Рішення

від 16.02.2023 по справі 904/4070/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2023м. ДніпроСправа № 904/4070/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. за участю секретаря судового засідання Сидорової Є.О. розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Будгарант Плюс" (29000, м. Хмельницький, вул. Вайсера, буд. 12/2, офіс 71; ідентифікаційний код 43981786)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсервіс-Д" (49000, м. Дніпро, вул. Янтарна, буд. 40, кв. 4; ідентифікаційний код 40095779)

про стягнення 1 058 036 грн. 00 коп.

Представники:

від позивача: представник не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином;

від відповідача: представник не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Будгарант Плюс" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.3941/22 від 10.11.2022) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсервіс-Д" про стягнення 1 244 048 грн. 00 коп. - попередньої оплати, перерахованої за товар, який повинен був поставлятися за Договором поставки від 17.09.2021 №17/09/21.

Також просить стягнути з відповідача 18 660 грн. 72 коп. - витрат по сплаті судового збору та 6 202 грн. 50 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, яке відбудеться 13.12.2022 о 15:30 год.

Позивач у клопотанні (вх.№39542/22 від 16.11.2022) просить суд приєднати до матеріалів справи та прийняти до розгляду докази відправлення відповідачу за належною адресою позовної заяви і доданих до неї документів, оригінали поштової квитанції та опису вкладення, розглянути справу без участі представника позивача в судовому засіданні та зазначає, що позовну вимоги підтримує в повному обсязі.

Також позивач у клопотанні (вх.№40000/22 від 18.11.2022) просить суд залишити без розгляду раніше подане клопотання (вх.№39542/22 від 16.11.2022), розглянути справу без участі представника позивача в судовому засіданні, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, посилаючись на те, що попереднє клопотання було подано помилково.

У судове засідання 13.12.2022 представники позивача та відповідача не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2022 продовжено підготовче провадження в межах розумного строку, підготовче засідання у загальному позовному проваджені відкладено на 17.01.2023 о 16:00 год.

У судове засідання 17.01.2023 представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (загальне позовне провадження) на 16.02.2023 о 15:00 год.

Позивач у заяві (вх.№5933/23 від 06.02.2023) про зменшення позовних вимог просить долучити цю заяву до матеріалів справи та стягнути з відповідача на користь позивача: - 1 058 036 грн. 00 коп. - суму попередньої оплати за непоставлений товар, зазначений в рахунках - фактурах; - 18 660 грн. 72 коп. - витрат по сплаті судового збору; - 6 202 грн. 50 коп. - витрат на професійну правничу допомогу та посилається на те, що: - загалом сплачено позивачем за рахунком-фактурою №СФ-03/11/1 від 03.11.2021 та рахунком-фактурою №СФ-09/02/1 від 09.02.2022 суму попередньої оплати в розмірі 1 244 048 грн. 00 коп.; - за зазначеними рахунками-фактурами, сплаченими позивачем, відповідач за видатковою накладною №24/01/1 від 24.01.2022 здійснив поставку товару на суму 186 012 грн. 00 коп.; - на момент подання позовної заяви відповідач не поставив позивачу товар на загальну суму 1 058 036 грн. 00 коп.

У судове засідання 16.02.2023 представники сторін не з`явилися.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18.11.2022, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Янтарна, буд. 40, кв. 4, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачу (а.с.39).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 15.11.2022, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 02.12.2022 "За закінченням встановленого терміну зберігання" (а.с.41-45)

При цьому, враховуючи запровадження з 24.02.2022 в Україні воєнного стану та існування пов`язаних з вказаною обставиною збільшення термінів доставки та інших перебоїв у доставці поштової кореспонденції, судом долучено до матеріалів справи роздруківку здійсненого відстеження поштового відправлення суду на адресу відповідача, шляхом формування витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного відправлення, та проаналізовано його зміст на предмет належного повідомлення відповідача (а.с.65).

Суд наголошує на те, що на поштове відділення, яке обслуговує відповідача, ухвала суду від 15.11.2022 надійшла 25.11.2022 та не була вручено під час доставки 25.11.2022.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:

- рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);

- рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).

Таким чином, зберігання відділенням АТ "Укрпошта" поштових відправлень суду, які є "Судовими повістками" в розумінні чинного законодавства України в період більше, ніж три робочі дні, а також їх повернення із непередбачених для "Судових повісток" причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості в період з 18.11.2022 по 16.02.2023 ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 15.11.2022, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 16.02.2023 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Також суд звертає увагу, що 13.01.2023 та 19.01.2023 на веб-порталі судової влади України були опубліковані оголошення щодо часу та місця судових засідань у справі №904/4070/22 (а.с.51,57).

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройсервіс-Д", як постачальником, було виставлено позивачу - Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Будгарант Плюс", як покупцю рахунки-фактури, а саме:

- від 03.11.2021 №СФ-03/11/1 на оплату зазначеного у рахунку товару (сітка кладки д.4 50х50) на суму 744 048 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.17);

- від 09.02.2022 №СФ-09/02/1 на оплату зазначеного у рахунку товару (сітка кладки д.4 50х50) на суму 789 552 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.18).

В подальшому позивачем було сплачено вказані рахунки - фактури на загальну суму 1 244 048 грн. 00 коп., а саме:

1) в повному обсязі сплачено рахунок - фактура від 03.11.2021 №СФ-03/11/1 на загальну суму 744 048 грн. 00 коп., про що свідчать копії платіжних доручень, а саме:

- від 06.12.2021 №48 на суму 344 048 грн. 00 коп. (а.с.19);

- від 16.12.2021 №62 на суму 393 000 грн. 00 коп. (а.с.20);

- від 17.12.2021 №66 на суму 7 000 грн. 00 коп. (а.с.22).

2) частково сплачено рахунок-фактура від 09.02.2022 №СФ-09/02/1 на загальну суму 500 000 грн. 00 коп., про що свідчать копії платіжних доручень, а саме:

- від 17.02.2022 №194 на суму 120 000 грн. 00 коп. (а.с.21);

- від 18.02.2022 №200 на суму 180 000 грн. 00 коп. (а.с.23);

- від 22.02.2022 №205 на суму 200 000 грн. 00 коп. (а.с.24).

Як вбачається, відповідачем було поставлено позивачу товар на суму 186 012 грн. 00 коп., про що свідчить копія видаткової накладної від 24.01.2021 №24/01/1 (а.с.60).

В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією (вимогою кредитора) від 25.08.2022 вих.№112/8, у якій просить відповідача протягом 7 днів з моменту отримання даної претензії поставити позивачу замовлений та оплачений товар, а у випадку неможливості фактичного виконання зобов`язань за Договором повернути на поточний банківський рахунок позивача суму в розмірі 1 058 036 грн. 00 коп. (а.с.25-26).

За твердженням позивача, на день звернення з позовною заявою відповідач позивачу товар не поставив, перераховані позивачем кошти не повернув, що і стало причиною звернення до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 Цивільного кодексу України).

Стаття 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, а статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати: - безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; - з акту управління господарською діяльністю; - з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; - внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; - у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку; майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається позивач на підставі виставлених рахунків-фактур перерахував відповідачу суму попередньої оплати у розмірі 1 244 048 грн. 00 коп., проте відповідачем було здійснено поставку товару лише на суму 186 012 грн. 00 коп., у зв`язку з чим залишок заборгованості відповідача перед позивачем складає 1 058 036 грн. 00 коп.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За приписами частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що шляхом складання та надання відповідачем рахунків - фактур, а також оплати вказаних рахунків-фактур позивачем, між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до частин 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 3 статті 693 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було поставлено позивачу товар, сума попередньої оплати за товар також не була повернута позивачу, доказів виконання зобов`язань на момент розгляду справи відповідачем не надано.

Тому сплачена сума попередньої оплати підлягає поверненню позивачу.

При цьому суд звертає увагу позивача на те, що, позивач, посилаючись на укладання між сторонами Договору поставки від 17.09.2021 №17/09/21, не надає доказів в підтвердження його підписання зі свого боку. Тому вказаний Договір поставки, не був підписаний з боку покупця - Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Будгарант Плюс", а тому не можна його вважати укладеним.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

З урахування викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 15 870 грн. 54 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, у зв`язку із зменшенням позивачем розміру позовних вимог у справі на суму 186 012 грн. 00 коп. судовий збір з цієї суми у розмірі 2 790 грн. 18 коп. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України за його клопотанням.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Будгарант Плюс" (29000, м. Хмельницький, вул. Вайсера, буд. 12/2, офіс 71; ідентифікаційний код 43981786) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсервіс-Д" (49000, м. Дніпро, вул. Янтарна, буд. 40, кв. 4; ідентифікаційний код 40095779) про стягнення 1 058 036 грн. 00 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсервіс-Д" (49000, м. Дніпро, вул. Янтарна, буд. 40, кв. 4; ідентифікаційний код 40095779) на користь Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Будгарант Плюс" (29000, м. Хмельницький, вул. Вайсера, буд. 12/2, офіс 71; ідентифікаційний код 43981786) 1 058 036 (один мільйон п`ятдесят вісім тисяч тридцять шість) грн. 00 коп. - заборгованості та 15 870 (п`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят) грн. 54 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

20.02.2023