Постанова

від 10.05.2023 по справі 922/1790/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року м. Харків Справа № 922/1790/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явилися;

від відповідача(апелянта): не з`явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджигруп", м. Харків (вх. №440 Х/2),

на рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2023 (повний текст складено 20.02.2023) у справі №922/1790/22 (суддя Шарко Л.В.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергосистеми", м. Запоріжжя,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджигруп", м.Харків,

про стягнення 794839,68грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергосистеми" (надалі ТОВ "Компанія "Енергосистеми") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджигруп" (надалі ТОВ "Енерджигруп") про стягнення заборгованості за договором підряду №КЕ-21-044 від 25.10.2021 в сумі 794839,86грн, з яких: 614644,67грн - основний борг; 18393,37грн - пеня; 146724,55грн - інфляційні втрати; 15077,09грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором підряду №КЕ-21-044 від 25.10.2021 в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.02.2023 у справі №922/1790/22 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 514644,67грн основної заборгованості, 18393,37грн пені; 146724,55грн інфляційних втрат; 15077,09грн 3% річних; витрати по сплаті судового збору в сумі 10422,60 грн.

В частині стягнення основного боргу в сумі 100000,00грн провадження у справі закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Приймаючи вищевказане рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в процесі розгляду справи було сплачено на користь позивача 100000,00грн основної заборгованості, у зв`язку з чим, станом на момент ухвалення рішення, основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 514644,67грн, наявність якої не спростовано відповідачем.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, відповідач - ТОВ "Енерджигруп" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2023 у справі №922/1790/22 та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, відповідач посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків місцевого суду, обставинам справи.

В обґрунтування своїх доводів, скаржник зазначає наступне:

- строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати виконаних позивачем підрядних робіт не може вважатись таким, що настав, оскільки за умовами п. 2.3 договору остаточний розрахунок за цим договором у сумі 764644,67грн здійснюється замовником після підписання актів виконаних робіт на протязі 3 (трьох) банківських днів; проте, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що відповідач повинен був здійснити остаточну оплату за виконанні роботи у строк до 10.01.2022, оскільки на підписаних між сторонами акті виконаних робіт за грудень 2021, довідці про вартість виконаних робіт за грудень 2021 та акті вартості устаткування, що придбано виконавцем робіт за грудень 2021, відсутні дати їх підписання;

- з наведених підстав вказані вище акти та довідка за грудень 2021 не відповідають Кошторисних нормам України "Настанова з визначення вартості будівництва", затвердженими наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281, та ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не можуть вважатися належним підтвердженням виконання умов договору.

- факт форс-мажору підтверджується листом №2204/02.0-7.1. від 28.02.2022 ТПП України, отже, зобов`язання відповідача щодо остаточного розрахунку за договором призупинилось через настання форс-мажорних обставин.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.03.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарськог суду від 28.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Енерджигруп" на рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2023 у справі №922/1790/22; призначено розгляд апеляційної скарги у справі № 922/1790/22 на 10.05.2023 о 14:00 год.; встановлено учасникам справи строк до 12.04.2023 (включно) для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження.

До початку розгляду справи по суті позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та не направив його до суду.

Уповноважені представники відповідача (апелянта) та позивача у судове засідання 10.05.2023 не з`явилися, про дату та час судового засідання всі сторони повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників учасників справи, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та пітверджується матеріалами справи, 25.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергосистеми" (позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджигруп" (відповідач, замовник) було укладено договір підряду № КЕ-21-044, за умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов`язання виконати роботи по реконструкції РП-1 за адресою вул. Поштова, 73, м. Запоріжжя (проект 011187.183.08.20) у частині розділу АК - Телемеханізація у обсязі, наведеному у кошторисній документації (п.1.1 договору).

Договірна вартість за цим договором є незмінною та становить 1788594,55грн, в тому числі ПДВ 20% - 298099,09грн (п. 2.1. договору).

Згідно п. 2.2 договору попередня оплата за умовами цього договору становить 1023949,88грн, в т.ч. ПДВ 20% - 170658,31грн.

У п. 2.3 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за цим договором у сумі 764644,67грн, в т.ч. ПДВ 20% - 127440,78грн, здійснюється замовником після підписання актів виконаних робіт на протязі 3 (трьох) банківських днів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника".

Позивач зазначає, що ним в порядку та на умовах, передбачених договором підряду було виконано свої зобов`язання, що підтверджується налженим чином оформленим (підписаним між сторонами) актом виконаних робіт за грудень 2021.

У свою чергу, відповідач, на виконання п. 2.2 договору, сплатив передплату у розмірі 1023949,88грн, в т.ч. ПДВ 20% - 170658,31грн, Однак, як вказує позивач, остаточний розрахунок після підписання актів виконаних робіт у розмірі 764644,67грн відповідач не здійснив.

Після звернення позивача з претензією від 25.07.2022 відповідач оплатив частину заборгованості, а саме: 08.08.2022 - 100000,00грн та 01.09.2022 - 50000,00грн.

Посилаючись на положення п. 2.3 договору, відповідно до яких відповідач мав сплатити остаточну суму зобов`язань в розмірі 764644,67грн впродовж 3 (трьох) банківських днів після підписання актів виконаних робіт, на факт підписання між сторонами акту виконаних робіт за грудень 2021 року, тобто відповідач мав остаточно розрахуватися до 10.01.2022, а також на те, що залишок заборгованості в сумі 614644,67грн відповідачем оплачено не було, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з цим позовом за захистом своїх порушених прав.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання за договором позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 18393,37грн пені, 146724,55грн інфляційних втрат та 15077,09грн 3% річних.

Після звернення позивача до суду та в процесі розгляду справи відповідачем було сплачено на корсить позивача 100000,00грн основної заборгованості, що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням №3372 від 25.01.2023.

Як вже зазначалося раніше, Господарським судом Харківської області 10.02.2023 ухвалено оскаржуване рішення у справі №922/1790/22, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 514644,67грн основної заборгованості, 18393,37грн пені; 146724,55грн інфляційних втрат; 15077,09грн 3% річних; витрати по сплаті судового збору в сумі 10422,60грн. В частині стягнення основного боргу в сумі 100000,00грн провадження у справі закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

За змістом ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою та змістом укладений між сторонами договір №КЕ-21-044 від 25.10.2021 є договором підряду, що регулюється главою 61 ЦК України та загальними положенням про договір, передбаченими главою 52 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виконано обумовлені між сторонами роботи на загальну суму 1788594,55грн, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року, підсумковою відомістю ресурсів (об`єкт: РП-1 за адресою: вул. Поштова, 73, м. Запоріжжя), розрахунками загальновиробничих витрат до локального кошторису, а також актом вартості устаткування, що придбано виконавцем робіт за 2021 рік та договірною ціною.

Відповідач підписав вказані акти з іншими документами та прийняв виконані позивачем роботи без будь-яких заперечень та зауважень.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76, 77, 91 ГПК України, колегія суддів вважає, надані позивачем документи, зокрема акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року є належними доказами належного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги відповідача про те, що акт виконаних робіт, довідка про вартість виконаних робіт та акт вартості устаткування, що придбано виконавцем робіт за грудень 2021 не містять дати їх підписання, а відтак, як вказує відповідач, строк виконання зобов`язань не настав, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Апеляційним господарським судом встановлено, що акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року не містить дати його підписання сторонами.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відсутність на акті приймання виконаних будівельних робіт такого реквізиту як дата підписання, не спростовує самого факту підписання акта, так само, як і факту виконання робіт підрядником та їх прийняття замовником.

Акт приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) - це документ первинного обліку, який складається щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт і є основою для складання "Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат" (форма №КБ-3). Акт складається підрядником (субпідрядником для генпідрядника) та представляється замовнику.

Верховний Суд в постанові від 21.08.2019 у справі №917/1489/18 виклав правову позицію, згідно якої передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Таким чином у даному випадку датою підписання акту приймання виконаних робіт за грудень 2021 року та інших документів, які не містять такої дати, слід вважати останній день цього місяця.

