Рішення

від 20.02.2023 по справі 320/10878/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2023 року 320/10878/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Перепелиця А.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом приватного підприємства "Пром Агро Рось" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

У провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом приватного підприємства "Пром Агро Рось" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 адміністративний позов приватного підприємства "Пром Агро Рось" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 05.10.2022 №UA100250/2022/000020/2. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці від 05.10.2022 №UA100250/2022/000328. Стягнуто на користь приватного підприємства "Пром Агро Рось" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці судовий збір у розмірі 4962,00 грн. (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві грн 00 коп.).

07.02.2023 на адресу суду від представника позивача - адвоката Телющенка Павла Петровича надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №320/10878/22, яким вирішити питання щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Вирішуючи заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №320/10878/22 в частині відшкодування судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.09.2020 між ПП "Пром Агро Рось" (Клієнтом) та Адвокатським об`єднанням "Акторіс" укладено договір про надання правової допомоги №01/09, за умовами якого клієнт доручає, а об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу (правову) допомогу в обсязі та на умовах, які передбачені в додатках до даного договору, які є його невід`ємною частиною. Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором та додатками до цього договору.

Пунктом 4.1 зазначеного договору визначено, що вартість послуг об`єднання (гонорару) форма та строки оплати визначається в додатку до цього договору.

У подальшому, між ПП "Пром Агро Рось" (Клієнтом) та Адвокатським об`єднанням "Акторіс" укладений додаток від 21.10.2022 до договору про надання правової допомоги №01/09 від 01.09.2020, відповідно до умов якого сторони домовились встановити наступний порядок оплати юридичних послуг об`єднання за надання правової допомоги по захисту інтересів клієнта.

Так, згідно зазначеного додатку сторони узгодили вартість наданих послуг, а саме:

- аналіз документів Клієнта, які мають відношення до обсягу надання правової допомоги, що визначена в п. 2 Додатку, вироблення правової позиції, підготовка позовної заяви, копіювання відповідних додатків, направлення позовної заяви до суду - 8000 грн.;

- поштові витрати - відшкодовуються згідно фактично понесених, які підтверджені відповідними документами;

- участь у судовому засіданні - 3000 грн. за одне судове засідання незалежно від його тривалості.

Судом встановлено, що згідно з актом приймання-передачі правової допомоги від 02.02.2023 правову допомогу в цій справі позивачем та його представником оцінено в наступних розмірах: аналіз документів Клієнта, які мають відношення до обсягу надання правової допомоги, що визначена в п.2 Додатку, вироблення правової позиції, підготовка позовної заяви, копіювання відповідних додатків, направлення позовної заяви до суду, підготовка та подання відповіді на відзив - 8000 грн.

У постанові Верховного Суду від 17.09.2019 по справі №810/3806/18 Суд зазначає, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Згідно з п. 2 ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З аналізу наведених правових норм, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 11 травня 2018 року по справі №814/698/16 (провадження №К/9901/11835/18).

Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно з додатку від 21.10.2022 до договору про надання правової допомоги №01/09 від 01.09.2020 та акту приймання-передачі правової допомоги від 02.02.2023 до договору про надання правової допомоги №01/09 від 01.09.2020, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. не є пропорційним до предмету спору, виходячи з того, що такі види послуг Адвоката, як: аналіз документів Клієнта, які мають відношення до обсягу надання правової допомоги, що визначена в п.2 Додатку, вироблення правової позиції, підготовка позовної заяви, копіювання відповідних додатків, направлення позовної заяви до суду, - не є окремими процесуальними діями, а є діями, що направлені на досягнення одного результату, яким в даному випадку є складання та подання до суду документів по справі (позовної заяви).

На думку суду, вказані дії є єдиним процесом опрацювання та підготовки позовної заяви та письмових доказів до позовної заяви, необхідних для обґрунтування правової позиції позивача у справі, а тому суд критично оцінює їх виокремлення адвокатом в якості окремих послуг.

Водночас, суд зауважує, що в наданому акті приймання-передачі правової допомоги від 02.02.2023 не визначено тривалості витраченого адвокатом часу під час надання вказаних послуг.

Дослідивши надані позивачем документи, враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

При цьому судом враховано, що дана справа є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглянута судом без проведення судових засідань.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №320/10878/22 задовольнити частково, стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 242-244, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Заяву представника Приватного підприємства "Пром Агро Рось" про ухвалення додаткового рішення - задоволити частково.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Пром Агро Рось" (код ЄДРПОУ 34326378) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.