Постанова

від 15.02.2023 по справі 221/2271/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1633/23 Справа № 221/2271/21 Суддя у 1-й інстанції - Чальцева Т.В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В.,

за участю секретаря Шумило І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг цивільну справу № 221/2271/21 за позовом ОСОБА_1 до Прохорівської сільської ради про надання додаткового строку для прийняття спадщини та встановлення факту належності документу,

за апеляційною скаргою Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області,

на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 28 травня 2021 року,

встановив:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прохорівської сільської ради про надання додаткового строку для прийняття спадщини та встановлення факту належності документу.

Позов мотивований тим, що 21 січня 2011 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким на випадок смерті призначила його спадкоємцем, належної їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 146290, виданого Волноваською районною державною адміністрацією 25 лютого 2005 року, земельної ділянки загальною площею 5,04 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Прохорівської сільської ради Волноваського району Донецької області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після її смерті він є спадкоємцем за заповітом, спадкоємців за законом немає. На час смерті ОСОБА_2 проживала одна, спадкова справа після її смерті не відкривалася.

Він звернувся до приватного нотаріуса Волноваського районного нотаріального округу Гончарова М.Л. щодо спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , проте у прийнятті заяви про прийняття спадщини йому відмовлено, оскільки він пропустив встановлений законом строк для прийняття спадщини та у заповіті його ім`я « ОСОБА_3 » записано з апострофом « ОСОБА_3 ».

З урахуванням наведеного, позивач просив встановити факт належності йому зазначеного заповіту та визначити додатковий строк для прийняття спадщини, оскільки він отримав свідоцтво про смерть ОСОБА_2 лише 02 квітня 2021 року.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 28 травня 2021 року позов задоволено. Встановлено факт належності ОСОБА_1 заповіту, зареєстрованого Прохорівською сільською радою Волноваського району Донецької області 21 січня 2011 року у реєстрі за № 3, яким на випадок своєї смерті ОСОБА_2 призначила ОСОБА_1 спадкоємцем належної їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 146290, виданого Волноваською районною державною адміністрацією 25 лютого 2005 року, земельної ділянки, загальною площею 5,04 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Визнано причину пропуску ОСОБА_1 шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьку, поважною. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьку, три місяці з дати набрання рішенням суду законної сили.

В апеляційній скарзі Волноваська міська військово-цивільна адміністрація Волноваського району Донецької області (далі за текстом Волноваська міська ВЦА), яка не брала участі у справі, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати рішення Волноваського районного суду Донецької області від 28 травня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з аналізу оскаржуваного рішення не вбачається жодних обставин, які б об`єктивно істотно перешкоджали ОСОБА_1 звернутися за прийняттям спадщини у встановлений законом шестимісячний строк. Факт наявності помилки у заповіті не є поважною та об`єктивною непереборною та істотною причиною пропуску позивачем для подання заяви про прийняття спадщини. Крім того, суд під час розгляду не врахував, що Прохорівська сільська рада не є належним відповідачем по справі, та відповідно не залучив до розгляду справи належного відповідача Волноваську міську військово-цивільну адміністрацію, чим порушив права Волноваської територіальної громади на отримання відумерлого майна ОСОБА_2 .

В судове засідання апеляційного суду представник Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області не з`явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи. 12 січня 2023 року на електронну адресу апеляційного суду надійшла заява представника Волноваська міської ВЦА Капрана І.М. про розгляд справи у його відсутність за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції адвокат Шик В.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, адвоката Шик В.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.3ст. 3 ЦПК Українивизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч. 1ст. 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 до Прохорівської сільської ради про надання додаткового строку для прийняття спадщини та встановлення факту належності документу суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції Українивизначені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 8 частини третьоїстатті 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У справі, яка переглядається, із апеляційною скаргою на рішення суду звернулася особа, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції.

Предметом спору у цій справі є визначення додаткового строку для прийняття спадщини та встановлення факту належності заповіту.

Відповідно до ст.1216,1217 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правиламист. 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 1, 3ст. 1268 ЦК України).

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч. 3ст. 1272 ЦК України).

За загальним правилом відповідачами у такій справі є спадкоємці,які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органівмісцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Водночас, відповідно до ст. 1 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації»для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації. Військово-цивільні адміністрації - це тимчасові державні органи у селах, селищах, містах, районах та областях, що діють у складі Антитерористичного центру при Службі безпеки України (у разі їх утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі проведення антитерористичної операції) або у складі Об`єднаного оперативного штабу Збройних Сил України (у разі їх утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях) і призначені для забезпечення діїКонституції та законів України, забезпечення безпеки і нормалізації життєдіяльності населення, правопорядку, участі у протидії актам збройної агресії, диверсійним проявам і терористичним актам, недопущення гуманітарної катастрофи в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема проведення антитерористичної операції. Військово-цивільні адміністрації району, області - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження районних, обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на територіях відповідних територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, повноваження сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів та інші повноваження, визначені цим Законом. Військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів набувають прав та обов`язків з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Районні та обласні державні адміністрації, що набули статусу військово-цивільних адміністрацій, не потребують внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. В офіційній назві цих органів може застосовуватися поряд з назвою відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань додаткова назва «військово-цивільна адміністрація», що вказує на їхній тимчасовий статус із додатковими повноваженнями.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 710-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Донецької області»визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Донецької області. Створено Волноваську міську територіальну громаду, до складу якої увійшли території таких розформованих громад: Волноваської міської ради, Донської селищної ради, Бугаської, Валер`янівської, Дмитрівської, Іванівської, Прохорівської, Рибинської, Свободненської сільських рад.

Відповідно до ч. 2ст. 7 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації»на територіях територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, де за рішенням Центрально-виборчої комісії перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад та відповідних сільських, селищних, міських голів не проводились, утворюються за рішенням Президента України військово-цивільні адміністрації.

Указом Президента України від 19 лютого 2021 року № 61/2021 «Про утворення та реорганізацію військово-цивільних адміністрацій Донецької області»створено Волноваську міську ВЦА.

Розпорядженням керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, голови Донецької обласної державної адміністрації від 11 березня 2021 року № 21/7-21-рк «Про кадри» керівником Волноваської міської ВЦА з 15 березня 2021 року призначено Лубінця І. В.

З огляду на вищезазначене заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги Волноваської міської ВЦА про те, що з 15 березня 2021 року керівник Волноваської міської ВЦА здійснює керівництво Прохорівською сільською радою, оскільки військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на територіях відповідних територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, повноваження сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів та інші повноваження, визначені цим Законом.

Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року (у справі № 524/4478/17) та від 20 лютого 2019 року (у справі № 826/16659/15).

Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270.

У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

Такий правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/348/19.

Аналогічні висновки щодо правонаступництва зроблено Верховним Судом у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 812/1408/16, про що обґрунтовано зазначає заявник у касаційній скарзі.

Встановлено, що на час пред`явлення позову у цій справі та розгляду справи судом першої інстанції Волноваська міська ВЦА вже мала компетенцію на здійснення повноважень Прохорівської сільської ради, яка такі повноваження втратила.

Отже, колегія суддів констатує, що відповідно до особливості публічного правонаступництва повноваження Прохорівської сільської ради у спірних правовідносинах на час пред`явлення позову у цій справі перейшлидоВолноваської міської ВЦА.

Відповідно дост. 51 ЦПК Українисуд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

За змістом цих норм процесуального права, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд під час розгляду справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучити до участі у справі співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Згідно ч. 5ст. 12 ЦПК України, п. 1 ч. 1ст. 189 ЦПК України, суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.

Разом із тим, суд не може примушувати сторін до вчинення тих чи інших процесуальних дій, оскільки це суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Частиною 4ст. 12 ЦПК Українивстановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Суд у силу покладених на нього процесуальним законом повноважень позбавлений можливості самостійно визначати суб`єктний склад учасників справи, проте встановивши, що у справі не залучено усіх суб`єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідачі, суд відмовляє у позові з цих підстав.

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач- це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Частиною 4ст. 263 ЦПК Українипередбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

УПостанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-цзроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномуЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Відтак, вирішуючи спір у даній справі, суд першої інстанції не врахував вищезазначеного та ухвалив рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , які були пред`явлені до неналежного відповідача.

Відповідно до п. 4 ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушенням норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки судом першої інстанції оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1, 13ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, то в порядку ч. 1ст. 141 ЦПК Україниз ОСОБА_1 на користьВолноваської міської ВЦА підлягає стягненню сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір в сумі 2043 гривень.

Керуючись ст.374,376,382,383 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області задовольнити.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 28 травня 2021 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Прохорівської сільської ради про надання додаткового строку для прийняття спадщини та встановлення факту належності документу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2043 гривні.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 20 лютого 2023 року.

Головуючий О.І. Корчиста