Постанова

від 15.02.2023 по справі 908/1916/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1916/21(908/2908/21)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Чередко А.Є., Верхогляд Т.А.,

секретар судового засідання Зелецький Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Мелітопольської міської ради Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.10.2021р. у справі №908/1916/21(908/2908/21)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стадіон "Машиностроитель", м.Мелітополь, Запорізька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Грація", м. Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Мелітопольська міська рада Запорізької області, м. Запоріжжя

про визнання права власності

в межах справи №908/1916/21

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Грація", м. Запоріжжя

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахоферма "Курничок", с.Жабокрич, Крижопільський район, Вінницька область

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.10.2021р. (повний текст складено - 22.11.2021р., суддя - Юлдашев О.О.) у справі №908/1916/21(908/2908/21) позов задоволено, визнано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Стадіон "Машиностроитель" на об`єкт нерухомості: Будівлю Літ. Г-1, загальною площею 6,0кв.м, розташовану за адресою: Запорізька область, м.Мелітополь, вул. Ломоносова, 215; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Грація" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стадіон "Машиностроитель" судовий збір у розмірі 2270,00грн.

Рішення мотивовано тим, що відповідач, в порушення умов укладеного позивачем та відповідачем договору, ухилився від підписання акту виконаних робіт, не передав позивачу дозвільну та проектну документацію на зведену будівлю, здійснив будівельні роботи у незаконний спосіб (самочинне будівництво) та відмовився демонтувати зведену будівлю, що за висновками суду є підставою для задоволення позовних вимог.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Мелітопольська міська рада Запорізької області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 26.10.2021р. у справі №908/1916/21(908/2908/21) та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованим, упередженим, а також таким, що порушує права міськради, не залучивши її до участі у справі, враховуючи, що під час судового розгляду вирішувалося питання саме про права та інтереси останньої як власника земельної ділянки, на якій розташований спірний об`єкт;

- місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини справи, яке полягає у тому, що будівництво спірного об`єкта здійснено на земельній ділянці площею 18763,35кв.м кадастровий номер 2310700000:01:018:0001, яка відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеним між Мелітопольською міською радою та ТОВ "Стадіон "Машиностроитель", який тривалий час порушує умови цього договору в частині оплати орендної плати; наразі радою подано позов про розірвання даного договору оренди;

- ні позивач, ні відповідач, в порушення вимог чинного законодавства України та вказаного вище договору оренди землі, не зверталися до міськради як власника землі, за згодою на зведення будівлі;

- договір підряду, укладений позивачем та відповідачем не є підставою для здійснення будь-якого будівництва, крім того, на момент будівництва за цим договором ТОВ "Стадіон "Машиностроитель" не мало жодних об`єктів нерухомості на орендованій земельній ділянці, які б перебували у нього на праві власності;

- з матеріалів справи вбачається, що спірний об`єкт побудовано на земельній ділянці, яка належить до комунальної власності Мелітопольської міської ради Запорізької області та не передавалася позивачу ні під забудову, ні під вже збудоване нерухоме майно;

- враховуючи, що позивачем самочинно, без отримання дозвільних документів та погоджень з власником земельної ділянки здійснено будівництво об`єкту нерухомості та визнано на нього право власності, а також те, що вказана вище земельна ділянка є комунальною власністю, здійснення будь-яких будівельних робіт є порушенням права власності територіальної громади міста Мелітополь та перешкоджає у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає рішення господарського суду Запорізької області від 26.10.2021р. у даній справі законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що її аргументи зводяться до незгоди скаржника із ухваленим судовим рішенням без документального та нормативного обґрунтування. Доводи скаржника про наявність у позивача заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки не доведені скаржником та спростовуються наявністю рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2022р. у справі №280/5780/20 ДПС у Запорізькій області, яким було відмовлено в позові до ТОВ "Стадіон "Машиностроитель" про стягнення коштів за податковим боргом по орендній платі з юридичних осіб у сумі 1010346,84 грн., інших позовів про стягнення орендної плати за землю з товариства контролюючим органом не пред`являлося, податкових вимог не надсилалося. Доводи міської ради про подання нею позову про розірвання договору оренди не підтверджує факт неналежного виконання позивачем цього договору, оскільки ухвалою суду від 24.05.2022р. у справі №908/324/22 за вищезазначеним позовом було продовжено строки розгляду цієї справи по суті до закінчення воєнного стану в Україні. Посилання скаржника на те, що договором оренди землі не передбачено здійснення будь-якого будівництва є необґрунтованими, оскільки земельна ділянка за цим договором передана позивачу для розміщення стадіону. За твердженням товариства, земельна ділянка, яка перебуває у його користуванні на підставі договору оренди, має цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, що дозволяє зведення будівлі, при цьому Мелітопольською міською радою не доведено порушення її прав та прав інших осіб будівництвом спірного об`єкта нерухомості. З огляду на викладене, на думку позивача, під час ухвалення судового рішення від 26.10.2021р. у даній справі суд встановив всі обставини справи та ухвалив зазначене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України).

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.03.2022р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Вечірко І.О., судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2022р. апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, надати суду докази сплати судового збору в розмірі 3405,00 грн. У зв`язку із затвердженням Верховною Радою Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. "Про введення воєнного стану в Україні" та №133/2022 від 14.03.2022р. "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", суд зазначив, що виконання вимог цієї ухвали відтерміновується до закінчення воєнного стану.

Апелянтом подано до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору в сумі 3405,00 грн.

31.07.2022р. з місцевого господарського суду на адресу апеляційного суду надійшла справа №908/1916/21(908/2908/21).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено її до розгляду на 17.12.2022р.

17.12.2022р. розгляд справи не відбувся. Ухвалою суду розгляд справи призначено в судовому засіданні на 18.01.2023р.

17.01.2023р. у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Паруснікова Ю.Б. - члена колегії суддів, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді: Чередко А.Є., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2023р. визначеним складом суду прийнято апеляційну скаргу до свого провадження.

У судовому засіданні 18.01.2023р. в режимі відеоконференції представник Мелітопольської міської ради Запорізької області (апелянт) надав пояснення по апеляційній скарзі.

Ухвалою суду від 18.01.2023р. залучено до участі у справі №908/1916/21(908/2908/21) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Мелітопольську міську раду Запорізької області, розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.02.2023р.

В засіданні суду 15.02.2023р. в режимі відеоконференції представники апелянта та позивача надали пояснення у справі.

Відповідач участі свого уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив.

15.02.2023р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

Суд зазначає, що за приписами ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У даному випадку, у жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Стадіон "Машиностроитель" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Грація" з позовом про визнання права власності на об`єкт нерухомості: будівлю літ.Г-1, загальною площею 6,0кв.м, розташовану за адресою: Запорізька область, м.Мелітополь, вул.Ломоносова, 215, в межах справи №908/1916/21 про банкрутство відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що 18.12.2006р. Мелітопольською міською радою (орендодавцем) та ТОВ "Стадіон "Машиностроитель" (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з п.п. 1, 2 якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку у м. Мелітополь, вул. Ломоносова буд. 215, що відноситься до земель населених пунктів змішаного використання (кадастровий номер 2310700000:01:018:001), площею 18763,35 кв.м.

Згідно з п.3 договору на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: комплекс, а також інші об`єкти інфраструктури: відсутні.

У п.15 договору сторонами узгоджено, що в оренду передається земельна ділянка для розміщення стадіону.

Відповідно до п. 26 орендар має право, у тому числі, самостійно визначати напрямки своєї господарської діяльності відповідно до цільового призначення земельної ділянки та умов договору; зводити в установленому законодавством порядку будівлі і споруди відповідно до цільового призначення земельної ділянки та закладати насадження.

Згідно з п.1 акту приймання-передачі об`єктів оренди за договором оренди від 09.02.2007р. №040726200016 орендодавець передає земельну ділянку, яка розташована у м.Мелітополь, вул. Ломоносова, 215 площею 18763,35 кв.м для розміщення стадіону, а орендар приймає вищевказану земельну ділянку відповідно до рішення міської ради від 22.09.2007р. в оренду на 50 років, починаючи з дати державної реєстрації договору оренди.

Також матеріали справи свідчать про те, що 20.08.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стадіон "Машиностроитель" (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Грація" (виконавцем) укладено договір будівельного підряду, у п.п. 1.1.1, 1.1.2 якого сторони узгодили будівництво на земельній ділянці орієнтовною площею 18763,35 кв.м, розташованій за адресою: м. Мелітополь, вул. Ломоносова буд. 215, (кадастровий номер 2310700000:01:018:001) об`єкту - будівлі для конторських та адміністративних цілей.

Предметом договору згідно з п.2.1. є будівництво та введення в експлуатацію виконавцем будівлі, загальною площею 6,0м2 на відведеній земельній ділянці, для провадження господарської діяльності замовника.

У п. 6.2.2. договору сторони узгодили, що виконавець забезпечує будівництво об`єкта та інвестування "під ключ". Таким чином, виконавець самостійно, на свій розсуд здійснює закупівлю будівельних матеріалів, найму кваліфікованих працівників, проектного, дозвільного та іншого супроводження процесу будівництва об`єкту до завершення будівництва, введення в експлуатацію в установленому законодавством порядку та здійснення реєстрації права власності на об`єкт за замовником.

З п. 6.2.4 договору вбачається, що після завершення робіт, виконавець зобов`язаний передати всю дозвільну та проектну документацію на об`єкт будівництва замовнику та підписати акт виконаних робіт.

За умовами п.п. 6.5, 6.7 договору у разі зведення будь-яких будівельних споруд або їх частин, без відповідних дозволів, проектної документації та регламенту виконання таких робіт, виконавець повинен на вимогу замовника демонтувати зведені будівельні об`єкти та споруди, при цьому не порушуючи стан приміщення, який зведений з дотриманням норм законодавства України.

Замовник має право залишити собі у власність будь-які поліпшення та прибудови, зведені споруди або будь-які інші будівельні роботи здійснені Виконавцем, в тому числі будівельні матеріали, у разі відмови виконавця від їх демонтажу, за умови що дані споруди та об`єкти не є аварійними, не створюють загрози життю та здоров`ю інших осіб, не порушують їх законні права та інтереси та не створюють своїм розташуванням перешкод іншим особам.

Після фактичного зведення будівлі загальною площею 6,0 м2, виконавець в порушення п.6.2.4 договору не надав замовнику підписаний екземпляр акту виконаних робіт та не передав дозвільну та проектну документацію на зведену будівлю.

З огляду на викладене, позивач 22.03.2021р. направив на адресу відповідача лист №01/ДБП-2021 з вимогою усунути порушення умов договору, передати дозвільні та проектні документи та інші документи, відповідно до яких було зведено будівлю (новозбудовану) та введено її в експлуатацію, підписані акти виконаних робіт.

Листом №01/04-2021 від 16.04.2021 р. відповідач повідомив, що ним частково було виконано взяті на себе зобов`язання за договором будівельного підряду від 20 серпня 2020 року, а саме зведено обумовлену будівлю, яка відповідає всім вимогам та нормам будівельних стандартів. Однак скрутне фінансове становище підприємства виключає подальшу можливість введення в експлуатацію такої будівлі та реєстрацію права власності на неї за замовником.

20.04.2021р. позивач звернувся до відповідача з листом №02/ДБП-2021, у якому просив передати всю наявну у виконавця документацію на підставі якої здійснювалось будівництво та яка необхідна для подальшого введення в експлуатацію будівлі і реєстрації права власності на неї за замовником.

У відповіді №02/05-2021 від 19.05.2021р. відповідач повідомив, що така документація у останнього відсутня.

Зважаючи на те, що у виконавця відсутні будь-які документи на підставі яких здійснювалось будівництво та які необхідні для подальшого введення в експлуатацію будівлі і реєстрації права власності на неї за замовником, керуючись положеннями п. 6.5. договору, позивач направив відповідачу вимогу про демонтаж будівлі спорудженої на підставі договору будівельного підряду від 20.08.2020р.

Відповідач відмовився демонтувати збудовану ним будівлю, посилаючись на скрутний фінансовий стан та відкриту відносно нього справу про банкрутство, про що повідомив позивача у листі №03/08-2021 від 19.08.2021р.

Викладені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до відповідача про визнання права власності на вказану вище будівлю.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.

Предметом доведення у цій справі є встановлення обставин щодо наявності правових підстав для визнання за позивачем права власності на самочинний об`єкт нерухомості.

За приписами ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Положення ч. 2 ст. 331 ЦК України слід розуміти у системному зв`язку з положеннями статті 182 ЦК України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає жодних винятків. Як правило, усі об`єкти нерухомого майна в силу своєї специфіки після завершення будівництва підлягають прийняттю в експлуатацію та державній реєстрації.

Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої на земельній ділянці, встановлюються ст. 376 ЦК України.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Отже, за приписами ст. 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним. При цьому особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Формулювання ст. 376 ЦК України виключає можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Одночасно слід враховувати, що відповідно до ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Частиною 2 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Відсутність дозволу на будівництво (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), проекта (будівельного паспорта) або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.07.2022р. у справі №211/5760/20.

При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи, передбачених статтями 27, 29-31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 19.05.2022р. у справі №263/8509/20.

У справі, що розглядається, задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що ухилення відповідача від підписання акту виконаних робіт та непередання ним позивачу дозвільної документації на зведену будівлю є достатніми підставами для визнання права власності на неї за позивачем.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, оскільки вважає ці висновки передчасними, зробленими без ґрунтовного дослідження обставин справи, при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також при неправильному застосуванні ним норм матеріального права.

Так, з матеріалів даної справи вбачається, що Мелітопольською міською радою - власником земельної ділянки, розташованої за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Ломоносова, 215 за договором оренди від 28.12.2006р. передана в оренду вказана земельна ділянка. Одночасно, у п.15 цього договору сторони узгодили мету, з якою ця ділянка передається в оренду, а саме - для розміщення на ній стадіону.

У цьому зв`язку, стосовно змісту прав орендаря земельної ділянки, слід зазначити, що за приписами ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження. При цьому орендар зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Зазначене відповідає ч. 1 ст. 628 ЦК України яка передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Кодексу).

У даному випадку, як зазначено вище, сторони договору оренди землі дійшли згоди щодо використання земельної ділянки позивачем з конкретною метою - розміщення стадіону, тому будівництво інших об`єктів, за відсутності у товариства передбачених законодавством документів, звернень до власника землі та до відповідних органів за наданням необхідних дозволів, позбавляє Мелітопольську міську раду як власника цієї ділянки її правомірних очікувань від укладеного нею з позивачем договору.

За договором оренди землі від 18.12.2006р. орендар дійсно має право зводити на цій ділянці будівлі та споруди, але, як передбачено сторонами у п.26 цього договору, лише за умови дотримання установленого законодавством порядку.

Однак, матеріали справи свідчать про те, що у 2020 році на відведеній ТОВ "Стадіон "Машиностроитель" земельній ділянці ТОВ "Євро-Грація" збудовано будівлю загальною площею 6,0 кв.м для забезпечення господарської діяльності позивача (а саме, для контрольних та адміністративних цілей) без будь-яких дозвільних документів.

Отже, відсутність необхідних дозвільних документів свідчить про порушення сторонами такого порядку.

Крім того, згідно з ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2).

Оскільки в ході розгляду цієї справи встановлено, що міська рада, як власник земельної ділянки, заперечує проти визнання права власності товариства на самочинно збудоване приміщення, то задоволення її вимог узгоджується з наведеними положеннями Земельного кодексу України.

Одночасно слід враховувати, що державне регулювання та управління у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України "Про основи містобудування", ст. 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

За змістом положень ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

За приписами ст. 60 цього Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, у тому числі на землю. До таких земель комунальної власності належить і спірна земельна ділянка (цей факт сторонами не оспорюється).

З огляду на викладене, дії ТОВ "Стадіон "Машиностроитель" із самовільного будівництва об`єкта на земельній ділянці порушують право міської ради як її власника на самостійне володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Доказів у спростування викладених обставини позивачем не надано.

Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: здійснення відповідачем самочинного будівництва будівлі, загальною площею 6,0м2 без передбачених чинним законодавством документів, зокрема дозволу на будівництво (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), проекта (будівельного паспорта) тощо, на земельній ділянці, яка за договором оренди земельної ділянки від 18.12.2006р. була передана позивачу для іншої мети, ніж будівництво будівлі для забезпечення його господарської діяльності, відсутні підстави, передбачені ст. 376 ЦК України для визнання права власності за ТОВ "Стадіон "Машиностроитель" на об`єкт самочинного будівництва в судовому порядку.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд наведеного не врахував, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 50 ГПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Як вбачається з рішення суду, предметом доведення у цій справі є встановлення обставин щодо наявності правових підстав для визнання за позивачем права власності на об`єкт нерухомості: Будівлю Літ. Г-1, загальною площею 6,0 кв.м, розташовану за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Ломоносова, 215.

Встановлення зазначених обставин, на переконання апеляційного суду, потребувало залучення до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Мелітопольської міської ради Запорізької області як особи, за якою на час розгляду справи зареєстровано на праві власності земельну ділянку площею 18763,65 кв.м, кадастровий номер 2310700000:01:018:0001 та на якій було здійснено будівництво спірного об`єкту нерухомості.

Проте господарським судом першої інстанції в порушення ст. 50 ГПК України не було залучено міську раду до участі у даній справі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2023р. у справі №908/1916/21(908/2908/21) Мелітопольську міську раду Запорізької області залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Викладене свідчить про те, що місцевим господарським судом під час прийняття оскаржуваного рішення також порушено норми процесуального права, які за приписами ГПК України є обов`язковою підставою для скасування такого рішення.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених належними доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частини або змінити рішення.

Підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення визначені у статті 277 ГПК України.

Перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у даному випадку, наявні передбачені положеннями статті 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Отже, апеляційна скарга Мелітопольської міської ради Запорізької області підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Запорізької області від 26.10.2021р. у справі №908/1916/21(908/2908/21) скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

3.5. Розподіл судових витрат.

Згідно з п.2 ч. 4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги Мелітопольської міської ради Запорізької області, витрати зі сплати судового збору за її подання, понесені останньою, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Мелітопольської міської ради Запорізької області - задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 26.10.2021р. у справі №908/1916/21(908/2908/21) - скасувати.

Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стадіон "Машиностроитель" на користь Мелітопольської міської ради Запорізької області 3405,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.02.2023р.

Головуючий суддяІ.О. Вечірко

СуддяА.Є. Чередко

СуддяТ.А. Верхогляд