Постанова

від 20.02.2023 по справі 750/8538/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

20 лютого 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/8538/22

Головуючий у першій інстанції Рахманкулова І. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/415/23

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді: Шитченко Н.В.,

суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Чернігівський відділ державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми),

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про внесення частини аліментів на особовий рахунок дитини,

місце ухвалення судового рішення м. Чернігів,

дата складання повного тексту ухвали суду першої інстанції 09 грудня 2022 року.

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив зобов`язати відповідачку відкрити рахунок в АТ «Ощадбанк» на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для перерахунку 1/2 частини аліментів, які стягуються з нього на утримання дитини на підставі рішення Чернігівського районного суду від 03 червня 2020 року, та вносити 1/2 частину стягнутих аліментів на особовий рахунок дитини у відділенні АТ «Ощадбанк».

Мотивуючи заявлені вимоги, зазначав, що від шлюбу з ОСОБА_2 має неповнолітнього сина ОСОБА_4 , 2019 року народження, на утримання якого за рішенням суду з нього стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини місячного доходу. Син проживає разом з матір`ю. За період з серпня 2021 року по листопад 2022 року з позивача утримано аліментів у загальному розмірі 48 881 грн, що є доволі значною сумою. Крім сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_1 купує синові одяг, іграшки, розвиваючі конструктори, намагається брати участь в оздоровленні дитини, проте колишня дружина не надає інформацію щодо додаткових потреб дитини, у зв`язку з чим позивач має підозри, що аліменти, які є особистою власністю сина, не витрачаються за призначенням, тобто, на власні потреби дитини.

Указував, що звертався до служби у справах дітей стосовно проведення перевірки цільового використання відповідачкою отримуваних аліментів, яка була проведена формально. Беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 186 СК України, позивач вважає доцільним та необхідним частину аліментів перераховувати на особовий рахунок дитини, який повинен бути відкритий відповідачкою у банківській установі, до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 грудня 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про внесення частини аліментів на особовий рахунок дитини передано на розгляд до Чернігівського районного суду Чернігівської області.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції Деснянського районного суду м. Чернігова. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд, указуючи про непідсудність даної справи Деснянському районному суду м. Чернігова, проігнорував приписи ст. 28 ЦПК України, якою визначено підсудність справ за вибором позивача, тобто, альтернативну підсудність.

ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК України поданий ним позов за вибором позивача може бути пред`явлений за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, тобто процесуальним законом саме позивачу надано право обирати уповноважений суд з поміж тих, які визначені або загальними правилами підсудності цивільних справ, або за правилом альтернативної підсудності.

Указує, що він дійсно зареєстрований у смт Гончарівське, Чернігівського району, проте фактично проживає у АДРЕСА_1 , де винаймає квартиру на підставі договору оренди. Саме за цією адресою отримує всю кореспонденцію, і за якою органом опіки та піклування проводилося обстеження житлових умов для визначення місця спілкування з дитиною.

Наголошує на неправильному трактуванні районним судом приписів ст. 29 ЦК України та ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», якими регулюються право особи на свободу пересування та право вільного вибору місця проживання.

Звертає увагу, що суд першої інстанції, направивши йому судову кореспонденцію за адресою: АДРЕСА_2 , визнав указану адресу фактичним місцем проживання позивача, що повністю дає можливість для застосування у даному випадку альтернативної підсудності.

У наданому відзиві представник відповідачки адвокат Кушнеренко Є.Ю., вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними, а судове рішення законним, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Доводи відзиву зводяться до того, що висновок суду про непідсудність даної цивільної справи Деснянському районному суду м. Чернігова повністю узгоджується з правилами ст. 27, 28 ЦПК України, ст. 29 ЦК України та ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Звертає увагу на ту обставину, що подані раніше ОСОБА_1 позови про встановлення місця проживання дитини та про надання дозволу на виїзд дитини за кордон вирішувалися саме у Чернігівському районному суді, і, зважаючи на те, що ні позивач, ні відповідачка не мають зареєстрованого місця проживання на території Деснянського району м. Чернігова, суд першої інстанції правильно вирішив питання щодо підсудності та направив справу до іншого суду за територіальною підсудністю.

Просив здійснити відшкодування відповідачці витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дійшовши висновку про передачу справи за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського районного суду за підсудністю, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. За даними відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Чернігівській області ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , а зареєстроване місце проживання відповідачки АДРЕСА_4 .

Суд указав, що оскільки ні позивач, ні відповідачка не мають зареєстрованого місця проживання на території Деснянського району м. Чернігова, дана справа не належить до територіальної підсудності Деснянського районного суду м. Чернігова.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

У справі встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , предметом якого є зобов`язання відповідачки відкрити у банківській установі особовий рахунок на неповнолітнього сина ОСОБА_4 , 2019 року народження, та вносити на цей рахунок 1/2 частину аліментів, які стягуються з позивача на утримання дитини на підставі рішення Чернігівського районного суду від 03 червня 2020 року (а.с. 1-6).

За даними, які указав ОСОБА_1 у своєму позові, його місцем проживання є АДРЕСА_5 , а місцем проживання відповідачки АДРЕСА_4 . Позивач зазначив, що позов подано до Деснянського районного суду м. Чернігова відповідно до положень ч. 1 ст. 28 ЦПК України, оскільки він орендує квартиру у м. Чернігові та фактично в ній проживає, на підтвердження чого надав копію договору оренди жилого приміщення (а.с. 8).

Згідно з наданими відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Чернігівській області на запит суду першої інстанції відомостями ОСОБА_1 з 15 лютого 2018 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 30), а ОСОБА_2 з 20 листопада 2020 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 31).

У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» передбачає, зокрема, й дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Частиною 1 ст. 27 ЦПК України встановлено загальне правило про підсудність справ за місцезнаходженням відповідача та визначено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Положеннями ст. 28 ЦПК України визначено випадки підсудності справ за вибором позивача (альтернативна підсудність), зокрема, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача (ч. 1 ст. 28 ЦПК України).

Системний аналіз відповідних норм ЦПК України, які регулюють питання щодо визначення підсудності, дає підстави для висновку, що підсудність справи визначається на момент пред`явлення позову шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції (ст. 27, 184, 187 ЦПК України).

Крім того, територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності (альтернативна та виключна).

Питання обрання суду у разі реалізації права вибору альтернативної підсудності вирішується позивачем на стадії пред`явлення позову шляхом подання позовної заяви. Позивач, скеровуючи позов до суду, посилався саме на положення ч. 1 ст. 28 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд до іншого суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Суд першої інстанції, враховуючи вищенаведені норми та обставини справи, дійшов правильного висновку про передачу даної справи на розгляд до Чернігівського районного суду, тобто за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідачки, дотримавшись указаних положень процесуального закону щодо визначення саме територіальної підсудності.

Посилання скаржника на те, що районний суд неправильно трактував приписи ст. 29 ЦК України та ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», за якими наявні підстави для застосування альтернативної підсудності, не беруться апеляційним судом до уваги з огляду на таке.

Згідно з положеннями ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Статтею 3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому КМУ.

Закон дає конкретні визначення термінів «місце проживання» та «місце перебування». Так, місце перебування це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Позивач, звертаючись з позовом про внесення частини аліментів на особовий рахунок дитини, обґрунтував підсудність даної справи Деснянському районному суду м. Чернігова, пославшись на положення ч. 1 ст. 28 ЦПК України, яка передбачає, що такий позов може пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. При цьому на підтвердження свого фактичного місця проживання у Деснянському районі м. Чернігова подав копію договору оренди квартири по АДРЕСА_5 .

Разом з тим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов пред`явлено з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки ч. 1 ст. 28 ЦПК України прямо передбачає право позивача звертатися з позовом саме за зареєстрованим місцем проживання чи перебування, тобто, визначальним є реєстрація місця проживання (перебування), а не фактичне місце проживання.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення з позовом ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що не заперечується й самим позивачем у поданій апеляційній скарзі. Як у своєму позові, так і в апеляційній скарзі позивач зазначає фактичне місце свого проживання: АДРЕСА_5 , однак фактичне місце проживання не можна вважати зареєстрованим місцем проживання (перебування).

Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 300/2557/20 наголосив, що місце проживання боржника, в силу відсутності в нього офіційного характеру, має бути повідомлено самим боржником (що відповідає принципу вільного вибору місця проживання, встановленому Законом) або підтверджено належним чином з урахуванням принципу офіційного з`ясування обставин, оскільки просте зазначення будь-якої адреси без перевірки відповідних обставин не робить цю адресу саме адресою місця проживання особи у розумінні ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Отже, беручи до уваги наведене, суд першої інстанції правильно указав на відсутність підстав для застосування правил альтернативної підсудності у даному випадку, і, враховуючи обставини справи та норми ЦПК України, дійшов правильного висновку про передачу даної справи на розгляд до Чернігівського районного суду, дотримавшись указаних положень процесуального закону щодо визначення територіальної підсудності.

Ураховуючи викладене, доводи апеляційної скарги про те, що дана справа підсудна саме Деснянському районному суду м. Чернігова, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки вони ґрунтуються на невірному тлумаченні скаржником вимог процесуального закону. За таких обставин апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції при вирішення питання про підсудність справи вірно застосовані норми чинного цивільного процесуального права, а тому оспорювана ухвала підлягає залишенню без змін.

Вирішуючи заявлене у відзиві на апеляційну скаргу клопотання представника відповідачки адвоката Кушнеренка Є.Ю. про відшкодування витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положення ст. 141 ЦПК України зобов`язують суд здійснювати розподіл таких витрат при вирішенні спору. У справі за позовом ОСОБА_1 остаточного судового рішення не приймалось, указаною особою оскаржується лише ухвала про передачу справи на розгляд до іншого суду, у зв`язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості вирішити клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки вирішення даного питання є компетенцією суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 грудня 2022 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуюча: Н.В. Шитченк

Судді: Н.В. Висоцька

О.Є. Мамонова