Постанова

від 13.02.2023 по справі 507/1278/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3766/23

Справа № 507/1278/18

Головуючий у першій інстанції Гнатюк В. О.

Доповідач Полікарпова О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі

головуючого судді Полікарпової О.М.,

суддів: Базіль Л.В., Воронцової Л.П.,

за участю секретаря Кузьміч Г.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката Жмурко Світлани Леонідівни, яка діє від імені ОСОБА_1 на заочне рішення Любашівського районного суду Одеської області від 19 січня 2019 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив

06.09.2018 року ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулось до суду з вказаним позовом, зазначивши, що згідно з укладеним договором про іпотечний кредит № 188 від 11.06.2007 року відповідачці був наданий кредит у розмірі 184000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16.3% річних.

Відповідно до договору позичальник зобов`язалася повернути кредитні кошти, своєчасно сплачувати комісійні винагороди, встановлені договором.

Відповідачка не виконувала свої зобов`язання за вказаним договором належним чином.

Внаслідок порушення кредитних зобов`язань станом на 20.07.2018 року вона має заборгованість у розмірі 471 855,98 грн., в тому числі заборгованість за строковий основний борг по кредиту 84 290, 00 грн, заборгованість за строковий процентний борг по кредиту- 1522,18 грн., заборгованість за прострочений основний борг по кредиту 95 108,00 грн, заборгованість за прострочені проценти за користування кредитом 205 894,92 грн, заборгованість за пенею за прострочений основний борг по кредиту - 27 673,86 грн, заборгованість за пенею на прострочені проценти за користування кредитом - 58 889,20 грн.

Посилаючись на статті 509, 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь вказаний борг та судові витрати по справі у розмірі 7 077, 84 грн.

Оскаржуваним судовим рішенням позов ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено повністю.

Ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 06 вересня 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Любашівського районного суду Одеської області від 11 січня 2019 року залишено без задоволення.

06 жовтня 2022 року адвокат Жмурко С.Л., яка діє від імені ОСОБА_1 , не погоджуючись із наведеним рішенням суду, звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та направити справу на новий розгляд.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, адвокат звернула увагу суду апеляційної інстанції на те, що ухвалою від 18.10.2017 року у справі №2-434/2010 було прийнято заяву АТ "Ощадбанк" про відмову від позову до ОСОБА_3 , який було заявлено у 2010 році, про стягнення заборгованості за кредитним договором, скасовано рішення Любашівського районного суду Одеської області від 30 червня 2010 року та закрито провадження у справі за позовом банку до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Отже, звертаючись до суду із позовом у 2010 році, банк змінив термін виконання договору, відтак до вимог банку у даній справі підлягає застосуванню строк позовної давності.

Скаржник зазначає, що була позбавлена можливості заявити про застосування строку позовної давності у суді першої інстанції, оскільки не була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

16 листопада 2022 року на електрону пошту апеляційного суду від представника АТ «Ощадбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник позивача заперечила проти необізнаності ОСОБА_1 про розгляд справи судом першої інстанції, а також підкреслила, що дана справа та справа у якій АТ «Ощадбанк» відмовилось від позову мали різні предмети позову (різні вимоги, які охоплювали різні проміжки часу).

Під час апеляційного розгляду справи представник позивача подала клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №755/13805/16-ц, у якій правовідносини подібні до даної справи, для вирішення правової проблеми щодо застосування строку позовної давності до позовів про стягнення кредитної заборгованості у випадках, коли банк звертався раніше з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Від заявленого клопотання представник позивача відмовилась з тих підстав, що її довіритель - АТ «Ощадбанк» клопотання не підтримав.

Також клопотання про зупинення провадження у справі надійшло від представника відповідачки з тих підстав, що під час проведення досудового розслідування, яке проводиться за заявою ОСОБА_1 про підробку договору про іпотечний кредит, призначена почеркознавча експертиза.

Апеляційним судом зазначене клопотання залишено без задоволення через відсутність для цього підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що наведені вище заяви скаржника (відповідача) суперечать доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), оскільки не відповідають попередній поведінці відповідача у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 361 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з укладеним договором про іпотечний кредит №188 від 11.06.2007 року відповідачці був наданий кредит у розмірі 184 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16.3% річних. На порушення умов вказаного кредитного договору відповідачка не виконала свої зобов`язання належним чином, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню.

Апеляційний суд не може повністю погодитись з висновками суду першої інстанції, оскільки судом не повно встановлені обставини у справі та не застосовані норми матеріального права, які підлягали застосуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з укладеним договором про іпотечний кредит №188 від 11.06.2007 року відповідачці був наданий кредит у розмірі 184 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 16.3% річних.

Відповідно до п. 1.1 договору Позичальник зобов`язалася прийняти, належним чином використати, повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 16,3,0 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.

Терміном остаточного погашення кредиту є 10 червня 2017 року.

У п.1.5 договору сторони обумовили, що позичальник зобов`язаний проводити погашення кредиту щомісячно в сумі 767, 00 грн. та сплачувати проценти, нараховані банком на залишок заборгованості за кредитом шляхом внесення готівки до каси банку.

Відповідно до п. 4.2.1 договору банк має право вимагати від позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов`язань по цьому договору.

За умовами п.п. 4.3.1-4.3.5 договору позичальник зобов`язалася, у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов`язань по цьому договору сплатити штрафні санкції, у строки та на умовах, що визначені цим договором. У разі порушення умов цього договору достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів за фактичний час користування кредитними ресурсами, комісійних винагород та штрафних санкцій. Відповідати всіма власними коштами та майном по своїх зобов`язаннях, що випливають з цього договору.

Відповідно до п. 5.1 договору за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань по цьому договору сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених в цьому договорі а саме: за порушення взятих на себе зобов`язань по поверненню основної суми кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом, позичальник зобов`язується сплатити на користь Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на період за який сплачується пеня від суми платежу за кожний день прострочення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції з Єдиного реєстру судових рішень, у зв`язку із невиконанням ОСОБА_4 умов договору, у серпні 2008 року банк звернувся до Любашівського районного суду Одеської області з позовом про стягнення кредитної заборгованості.

Рішенням суду від 19 вересня 2008 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 накористь ВАТДержавний ощаднийбанк Українив особіфілії -Любашівське відділення№3174ВАТ Державний ощадний банкУкраїни заборгованістьза кредитомв сумі203409,48грн.(основнийборг -174029грн.),прострочена заборгованістьпо кредиту 5369грн.,прострочена заборгованістьпо відсотках-19501,36грн.,пеня покредиту 749,90грн.,пеня повідсотках 3120грн.,за обслуговування-640,00грн.шляхом зверненнястягнення нажитловий будинок,зазначений наплані підлітерою А,з господарськимибудівлями,а саме:літня кухняпід літероюБ,гараж підлітерою В,сарай підлітерою Д, сарайпід літероюЖ, огорожа1-3,колодязь-1,розташований вс.Солтанівка Любашівськогорайону Одеськоїобласті,належний направі власності ОСОБА_4 згідноз договоромкупівлі-продажувід 09.06.2007р.,серії ВЕК№ 657471.

Викладені вище умови договору про іпотечний кредит №188 від 11.06.2007 року свідчать про те, що наведеним судовим рішенням 2008 року заборгованість за вказаним договором стягнута достроково.

Це судове рішення на даний час є чинним і перебуває на виконанні. Однак, за твердженням представника позивача, воно не виконане, так як у будинку, на який звернуто стягнення, зареєстровані неповнолітні діти. Цей факт відповідачкою не заперечується.

Зі змісту наведеного рішення від 19 вересня 2008 року також вбачається, що відповідачка в судове засідання не з`явилась, надіславши до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та вказавши, що заперечень проти позову вона немає.

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 30 червня 2010 року позов ВАТ Ощадбанк до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит повністю задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ВАТ Ощадбанк заборгованість за простроченими відсотками та пенею, що виникла станом на 20.05.2010 року в розмірі 13 148, 31 грн.

Як зазначено в рішенні, представник відповідачки позов визнав частково та пояснив, що відповідачка дійсно отримала кредитні кошти від позивача та сплачує борг по можливості.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18.10.2017 року скасовано рішення Любашівського районного суду Одеської області від 30 червня 2010 року та закрито провадження по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в зв`язку з відмовою позивача від позову.

За тих обставин, що заборгованість за договором про іпотечний кредит №188 була достроково стягнута шляхом звернення стягнення на іпотечне майно на підставі рішення Любашівського районного суду Одеської області від 19 вересня 2008 року, посилання скаржника на дострокове стягнення заборгованості та обрахування строку позовної давності з дня звернення позивача до суду у 2010 році суд апеляційної інстанції вважає помилковим.

У справі, що переглядається, скаржник в апеляційній скарзі заявила про застосування наслідків спливу позовної давності.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що така заява задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Дотримання строку звернення до суду є однією з умов реалізації права на позов і пов`язано з реалізацією права на справедливий судовий розгляд. Інститут позовної давності запобігає виникненню стану невизначеності у правових відносинах.

Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявність обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

За положеннями частини другою та третьої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

При оцінці доводів апеляційної скарги щодо застосування до спірних правовідносин позовної давності суд апеляційної інстанції враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18).

За цим правовим висновком позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема, принципів рівності та змагальності сторін.

Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.

Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, а тому не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

У справі,що переглядаєтьсявідповідачка,звертаючись досуду першоїінстанції проперегляд заочногорішення,вказувала наїї неповідомленням про розгляд даної справи в суді першої інстанції, як на причину незаявлення нею клопотання про застосування строку позовної давності. Про це також зазначається і в апеляційній скарзі.

Апеляційний суд відхиляє наведені скаржником доводи, з огляду на таке.

Як вбачаєтьсяз рекомендованогоповідомлення провручення поштовоговідправлення (а.с.32)27.10.2018року ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 отримала повісткупро виклику судовезасідання,призначене на15.11.2018року усправі №507/1278/18.На наступнесудове засідання,яке маловідбутися 11.01.2019року відповідачка отрималасудову повісткуза тієюж адресою17.11.2018року.За цієюадресою відповідачказареєстрована з2010року (а.с.(а.с.28).Вказану адресувона зазначилаі вапеляційній скарзі.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Жодних належних, допустимих доказів того, що на момент ухвалення заочного рішення вона проживала в іншому місті, а не за місцем своєї реєстрації або про те, що за цією адресою проживали інші повнолітні члени її сім`ї , які не повідомили її про виклик до суду, у порушення положень ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України, ОСОБА_2 апеляційному суду не надала.

Інших обґрунтувань незаконності оскаржуваного судового рішення апеляційна скарга не містить.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зробила висновок про те, що застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості. В разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов`язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення. […]Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у виді стягнення процентів».

Таким чином, звернувшись у 2008 році з позовом про звернення стягнення на іпотечне майно з метою дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором, банк змінив строк виконання основного зобов`язання, тому подальше нарахування заборгованості за відсотками, пенею та комісією суперечить вимогам законодавства та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), згідно з якими у такому разі кредитор має право на стягнення коштів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

З урахуванням викладеного, обґрунтованою є заборгованість за кредитомстаном на 20 липня 2018 року у розмірі 203 409, 48 грн, яка підтверджена судовим рішенням у справі № 2-889/08 - заборгованість, яка існувала станом на 09 вересня 2008 року і була стягнута достроково (основний борг -174 029 грн.), прострочена заборгованість по кредиту 5369 грн., прострочена заборгованість по відсотках -19 501, 36 грн., пеня по кредиту 749, 90 грн., пеня по відсотках 3120 грн., за обслуговування- 640,00 грн.

Враховуючи встановлені обставини справи, положення діючого законодавства, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та на підставі ст. 376 ЦПК України змінює оскаржуване судове рішення, стягує заборгованість у грошовому виразі, визначеному на момент звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 368, ст. 374, ст.376, 381 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив

Апеляційну скаргу адвоката Жмурко Світлани Леонідівни від імені ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 19 січня 2019 року змінити, зменшивши суму заборгованості, стягнутої з ОСОБА_2 на користь ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління АТ Ощадний банк за договором про іпотечний кредит № 188 від 11.06.2007 року.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління АТ Ощадний банк (місцезнаходження: вул. Базарна, 17 м. Одеса 65014, код ЄДРПОУ 09328601,р/р НОМЕР_2 в ФООУ АТ «Ощадбанк, МФО 328845) заборгованість за кредитом в сумі 203 409 (двісті три тисячі чотириста дев`ять) грн. 48 (сорок вісім) коп

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20.02.2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду О.М. Полікарпова

Л.В. Базіль

Л.П. Воронцова