Постанова

від 15.02.2023 по справі 916/468/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/468/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання Земляк А.В.,

за участю представників:

від Товариства з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія" Підкова Л.В.,

від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок у Фонтана" Мещеряков О.Є.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС" участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія"

на рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2022, прийняте суддею Шаратовим Ю.А., м. Одеса, повний текст складено 31.10.2022,

у справі №916/468/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія"

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок у Фонтана"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС"

про стягнення 260 551,08 грн

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 р. Товариство з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія" звернулося з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок у Фонтана", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 260551,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості електричної енергії за розрахунковий період з квітня місяця по червень місяць 2019 року на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 17.03.2022 відкрито провадження у справі №916/468/22.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.10.2022 у справі №916/468/22 (суддя Шаратов Ю.А.) у задоволені позову відмовлено повністю.

Судове рішення мотивоване тим, що правовідносини з постачання електричної енергії у зазначеному позивачем розрахунковому періоді (з квітня місяця по червень місяць 2019 року) існували між Товариством з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС" на підставі укладеного між ними договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, у той час як відповідач, не будучи стороною вказаного договору, не має обов`язку виконувати умови останнього.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2022 у справі №916/468/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що фактичним споживачем електричної енергії у період, за який виникла заявлена до стягнення у даній справі заборгованість, та балансоутримувачем багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10-Д виступає Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок у Фонтана", при цьому сам факт споживання останнім електроенергії свідчить про приєднання відповідача до умов публічного договору про постачання електричної енергії. Крім того, за твердженням апелянта, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні не надав мотивованої оцінки доводам позивача щодо наявності підстав для задоволення позову у зв`язку з фактичним споживанням відповідачем електричної енергії.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 04.01.2023 (вх.№1860/22/Д2 від 10.01.2023) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок у Фонтана", посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія" без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2022 у справі №916/468/22 без змін. Зокрема, відповідач зауважує на тому, що в межах даної справи Товариство з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія" безпідставно намагається стягнути за рахунок Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок у Фонтана" заборгованість, яка виникла перед позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС".

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 19.12.2022 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження; встановлено відповідачу та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, а також роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 05.01.2023 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2023 призначено справу №916/468/22 до розгляду на 15.02.2023 об 11:00.

У судовому засіданні 15.02.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія" апеляційну скаргу підтримав; представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок у Фонтана" висловив заперечення проти її задоволення; представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС" участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (а.с.224).

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалося, відзив на апеляційну скаргу не надало, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

На офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія" розміщені публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та публічні комерційні пропозиції для споживачів електричної енергії, які мають право на універсальну послугу.

З 01.01.2019 Товариство з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія" здійснювало постачання електричної енергії на об`єкти, розташовані за адресою м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10-Д, на підставі укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС" договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія" ("Постачальник") продає електричну енергію Товариству з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС" ("Споживач") для забезпечення потреб електроустановок останнього, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

В силу пункту 5.10 вищенаведеного договору оплата рахунка Постачальника за цим договором має бути здійснена Споживачем у строки визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятій Споживачем.

Пунктом 4 Комерційної пропозиції №2-УП, що є додатком до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, визначено, що Споживач здійснює оплату за спожиту електроенергію протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника.

Оператором системи розподілу точкам обліку, за якими здійснювалось постачання електричної енергії Товариству з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС", були присвоєні ЕІС-коди, а саме: 1) Маршала Говорова, 10-Д, ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z2210938094454; 2) Маршала Говорова, 10-Д, ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z2553684513415; 3) Маршала Говорова, 10-Д, ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z6573687616332; 4) Маршала Говорова, 10-Д, ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z9669834554529; 5) Маршала Говорова, 10-Д, ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z5006789601278; 6) Маршала Говорова, 10-Д, ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z5159291186629; 7) Маршала Говорова, 10-Д, ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z4747928452478.

За розрахунковий період з квітня місяця по червень місяць 2019 року за вищенаведеними точками комерційного обліку, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10-Д, позивач отримав від Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські Електромережі", як оператора системи розподілу, дані щодо фактичного споживання електричної енергії за вказаний період.

Відповідно до зазначених даних за точками обліку, за якими здійснювалось постачання електричної енергії Товариству з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС", було спожито 148396 кВт/год.

На підставі вищенаведених даних позивачем було виставлено платнику Товариству з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС" рахунки за спожиту електричну енергію за квітень, травень та червень 2019 року на загальну суму 277853,80 грн (зокрема, рахунок №01-9322/1 від 16.04.2019 на суму 110039,62 грн; рахунок №01-9322/1 від 13.05.2019 на суму 89818,40 грн та рахунок №01-9322/1 від 12.06.2019 на суму 77995,78 грн), які були отримані представником даного товариства під особистий підпис.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС" за поставлену електричну енергію перерахувало на користь позивача кошти у загальній сумі 97000 грн (07.06.2019 7000 грн; 08.07.2019 35000 грн; 08.07.2019 5000 грн; 11.07.2019 50000 грн), про що свідчать відповідні банківські виписки.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія" ("Кредитор"), Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Будинок у Фонтана" ("Поручитель") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС" ("Боржник") було укладено низку договорів поруки, а саме:

-договір поруки №11-300 від 08.07.2019, згідно з яким Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов`язку Боржника здійснити оплату активної електричної енергії за розрахунковий період липень 2019 року в сумі 30000 грн за договором про постачання електричної енергії споживачу №01-9322 від 01.01.2019 в повному обсязі у строк до 09.07.2019;

-договір поруки №11-306 від 12.07.2019, відповідно до якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов`язку Боржника здійснити оплату активної електричної енергії за розрахунковий період липень 2019 року в сумі 22490 грн за договором про постачання електричної енергії споживачу №01-9322 від 01.01.2019 в повному обсязі у строк до 16.07.2019;

-договір поруки №11-307 від 15.07.2019, в силу якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов`язку Боржника здійснити оплату активної електричної енергії за розрахунковий період липень 2019 року в сумі 61851,36 грн за договором про постачання електричної енергії споживачу №01-9322 від 01.01.2019 в повному обсязі у строк до 01.08.2019;

-договір поруки №11-321 від 22.07.2019, за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов`язку Боржника здійснити оплату активної електричної енергії за розрахунковий період липень 2019 року в сумі 13970 грн за договором про постачання електричної енергії споживачу №01-9322 від 01.01.2019 в повному обсязі у строк до 26.07.2019;

-договір поруки №11-355 від 16.08.2019, в якому узгоджено, що Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов`язку Боржника здійснити оплату активної електричної енергії за розрахунковий період серпень 2019 року в сумі 77484,52 грн за договором про постачання електричної енергії споживачу №01-9322 від 01.01.2019 в повному обсязі у строк до 01.09.2019.

На виконання вищезазначених договорів поруки відповідачем було сплачено на користь позивача кошти у загальному розмірі 205795,88 грн (зокрема, 08.07.2019 30000 грн; 12.07.2019 22490 грн; 15.07.2019 40000 грн; 17.07.2019 21851,36 грн; 31.07.2019 13970 грн; 19.08.2019 47484,52 грн; 23.08.2019 30000 грн), що підтверджується банківськими виписками.

30.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія" ("Постачальник") та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Будинок у Фонтана" ("Споживач") укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №01-8536-УП (далі договір №01-8536-УП від 30.09.2019), відповідно до якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Положеннями пункту 13.1 договору №01-8536-УП від 30.09.2019 передбачено, що цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні. Відповідно до частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України сторони прийшли до взаємної згоди, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 24.09.2019.

Додатком №1 до договору №01-8536-УП від 30.09.2019 є підписана та скріплена печаткою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок у Фонтана" заява-приєднання б/н від 30.09.2019 до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг разом з переліком відповідних точок обліку.

В адресованих відповідачу претензіях №06/02-3538 від 08.07.2021 та №06/02-5558 від 14.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія" вимагало погасити заборгованість з вартості спожитої в січні-червні 2019 року активної електричної енергії в розмірі 260551,08 грн.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 260551,08 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з відсутності у Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок у Фонтана" обов`язку зі сплати вартості електричної енергії у зазначеному позивачем розрахунковому періоді (з квітня місяця по червень місяць 2019 року), оскільки правовідносини з постачання електричної енергії у Товариства з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія" у вказаному періоді існували з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС", а не з відповідачем.

Колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

11.06.2017 набрав чинності Закон України "Про ринок електричної енергії", відповідно до якого суб`єкти господарювання, які одночасно здійснювали діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом, повинні були протягом 18 місяців з дня набрання чинності зазначеним законом, тобто до 11.12.2018, забезпечити юридичне відокремлення діяльності оператора системи розподілу від інших видів діяльності вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання (обленерго), у тому числі шляхом створення електропостачальника.

Водночас Закон України "Про ринок електричної енергії" запровадив нову модель системи договірних правовідносин на роздрібному ринку електроенергії.

В силу статті 4 Закон України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №312 від 14.03.2018 (далі Правила роздрібного ринку електричної енергії).

Положеннями пункту 1.2.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку.

У пункті 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії закріплено, що на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається (пункт 3.1.9 Правил роздрібного ринку електричної енергії).

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору у відповідності до законодавства (частина перша статті 180 Господарського кодексу України).

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Частиною першою статті 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 714 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

В силу пункту 3.1.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії постачання електричної енергії споживачу здійснюється, зокрема, якщо споживач є стороною діючих договорів про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок; про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, крім випадків, коли роль постачальника послуг комерційного обліку виконує оператор системи, до мереж якого приєднаний цей споживач.

Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг домовленість між постачальником універсальних послуг та побутовим або малим непобутовим споживачем, або іншим споживачем, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу постачальником універсальних послуг за цінами постачальника універсальних послуг (абзац тринадцятий пункту 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії).

За умовами частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладаючи договір сторони останнього мають право очікувати на те, що все, що обумовлено укладеним між ними правочином, буде виконано контрагентом зацікавленої сторони. Зазначене випливає з норми статті 629 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а також відповідає загальноприйнятому принципу pacta sunt servanda.

Отже, укладений договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є належною підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії Електропостачальник має право, зокрема, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в межах даної справи заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 260551,08 грн за період з квітня місяця по червень місяць 2019 року.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія" з 01.01.2019 до 24.09.2019 здійснювало постачання електричної енергії на об`єкти, розташовані за адресою м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10-Д, на підставі укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС" договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №01-9322 від 01.01.2019.

Дана обставина підтверджується також фактом укладання між Товариством з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія", Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Будинок у Фонтана" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС" низки договорів поруки, в яких споживачем електричної енергії значиться Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС", а не відповідач.

Рахунки за спожиту електричну енергію за квітень, травень та червень 2019 року були виставлені позивачем саме Товариству з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС" та були отримані представником даного товариства під особистий підпис.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС" здійснювало оплату вартості електричної енергії за укладеним з позивачем договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №01-9322 від 01.01.2019, про що свідчать відповідні банківські виписки.

Договірні відносини щодо постачання позивачем електричної енергії Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Будинок у Фонтана" виникли на підставі іншого договору, а саме: договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №01-8536-УП від 30.09.2019, в якому сторони дійшли згоди щодо розповсюдження його умов до відносин між ними, які склалися лише з 24.09.2019.

Зазначеним спростовуються доводи апелянта про те, що споживачем електричної енергії у період, за який виникла заявлена до стягнення у даній справі заборгованість, виступає Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок у Фонтана".

Таким чином, з огляду на те, що у період з квітня місяця по червень місяць 2019 року постачання електричної енергії на об`єкти, розташовані за адресою м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10-Д, здійснювалось на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу №01-9322 від 01.01.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС", як споживачем, апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про те, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок у Фонтана", не будучи стороною зазначеного договору, не має обов`язку виконувати умови останнього, у тому числі і щодо оплати вартості електричної енергії.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зауважує, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія" у даній справі фактично спрямовані на стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок у Фонтана" заборгованості, яка виникла перед позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС", при цьому жодні правові підстави для такого стягнення відсутні, тим більше, що зобов`язання відповідача, прийняті на себе на підставі укладених між учасниками даної справи договорів поруки, були виконані ним за Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС" у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позову у даній справі.

Доводи скаржника про те, що сам факт споживання електричної енергії свідчить про приєднання відповідача до умов публічного договору про постачання електричної енергії, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, в силу пунктів 1.2.15, 3.1.9 Правил роздрібного ринку електричної енергії на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами; по-друге, наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що споживачем електричної енергії у період з квітня місяця по червень місяць 2019 року виступало Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС", а не відповідач.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Дії учасників цивільних та корпоративних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зауважує на суперечливості власної правової позиції скаржника, оскільки останній стверджує про те, що електрична енергія у період з квітня місяця по червень місяць 2019 року постачалась саме відповідачу, у той час як наявні у матеріалах справи докази (зокрема, виставлені за постачання електричної енергії рахунки та договори поруки, що підписані та скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія") свідчать про те, що сам позивач документально визнавав споживачем електричної енергії у вказаний період Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС".

Посилання апелянта на те, що балансоутримувачем багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10-Д виступає Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок у Фонтана", не мають для вирішення спору у цій справі жодного юридичного значення, адже положеннями чинного законодавства обов`язок з оплати вартості спожитої електричної енергії покладається саме на споживача, а не балансоутримувача забезпеченого електроенергією об`єкта.

Щодо доводів скаржника про те, що місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні не надав мотивованої оцінки доводам позивача щодо наявності підстав для задоволення позову у зв`язку з фактичним споживанням відповідачем електричної енергії, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10 2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію. В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Більш того, у визначення справедливого судового розгляду справи не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

За умовами частини четвертої статті 238 Господарського процесуального кодексу України в мотивувальній частині рішення суду зазначається серед іншого, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Дослідивши зміст оскаржуваного рішення, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції, правильно встановивши характер спірних правовідносин та посилаючись на відповідні положення чинного законодавства, здійснив повне та всебічне дослідження обставин справи, за результатами якого надав оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також доводам позивача, у тому числі встановив споживача електричної енергії у спірний період Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС", натомість безпідставне посилання апелянта на необґрунтованість судового рішення зумовлене виключно незгодою останнього з наведеним висновком суду першої інстанції.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 19.10.2022 у справі №916/468/22 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2022 у справі №916/468/22 без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.02.2023.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук