Постанова

від 28.09.2023 по справі 490/3276/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 490/3276/22Перша інстанція: суддя Черенкова Н.П.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого:Градовського Ю.М.

суддів:Турецької І.О.,

Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 16 лютого 2023р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кірток Антон Анатолійовича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2022р. ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Укртрансбезпеки, в якому просив скасувати постанову серії ВМ №00002201 від 8.12.2021р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП та закрити провадження по адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до оскаржуваної постанови 8.12.2021р. зафіксовано транспортний засіб MAN TGА 26.400 днз. НОМЕР_1 , відповідальна особа ОСОБА_1 , допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених п.22.5 ПДР України: загальної маси ТЗ на 41,1% (22.743 тон), навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 33,6% (9.458 тон).

При цьому, позивач стверджує, що не є суб`єктом даного адміністративного правопорушення, оскільки він є власником вантажного автомобіля, а ТОВ «АМП ТРЕЙД» належним користувачем транспортного засобу, що підтверджується актом прийому-передачі від 5.11.2021р. до Договору найму транспортного засобу Серія НРО №184814 від 5.11.2021р.. Окрім того, позивач вказує, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням інструкції, а також відповідачем порушено процедуру здійснення габаритно-вагового контролю затвердженою КМУ.

Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 16 лютого 2023р. адміністративний позов залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Залишаючи адміністративний позов без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова відповідає вимогам законодавства України та містить усі необхідні данні, які є обов`язковими для постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що обставини, вказані в постановах про адміністративні правопорушення мали місце, а державні інспектори відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті діяли в межах повноважень, у спосіб та на підставі, що передбачені законом, а тому відсутні підстави для скасування спірної постанови. Що стосувалось доводів позивача щодо того, що він не був учасником дорожнього руху на момент вчинення адміністративного правопорушення та не є суб`єктом адміністративного правопорушення, оскільки автомобіль був переданий в оренду товариству, а тому і адміністративну відповідальність має нести користувач транспортного засобу (товариство), то суд першої інстанції вважав такі доводи необґрунтованими, оскільки на момент прийняття відповідачем оскаржуваної постанови відомості щодо користувача транспортного засобу не були внесені до Єдиного реєстру транспортних засобів, а тому безпосередньо відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті має нести відповідальна особа, тобто власник такого засобу.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що постановою серії ВМ №00002201 від 8.12.2021р. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП. Згідно вказаної постанови, 3.12.2021р. о 14:53год. за адресою Н-14, км.232+365 Миколаївська область відповідальна особа ( ОСОБА_1 ) допустила рух транспортного засобу MAN TGА 26.400 днз. НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів зазначених п.22.5 ПДР України, а саме: загальної маси ТЗ на 41,1% (25,743тон), навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 33,6% (9,458тон), чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.132-1 КУпАП.

Позивач вважає вказану постанову протиправною, незаконною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим звернувся в суд із даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваної постанови відповідача, з урахування підстав, за якими позивач пов`язує її протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.

Так, положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч.5 ст.14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За приписами п.1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями п.1.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно п.22.5 ПДР України, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Приписами ч.2 ст.132-1 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність у випадку перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Згідно ч.1 ст.14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені ч.2 ст.122-2, ч.2 і 3 ст.132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.

Відповідно до ч.7 ст.258 КУпАП, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, правопорушення, передбаченого ст.132-2 цього Кодексу, та/або порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом п`ятнадцяти днів з дня винесення такої постанови, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 279-1 цього Кодексу.

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019р. №1174 (в редакції постанови КМУ від 16 червня 2021р. за №623) (надалі Постанова №1174).

Згідно п.2 Порядку №1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційної телекомунікаційної системи.

Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п.7 Порядку №1174).

Відповідно до п.12 Порядку №1174 автоматичний пункт може забезпечувати:

- вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу;

- вимірювання загальної маси транспортного засобу;

- визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій;

- вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу;

- визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу;

- вимірювання габаритів транспортного засобу;

- фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/ або заднього державного номерного знака транспортного засобу);

- фіксацію фронтального зображення транспортного засобу;

- фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей);

- первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційної телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування;

- автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.

Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційної телекомунікаційної системи у вигляді метаданих (п.14 Порядку №1174).

Згідно п.15 Порядку №1174 метадані повинні містити дані про:

- засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки);

- місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати);

- найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;

- дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 «Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку», повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі);

- фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знаку транспортного засобу, фотографія державного номерного знаку причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знаку;

- відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).

Так, відповідно до п.1,2,5 Розділу ІІ Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021р. №512, уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені ч.2 ст.122-2, ч.2 та 3 ст.132-1 КУпАП (надалі - адміністративні правопорушення).

Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень в Державній службі України з безпеки на транспорті.

Уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система), необхідного для об`єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі (далі - постанова).

На першому етапі (рівні) за результатами опрацювання матеріалів інформаційного файлу уповноважена посадова особа, за наявності відомостей у справі про адміністративне правопорушення стосовно осіб, зазначених у ч.1 та 2 ст.14-3 КУпАП, щодо відповідності символів номерного знаку зафіксованого транспортного засобу, наявності та повноти інформації про зафіксований транспортний засіб та відповідальну особу або особу, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України, відсутності інформації про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами та відсутності обставин, що виключають адміністративну відповідальність особи, виносить із використанням засобів системи постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, з підтвердженням прийнятого рішення шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки.

Вимогами ст.283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити:

-найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

-дату розгляду справи;

-відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

-опис обставин, установлених під час розгляду справи;

-зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

-прийняте у справі рішення.

-Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

-дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

-транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

-технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);

-розмір штрафу та порядок його сплати;

-правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

-відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного розгляду справи, згідно оскаржуваної постанов, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, а саме, за перевищення нормативних параметрів, зазначених у п.22.5 ПДР України, а саме перевантаження загальної маси ТЗ на 41,1% (25,743тон), навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 33,6% (9,458тон)

Вказане правопорушення зафіксовано за допомогою приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі Q-FREE HI TRAC TMU4 WIM, 10026. Вказаний прилад відповідає усім вимогам встановленим чинним законодавством України, що підтверджується копіями сертифікатів перевірки типу, копіями сертифікатів відповідності технічного засобу (а.с.72-76).

З наведеного вбачається, що вказаний зважувальний прилад зданий в експлуатацію, відповідає законодавчим вимогам та вимогам ДСТУ.

Отже, твердження позивача щодо недостовірності показів вимірювальної техніки судова колегія вважає безпідставним, а сумніви щодо справності обладнання та точності вимірювання є лише припущеннями позивача та не можуть слугувати доказом у справі.

Що стосується посилань позивача на те, що він не був учасником дорожнього руху на момент вчинення адміністративного правопорушення та не є суб`єктом адміністративного правопорушення, оскільки відповідно до посвідченого нотаріально договору найму (оренди) транспортних засобів 5.11.2021р. позивач передав ТОВ «АМП ТРЕЙД» у найм транспортний засіб MAN TGА 26.400 днз. НОМЕР_1 , і перевезення вантажу здійснювалося саме вказаним товариством, як орендарем, а не власником транспортного засобу, а тому і адміністративну відповідальність має нести користувач транспортного засобу (товариство), то судова колегія вважає такі посилання необґрунтованими, виходячи з наступного.

За правилами ст.14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Отже, під час розгляду справи посадова особа Укртрансбезпеки використовує, зокрема, відомості з Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Процедура внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу регулюється Порядком внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018р. за №1197.

Так, відповідно до п.3,24 зазначеного Порядку, підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона. Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача - працівника, визначеного керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, здійснюється у сервісному центрі МВС за заявою уповноваженого в установленому законодавством порядку представника юридичної особи або належного користувача.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що оскільки до Єдиного державного реєстру транспортних засобів в даному випадку не вносились відомості про зміну користувача транспортного засобу, то суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, що у такому випадку адміністративну відповідальність повинна нести фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб, тобто власник такого автомобіля.

Положення ст.14-3 КУпАП містять два взаємовиключні суб`єкти відповідальності. Сам по собі факт передачі транспортного засобу в оренду, без внесення відомостей про це до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, не звільняє власника від відповідальності незалежно від того, з чиєї вини невнесення відповідних відомостей до Реєстру мало місце.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що відповідно до договору найму (оренди) транспортного засобу від 5.11.2021р., укладеного між позивачем та ТОВ «АМП ТРЕЙД», останній є користувачем транспортного засобу MAN TGА 26.400 днз. НОМЕР_1 (а.с.12-16).

Вказаний договір укладено з дотриманням вимог ст.799 ЦК України, тобто є нотаріального посвідченим.

В розділі 6 вказаного Договору «Права та обов`язки наймача», наймач зобов`язується у разі необхідності отримати в органах УДАІ МВС України тимчасові реєстраційні талони, здійснювати витрати , пов`язані з використанням транспортних засобів, втому числі зі сплатою податків та інших необхідних платежів, згідно законодавства України, відшкодовувати шкоду, завдану іншій особі в зв`язку з використанням ТЗ.

З огляду на вказане, враховуючи, що транспортний засіб MAN TGА 26.400 днз. НОМЕР_1 належить на праві власності саме позивачу, відтак вказана особа є належною особою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за правопорушення згідно ч.2 ст.132-1 КУпАП.

Отже, посилання позивача на те, що станом на 8.12.2021р. користувачем цього транспортного засобу є ТОВ «АМП ТРЕЙД», судова колегія вважає їх необґрунтованими, оскільки на час вчинення адміністративного правопорушення інформація в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів про належного користувача внесена не була.

Також, судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до відкритих даних, ТОВ «АМП ТРЕЙД», код ЄДРПОУ 39876747, керівником організації , засновником та бенефіціарним власником є ОСОБА_2 . При цьому, у підприємства «АМП ТРЕЙД» зареєстровано 1 одиниця автотранспорту в користуванні, в той час як згідно лише одного вищевказаного договору найму - в користування передано 26 одиниць вантажного транспорту.

Крім того, судова колегія вважає, що позивач мав можливість запропонувати директору або власнику ТОВ ««АМП Трейд» - ОСОБА_2 - для належного оформлення обліку орендованого ТЗ в ЄДРТЗ та отримати тимчасовий реєстраційний талон на період дії договору оренди автомобіля, або звернутися до відповідача із відповідними документами для звільнення його від адміністративної відповідальності.

Європейський суд з прав людини вказує, що «принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником» (MALAv. UKRAINE, № 4436/07, § 48, ЄСПЛ, від 03 липня 2014 року).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019р. у справі №390/34/17 (провадження №61-22315сво18) міститься висновок про те, що добросовісність (п.6 ст.3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contrafactum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contrafactum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contrafactum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

В адміністративних правовідносинах також застосовується принцип добросовісності дій їх учасників.

Так, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; тощо.

Отже, наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Проте, в даному випадку, посилаючись на те, що належним суб`єктом даного адміністративного правопорушення, є не власник ТЗ, а інша особа - перевізник як належний користувач даного ТЗ, позивач не позбавлений права звернутися до власника Товариства-перевізника з регресною вимогою як наслідок невиконання умов цивільно-правового договору.

За таких обставин, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті відповідальної особи, зазначеної у ст.14-3 КУпАП, у даному випадку власника транспортного засобу ОСОБА_1 .

При цьому, варто звернути увагу на те, що позивач, стверджуючи, що не був учасником дорожнього руху на момент вчинення адміністративного правопорушення та не є суб`єктом адміністративного правопорушення, одночасно надає оцінку діям відповідача щодо фіксації вказаного порушення та обставинам його вчинення.

Також, судова колегія звертає увагу на те, що з копії спірної постанови вбачається, що в ній наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанови, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання.

Враховуючи вищенаведені положення закону, апеляційний суд доходить висновку, що зміст оскаржуваної постанови відображає усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення, а тому помилковими є доводи позивача про те, що в оскаржуваній постанові відсутній необхідний обсяг інформації, оскільки вимоги до змісту постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, визначені ст.283 КУпАП та Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021р. №512.

З урахуванням встановлених під час апеляційного розгляду обставин та фактів, судова колегія дійшла висновку, що відповідач приймаючи спірне рішення діяв в межах та на підставі діючих норм законодавства, оскільки позивачем не спростовано факту перевантаження загальної маси транспортних засобів.

Враховуючи усе вищевказане, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про залишення без задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 , оскільки відсутні законні підстави для задоволення таких вимог.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 16 лютого 2023р. залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий:Ю.М. Градовський

Судді:І.О. Турецька

Л.П. Шеметенко