Рішення

від 20.02.2023 по справі 420/14331/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/14331/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративнимпозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ВЛАДІВСЬКЕ ПОДВІР`Я» (код ЄДРПОУ 34397351, адреса: 67230, Одеська область, Іванівський район, с. Причепівка, вул. Чкалова, 65) до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області (код ЄДРПОУ 39816845, адреса: вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014), за участю третьої особи, яка не заявлє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаврилівка» (код ЄДРПОУ 32751546, адреса: вул. Агрономічна, 205, м. Одеса, 65031) про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ВЛАДІВСЬКЕ ПОДВІР`Я» до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, третя особа без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАВРИЛІВКА», в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанови відповідача від 21.01.2022 №330738 та №330739 про застосування до позивача господарських штрафів у розмірі 34 000,00 грн та 17 000,00 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача суму судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.11.2022 року працівниками Укртрансбезпеки на пункті габаритно-вагового контролю, розташованому на автомобільній дорозі М-05 Київ-Одеса (452 км + 811 м) (пункт зважування с. Дачне) було проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля RENAULT MAGNUM 500 р/н НОМЕР_1 та напівпричепа UTILITY VS2D р/н НОМЕР_2 , що перевозив м`ясо бройлера охолоджене у тарі загальною масою 38,04 кг. За результатами контролю було зроблено висновок про перевищення вагових параметрів та складено Акт №317963 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, Довідку №0073539 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, Акт №0065092 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів за результатами яких винесено постанови від 21.01.2022 №330738 та №330739, відповідно до яких ТОВ «АГРОФІРМА «ВЛАДІВСЬКЕ ПОДВІР`Я» притягнуто до відповідальності за порушення п.22.5 ПДР, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу; абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких встановлений ст.48 цього Закону, а саме не оформлена товарно-транспортна накладна.

Позивач вважає, що результати перевірки габаритно-вагового контролю є неправомірними та отримані з процедурними порушеннями.

Так, позивач зазначив, що в усіх документах, які складені за результатами перевірки габаритно-вагового контролю відсутній підпис водія.

Крім того, не надано дані електронно-обчислюваної техніки з відповідним програмним забезпеченням для збору, аналізу, накопичення та зберігання, передачі інформації про результати зважування.

Також не були пред`явлені сертифікати відповідності та дійсне свідоцтво про державну метрологічну повірку вагового комплексу, а також свідоцтво про державну метрологічну повірку ваг, в свою чергу зважування вантажу проводилося без відповідної методики.

Також позивач вказав, що суттєвим порушенням є те, що співробітниками Укртрансбезпеки не перевірялася відстань з пункту завантаження автотранспортного засобу, а саме з с. Причепівка Іванівського району Одеської області.

Крім того, водія не було ознайомлено з направленням на перевірку від 16.11.2021 №026525.

Також позивачем зауважено, що його не було повідомлено про розгляд справи про порушення та не запрошували до участі, як наслідок справу розглянуто за відсутності позивача.

Окрім цього, позивач звернув увагу, що між ТОВ «АГРОФІРМА «ВЛАДІВСЬКЕ ПОДВІР`Я» та ТОВ «ГАВРИЛІВКА» укладено договір суборенди транспортного засобу №05/01/21 від 05.01.2021 року, відповідно до п.1.1 в порядку та умовах, визначених цим Договором орендодавець зобов`язується передати суборендарю у платне користування транспортні засоби.

Також зауважено, що напівпричіп UTILITY VS2D р/н НОМЕР_2 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу тип ТЗ значиться як: напівпричіп контейнеровоз та не є спеціально обладнаний для перевезення такого виду вантажу як м`ясо та не є рефрижератором, а отже перевезення на ньому такого вантажу як м`ясо не є можливим.

З огляду на викладене, позивач зазначає, що ТОВ «АГРОФІРМА «ВЛАДІВСЬКЕ ПОДВІР`Я» не було перевізником у період проведених перевірок, а тому позивач не може бути притягнутий до відповідальності.

Ухвалою суду від 12.10.2022 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 17.10.2022 року позов залишено без руху, продовжено строк на усунення недоліків позову.

Після усунення недоліків ухвалою суду від 31.10.2022 року поновлено позивачу строк звернення до суду та прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

17.11.2022 року третя особа ТОВ «ГАВРИЛІВКА» надала до суду пояснення (вхід. № 35839/22), відповідно до яких вказало, що між ТОВ «АГРОФІРМА «ВЛАДІВСЬКЕ ПОДВІР`Я» та ТОВ «ГАВРИЛІВКА» укладено договір суборенди транспортного засобу №05/01/21 від 05.01.2021 року, відповідно до п.1.1 в порядку та умовах, визначених цим Договором орендодавець зобов`язується передати суборендарю у платне користування транспортні засоби.

Окремо третя особа звернула увагу, що напівпричіп UTILITY VS2D р/н НОМЕР_2 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу тип ТЗ значиться як: напівпричіп контейнеровоз та не є спеціально обладнаний для перевезення такого виду вантажу як м`ясо та не є рефрижератором, а отже перевезення а ньому такого вантажу як м`ясо не є можливим.

Відповідачнадав до суду відзив на позов (вхід. № ЕП/35502/22 від 01.12.2022 року), у якому просив відмовити у задоволенні позову з огляду на таке.

Відповідач вказав, що факт зважування транспортного засобу підтверджується чеком зважування та складеним актом від 22.11.2021 №0065092 про переміщення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та складеною довідкою від 22.11.2021 №0073539 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Справність вимірювального засобу підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 26.05.2021 №35-02/4127, яким встановлено, що прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь Esit 020T-AR-WIM №0011094 відповідає вимогам ДСТУ OIML R134-1:2010.

Щодо методики відповідач зазначив, що її відсутність не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, не свідчить про те, що процедура зважування відбулась з порушенням норм чинного законодавства, або в зв`язку з відсутністю методики були спотворені дані зважування, дана правова позиція визначена рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року у справі №560/3011/22.

Щодо доводів позивача, що у талоні відсутні підписи, відповідач зазначив, що Порядком №1567 та іншими нормами чинного законодавства не встановлено вимоги щодо зазначення в чеку (талоні), акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом такої інформації.

Щодо твердження про те, що позивача не було повідомлено про розгляд справи, відповідач вказав, що листом від 29.12.2021 №109805/20/24-21 позивача запрошено на розгляд на 10.01.2022. Листом від 13.01.2022 №2425/35/24-22 позивача запрошено на розгляд на 21.01.2022. Листом від 25.01.2022 №5108/35/24-22 позивачу направлено копії оскаржуваних постанов.

З приводу тверджень позивача про те, що він є неналежним автомобільним перевізником відповідач зазначає, що під час рейдової перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки жодних документів про те, що позивач є неналежним автомобільним перевізником надано не було, тому не є достовірним та допустимим доказом того, що позивач не був автомобільним перевізником під час перевезення вантажу, при перевірці перевезення якого складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.11.2021 №317963.

Разом з відзивом на позовну заяву відповідач надав копії матеріалів проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

До суду надійшла відповідь на відзив (вхід. № 38192/22 від 14.12.2022 року), в якій позивач просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив (вхід. № 37886/22 від 22.12.2022 року), в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

23.12.2022 року представник позивача подав до суду заяву, в якій зазначив, що докази розміру судових витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення (вхід. № 38177/22).

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Так, суд встановив, що відповідно до щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Одеська область) у період з 17.11.2021 року по 23.11.2021 року та направлення на рейдову перевірку № 026525 від 16.11.2021 року було здійснено перевірку за адресою: а/д М-05Київ-Одеса (452 км + 811 м).

