Рішення

від 09.02.2023 по справі 753/7229/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7229/22

провадження № 2/753/603/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

09 лютого 2023 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Лужецької О.Р.,

при секретарі Григораш Н.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ РЕКЛАМА» про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ РЕКЛАМА», в якому просила суд розірвати договір підряду № 15 від 20.10.2020, стягнути з відповідача грошову суму, сплачену в якості авансу в розмірі 2 800 доларів США, штраф за невиконання умов договору в розмірі 99 701 грн., збитки від інфляції в сумі 11 572 грн., 3 % річних у сумі 2 852 грн., збитки в сумі 189 750 грн., моральну шкоду в сумі 10 000 грн. витрати на професійну правничу допомогу - 54 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання умов договору підряду № 15 від 20.10.2020 було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 2 800 доларів США, що підтверджується перепискою сторін. Однак, відповідач в порушення умов договору своїх зобов`язань не виконав, внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості у розмірі 2 800 доларів США, що стало підставою для додаткового нарахування вимог про штраф за невиконання умов договору в розмірі 99 701 грн., збитків від інфляції в сумі 11 572 грн., 3 % річних у сумі 2 852 грн. Крім того, зазначила про те, що 27.10.2021 між позивачем та ТОВ «Мажао» було укладено договір про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець (ТОВ «Мажор») зобов`язаний підготувати та провести «фуршет» у ресторані «Веранда» (який знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Козелець, вул. Магістральна,13) на честь відкриття салону «PERLE» для гостей, запрошених позивачем на даних захід. Вартість послуг визначена сторонами становила 251 841 грн., з яких 126 000 грн. було сплачено позивачем в якості завдатку. Кошти, передані ТОВ «Мажао» в якості завдатку були позичені позивачем у ОСОБА_3 в розмірі 255 000 грн. на строк до 10.02.2022. Оскільки позивач з вини відповідача не змогла вчасно відкрити салон, своєчасне повернення коштів позикодавцю виявилося неможливим. 09.02.2022 позикодавець звернувся до позивача з претензією про повернення коштів в сумі 191 250 грн., з яких 127 500 грн. - перша частина заборгованості та 63 750 грн. - штраф. Відтак, позивачу завдано збитків у сумі сплаченого завдатку ТОВ «Мажао» в сумі 126 000 грн. та 63 000 штрафних санкцій за несвоєчасне повернення позики, що разом складає 189 750 грн.

Ухвалою суду від 04.08.2022 відкрито провадження у справі.

В судове засідання 09.02.2023 з`явився позивач та представник позивача, які заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, при цьому про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся судом належним чином.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України за згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

20.10.2020 ОСОБА_1 (надалі - позивач, замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «БЕСТ РЕКЛАМА (надалі - відповідач, підрядник) укладено договір підряду № 15.

Відповідно до умов п. 1.1. договору, підрядник зобов`язується за завданням Замовника власними силами та засобами виготовити рекламні конструкції, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , офіс 61.1, а Замовник зобов`язується своєчасно на умовах цього Договору прийняти та у повному обсязі оплатити роботи Підрядника.

Згідно п.3.1.Договору термін виконання робіт становить 14 робочих дні з моменту перерахування грошових коштів визначених п.5.2.1 Договору.

За змістом п.3.3. Договору підрядник направляє замовнику повідомлення про закінчення виконання робіт та надає фото підтвердження виконання робіт у порядку, визначеному розділом 9 даного Договору.

Датою фактичного виконання робіт вважається дата підписання сторонами останнього акту прийому-передачі виконаних робіт.

Згідно п.3.5 Договору у випадку неможливості виконання робіт в термін, встановлений п.3.1 Договору з причин,що не залежать від підрядника, підрядник зобов`язаний негайно письмово повідомити замовника про причини затримки і термін закінчення робіт.

За змістом п. 5.1 Договору загальна вартість робіт підрядника складає 4 000 доларів США.

Згідно з п.5.2 Договору оплата робіт за даним Договором здійснюється шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок підрядника у такому порядку: замовник оплачує підряднику аванс у розмірі 70 % від вартості виконаних робіт, вказаних у п. 5.1 Договору - протягом 3 банківських днів з дати підписання сторонами Договору; замовник сплачує підряднику решту 30 % від вартості виконання робіт, вказаних у п.5.1 Договору згідно АВР протягом 3 банківських днів з дати приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до змісту Додаткової угоди № 1 до Договору сторони визначили обсяг наданих послуг, вартість робіт в сумі 4 000 доларів США та передплату в сумі 2 800 доларів США.

