачу, а саме: декларація про готовність до експлуатації об`єкта подається на підставі зареєстрованого повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Таким чином, питання щодо прийняття самочинно збудованого нерухомого майна в експлуатацію було предметом розгляду компетентного державного органу, яким прийнято рішення про відмову позивачу в узаконенні самочинного будівництва у позасудовому порядку.

Отже, судом встановлено, що позивач вичерпав всі можливі заходи узаконення самовільно збудованого об`єкту у позасудовому порядку, що вказує на наявність умов для застосування частини п`ятої статті 376 ЦК України.

Аргумент ДІАМ про те, що позов не може бути задоволений, оскільки відповідно до частини 3 статті 376 ЦК України, єдиною умовою для визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно є здійснення самочинного будівництва на земельній ділянці особою, якій земельна ділянка не була відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником або користувачем, суд оцінює критично, оскільки до спірних правовідносин застосовується спеціальна норма частина 5 статті 376 ЦК України, так як вона унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли загальний порядок будівництва був порушений саме власником (користувачем) земельної ділянки.

Також, суд зазначає, що недоречним є посилання відповідача на неможливість визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, оскільки позивач звернулась до суду в порядку статті 376 ЦК України, як визнання права власності на самочинно збудований нерухомий об`єкт, а не відповідно до приписів статті 331 ЦК України, яка регулює набуття права власності, в тому числі, на об`єкти незавершеного будівництва.

Враховуючи те, що самочинне будівництво нерухомого майна житлового будинку було здійснено позивачем на належній йому на праві приватної власності земельній ділянці, що була відведена для цієї мети, а саме; на земельній ділянці з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, без порушення встановлених будівельних, протипожежних норм і правил, але без отримання необхідних дозволів на здійснення будівельних робіт, вказане самочинно збудоване нерухоме майно не порушує права та інтереси інших осіб, беручи до уваги неможливість узаконення позивачем самочинно збудованого нерухомого майна у позасудовому порядку, з метою захисту прав позивача на належне йому нерухоме майно, суд вважає за необхідне задовольнити позов у повному обсязі та визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на вказане самочинно збудоване нерухоме майно.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновків про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Належним способом захисту прав позивача буде визнання за ОСОБА_1 права власності на самочинно збудований житловий будинок (К-2), загальною площею 187,1 кв. м., житловою площею 63,2 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись статтями 259, 263-265, 268 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 доНовосанжарської селищноїради Полтавськогорайону Полтавськоїобласті,Державної інспекціїархітектури тамістобудування України,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору:Державний реєстраторвиконавчого комітетуНовосанжарської селищноїради Полтавськоїобласті ПлахотнікІнна Іванівна- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на самочинно збудований житловий будинок (К-2), загальною площею 187,1 кв. м., житловою площею 63,2 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

представник позивача: адвокат Берлименко Тетяна Володимирівна, адреса здійснення адвокатської діяльності: вул. Центральна, 30, смт Нові Санжари, Полтавська область, 39300;

відповідач: Новосанжарська селищна рада Полтавського району Полтавської області, вул. Центральна, 23, смт Нові Санжари, Полтавський район, Полтавська область, 39300, ЄДРПОУ 21044987;

відповідач: Державна інспекція архітектури та містобудування України, бульвар Лесі Українки, буд. 26, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 44245840;

третя особа: Державний реєстратор виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавської області Плахотнік Інна Іванівна, вул. Центральна, 23, смт Нові Санжари, Полтавська область, 39300.

Повний текст рішення складений 20 лютого 2023 року.

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва