Ухвала

від 07.02.2023 по справі 545/458/22

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/458/22

Провадження № 2/545/119/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2023 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Путрі О.Г.,

при секретарі - Багно Ю.В., Дорошенко Д.М, Харапудько М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом в.о. керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації до Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та часткове скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право приватної власності, припинення права власності, скасування державної реєстрації нерухомого майна, повернення земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В :

В.о. керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації до відповідачів про визнання незаконним та часткове скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право приватної власності , припинення права власності,скасування державної реєстрації нерухомого майна, повернення земельної ділянки. В обгрунтування позову зазначив , що рішенням Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської областів від 07.10.2009 року затверджено технічну документацію із землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,8739 га, з яких 0,1317 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,7422 га для ведення особистого господарства, які розташовані на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району. Вивченням технічної документації із землеустрою встановлено, що земельна ділянка площею 0,7422 га розташована за межами населеного пункту. Відповідно до свідоцтва про право власності від 06.11.2013 ОСОБА_1 набула право власності на спірну земельну ділянку площею 0,7422 га для ведення особистого господарства , яка згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно була зареєстрована за відповідачем. Проте земельна ділянка, надана у власність ОСОБА_1 , частково знаходиться у межах земель, що перебувають у постійному користуванні ДП «Полтавське лісове господарство» та відноситься до земель лісового фонду. Органи, що реалізують державну політику у сфері лісового господарства не надавали погодження на вилучення та зміну цільового призначення земель державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні лісового господарства, що унеможливлює її виділ у приватну власність з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Вважають, що право власності на спірну земельну ділянку набуто ОСОБА_1 з порушенням вимог чинного земельного та лісового законодавства, оскільки земельна ділянка незаконно вибула із власності держави .

Зурахуванням уточнень від 14.07.2022року позивач просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Заворсклянської сільської ради від 07.10.2009 у частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,7422 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Заворсклянської сільської ради;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 від 06.11.2013 та припинити право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,7422 га з кадастровим номером 5324081000:00:001:0121;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5324081000:00:001:0121 площею 0,7422 га та закрити розділ про реестрацію об`єкту нерухомого майна №204640053240 у Державному реєстрі

речових прав на нерухоме майно;

-скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером5324081000:00:001:0121 площею 0,7422 га у Державному земельному кадастрі;

-зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081000:00:001:0121 площею 0,7422 га у власність держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації (а.с.190- 193).

Ухвалою судді від 22.02.2022 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Полтавського районного суду від 23.06.2022 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державне підприємство « Полтавське лісове господарство» як правонаступника Державного підприємства « Новосанжарське лісове господарство» ( а.с.179-180), від якого 20.09.2022 надійшли письмові пояснення. Згідно яких вбачається, що спірна земельна ділянка частково розташована в межах земель, що перебувають в постійному користуванні Державного підприємства «Полтавський лісгосп» та знаходиться в кварталі 23 виділі 36 Малоперещепенського лісництва, погоджень щодо припинення права користування постійним лісокористувачем не надавалось, вилучень та зміни меж у вказаному кварталі не відбувалось ( а.с.225-226).

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 31.10.2022 року підготовче засідання по справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 07.02.2023 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державне спеціалізоване господарське підприємство» Ліси України».

В судовому засіданні прокурор Полтавської окружної прокуратури Полтавської області Деряга О.Ю. позов підтримала та прохала його задовольнити, пославшись на підстави та обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Касьян В.В. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову , вважає позовні вимоги прокурора необгрунтованими та прохала в задоволенні позову відмовити.

Від відповідача Терешківської сільської ради Полтавського району та області на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність їхнього представника , при вирішенні спору покладаються на розсуд суду ( а.с.173, 186, 209, 234).

Представник позивача третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 вважала позовні вимоги прокурора обгрунтованими та доведеними.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази по справі , суд приходить до наступного висновку.

Застаттею 19 ЗК Україниземлі України за основним цільовим призначенням поділені на відповідні категорії, зокрема , на землі лісогосподарського та сільськогосподарського призначення .

Відповідно до частин першої, другої та четвертоїстатті 20 ЗК Українивіднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Статтею 55 Земельного кодексу Українивизначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ч. ч. 2 та 3ст. 56 Земельного кодексу Українигромадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення.

Відповідно достатті 84 Земельного кодексу Українив державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт «ґ» частини четвертоїстатті 84 ЗК України). Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Згідно ст.ст.141,149 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у користуванні осіб,передаються у власність чи користування їншим особам лише після їх вилучення у встановленому законом порядку у попереднього власника. Порядок вилучення земельних ділянок визначенийст. 149 ЗКУ, згідно якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок здійснюється за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Частиною 9ст. 149 Земельного Кодексу Українипрямо передбачено, що саме Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - зокрема, ліси для нелісогосподарських потреб.

Частиною 5ст. 27 Лісового Кодексу УкраїниКабінет Міністрів України у сфері лісових відносин передає у власність, надає у постійне користування для не лісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.

Відповідно до ч. 5ст. 116 ЗК Україниземельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідност. 8 Лісового кодексу Україниу державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Положеннямист. 57 Лісового кодексу Українивизначено вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях,не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно доЗемельного кодексу України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок Кабінетом Міністрів України не потребує п огоджень з іншими органами.

Згідност.57 Земельного кодексу Україниземельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

До земель державної власності , які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим кодексом ( пункт`г» частини четвертої статті 84 ЗК України).

Таким чином, цивільний оборот земельних ділянок обмежений законодавчо з огляду на приписи Земельного кодексу України та Лісового кодексу України.

Судом встановлено, що рішенням Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області затверджено технічну документацію із землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,8739 га, з яких 0,1317 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарськихбудівель і споруд та 0,7422 га для ведення особистого господарства, які розташовані на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району ( а.с.54).

Вивченням технічної документації із землеустрою щодо відведення ( відновлення ) меж земельної ділянки в натурі( на місцевості) ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 0,7422 га встановлено, що земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.

06.11.2013 року відповідач ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 , кадастровий номер 5324081003:03:001:128 та зареєструвала в Державному реєстрі речових прав право власності на спірну земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,7422 га ( а.с.61)

Згідно витягу з Державного земельного кадастру (№HB-5315775302020 від 03.03.2020) , який мається в технічній документації, земельна ділянка має кадастровий номер 5324081000:00:001:0121 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ( а.с.51-53).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №276088133 від 22.09.2021 відомості про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5324081000:00:001:0121 площею 0,7422 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району у реєстрі відсутні ( а.с.47-50).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно N276295371 від 23.09.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 5324081003:03:001:0128 площею 0,7422 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_1 ( а.с.48-50).

В ході розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 надано витяги з ДЗК щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5324081003:03:001:0128 (комунальна власність, АДРЕСА_1 ) та 5324081000:00:001:0121 (приватна власність ОСОБА_1 , Полтавський район, Заворсклянська сільська рада) ( а.с.121-127) та повідомлення Відділу № 1 управління у Полтавському районі Головного управління Держгеокадстру у Полтавській області від 11.11.2021 за вихідним номером 916/42-21 щодо роз`яснення розбіжностей кадастрових номерів щодо земельної ділянки, яка перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 , відповідно до якого вбачається, що 14.06.2016 державним реєстратором, у зв`язку з виявленням помилки у кадастровому номері 5324081003:03:001:0128, було змінено на присвоєно номер земельній ділянці 5324081000:00:001:0121. Необхідно вважати вірним кадастровий номер земельної ділянки 5324081000:00:001:0121 ( а.с.122).