П.2 Додаткової угоди № 1 до Договору сторони встановили, що термін виконання робіт становить 14 календарних днів з моменту перерахування грошових коштів, визначених п.5.2 Договору.

В судовому засіданні позивач та її представник зазначили, що передали відповідачу аванс в сумі 2 800 доларів, що підтверджується Додатковою угодою № 1 до Договору та перепискою у месенджері Viber.

Проте, як стверджує позивач, відповідач свої зобов`язання за договором виконав неналежним чином, акти про виконання робіт не складав, у зв`язку із чим, позивач 03.12.2021 звернулася до відповідача із претензією, в якій скористалася правом на відмову від договору підряду та розірвання його в односторонньому випадку та вимагала повернути грошові кошти, сплачені за договором у розмірі 2 800 доларів США.

Претензія отримана відповідачем, але відповіді та/чи грошових коштів на користь позивача повернуто не було, у зв`язку із чим остання звернулася до суду із розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача суму сплачених за договором підряду грошових коштів у розмірі 2 800 доларів США, а також штраф за невиконання умов договору в розмірі 99 701 грн., збитки від інфляції в сумі 11 572 грн., 3 % річних у сумі 2 852 грн., збитки в сумі 189 750 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, доводи позивача не спростував.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 854 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем на користь відповідача на підставі договору грошових коштів у розмірі 2 800 доларів США, отримання яких в перебігу розгляду справи останнім не спростовано, а навпаки визнано (а.с.135, 144, 149).

Судом встановлено, що станом на момент звернення позивача з розглядуваним позовом до суду сума невикористаного та не підтвердженого актами приймання виконаних робіт авансового платежу становить 2 800 доларів США.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач, зважаючи на невиконання відповідачем обов`язків покладених на нього умовами договору щодо виконання робіт, скористався своїм безумовним правом щодо розірвання договору в односторонньому порядку шляхом надіслання на адресу відповідача претензії від 03.12.2021. Крім того, у вказаному повідомлені містилася вимога про повернення суми невикористаних коштів у розмірі 2 800 доларів США. Мотивуючи зазначене рішення, позивач посилався на норми частини 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, у зв`язку із невиконанням умов договору, замовник повідомив підрядника про розірвання договору (відмову від договору).

Положеннями статті 615 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У статті 849 Цивільного кодексу України визначено права замовника під час виконання роботи. Так, згідно з частиною 1 цієї норми, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (ч. 3 ст. 849 Цивільного кодексу України).

При цьому, ч. 4 ст. 849 цього Кодексу, передбачено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Отже, у статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (ч. 2); очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (ч. 3); відмова замовника від договору до закінчення робіт із виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (ч. 4). Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі ст. 849 Цивільного кодексу України є різними.

Аналогічний правовий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16 березня 2020 року у справі № 910/205/19.

Приймаючи до уваги, що мотиви відмови позивача від договору обґрунтовані ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, а також те, що відповідачем не надано суду доказів бодай часткового виконання умов договору, суд дійшов висновку про наявність підстав для висновку про настання для позивача права та для відповідача обов`язку відшкодувати на користь позивача суму сплаченого авансу, завданих неналежних виконання відповідачем умов договору підряду.

За змістом ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом частин першої та другої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 623 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Приймаючи до уваги, що втратами позивача за укладеним із відповідачем договором, є грошові кошти сплачені на користь відповідача у розмірі 2 800 доларів США, які не підкріплені в будь-якому об`ємі виконаними відповідачем роботами чи придбаними матеріалами, суд приходить до висновку, що зазначена сума грошових коштів становить суму завданих позивачу збитків та, відповідно підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі та, відповідно, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення штрафу у розмірі 99 701 гривень, суд приходить до наступних висновків.

За змістом статей 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

У разі, якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити (частина третя статті 551 ЦК України).

Як вже зазначалося, відповідно до п. 3.1. договору роботи, визначені умовами договору мали бути виконані протягом 14 робочих днів з моменту перерахування грошових коштів.

Встановлено, що умовами п. 7.3. договору за порушення підрядником терміну виконання робіт, встановлених розділом 3 Договору підрядник сплачує на користь замовника штраф у розмірі 0,2 % від вартості невиконаних робіт за кожен день порушення терміну виконання робіт.

Виходячи з аналізу норм цивільного процесуального законодавства фактично сторони у договорі передбачили відповідальність у вигляді пені як забезпечення виконання зобов`язань.

Так, позивач в позові виклав вимоги про стягнення з відповідача штрафу за порушення строків виконання робіт, яка нарахована за період з 10.11.2020 по 24.02.2022, виходячи з того, що сума авансового платежу була передана відповідачу в день підписання договору підряду, тобто 20.10.2020.

При цьому згідно п.5.1 Договору та Додаткової угоди до договору підряду загальна вартість робіт становить 4 000 доларів США, тому позивач просила стягнути на її користь штраф в сумі 99 701 грн. за період з 10.11.2020 по 24.02.2022, тобто за 441 день прострочення викання зобов`язання.

Однак, суд не може в повній мірі погодитися з такою позицією позивача, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту договору підряду виконання зобов`язання було забезпечено неустойкою (п.7.3 Договору).

Однак, для вирішення питання чи належить позивачу право на отримання штрафу (пені) з період з 10.11.2020 слід з`ясувати, чи виникло у ОСОБА_1 таке право саме з 10.11.2020.

Так, з матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачкою, що сторони погодили інший строк виконання зобов`язання, що підтверджується перепискою у месенджері Viber від 12.05.2021 (а.с.94, 144) між сторонами, в якій позивачка просила відповідача підготувати всю вивіску за тиждень-півтора та отримала погодження з боку відповідача на таку дату, а тому строк виконання зобов`язань починає свій відлік з 24.05.2021 та становить 276 днів (з 24.05.2021 по 24.02.2022).

Загальна вартість робіт становить 4 000 доларів США, що у гривневому еквіваленті станом на дату прострочення (24.05.2021) становить 109 680 грн. (4 000 х 27,42). Отже, штраф у розмірі 0,2 % від вартості робіт становить 219,36 грн. (0,2 х 109 680 грн./100) за кожен день прострочення.

Кількість днів прострочення становить з 24.05.2021 по 24.02.2022 становить 276 днів, тому штраф складає 60 543 грн. (219,36 грн. х 276 днів).

Таким чином, суд приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ РЕКЛАМА» на користь ОСОБА_1 суми основного боргу у розмірі 2 800 доларів США, а також 60 543 грн. - пені.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зазначила, що передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за договором підряду № 15 від 20.10.2020 у сумі 2 800 доларів США. Термін виконання робіт визначено сторонами 24.05.2021.

Разом з тим, відповідачем роботи належним чином виконані не були, грошові кошти не повернуті. Таким чином, кошти у сумі 2 800 доларів США є простроченою сумою заборгованості, від якої повинні визначатися 3 % річних у відповідності до ст. 625 ЦК України, що згідно розрахунку суми боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми та процентів, за уточненим розрахунком суду, становить 1 727,46 грн.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних від простроченої суми заборгованості, що становить 1 727,46 грн.

Разом з тим, вимоги частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях, а тому суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних витрат.

Стосовно стягнення з відповідача завданої позивачу моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Вивчивши зібрані у справі письмові докази та встановивши обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачу дійсно завдано моральної шкоди у зв`язку із неналажним виконанням договірних зобов`зань, що в свою чергу призводить до моральних страждань, які вимагають додаткових зусиль для організації життя. При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача, завданих пошкодженням належного йому майна, а також керується принципами співмірності, розумності та справедливості, і приходить до висновку про необхідність зменшення заявленого до стягнення розміру моральної шкоди.

Наданими суду документами позивачем не було доведено обсягу моральних та фізичних страждань, який би відповідав вимогам щодо відшкодування в розмірі 10 000 грн.

Дана сума є дещо завищеною. Тому з урахуванням викладених обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням глибини душевних страждань позивача, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення збитків у сумі 189 750 грн. слід зазначити наступне.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Отже, для правильного вирішення спору, пов`язаного з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав своїх вимог і заперечень.

Виходячи з викладеного, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, яка заподіяна. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли в потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що 27.10.2021 між нею та ТОВ «Мажао» було укладено договір про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець «ТОВ «Мажао» зобов`язаний підготувати та провести «фуршет» у ресторані «Веранда» на честь відкриття салону «PERLE» для гостей, запрошених позивачем на даний захід.