Судом встановлено, що 22.11.2021 року старшими державними інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області в пункті габаритно-вагового контролю, що знаходиться на ділянці автодороги Київ-Одеса (452 км + 811 м) було здійснено перевірку транспортного засобу марки RENAULT MAGNUM 500 р/н НОМЕР_1 та напівпричепа UTILITY VS2D р/н НОМЕР_2 , що перевозив м`ясо бройлера охолоджене у тарі загальною масою 38,04 кг. За результатами контролю складено акт №317963 від 22.11.2021 року (а.с.13).

Згідно вказаного акту під час перевірки виявлено порушення передбачені ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: ч.1 абз.3 надання послуг з перевезення вантажів без документів передбачених ст. 48 цього Закону, а саме: відсутня ТТН; ч.1 абз.16 перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу. Водій від підпису відмовився (а.с.13).

Також, особа водія встановлена водійським посвідченням, що наявна в копіях матеріалів проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно договору оренди 01/05/19 від 01.05.2019, акту прийому передачі транспортного засобу від 01.05.2019, договору суборенди транспортного засобу від 05.01.2021 №05/01/21, акту прийому передачі від 05.01.2021 встановлено, що транспортний засіб марки RENAULT MAGNUM 500 р/н НОМЕР_1 та напівпричеп UTILITY VS2D р/н НОМЕР_2 був переданий в суборенду ТОВ «Гаврилівка» (а.с.16-21).

Відповідно до акту № 0065032 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів від 22.11.22 року встановлено, що вид вантажу м`ясо; повна маса: нормативно допустима 40 тонн, фактична 38,04 тонн; осьові навантаження: нормативно допустиме 11 т, фактичне 7,04 т; 11 т 13,5 т; 16 т 3,26+8,24 т (а.с.14).

Згідно з довідкою № 0073539 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 22.11.2021 року було проведено перевірку автомобіля RENAULT MAGNUM 500 р/н НОМЕР_1 та напівпричепа UTILITY VS2D р/н НОМЕР_2 , за результатами вагового контролю навантаження на осі склало: 1-7,04; 2-13,5; 3-9,26; 4-8,24 тонн, повна маса транспортного засобу 38,04 тонн (а.с.15).

Також позивачем надана накладна №247 від 22.11.2021 року (а.с.24).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем здійснювались заходи щодо запрошення Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ВЛАДІВСЬКЕ ПОДВІР`Я» на розгляд справи про порушення законодавста про автомобільний транспорт.

За результатами розгляду вказаних документів, відповідачем було винесено постанови від 21.01.2022 №330738 та №330739 про застосування адміністративно-господарського штрафу (а.с.11-12).

Не погодившись з винесенням цих постанов позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд розглядає цю справу відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до ст. ст. 1, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення-перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж,

інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно із п. 22.3 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, перевезення вантажу дозволяється за умови, що він: а) не наражає на небезпеку учасників дорожнього руху; б) не порушує стійкості транспортного засобу і не утруднює керування ним; в) не обмежує водієві оглядовості; г) не закриває зовнішніх світлових приладів, світлоповертачів, номерних і розпізнавальних знаків, а також не перешкоджає сприйманню сигналів, що подаються рукою; ґ) не створює шуму, не піднімає пилу та не забруднює проїзну частину і навколишнє середовище.

Відповідно до п. 2, 4 «Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 «Правил дорожнього руху України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до п.1.10 «Правил дорожнього руху», габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Згідно з п.3 «Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10.10.2013 року, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Відповідно до п.п. 3, 15, 16, 18, 20 «Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів на інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до п.5 «Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10.10.2013 року, працівники відповідних підрозділів МВС під час здійснення габаритно-вагового контролю: 1) здійснюють зупинку транспортних засобів для проведення габаритно-вагового контролю у випадках, передбачених підпунктом 6 пункту 4 цього Порядку, з дотриманням Правил дорожнього руху; 2) здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку. У разі відсутності такого дозволу вживають заходів щодо проходження габаритно-вагового контролю таким транспортним засобом; 3) у разі виявлення порушень правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, у тому числі за результатами здійснення їх габаритно-вагового контролю, вживають заходів реагування, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами.

Згідно з п.2.4-2 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.

Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачені види відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, які застосовуються до автомобільних перевізників.

Так, відповідно до абз.3, 14-16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

По суті виявленого порушення щодо відсутності у водія ТТН, суд зазначає таке.

Так, відповідно до приписів статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

Згідно з приписів абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В ході перевірки встановлено, що у водія відсутня товарно-транспортна накладна, про що зазначено в Акті проведення перевірки №317963.

На підставі відповідного акту відповідачем прийнято відносно позивача постанову №330739 від 21.01.2022 року про застосування адміністративно - господарського штрафу на суму 17000 грн., за допущення порушення, передбачене ч. 1, абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачені види відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, які застосовуються до автомобільних перевізників.

Так, відповідно до абз.3, ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, як зазначено в частині 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення є саме автомобільний перевізник.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Таким чином, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, є автомобільний перевізник.

Позивач разом з третьою особою надали суду докази, якими підтверджується, що згідно договору оренди 01/05/19 від 01.05.2019, акту прийому передачі транспортного засобу від 01.05.2019, договору суборенди транспортного засобу від 05.01.2021 №05/01/21, акту прийому передачі від 05.01.2021 встановлено, що транспортний засіб марки RENAULT MAGNUM 500 р/н НОМЕР_1 та напівпричеп UTILITY VS2D р/н НОМЕР_2 був переданий в суборенду ТОВ «Гаврилівка».

Таким чином, позивачем доведено, що на час здійснення перевірки автомобільним перевізником було ТОВ «Гаврилівка», а не ТОВ «АГРОФІРМА «ВЛАДІВСЬКЕ ПОДВІР`Я».

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що в спірних правовідносинах ТОВ «АГРОФІРМА «ВЛАДІВСЬКЕ ПОДВІР`Я» не було автомобільним перевізником в розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт» та, відповідно, не може нести відповідальність згідно цього закону.

Крім того, в матеріалах здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом наявна накладна №247 від 22.11.2021 року, що спростовує доводи відповідача стосовно відсутності у водія ТТН.

Таким чином, суд дійшов висновку що постанова №330739 від 21.01.2022 року про застосування адміністративно - господарського штрафу на суму 17000 грн. винесена протиправно, а тому підлягає скасуванню.

Стосовно порушення позивачем ч.1 абз.16 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», суд зазначає таке.

Згідно з підпунктом 6 пункту 2 Порядку №879, вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

При цьому пункт 12 Порядку №879 передбачає, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 13 Порядку № 879 визначено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Положеннями п.2 розд. ІІІ Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 р. №255, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.08.2016 р. за №1171/29301 встановлено вимоги до облаштування Стаціонарного пункту габаритно- вагового контролю, який повинен мати, серед іншого, стаціонарні ваги для точного зважування транспортних засобів у русі; оптичний датчик визначення довжини транспортних засобів; електронно-обчислювальну техніку з відповідним програмним забезпеченням для збору, аналізу, накопичення, зберігання та передачі інформації; приміщення для персоналу та електронно-обчислювальної техніки; свідоцтво про повірку ваг та свідоцтво про державну метрологічну атестацію ваг.

Таким чином, п.12, 13 Порядку №879 та Вимоги №255 висувають, зокрема такі обов`язкові умови, лише за одночасного дотримання яких результати зважування можуть кваліфікуватися як достовірні та бути підставою для притягнення до відповідальності: повірка вагів, засвідчена свідоцтвом про повірку вагів; метрологічна характеристика вагів, засвідчена свідоцтвом про державну метрологічну атестацію ваг; клеймування (пломбування) вагів, що виключає протиправне втручання до обладнання вагів з метою викривлення результатів зважування.

Так, окрім свідоцтва про повірку вагів, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження відповідності вагів, на яких зважено транспортний засіб позивача, усім зазначеним вище нормативним вимогам, а тому цей доказ не може вважатись достатнім в розумінні ст.76 КАС України.

Також, відповідачем не надано доказів перешкоджання рухові транспортного засобу позивача після виявлення перевищення вагових параметрів, оскільки відповідно чинного законодавства, рух таких транспортних засобів забороняється до перевантаження та виявлення відсутності перевищення вагових параметрів.

Відповідно до положень п. 21 Порядку №879, у разі виявлення факту перевищення вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу під час руху без дозволу на рух або у разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подальший рух такого транспортного засобу забороняється до усунення порушення шляхом отримання дозволу на рух за пройдену частину маршруту або повного (часткового) перевантаження вантажу, що перевозиться в інший транспортний засіб, з подальшим підтвердженням дотримання вагових та/або габаритних параметрів, установлених законодавством, або отримання дозволу на рух на весь маршрут.

Заборону подальшого руху транспортним засобом з перевищенням вагових параметрів встановлено й п. 2.4-2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306.

Відповідно до положень п. 24 Порядку №879після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Однак, відповідачем не надано доказів перешкоджання руху транспортного засобутадоказів сплати за проїзд, яка здійснюється у разі перевищення вагових параметрів, вказаних у пп. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 р. №1306.

Таким чином, суд вважає, що визначення вагових параметрів транспортного засобу використовуваного позивачем було здійснено з порушенням вищевказаних положень Порядку № 879, а тому, отримані за наслідками такої перевірки докази, а саме Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, Довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю не може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує факт зважування транспортного засобу позивача вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані, та має Свідоцтво про державну метрологічну атестацію.

Таким чином, відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого законом покладено тягар доказування у цій категорії справ, не здійснив належних у розумінні процесуального закону заходів щодо забезпечення допустимості їх як доказів.

Крім того, суд звертає увагу на висновок, який викладено вище, що в спірних правовідносинах ТОВ «АГРОФІРМА «ВЛАДІВСЬКЕ ПОДВІР`Я» не було автомобільним перевізником в розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт» та, відповідно, не може нести відповідальність згідно цього закону.

З огляду на те, що встановлені судом обставини у спірних правовідносинах виключають відповідальність ТОВ «АГРОФІРМА «ВЛАДІВСЬКЕ ПОДВІР`Я», суд доходить висновку, що постанова №330738 від 21.01.2022 року також підлягає скасуванню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними та належать задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги належать задоволенню повністю.

Крім того, позивач просив вирішити питання про розподіл судових витрат та надав орієнтовний розрахунок судових витрат, який складається з судового збору в сумі 2481 грн та витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому належать стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений ним судовий збір в сумі 2481 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем вищезазначених документів до суду надано не було.

Таким чином, станом на час прийняття рішення по справі позивачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг), який виконаний адвокатом за час розгляду справи, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що є умовою відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на надання правничої допомоги.

Відповідно на час розгляду справи у суду також відсутні підстави для розподілу судових витрат у частині витрат на правничу допомогу адвоката.

Керуючись статтями 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ВЛАДІВСЬКЕ ПОДВІР`Я» (код ЄДРПОУ 34397351, адреса: 67230, Одеська область, Іванівський район, с. Причепівка, вул. Чкалова, 65) до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області (код ЄДРПОУ 39816845, адреса: вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014), за участю третьої особи, яка не заявлє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаврилівка» (код ЄДРПОУ 32751546, адреса: вул. Агрономічна, 205, м. Одеса, 65031) про визнання протиправними та скасування постанов, про визнання протиправними та скасування постанов, задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21.01.2022 року №330738.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21.01.2022 року №330739.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ВЛАДІВСЬКЕ ПОДВІР`Я» судовий збір в сумі 2481, 00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 копійок).

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя О.О. Хурса