Згідно інформації Терешківської сільської ради №2462 від 01.10.2021кадастрові номери 5324081003:03:001:0128 та 5324081000:00:001:0121 належать одній земельній ділянці. У 2009 році ОСОБА_1 була виготовлена документація із землеустрою на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5324081003:03:001:0128, яка розташована в с. Головач Полтавського району Полтавської області, а у 2015 році розроблена друга документація із землеустрою на цю ж ділянку, але за межами населених пунктів Заворсклянської сільської ради і їй присвоєно кадастровий номер 5324081000:00:001:0121( а.с. 86-звор.стор.)

Крім того,з витягуз ДЗКвід 23.09.2021року земельнаділянки зкадастровим номером5324081000:00:001:0121 значиться як комунальна власність за адресою: Полтавський район, Заворсклянська сільська рада ( а.с.195-197).

Згідно інформації від 27.05.2022 за вих. № 1389/15-22, поземельна книга на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081003:03:001:0128 була відкрита 16.05.2013. 14.01.2016 за заявою гр. ОСОБА_1 було виправлено помилки в кадастровому номері земельної ділянки з кадастровим номером 5324081003:03:001:0128, в результаті чого він був змінений на кадастровий номер 5324081000:00:001:0121. При вчиненні вищевказаних дій нова Поземельна книга не відкривалась, а лише внесено відповідний запис до існуючої Поземельної книги.

Крім того, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.05.2022, 19.11.2021 за заявою ОСОБА_1 до Реєстру внесено відомості щодо зміни кадастрового номеру земельної ділянки з 5324081003:03:001:0128 на 5324081000:00:001:0121 на підставі довідки відділу № 1 управління у Полтавському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 916/42-21 від 11.11.2021. Також в Державному реєстрі видалено відомості про адресу та цільове призначення земельної ділянку( а.с.195-197).

Судом встановлено, що зазначена земельна ділянка, яка надана у власність ОСОБА_1 , перебуває у постійному користуванні ДП « Полтавське лісове господарство» та відноситься до земель лісового фонду.

При вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділуVIIIПрикінцевих положень Лісового кодексу України. Відповідно до п. 5 розділуVIIIПрикінцевих положень Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Аналогічна позиція висвітлена у постановах судової палати у цивільних справах ВСУ у справах № 6-212цс14 від 24.12.2014 року, № 21-570а14 від 27.01.2015 року та Великої Палати ВС № 488/402/16а від 23.10.2019 року.

Так, згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорялкування спірна земельна ділянка частково розташована в межах земель, наданих в постійне користування Державному підприємству «Полтавський лісгосп» та знаходиться в кварталі 23 виділі 36 Малоперещепенського лісництва, що підтверджується листом ДП « Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 01.10.2018 року № 423.

Належність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду підтверджується матеріалами лісовпорядкування, які в судовому засіданні оглядалися та досліджувалися судом: планшетом №1 устройства 1969 року, планшетом лесоустройства 1979 року, планшетом №2 лесоустройства 1989 року , планшетом № « лісовпорядкування 2006, який було складено на основі матеріалів лісовпорядкування 1989 року та даних земельних органів , проектом організації та розвитку лісового господарства ( а.с.227-230) , листом Державної екологічної інспекції центрального округу від 06.09.20.18 , листом ДП « Новосанжарське лісове господарство» від 08.10.2018 ( а.с.45-звор . стор. 46, а.с. 33-звор. стор. 34, а.с.41- 42). Погоджень щодо припинення права користування постійним лісокористувачем не надавалось, вилучень та зміни меж у вказаному кварталі не відбувалось. Проект землеустрою щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки взагалі не виготовлявся,а проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , який затверджений рішенням Заворсклянської сільської ради від 07.10.2009 року, не містить висновку органу лісового господарства.

Таким чином,з державноївласності беззгоди постійногоземлекористувача ,в порушенняпорядку вилученнята зміницільового призначенняземель лісовогофонду ,незаконно вибулазазначена земельнаділянка шляхомприйняття рішенняЗаворсклянської сільськоїради Полтавськогорайону таобласті від07.10.2009 у частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 ,що засобою потягловидачу ОСОБА_1 свідоцтва проправо власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 06.11.2013 та реєстрацію в Державному реєстрі речових прав права власності на спірну земельну ділянку. Встановивши, що зазначена земельна ділянка частково накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення державної власності,перебуває у постійному користуванні ДП « Полтавське лісове господарство» , рішення про вилучення спірної земельної ділянкиз Державного лісового фонду України тазміну її цільового призначення не приймалось,а Заворсклянська сільська рада Полтавського району та області не наділена такими повноваженнями, врахувавши, що землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання,суди вважає, що передача у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки частково за рахунок земель лісогосподарського призначення для цілей, не пов`язаних з веденням лісового господарства, суперечить положеннямЗК УкраїнитаЛК України , а право власності на зазначену земельну ділянку набуто відповідачем ОСОБА_1 з порушенням вимог чинного земельного та лісового законодавства України.

Статтями13,14 Конституції Українивизначено, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Положення частини першої статті83, частини першої статті84, статті122 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України (статті14,19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель з державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідачі також не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, мали б знати про те, що ділянка має ознаки земель лісового фонду.

За змістом статей15і16 ЦК Україникожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді. Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватисяз використанням такого способу захисту, який може відновити, наскількице можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором абозакономчи судом у визначенихзакономвипадках (абзац 12 частини другоїстатті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначенийзакономабо договором. У випадку, якщозаконабо договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та другастатті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбаченийзакономабо договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщозаконабо договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захистузакономабо договором; чи передбаченийзакономабо договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбаченийзакономабо договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбаченийзакономабо договором, проте є ефективним та не суперечитьзакону, азаконабо договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У постанові Верховного Суду від 23 червня 2021 року в справі№ 676/62/17 (провадження № 61-7083св19) зазначено, що «серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина першастатті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першоїстатті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння.

Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленомузакономпорядку. Відповідно до частини четвертоїстатті 334 ЦК Україниправа на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння.

За змістомстатті 152 ЗК Українивласник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідаєзаконовіі порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту(стаття 393 ЦК України).

Згідност. 21 ЦК Українисуд визнає незаконним та скасовує акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Порушення порядку зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам (стаття 21 ЗК України).

Згідност. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 16 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки (див. висновок Верховного Суду України у постановах від 19 червня 2013 року у справі № 6-57цс13,від 01 липня 2015 року у справі № 6-319цс15).

Отже, судприйшов довисновку,шо рішення Заворсклянськоїсільської радивід 07.10.2009року участині затвердженнятехнічної документаціїіз землеустроющодо складаннядокументів,що посвідчуютьправо власностіна земельнуділянку ОСОБА_1 площею 0,7422га дляведення особистогоселянського господарствпросив є незаконним та підлягає скасуванню, а також слід визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 від 06.11.2013 року та припинити право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,7422 га з кадастровим номером 5324081003:03:001:0128.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реестру речових прав на нерухоме майно. Отже, інтерес позивача, який є власником земельної ділянки, може бути порушено внесенням до Державного реестру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності на земельну ділянку.

За змістом пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній з 16 січня 2020 року, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3)судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до ст.26 Закону за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реестратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реестру прав. Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реестру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реестратора про державну реестрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реестрації прав, державний реестратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реестратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реестрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Стаття 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що розділ Державного реестру прав та реєстраційна справа закриваються в разі скасування державної реестрації земельної ділянки. Розділ Державного реєстру прав закривається державним ресстратором одночасно із проведенням державної реєстрації припинення речових прав, обтяжень речових прав, про що державний реєстратор обов`язково невідкладно повідомляє відповідного користувача, обтяжувача.

У разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реестру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно в разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, щодо якого закривається розділ у Державному реестрі прав. Відповідно до пунктів 6, 7 ст.16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реестрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці.

Оскільки спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі, він лише зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того,чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений(постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року у справі № 336/4662/19 (провадження № 61-19598св20).

Таким чином , з метою поновлення порушених інтересів держави, ефективним способом захисту буде припинення права приватної власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки і закриття розділу про реестрацію об`єкту нерухомого майна у Державному реестрі речових прав на нерухоме майно та скасуванні державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельні кадастрі.

Суд вважає, що зобов`язання відповідача ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, не суперечать загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого Протоколу.

Щодо наявності у прокурора підстав для представництва Держави у вказаній справі, суд зазначає таке.

Відповідно достатті 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.1, ч.3ст. 23 Закону України « Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

В постанові від 16 .04.2019 у справі № 910/3486/18 Верховний Суд зробив висновок, шо представництво прокурором в суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установити причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, що сам факт незвернення до суду з позовм свідчить про те, що відповідний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки. Бездіяльність копетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Відповідно до ч.5 ст.122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Зважаючи на викладене, Полтавська обласна державна адміністрація є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

16.09.2021 Полтавською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру», повідомлено Полтавську ОДА (лист №55-120-8784вих 21) про виявлені порушення з проханням вжити відповідних заходів щодо оскарження у судовому порядку рішень та наказів, якими затверджено документації із землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок, припинення права власності осіб на землі лісового фонду та повернення їх Державі в особі Полтавської обласної державної адміністрації. 30.09.2021 отримано відповідь з Полтавської ОДА у якій повідомлено прокуратуру про те, що адміністрацією не вбачаються підстави для звернення до суду.

Вказане свідчить, що Полтавській ОДА відомо про виявлені порушення і останньою не вжито заходів як власником земельної ділянки щодо оскарження правовстановлюючих документів у судовому порядку з підстав порушень вимог земельного та лісового законодавства. На підставі викладеного вбачається, що Полтавській ОДА відомо про вказані порушення і останньою не вжито заходів як та належним розпорядником земельної ділянки щодо оскарження правовстановлюючих документів у судовому порядку з підстав порушень вимог земельного та лісового законодавства. Це свідчить про бездіяльність органу і є підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави.

Звернення прокурора до суду з даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про законність розпорядження належними державі земельними ділянками лісового призначення , яке здійснено з порушення закону.

Таким чином, аналіз змісту вищезазначених норм права та встановлених судом фактів свідчить про те , що позовні вимоги в.о. керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 12405 грн. , відповідно з кожного відповідача - по 6202,5 грн.

Керуючисьст.ст.12,13,81,141,259,263-265,352 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов в.о. керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ( вул.В.Ляхова, 1 м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 02910060) в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації до Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області (вул.Шевченка,1а, с.Терешки, Полтавський район, Полтавська область, 38762), ОСОБА_1 ( дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , с.Недашківка Житомирська область, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована АДРЕСА_1 ) про визнання незаконним та часткове скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право приватної власності , припинення права власності, скасування державної реєстрації нерухомого майна, повернення земельної ділянки задовольнити .

Визнати незаконним та скасувати рішення Заворсклянської сільської ради Полтавського району та області від 07.10.2009 у частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,7422 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району та області.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 від 06.11.2013 та припинити право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,7422 га з кадастровим номером 5324081000:00:001:0121.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5324081000:00:001:0121 площею 0,7422 га та закрити розділ про реестрацію об`єкту нерухомого майна №204640053240 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5324081000:00:001:0121 площею 0,7422 га у Державному земельному кадастрі.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081000:00:001:0121 площею 0,7422 га у власність держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022591, вул. Соборності, 45, м.Полтава, Полтавської області, 36000, тел. 0532560290).

Стягнутиз Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_1 на користь Полтавської окружної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 6205 ( шість тисяч двісті п`ять) гривен 50 коп. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду або через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня проголошення.

Суддя: О. Г. Путря