Ухвала

від 16.02.2023 по справі 320/2969/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

16 лютого 2023 року м. Київ № 320/2969/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕГАН ФОРС "РІ ГРУП" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕГАН ФОРС"РІ ГРУП" (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач-1), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-2), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у Київській області від 25.01.2022р. №7702 про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, а саме п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку;

2. Зобов`язати ГУ ДПС у Київській області виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

3. Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у Київській області від 25.10.2022р., а саме:

- №7500950/42703986 про відмову в реєстрації податкової накладної (далі - ПН) від 30.06.2022р. №4 в ЄРПН;

- №7500948/42703986 про відмову в реєстрації ПН від 31.07.2022р. №1 в ЄРПН;

- №7500951/42703986 про відмову в реєстрації ПН від 31.05.2022р. №4 в ЄРПН;

- №7500952/42703986 про відмову в реєстрації ПН від 30.04.2022р. №4 в ЄРПН;

- №7500953/42703986 про відмову в реєстрації ПН від 31.03.2022р. №7 в ЄРПН;

- №7500954/42703986 про відмову в реєстрації ПН від 28.02.2022р. №12 в ЄРПН;

- №7500955/42703986 про відмову в реєстрації ПН від 31.01.2022р. №13 в ЄРПН.

4. Зобов`язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН наведені податкові накладні датою їх фактичного подання позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

За результатом розгляду матеріалів позовної заяви суд дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на таке.

Частиною першою ст. 21 КАС України встановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Згідно ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Суд зауважує, що зазначені правові норми стосовно можливості заявлення позивачем пов`язаних між собою вимог в одному позові направлені на гарантування процесуальної економії в межах судового розгляду, а також на забезпечення єдності судової практики, з огляду на те, що спірні правовідносини, задля вирішення яких позивач звертається до суду, пов`язані між собою єдиними підставами їх виникнення або поданими доказами, внаслідок чого окремий розгляд цих вимог в межах різних проваджень є недоцільним та не сприяє унифікованості національної судової практики. Водночас, аналіз заявлених позивачем вимог свідчить про їх непов`язаність між собою.

Суд зазначає, що у позовній заяві позивачем об`єднано позовні вимоги, зокрема, щодо визнання протиправним рішення відповідача-1 про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку та зобов`язання теритоірального органу ДПС виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають наведеним критеріям; а також щодо визання протиправними і скасування рішень відповідача-1 про відмову у реєстрації податкових накладних позивача в ЄРПН та зобов`язання відповідача-2 зареєструвати відповідні накладні в ЄРПН датою їх фактичного подання.

Суд звертає увагу, що вказані правовідносини між позивачем та відповідачем-1 не пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, не є основними та похідними позовними вимогами, оскільки склались за різних обставин, за різного правового регулювання та на підставі різних дій суб`єкта владних повноважень. Крім того, різними є і періоди виникнення спірних правовідносин: у першому випадку з 25.01.2022р.; у другому з 25.10.2022р.

Вказане свідчить про те, що в основу спірних правовідносин покладено різні підстави їх виникнення, та різні докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.

При цьому, суд зауважує, що лише виникнення спірних правовідносин між тими самими суб`єктами не є достатньою підставою для об`єднання не пов`язаних між собою вимог в одне провадження.

Фактично, звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини з відповідачем-1, незважаючи на те, що підстави їх виникнення є різними та не пов`язаними між собою, а також не враховуючи, що таке об`єднання непов`язаних між собою вимог ускладнить розгляд справи.

Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги мають різні підстави їх виникнення, які не пов`язані між собою, та обґрунтовуються різними доказами, що, у свою чергу, не відповідає правилам об`єднання позовних вимог, які викладені у ст. 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 172 цього Кодексу).

У даному випадку підстави для застосування положень ст. 172 КАС України відсутні.

З огляду на те, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, встановлені КАС України, суд вважає за необхідне позовну заяву повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.

Суд зазначає, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

Так, у пункті 35 рішення у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12.03.2009 (Заява № 20347/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія A, N 18, сс. 17-18, пп. 35-36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1996 року, Reports 1996-IV, с. 1502-3, пп. 51-52; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, серія A, N 316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія A, N 93, сс. 24-25, п. 57).

У пункті 31 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 (Заява № 49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі Ешингдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.

Отже, передбачене ст. 169 КАС України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань з метою їх упорядкування, дотримання процесуальної економії та недопущення завантаження процесу ускладненими позовними заяви, вимоги яких мають розглядатися в окремих провадженнях.

Правовий висновок щодо необхідності повернення позовних заяв у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог викладено Верховним Судом у постановах від 05.03.2019р. у справі №917/1377/18, від 27.02.2019р. у справі №922/2225/18, від 14.08.2018р. у справі №910/3569/18.

Відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 169, 243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕГАН ФОРС "РІ ГРУП" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, - повернути позивачеві.

2. Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Марич Є.В.