Отже, оскільки зазначений акт приймання виконаних робіт підписаний за грудень 2021 року, колегія суддів вважає, що цей акт підписаний в останній день місяця 31.12.2021 року.

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Виходячи зі змісту наведених положень цивільного законодавства та 2.3. договору, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати виконаних позивачем робіт за актом приймання виконаних робіт за грудень 2021 року є таким, що настав 10.01.2022 року (з урахуванням опублікованого НБУ календарю робочих днів банківської системи).

Судом встановлено, що відповідач частково оплатив вартість виконаних позивачем робіт, а саме: сплачено на користь позивача попередню оплату в сумі 1023949,88грн (на виконання п. 2.2 договору), а також суму основного боргу за договором - після виконання робіт (після пред`явлення претензії) до подання позову 150000,00грн та в процесі розгляду справи судом 100000,00грн, що не заперечується сторонами та підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення.

Таким чином, залишок несплаченої відповідачем заборгованості за договором складає 514644,67грн.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем спірної суми заборгованості, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 514644,67грн є законними, обґрунтованими та документально підтвердженими.

Зважаючи на сплату відповідачем в процесі розгляду справи на користь позивача 100000,00грн основної заборгованості, тому провадження у справі в цій частині обґрунтовано закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Щодо доводів апелянта стосовно існування форс-мажорних обставин та, відповідно, передчасності звернення позивача до суду із вимогами про сплату заборгованості за договором, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до п.п. 8.1.-8.2. договору підряду сторони не несуть відповідальності за невиконання договірних зобов`язань у разі непереборної сили, що не залежать від сторін. Під форс-мажорними (непереборної сили) обставинами слід розуміти зовнішні непередбачені обставини, які виникли не з вини сторін (землетрусу, вибухи, пожежі і т.п.), обставини суспільного характеру (військові дії, страйки, епідемії і т.п.), а так само зміни в законодавстві, що перешкоджають виконанню сторонами зобов`язань за цим договором.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 611 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно із ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до ст.ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

За умовами п. 8.3. договору сторони погодили, що настання форс-мажорних обставин повинні підтверджуватися довідкою, виданою Торгово-промисловою палатою України.

Скаржник у якості доказів наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) посилається на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, адресований всім кого це стосується.

У вказаному листі зазначається, що Торгово-промислова палата України (надалі - ТПП України) на підставі ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Як встановлено судом першої інстанції і не спростовано скаржником, строк остаточного розрахунку за цим договором у сумі 764644,67грн, враховуючи умови п.2.3. договору, є таким, що настав 10.01.2022.

Тобто, судом встановлено, що прострочення оплати почалось ще у січні 2022 року.

Отже, зобов`язання по оплаті виконаних позивачем підрядних робіт у відповідача виникло ще до настання форс-мажорних обставин (24.02.2022), підтверджених листом ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Відтак, судова колегія вважає, що станом на момент введення воєнного стану в Україні права та охоронювані законом інтереси позивача вже були порушені відповідачем, а тому наявність чи відсутність форс-мажорних обставин, які виникли 24.02.2022, та на які посилається відповідач, на можливість їх захисту будь-яким чином не впливає.

Судова колегія також вважає необхідним зазначити, що у п. 8.1. договору сторони чітко погодили звільнення саме від відповідальності за порушення зобов`язання, тобто від нарахування неустойки за неналежне виконання зобов`язань, а не від необхідності виконання відповідних договірних зобов`язань з оплати виконаних робіт.

Статтею 218 ГК України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Згідно листа ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 повідомила, що військова агресія РФ проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Отже, введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань.

У спірному ж випадку апелянт не зазначає та не доводить належними та допустимими доказами наявності будь-якого зв`язку між невиконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати виконаних позивачем робіт (у січні 2022 року) та воєнними діями в Україні, які розпочались з 24.02.2022.

Тобто, відповідачем не доведено, що неможливість оплати за договором сталося саме у зв`язку воєнних дій на території України.

Відповідачем взагалі не підтверджено наявності тих обставин, які заважали відповідачу оплатити наявну заборгованість ще задовго до початку воєнних дій на території України, що не може свідчити про можливість відстрочення виконання ним своїх зобов`язань.

Матеріалами справи підтверджується, що у даному позові позивач просив стягнути суму основної заборгованості, а також, окрім іншого, суму нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Судова колегія зауважує, що наведені скаржником обставини введення воєнного стану в Україні, військова агресія, місце реєстрації відповідача у м.Харкові та перебування міста під постійними під ракетними та артилерійськими обстрілами самі по собі не можуть бути достатнім підтвердженням відсутності у суб`єкта господарювання грошових коштів на рахунках та неможливість виконання відповідачем зобов`язань за договором з оплати виконаних позивачем підрядних робіт.

Однак, відповідачем не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих у розумінні ст.ст. 76 - 77 ГПК України доказів на підтвердження відсутності у нього грошових коштів у розмірі, достатньому для здійснення розрахунків з позивачем, та не доведено того, що саме стало наслідком неможливості оплати виконаних позивачем підрядних робіт та не наведено належного обґрунтування ані щодо відсутності грошових коштів на його рахунках, ані щодо неможливості з будь-яких підстав, пов`язаних з воєнними діями або пошкодженням його майна, провести оплату на користь позивача.

При цьому слід також зазначити, що вищезазначені форс-мажорні обставини настали не тільки для відповідача, але й для позивача, який також зареєстрований у м.Запоріжжя, постраждалого від військової агресії проти України. Всі суб`єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі в країні та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

При цьому слід звернути увагу на те, що при розгляді справи в господарському суді першої інстанції відповідач взагалі не зазначав про наявність форс-мажорних обставин, а лише надав докази часткової заборгованості на суму 100000,00грн.

За таких обставин, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження оплати наявної заборгованості за виконані відповідачем підрядні роботи в повному обсязі, що підтверджено вказаними вище актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року та іншими доказами, а також документально не спростовано наявності перед позивачем заборгованості у розмірі 514644,67грн, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погоджується з обґрунтованим висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за виконання позивачем підрядних робіт згідно умов договору підряду.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 18393,37грн пені, 146724,55грн інфляційних втрат та 15077,09грн - 3% річних, судова колегія апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання .

Як вбачається з умов договором підряду за порушення термінів оплати замовник виплачує підряднику пеню за кожен прострочений день до дати виконання робіт або переоформлення термінів, в розмірі подвійної денної облікової ставки НБУ від несвоєчасно виплаченої суми (п. 7.4 договору).

З огляду на несвоєчасне виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати виконаних робіт позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 18393,37грн.

Враховуючи той факт, що станом на момент звернення позивача до суду першої інстанції із цим позовом відповідач не оплатив заборгованість за договором підряду, а порушення зобов`язання підтверджено належними та достатніми доказами, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду щодо обґрунтованості вимог позивача щодо стягнення пені у розмірі 18393,37грн, нарахованої в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення зобов`язання, від суми простроченої заборгованості, за кожен день прострочення платежу.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів зазначає таке. Оскільки відповідач свої зобов`язання за договором підряду на виконання робіт щодо оплати виконаних робіт в обумовлені договором строки не виконав, а отже, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст.ст. 610, 612 ЦК України.

Позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував та просив стягнути з відповідача 146724,55грн інфляційних втрат та 15077,09грн - 3% річних.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд першої інстанції, перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків прийшов до висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що розрахунки позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за визначений позивачем період, є методологічно та арифметично вірними, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 146724,55грн інфляційних втрат та 15077,09грн - 3% річних є такими, що також підлягали задоволенню.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховується, що відповідач у суді першої інстанції не спростовував наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, а також не зазначив щодо неправильності періоду здійснених позивачем нарахувань, а лише заперечував проти наявності суми основного боргу. Апеляційна скарга також не містить будь-яких аргументів щодо періоду та правильності нарахування вищевказаних сум.

Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Енерджигруп" задоволенню не підлягає, а рішення рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2023 у справі №922/1790/22 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджигруп" на рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2023 у справі №922/1790/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2023 у справі №922/1790/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 22.05.2023.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя О.В. Плахов