Ухвала

від 16.02.2023 по справі 922/613/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 лютого 2023 року

м. Київ

Cправа № 922/613/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест"</a> на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 (колегія суддів: Шутенко І. А., Слободін М. М., Хачатрян В. С.) та рішення Господарського суду Харківської області від 03.12.2021 (суддя Пономаренко Т. О.) у справі

за позовом Лозівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Первомайської міської ради Лозівського району Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест"</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Лозівська районна державна адміністрація Харківської області; 2) Відділ державної реєстрації виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області; про скасування державної реєстрації та зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Грушинської сільської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест"</a> (далі - ТОВ "Орількалатінвест"), в якому просив:

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 6,9075 га з кадастровим номером 6324582500:03:000:0143, за договором оренди, укладеного між Первомайською районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ "Орількалатінвест", номер запису про інше речове право 183224955 здійснено 28.02.2015 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- зобов`язати ТОВ "Орількалатінвест" передати за актом приймання-передачі Грушинській сільській раді Первомайського району Харківської області земельну ділянку площею 6,9075 га з кадастровим номером 6324582500:03:000:0143.

Згодом суд першої інстанції замінив орган, який подав позовну заяву у цій справі, - Первомайську місцеву прокуратуру Харківської області на Лозівську окружну прокуратуру Харківської області, а також залучив до участі у справі правонаступника позивача Грушинської сільської ради Первомайського району Харківської області - Первомайську міську раду Лозівського району Харківської області.

Справа розглядалася судами неодноразово.

03.12.2021 Господарський суд Харківської області ухвалив рішення про задоволення позову в частині вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку, а в частині вимоги про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки закрив провадження у справі.

14.12.2022 Східний апеляційний господарський суд прийняв постанову, повний текст якої складений 21.12.2022, про залишення цього рішення без змін.

23.01.2023 ТОВ "Орількалатінвест" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, що надійшла до суду 27.01.2023, в якій просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, заявивши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). На обґрунтування причин пропуску оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржник зазначив, що отримав її копію 04.01.2023, що підтверджується копією конверта, в якому скаржникові надійшла ця постанова.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2023 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Тобто процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, з одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Згідно із частиною другою статті 287 цього ж Кодексу підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 цієї ж частини у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

У разі якщо касаційна скарга подається у зв`язку з порушенням норм процесуального права, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої статті 287 цього Кодексу, і касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Крім того, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (підпункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

Утім, касаційна скарга ТОВ "Орількалатінвест" не містить жодної з передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 ГПК України підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень.

Так, у касаційній скарзі скаржник зазначив лише про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц, від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17, у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 917/713/19, від 15.12.2021 у справі № 917/2031/19, а також неправильно застосував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.08.2020 у справі № 925/1166/18. Наполягає на невиконанні судами вказівок, викладених у постанові від 13.07.2021 у цій справі, в якій Верховний Суд направив цю справу на новий розгляд. Крім того, наголосив на тому, що висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 925/1166/18, не можуть бути враховані при розгляді цієї справи і від них необхідно відступити.

Проте таке формальне посилання на постанови Верховного Суду не може вважатися належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини частини другої статті 287 ГПК України, оскільки ТОВ "Орількалатінвест" не зазначило норми права, висновку Верховного Суду щодо застосування якої не враховано судом апеляційної інстанції та не обґрунтувало подібності правовідносин у справах, на які посилається.

До того ж варто також зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини частини другої статті 287 ГПК України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (в якій викладено висновок Верховного Суду і в якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Поряд з цим, у випадку касаційного оскарження на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України, на скаржника покладається обов`язок визначити від якого саме висновку, викладеного Верховним Судом у подібних правовідносинах і застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, є необхідність у відступленні і стосовно якої саме норми права.

З огляду на зазначене скаржнику слід визначитися з підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, тоді як наразі касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням скаржникові строку на приведення її у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

Додатково слід наголосили, що з урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам скаржник. В іншому випадку вказане б призводило до порушення таких принципів господарського процесу, як змагальності та диспозитивності.

Крім того, згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 цього ж Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Позовну заяву у цій справі подано в 2019 році, а предметом позову є дві вимоги немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 встановлено у розмірі 1 921 грн.

Оскільки ТОВ "Орількалатінвест" оскаржує судові рішення повністю, то за подання цієї касаційної скарги необхідно сплатити судовий збір у розмірі 7 684 грн (1 921 грн х 2 х 200 %).

Утім, скаржник додав платіжне доручення від 10.01.2023 № 2295 про сплату лише 5 368 грн судового збору, що на 2 316 грн менше встановленого законом розміру.

Тому з метою усунення допущених недоліків касаційної скарги скаржнику слід надати також докази доплати судового збору у визначеному розмірі, який має бути перерахований за такими реквізитами:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга та дата судового рішення, що оскаржується.

Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.

За приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 ГПК України, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Згідно з частиною другою статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, касаційна скарга ТОВ "Орількалатінвест" підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України з наданням скаржникові строку для усунення цих недоліків шляхом подання суду: доказів доплати судового збору за подання цієї касаційної скарги у розмірі 2 316 грн та визначення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 цього ж Кодексу з належним обґрунтуванням.

Щодо клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження - колегія суддів не вбачає підстав для залишення касаційної скарги ТОВ "Орількалатінвест" з підстав пропуску строку на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду.

Правових підстав для визнання неповажними причин пропуску ТОВ "Орількалатінвест" строку на оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду не вбачається.

Частиною третьою статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне встановити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги.

З огляду на те, що ця касаційна скарга підлягає залишенню без руху, клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень буде розглянуто Верховним Судом у разі усунення її недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест"</a> на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 та рішення Господарського суду Харківської області від 03.12.2021 у справі № 922/613/19 залишити без руху.

2. Установити Товариству з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест"</a> строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 - та всім іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення, а також докази про отримання цієї ухвали суду касаційної інстанції.

4. Роз`яснити скаржнику, що в разі невиконання вимог суду касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач