Ухвала

від 16.02.2023 по справі 490/3276/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/3276/22

н\п 2-а/490/97/2023

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року Центральним районний суд м. Миколаєва у складі

головуючого судді - Черенкової Н.П.,

при секретарі Романовій К.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною та скасування постанови серії ВМ №00002201 від 08.12.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті зафіксоване в автоматичному режимі, третя особа - головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кірток Антон Анатолійович,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про скасування постанови серії ВМ №00002201 від 08.12.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті зафіксоване в автоматичному режимі.

Протоколом автоматизованого розподілу від 22.08.2022 року даний позов переданий на розгляд судді Черенковій Н.П., та отриманий останньою 31.08.2022 року.

Ухвалою від 31.08.2022 року вказану позовну заяву залишено без руху надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою від 20.10.2022 року вказаний адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

26.10.2022 року на адресу суду, на виконання вимог ухвали від 31.08.2022 року, від представника позивача адвоката Коренко Т.В. надійшла заява про усунення недоліків, а також клопотання про поновлення строків на оскарження постанови.

15.02.2023 року від представника відповідача Лобанової О. надійшов відзив, в якому просила відмовити у задоволення позовних вимог в зв`язку з їх безпідставністю.

Сторони до судового засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Частинами 1 і 3 статті 121КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.

Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.8 Загальної Декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами у разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Частиною першої ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ст.286ч.2КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Відповідно до положень п.1 ст.122Кодексу адміністративногосудочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до положень ст.17Закону України «Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть звужувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ визнав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди повинні перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип resjudicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.12.2019 по справі № 9901/325/19.

08.12.2021 року винесена постанова серії ВМ №00002201 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті зафіксоване в автоматичному режимі за ч.2 ст. 132-1 КУпАп, в якій зазначена дата набрання постановою законної сили 15.02.2022 року та строк пред`явлення постанови до виконання до 17.03.2022 року.

Водночас, представник позивача Коренко Т.В. просила поновити строк на оскарження даної постанови, оскільки позивач дізнався про наявність оскаржуваної постанови за допомого мобільного додатку «Дія» 10.08.2022 року. Вказала, що позивач у зазначені строки не мав змоги оскаржити постанову, в зв`язку з тим, що він та його представник були відсутні у м.Миколаєві через військову агресію РФ проти України, активні бойові дії у м.Миколаєві та області та через введення воєнного стану в Україні.

Відповідно до приписів п. 5 ч.1 ст.171Кодексу адміністративногосудочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Слід зазначити, що поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що доводи, на які посилається представник позивача, як на підстави пропуску строку оскарження постанови серії ВМ №00002201 від 08.12.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті зафіксоване в автоматичному режимі, є поважними та знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

За такого, враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до адміністративного суду.

Керуючись ст. ст. 121, 183, 286, 294 КАС України,суд,-

УХВАЛИВ:

Поновити пропущений позивачем ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною та скасування постанови серії ВМ №00002201 від 08.12.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті зафіксоване в автоматичному режимі, третя особа - головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кірток Антон Анатолійович.

Ухвала оскаржується в порядку ст.ст. 293-297 КАС України.

Суддя Черенкова Н.П.