Відповідно до п.п.4.1-4.3 Договору вартість послуг визначається сторонами у сумі 251 841 грн., частина з яких (126 000 грн.) має бути сплачена позивачем в якості завдатку разом з підписанням договору, залишок у сумі 125 841 грн. - не пізніше 10 днів з дати проведення «фуршету». При цьому у п.1.4. Договору сторони визначити дату «фуршету» як 03.12.2021.

Відповідно до умов Договору позивачем було сплачено ТОВ «Мажао» завдаток у сумі 126 000 грн., що підтверджується товарним чеком від 21.10.2021 та актом приймання-передачі вказаних коштів.

Після того, як відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором, внаслідок чого відкриття салону 03.12.2021 виявилося неможливим, позивач змушена була відмовитися від послуг ТОВ «Мажао», повідомила про неможливість відкриття салону у зазначену дату та відсутність підстав для сплати залишкової суми за Договором із ТОВ «Мажао» у сумі 125 841 грн.

Сплачену суму авансу в розмірі 126 000 грн. ОСОБА_1 не повернули.

Оскільки кошти, які були передані ТОВ «Мажао» в якості завдатку були позичені у ОСОБА_3 , позивач понесла збитки, пов`язані із несвоєчасною сплатою суми боргу.

Так, 26.10.2021 між позивачем та ОСОБА_3 було укладено Договір позики, відповідно до якого позикодавець передав у власність позивачу грошові кошти у сумі 255 000 грн. для оплати послуг ТОВ «Мажао» з підготовки та проведення «фуршету» для гостей салону «PERLE».

Відповідно до п.2 Договору позики, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику рівними частинами: суму у розмірі 127 500 грн. - у строк до 10.01.2022, залишок у розмірі 127 500 грн. - до 10.02.2022.

Відповідно до п.3 Договору позики у випадку прострочення виконання зобов`язання, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю штраф у розмірі 50 % від суми платежу, яку мав сплатити.

Позивачка посилається на те, що оскільки з вини відповідача не змогла вчасно відкрити салон, своєчасне повернення коштів позикодавцю виявилося неможливим. Однак, не надає належних доказів, що відповідачу було відомо про дату відкриття салону 03.12.2021.

09.02.2022 позикодавець звернувся до ОСОБА_1 з претензією про повернення суми коштів в розмірі 191 500 грн., з яких 127 500 грн. перша частина заборгованості та 63 750 грн. - штраф.

Вважає, що їй завдано збитків у сумі сплаченого завдатку ТОВ «Мажао», який склав 126 000 грн. та 63 750 грн. - штраф за несвоєчасне повернення позики, що разом становить збитки в сумі 189 750 грн.

У відповідності до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено вимогами ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказамифакт спричинення збитків в розмірі 189 750 грн., безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов в цій частині не підлягає до задоволення.

Що стосується вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступного.

Як вбачається із матеріалів позову, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 54 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Таку правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі 910/4201/19.

Для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом слід саме у договорі з клієнтом визначити механізми розрахунку свого гонорару. Лише рахунку замало. Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до висновку, зробленого у постанові ВС/КАС від 21.01.2021 р. у справі №280/2635/20, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію Договору про надання правової допомоги від 26.11.2021 р., укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Гулак М.В., ОСОБА_2, Додаток № 1 до Договору,копію квитанції від 27.11.2021 на суму 27000 грн., копію квитанції від 29.11.2021 на суму 27 000 грн., Акт приймання-передачі наданих послуг від 08.12.2022.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу. (Постанови ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18)

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані стороною позивача не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд вважає, що понесені витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

За вказаних вище обставин, враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, які підтверджені належними доказами, принципу справедливості, співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також з урахуванням поданого представником відповідача заперечення щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу та доводів щодо їх неспівмірності, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ТОВ «БЕСТ РЕКЛАМА» на користь позивача 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76 81, 89, 133, 137, 141, 10, 12, 81, 265, 268, 280-289 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ РЕКЛАМА» про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ РЕКЛАМА» (ЄДРПОУ 42920869) на користь ОСОБА_1 (РПОКПП НОМЕР_1 ) 2 800 доларів США боргу, 62 398 гривень пені, 1 727,46 гривень - 3 % річних, 3 000 гривень моральної шкоди та 10 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА