Рішення

від 10.02.2023 по справі 922/1790/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2023м. ХарківСправа № 922/1790/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергосистеми" (69035, м. Запоріжжя, вул. Зої Космодем`янської, 10, код ЄДРПОУ 41227593) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджигруп" (61037, м. Харків, пр-т Московський, 139, код ЄДРПОУ 40169080) про стягнення 794 839,86 грн. за участю представників:

позивача - Житницький С.О. (адвокат),

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергосистеми" (м. Запоріжжя) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджигруп" (м. Харків), в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором підряду №КЕ-21-044 від 25.10.21р. в сумі 794839,86 грн., яка складається з: 614644,67 грн. - основного боргу; 18393,37 грн. - пені; 146724,55 грн. - інфляційні втрати; 15077,09 грн. - 3% річних. Судові витри просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 10.10.22р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №922/1790/22 за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання у справі №922/1790/22 було продовжено на 30 днів (по 08.01.2023) та відкладено протокольною ухвалою суду на 22.12.2022 о 10:00 год., яка занесена до протоколу підготовчого засідання від 24.11.2022.

Ухвалою від 22.12.2023 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

09.02.2023 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів часткової сплати заборгованості в сумі 100000,00 грн.

Суд, розглянувши дане клопотання вважає за можливе його задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 10.02.2023 підтримав позовні вимоги та підтвердив погашення відповідачем суми основного боргу в розмірі 100000,00 грн., що були сплачені в процесі розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 10.02.2023 не з`явився, відзив на позовну заяву не надав.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжним дорученням №3372 від 25.01.23 відповідачем було сплачено частину основного боргу в сумі 100'000,00 грн.

Приймаючи до уваги, що часткове погашення заборгованості відповідачем основного боргу на суму 100'000,00 грн. відбулось уже після відкриття провадження по справі, суд вважає за необхідне закрити провадження по справі в цій частині у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергосистеми" (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖИГРУП" (надалі - відповідач) було укладено договір підряду № КЕ-21-044 від 25.10.2021р. (надалі - договір).

Відповідно до п.1 цього договору позивач зобов`язався виконати роботи по реконструкції РП-1 за адресою вул. Поштова, 73, м. Запоріжжя (проект 011187.183.08.20) у частині розділу АК - Телемеханізація у обсязі, наведеному у кошторисній документації. Договірна вартість, на підставі п.2.1 договору становить 1788594,55 грн. (Один мільйон сімсот вісімдесят вісім тисяч п`ятсот дев`яноста чотири грн. 55 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 298099,09 грн. (Двісті дев`яносто вісім тисяч дев`яносто дев`ять грн. 09 коп.).

За п. 2.2 договору "Попередня оплата за умовами цього договору становить 1023949,88 грн. (Один мільйон двадцять три тисячі дев`ятсот сорок дев`ять грн. 88 коп.), в т.ч. ПДВ-20% - 170658,31 грн. (Сто сімдесят тисяч шістсот п`ятдесят вісім грн. 31 коп.)

Згідно п.2.3 договору "Остаточний розрахунок за цим договором у сумі 764644.67 грн. (Сімсот шістдесят чотири тисячі шістсот сорок чотири грн. 67 коп.), в т.ч. ПДВ-20% - 127440,78 грн. (Сто двадцять сім тисяч чотириста сорок грн. 78 коп.), здійснюється замовником після підписання актів виконаних робіт на протязі 3 (трьох) банківських днів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника".

За твердженнями позивача, ним виконано свої зобов`язання по договору, що підтверджується оформленим актом виконаних робіт, датованим груднем 2021 року.

Відповідач, згідно п.2.2 договору, сплатив передплату у розмірі 1023949,88 грн. (Один мільйон двадцять три тисячі дев`ятсот сорок дев`ять грн. 88 коп.), в т.ч. ПДВ-20% - 170658,31 грн. (Сто сімдесят тисяч шістсот п`ятдесят вісім грн. 31 коп.).

Проте, як вказує позивача, остаточний розрахунок відповідач не здійснив.

Після звернення Позивача з претензією від 25.07.2022р. Відповідач сплатив 08.08.22р. частину боргу в сумі 100000,00 грн. (Сто тисяч грн. 00 коп.), 01.09.22р. частину боргу в сумі 50000,00 (П`ятдесят тисяч грн. 00 коп.).

Як зазначено вище, на підставі п. 2.3 договору відповідач мав сплатити остаточну суму зобов`язань на протязі 3-х банківських днів після підписання актів виконаних робіт.

Акти виконаних робіт були підписані у грудні 2021 року, тобто відповідач мав остаточно розрахуватися до 10.01.2022р.

Зазначене і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За змістом положень ст.ст. 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГПК України.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приймаючи до уваги сплату відповідачем в процесі розгляду справи сплачено 100000,00 грн. основної заборгованості, то станом на момент ухвалення рішення, основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 514644,67 грн., яка не спростована відповідачем.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували сплату заборгованості за договором у сумі 514644,67 грн., суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 514644,67 грн. заборгованості, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Розділом 7 договору (п.7.4) передбачена відповідальність (у вигляді пені) за неналежне виконання грошових зобов`язань в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Розмір пені за неналежне виконання зобов`язання складає 18393,37 грн. за період з 10.01.2022 по 23.02.2022.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов`язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 18393,37 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 15077,09 грн. та інфляційних втрат в розмірі 146724,55 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 15077,09 грн.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 146724,55 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 146724,55 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 546, 548, 549, 610-612, 625, 629, 631, 837 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 224, 225 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджигруп" (61037, м. Харків, пр-т Московський, 139, код ЄДРПОУ 40169080) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергосистеми" (69035, м. Запоріжжя, вул. Зої Космодем`янської, буд.10, код ЄДРПОУ 41227593) 514644,67грн. основної заборгованості; 18393,37грн. пені; 146724,55грн. - інфляційних втрат; 15077,09грн.- 3 % річних; витрати по сплаті судового збору в сумі 10422,60 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення основного боргу в сумі 100000,00 грн. закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`зку з відсутністю предмету спору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "20" лютого 2023 р.

СуддяЛ.В. Шарко