Постанова

від 03.08.2023 по справі 542/1628/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 542/1628/22 Номер провадження 22-ц/814/3220/23Головуючий у 1-й інстанції Шарова-Айдаєва О.О. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.,

суддів Абрамова П.С., Пікуля В.П.,

за участю секретаря Філоненко О.В.,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Берлименко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Державної Інспекції Архітектури та містобудування України на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 08 лютого 2023 року ухваленого у складі головуючого судді Шарової-Айдаєвої О.О., повний текст судового рішення складено 20 лютого 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа: Державний реєстратор виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавської області в особі Плахотник Інни Іванівни про визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок.

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Берлименко Т.В., звернулась до суду першої інстанції з позовом до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державний реєстратор виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавської області Плахотнік Інна Іванівна, в якому просила визнати за ОСОБА_1 , право власності на самочинно збудований житловий будинок (К-2), загальною площею 187,1 кв. м., житловою площею 63,2 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 0,08 га, кадастровий номер 5323482801:01:002:1181, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівельі споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , на території Новосанжарської територіальної громади.

Протягом 2018 року на вказаній земельній ділянці, що була виділена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, було збудовано житловий будинок літ. К-2, двоповерховий, загальною площею 187,1 кв. м., житловою площею 63,2 кв. м., клас наслідків (відповідальності) об`єкта - СС1, площа забудови земельної ділянки 171 кв.м.

Позивач не зверталась до компетентного органу за одержанням дозволу на проведення будівельних робіт, у зв`язку з чим будівництво житлового будинку здійснювалось нею без відповідного документа, а отже проводилось самочинно.

Згідно зі Звітом 815-267 про проведення технічного обстеження відповідного житлового будинку від 11 січня 2022 року, складеним експертом Присяжнюком О.О., затвердженим директором Приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» встановлена можливість його надійної та безпечної експлуатації.

З метою введення в експлуатацію вказаного об`єкта нерухомого майна позивач звернулась до ДІАМ, подавши для реєстрації декларацію про готовність об`єкта до експлуатації. Однак дану декларацію було повернуто позивачці на доопрацювання у зв`язку з неподанням документів, необхідних для прийняття рішення про видачу, а саме: декларація про готовність до експлуатації об`єкта подається на підставі зареєстрованого повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Посилаючись на вказані обставини, зважаючи на неможливість узаконення самочинного будівництва у позасудовому порядку, враховуючи, що самочинно збудоване нерухоме майно не порушує прав суміжних землевласників, відповідає будівельним вимогам та вимогам безпечної експлуатації, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на самочинно збудоване нерухоме майно - житловий будинок літ. К-2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 08 лютого 2023 рокупозовну заяву ОСОБА_1 до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державний реєстратор виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавської області Плахотнік Інна Іванівна - задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКПП НОМЕР_1 , право власності на самочинно збудований житловий будинок (К-2), загальною площею 187,1 кв. м., житловою площею 63,2 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що самочинне будівництво нерухомого майна - житлового будинку було здійснено позивачем на належній на праві приватної власності земельній ділянці, яка була відведена для цієї мети, а саме - для будівництва і обслуговування житлового будинку, без порушення встановлених будівельних, протипожежних норм і правил, але без отримання необхідних дозволів на здійснення будівельних робіт, вказане самочинно збудоване нерухоме майно не порушує права та інтереси інших осіб, а оскільки у позасудовий спосіб позивач не має можливості захисти своє право власності на спірне майно, то її права підлягають захисту шляхом визнання за нею права власності на це майно.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, Державна Інспекція Архітектури та містобудування Україниподала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 08 лютого 2023 рокута ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

У апеляційній скарзі Державна Інспекція Архітектури та містобудування України посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що Верховний Суд у постанові від 25.08.2020 по справі № 760/21223/17-ц зазначає, що вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановити усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та істотних правил. Крім того, Верховний Суд наголошує, що на підставі частини 3 статті 376 ЦК України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина 3 статті 375 ЦК України).

Позивач у своїй заяві вказує, на те що земельна ділянка з кадастровим номером 5323482801:01:002:1181, на якій розміщено самочинну будівлю, знаходиться в її праві власності згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.07.2016. При цьому цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а самочинно збудований об`єкт є житловим будинком. Отже земельна ділянка на час будівництва перебувала у власності позивача і була відведена саме для будівництва житлового будинку. Відповідно даних технічного паспорту від 11.01.2022 № 815-267, виданого ПП ПБТІ "Інвентаризатор ", самочинна будівля була збудована в 2018 році. Тобто вищевказаний житловий будинок побудований на земельній ділянці, що знаходилась у власності позивача, з порушеннями вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакціїї чинній на той час). Позивачем не дотримано порядку набуття права власності та не додержано встановленого законом порядку виконання будівельних робіт і введення об`єкта в експлуатацію, зокрема у позові зазначено про відсутність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт із будівництва спірного об`єкту та вводу його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Згідно даних Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва позивачка подала до ДІАМ для реєстрації декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ІУ1012211007568. Дану декларацію було повернуто позивачці на доопрацювання у зв`язку з неподанням документів, необхідних для прийняття рішення про видачу, а саме: декларація про готовність до експлуатації об`єкта подається на підставі зареєстрованого повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Апелянтом звернуто увагу на те, що повернення заяви позивача на доопрацювання не є відмовою у прийнятті в експлуатацію самочинно збудованого об`єкта будівництва в розумінні висновків Верховного Суду України, викладеним у постановах: від 27.05.2015 у справі № 6-159цс15, від 02.12.2015 у справі № 6 - 1328цс15, а також висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 04.06.2018 у справі № 640/13030/16-ц та від 18.02.2019 у справі № 308/5988/17.

Також скаржник вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги того факту, що у позивача відсутні, як документи, які надають право виконувати будівельні роботи, так і документи, що засвідчували б прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Обов`язкова наявність даних документів передбачена статтями 27, 29-31, 39 Закону № 3038-VI. Законодавством не передбачено можливості звернення до суду з вимогою про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який не прийнято у встановленому законом порядку до експлуатації. У такому випадку об`єкт незавершеного будівництва ще не набув статусу нерухомого майна як об`єкта цивільного права. Така позиція є усталеною і в практиці Верховного Суду.

Позиція інших учасників справи

17 травня 2023 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу Державної Інспекції Архітектури та містобудування України, у якому представник позивача - адвокат Берлименко Т.В. просить, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення районного суду - без змін, оскільки воно є законним та ухваленим відповідно до норм матеріального та процесуального права.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Берлименко Т.В., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до договору купівлі-продажу від 20 липня 2016 року ОСОБА_1 придбала у власність земельну ділянку площею 0,0800 га, кадастровий номер 5323482801:01:002:1181, що розтащована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 10-11).

На даній земельній ділянці розташований житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, який відчужувався окремим договором купівлі- продажу від 20 липня 2016 року (а.с. 12-13).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.02.2022, номер інформаційної довідки 300587146, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,08 га, кадастровий номер 5323482801:01:002:1181, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення даної земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 14 зі звороту).

Як встановлено з Технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого станом на 31.05.2021 ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться, зокрема, житловий будинок, літ. К-2, загальною площею 187,1 кв. м (а.с. 17-20). Як вбачається з розділу характеристика будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами даного Технічного паспорту, вищевказаний житловий будинок побудований у 2018 році (а.с. 20). Також, на даному Технічному паспорті мається примітка про те, що на житловий будинок літ. К-2 загальною площею 187,1 кв. м. не надано документів, що дають право на виконання будівельних робіт або засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (а.с. 17 зі звороту).

Згідно зі Звітом 815-267 про проведення технічного обстеження відповідного житлового будинку від 11 січня 2022 року, складеним експертом Присяжнюком О.О., затвердженим директором Приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», встановлена можливість надійної та безпечної експлуатації житлового будинку літ. К-2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23-26).

З даного Звіту також вбачається, що даний об`єкт нерухомості має розрахункову сейсмічність до 6 балів, вогнестійкість об`єкта ІІІ (згідно з ДБН В.1.1.-7-2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні норми»); клас наслідків (відповідальності) об`єкта - СС1; проектна та робоча документація у замовника - відсутня, попередні обстеження об`єкта не проводилися (а.с. 23 зі звороту).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 61242856 від 29 жовтня 2021 року відмовлено у державній реєстрації права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з ув`язку з тим, що подані на реєстрацію документи не відповідають вимогам пункту 43 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015, а саме: через відсутність документів, що дають право на виконання будівельних робіт або засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (а.с. 27).

ОСОБА_1 на адресу ДІАМ було направлено декларацію про готовність до експлуатації об`єкта - житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (номер вхідного документа СА01:3757-7813-9766-9342, дата вхідного документа 07.10.2022).

11 жовтня 2022 року дану декларацію було повернуто ОСОБА_1 на доопрацювання у зв`язку з неподанням документів, необхідних для прийняття рішення про видачу, а саме: декларація про готовність до експлуатації об`єкта подається на підставі зареєстрованого повідомлення про початок виконання будівельних робіт (а.с. 28-29).

Задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності на самочинне будівництво, суд першої інстанції, виходив із того, що самочинне будівництво нерухомого майна - житлового будинку було здійснено позивачем на належній на праві приватної власності земельній ділянці, яка була відведена для цієї мети, а саме - для будівництва і обслуговування житлового будинку, без порушення встановлених будівельних, протипожежних норм і правил, але без отримання необхідних дозволів на здійснення будівельних робіт, вказане самочинно збудоване нерухоме майно не порушує права та інтереси інших осіб, а оскільки у позасудовий спосіб позивач не має можливості захисти своє право власності на спірне майно, то її права підлягають захисту шляхом визнання за нею права власності на це майно.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду не вірним з наступних підстав.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

Відповідно до статті 392 ЦК України власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документів, який засвідчує його право власності.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У частині четвертій статті 373 ЦК України зазначено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Нормативно регламентованим є право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

У пункті 45 постанови від 23 червня 2020 року у справі 680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 зазначила, що особа не набуває права власності на об`єкт самочинного будівництва (пункт 148).

Разом з цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це право не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).

Вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановити усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та істотних правил.

На підставі частини третьої статті 376 ЦК України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК України).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частина п`ята стаття 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Частиною другою статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Частиною восьмою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Аналогічна норма закріплена пунктом 12 Порядку № 461.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 461 прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до I-III категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органами державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Судом першої інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на адресу ДІАМ було направлено декларацію про готовність до експлуатації об`єкта - житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (номер вхідного документа СА01:3757-7813-9766-9342, дата вхідного документа 07.10.2022).

11 жовтня 2022 року дану декларацію було повернуто ОСОБА_1 на доопрацювання у зв`язку з неподанням документів, необхідних для прийняття рішення про видачу, а саме: декларація про готовність до експлуатації об`єкта подається на підставі зареєстрованого повідомлення про початок виконання будівельних робіт (а.с. 28-29).

Відповідно до 19-21 Порядку № 461 у разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) у спосіб, відповідно до якого були подані документи, з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Після усунення недоліків, що спричинили повернення декларації, замовник (уповноважена ним особа) може повторно звернутися до органу державного архітектурно-будівельного контролю для реєстрації декларації.

Рішення про реєстрацію або повернення декларації може бути розглянуто у порядку нагляду (без права реєстрації декларації) Держархбудінспекцією або оскаржено до суду.

ОСОБА_1 недоліків у документації, яка підтверджує право на будівництво об`єкту, не усунула та не оскаржила дії відповідного органу про відмову в прийнятті до експлуатації такого об`єкта.

При вирішенні спору суд першої інстанцїі залишив поза увагою, що правом на звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудоване або реконструйоване нерухоме майно наділена особа, яка у передбаченому законом порядку зверталася до органів державного архітектурно-будівельного контролю, це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність (бездіяльність) дають підстави вважати про наявність спору про право. Вказаних умов позивачем не дотримано.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача у передбаченому законом порядку до компетентного органу державного архітектурно-будівельного контролю про прийняття самочинно збудованого об`єкту до експлуатації. Декларація про готовність до експлуатації об`єкта - житлового будинку від 07.10.2022 року, направлена до Державної інспекції архітектури та містобудування України, не свідчить про дотримання порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, оскільки остання була повернута на доопрацювання у зв`язку з неподанням документів, необхідних для прийняття рішення про видачу, а саме: декларація про готовність до експлуатації об`єкта подається на підставі зареєстрованого повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Зазначене не свідчить про прийняття компетентним органом державного архітектурно-будівельного контролю рішення про відмову у прийнятті в експлуатацію самочинно збудованого житлового будинку (К-2), загальною площею 187,1 кв. м., житловою площею 63,2 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

З урахуванням зазначеного, враховуючи обставини справи, відсутність передбачених законом підстав для визнання за позивачем у судовому порядку права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 08 лютого 2023 рокута ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа: Державний реєстратор виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавської області в особі Плахотник Інни Іванівни визнання права власності на самочинно збудований житловий будиноквідмовити у повному обсязі.

Щодо судових витрат

За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки вимоги апеляційної скарги задоволено, то на користь Державної інспекції архітектури та містобудування Українипідлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3106,50 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 367, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України - задовольнити.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 08 лютого 2023 року - скасувати, ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа: Державний реєстратор виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавської області в особі Плахотник Інни Іванівни визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної інспекції архітектури та містобудування Українисудові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3106,50 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 03 серпня 2023 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді П.С. Абрамов

В.П. Пікуль