Постанова

від 16.02.2023 по справі 379/818/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 379/818/18 Головуючий 1 інстанція- Зінкін В.І.

Провадження № 22-ц/824/1288/2023 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

16 лютого 2023 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Ігнатченко Н.В., Мережко М.В.,

за участю секретаря Малашевського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргамиТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Ропа Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Полковничий Хутір», Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Плосківське» на рішення Таращанського районного суду Київської області від 30 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Плосківське», Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Ропа Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Полковничий Хутір», третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмета спору - Приватне сільськогосподарське підприємство «Жовтень» про визнання незаконним акту приймання-передачі майна, недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових будівель і споруд та припинення права власності,

в с т а н о в и в:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом,який надалі уточнив і мотивував тим, що рішенням Рокитнянського районного суду від 25 січня 2017 року у справі № 379/460/17, залишеним без змін постановою апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2018 року, задоволено його позов та визнано недійсним рішення зборів власників розпайованого майна реорганізованого КПСП «Жовтень» № 01-16 від 19 березня 2016 року та № 2-16 від 09 квітня 2016 року; визнано незаконним виділ майна в натурі з пайового фонду колишнього КПСП «Жовтень» у власність сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю «Плосківське» на підставі рішення загальних зборів № 2-16 від 09 квітня 2016 року.

Вказував, що використовуючи незаконне рішення загальних зборів, відповідач СТОВ «Плосківське» підписало із самим же собою документ, названий «Акт приймання-передачі майна», який став правовстановлюючим документом і на підставі якого 03 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю. було прийнято рішення про державну реєстрацію виникнення права власності на нерухоме майно за СТОВ «Плосківське». Тоді ж нотаріусом зареєстровано та відкрито розділи в Державному реєстрі речових прав на 4 окремі об`єкти нерухомого майна.

В подальшому 12 вересня 2016 року між СТОВ «Плосківське» та ТОВзІІ «Ропа

- 2 -

Україна», ТОВзІІ «Полковничий Хутір» було укладено договори купівлі-продажу щодо цих об`єктів нерухомого майна. На підставі вказаних договорів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. прийнято рішення від 12 вересня 2016 року про державну реєстрацію набуття по одній другій частині ТОВзІІ «Ропа Україна», ТОВзІІ «Полковничий Хутір» права власності на об`єкти спірного нерухомого майна. Оскільки, спірні правовідносини первинно виникли у зв`язку з незаконним виділенням в натурі СТОВ «Плосківське» майна колишнього КПСП «Жовтень», що встановлено судовими рішеннями, та без урахуванням інтересів інших співвласників такого майна з подальшою реєстрацією права власності, позивач вважає, що дані договори купівлі-продажу є незаконними. У зв`язку з наведеним після уточнення позовних вимог просив визнати незаконним «Акт приймання-передачі майна» № 11-04/16 від 11 квітня 2016 року; визнати недійсними договори купівлі-продажу № 3911, № 3898, № 3914, № 3892, № 3917, № 3895, № 3908, № 3901, посвідчені 12 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., та стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача судовий збір в сумі 6695,60 грн.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 30 травня 2022 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано незаконним «Акт приймання-передачі майна» № 11-04/16 від 11 квітня 2016 року, підписаний представником СТОВ «Плосківське» з боку СТОВ «Плосківське» як юридичної особи, яка передає майно та представником СТОВ «Плосківське» з боку СТОВ «Плосківське» як юридичної особи, яка приймає майно, на підставі якого Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Плосківське» були передані об`єкти спірного нерухомого майна.

Визнано недійсними:

- договір купівлі-продажу № 3911, продавець СТОВ «Плосківське», покупець ТОВзІІ «Ропа Україна», предмет договору - одна друга частина нежитлової будівлі та споруди «Контора колгоспу», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1017273432244 та припинити право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно запису №16374762 від 12 вересня 2016 року, що зареєстроване, відповідно до договору купівлі-продажу № 3911, посвідченого 12 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В.;

- договір купівлі-продажу № 3898, продавець СТОВ «Плосківське», покупець ТОВзІІ «Полковничий Хутір», предмет договору - одна друга частина нежитлової будівлі та споруди «Контора колгоспу», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1017273432244 та припинити право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно запису №16372859 від 12.09.2016 року, що зареєстроване, відповідно до Договору купівлі-продажу № 3898, посвідченого 12 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В.;

- договір купівлі-продажу № 3914, продавець СТОВ «Плосківське», покупець ТОВзІІ «Ропа Україна», предмет договору - одна друга частина нежитлової будівлі та споруди «Комора», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1017204932244 та припинити право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно запису №16375477 від 12.09.2016 року, що зареєстроване, відповідно до Договору купівлі-продажу № 3914, посвідченого 12 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В.;

- договір купівлі-продажу № 3892, продавець СТОВ «Плосківське», покупець ТОВзІІ «Полковничий Хутір», предмет договору - одна друга частина нежитлової будівлі та споруди «Комора», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1017204932244 та припинити право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно запису №16373353 від 12.09.2016 року, що зареєстроване, відповідно до Договору купівлі-продажу № 3892, посвідченого 12 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського

- 3 -

нотаріального округу Морозовою С.В.;

- договір купівлі-продажу № 3917, продавець СТОВ «Плосківське», покупець ТОВзІІ «Ропа Україна», предмет договору - одна друга частина нежитлової будівлі та споруди «Механізований двір», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1017130132244 та припинити право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно запису №16375947 від 12.09.2016 року, що зареєстроване, відповідно до договору купівлі-продажу № 3917, посвідченого 12 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В.;

- договір купівлі-продажу № 3895, продавець СТОВ «Плосківське», покупець ТОВзІІ «Полковничий Хутір», предмет договору - одна друга частина нежитлової будівлі та споруди «Механізований двір», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1017130132244 та припинити право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно запису №16373887 від 12.09.2016 року, що зареєстроване, відповідно до Договору купівлі-продажу № 3895, посвідченого 12 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В.;

- договір купівлі-продажу № 3908, продавець СТОВ «Плосківське», покупець ТОВзІІ «Ропа Україна», предмет договору - одна друга частина нежитлової будівлі та споруди «Ферма», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1017009032244 та припинити право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно запису №16376307 від 12.09.2016 року, що зареєстроване, відповідно до Договору купівлі-продажу № 3908, посвідченого 12 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В.;

- договір купівлі-продажу № 3901, продавець СТОВ «Плосківське», покупець ТОВзІІ «Полковничий Хутір», предмет договору - одна друга частина нежитлової будівлі та споруди «Ферма», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1017009032244 та припинити право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно запису №16374347 від 12.09.2016 року, що зареєстроване, відповідно до Договору купівлі-продажу № 3901, посвідченого 12 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В.

Стягнуто з кожного з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 2231,87 грн.

Не погоджуючись із рішенням, відповідач СТОВ «Плосківське» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору,скасувавши заходи забезпечення позову, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права.

Скарга мотивована наступним:

- ухвалою суду від 28 січня 2022 року залучено до участі у справі третю особу Приватне сільськогосподарське підприємство «Жовтень», що є порушенням норм процесуального права, а саме ст.53 ЦПК України, яка вказує на можливість вступу у справу третіх осіб до закінчення підготовчого провадження у справі, яке в даній справі закінчене 14 квітня 2021 року;

- суд прийшов до помилкових висновків, що позивач є власником частки (співвласником) нерухомого майна за відсутності жодних первинних документів з цього приводу. Вважає, що позивач є власником цінного паперу - свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП та власником частки в сумі 1787 грн. із загального фонду 2158824 грн. і може скористатися своїм правом у порядку, визначеному ст.364 ЦК України шляхом виділу своєї частки.

- з урахуванням того, що позивач припинив членство у СТОВ «Плосківське», то він

- 4 -

має право на вільне розпорядження свідоцтвом про право на майновий пай і міг звернутися до майнової комісії для реалізації свого права і отримати майно пропорційно його частці, чого не здійснив та що у свою чергу свідчить про відсутність предмета спору і наявність підстав для закриття провадження;

- висновки суду про позбавлення відповідачами права власності позивача є помилковими, оскільки позивач не реалізував свого права на отримання майна на належну йому частку згідно свідоцтва про право на майновий пай, що у свою чергу свідчить про відсутність порушення його прав;

- суд в достатній мірі не мотивував чому добросовісні набувачі майна - відповідачі ТОВзІІ «Ропа Україна», ТОВзІІ «Полковничий Хутір», які набули майно на підставі договорів купівлі-продажу, позбавляються цього майна. Суд не врахував практику ЄСПЛ щодо непорушності права власнсоті, як і не обгрунтував відсутність підстав для витребування майна у добросовісних набувачів згідно ст.388 ЦК України, погодився із правом позивача оспорювати укладені правочини. Таке суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц та від 08 червня 2021 року у справі № 277/3760/19, постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 922/2592/19, від24 травня 2021 року у справі № 755/11741/18, від 30 квітня 2020 року у справі № 908/61/13-г та інших;

- посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодовизначення порушеного праав та охоронюваного законом інтересу, суд не вказав у рішенні в чому полягає порушення права позивача, як і не вказав у чому полягає неможливість законної реалізації ним свого права та отримання частки майна.

Відповідачі ТОВзІІ «Ропа Україна» і ТОВзІІ «Полковничий Хутір» подали апеляційні скарги на рішення Таращанського районного суду Київської області від 30 травня 2022 року, які за змістом та вимогами повністю відповідають апеляційній скарзі СТОВ «Плосківське».

Позивач ОСОБА_1 в особі його представника адвоката Горбуненка В.С. подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно задоволив його позов, а доводи апеляційної скарги відповідачів СТОВ «Плосківське», ТОВзІІ «Ропа Україна» і ТОВзІІ «Полковничий Хутір» є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.

В суді апеляційної інстанції представник відповідачів СТОВ «Плосківське», ТОВзІІ «Ропа Україна» і ТОВзІІ «Полковничий Хутір» адвокат Невідомський О.Ю. подані відповідачами апеляційні скарги та викладені в них доводи підтримав, просив задоволити та скасувати оскаржуване рішення Таращанського районного суду Київської області як незаконне.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Горбуненко В.С. в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність і обгрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що рішення загальних зборів співвласників майнових паїв реорганізованого Колективного пайового сільського підприємства «Жовтень» від 19 березня 2016 року про затвердження Положення про комісію з організації вирішення майнових питань та створення комісії, а також рішення загальних зборів співвласників від 09 квітня 2016 року про виділення в натурі у власність СТОВ «Плосківське» майна згідно затвердженого переліку

- 5 -

нерухомого майна для виділення у натурі визнані судом недійсними.

За таких обставин, проведення приватним нотаріусом дій щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за СТОВ «Плосківське» на підставі документів, зокрема рішення загальних зборів співвласників майнових паїв реорганізованого КПСП «Жовтень» від 09 квітня 2016 року про виділення в натурі у власність СТОВ «Плосківське» майна згідно затвердженого переліку, які судом визнані недійсними, а також послідуюче відчуження цього майна на користь ТОВзІІ «Ропа Україна» і ТОВзІІ «Полковничий Хутір», суперечить закону та порушує права позивача як співвласника майна реорганізованого КСП.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно положень ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Право мирно володіти своїм майном та неможливість позбавлення особи свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права закріплені у статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Концепція «майна» у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності», також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном». Сподівання є «законним», якщо воно ґрунтується або на положенні законодавства, або на нормативно-правовому акті, який стосується відповідного майнового інтересу (п.п.22-23 рішення ЄСПЛ у справі «Кечко проти України», п.98 рішення ЄСПЛ у справі «Броньовські проти Польщі», п.22 рішення ЄСПЛ у справі «Сук проти України», рішення ЄСПЛ у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту як власне майно і майнові права та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом» (справа «Н.К.М. проти Угорщини» рішення від 14 травня 2013 року.

Одним із способів захисту прав особи згідно ст.16 ЦК України є визнання правочину недійсним.

За положеннями ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно з ч. 3 ст. 26 ЗУ « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного

- 6 -

реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» п.2 ч.6 ст.37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» п.2 ч.6 ст.37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 і третя особа мають право на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Жовтень», зокрем позивач на підставі майнового сертифікату серія КИ-ХХІІ № 2107559 від 06 серпня 2002 року, третя особа ПСП «Жовтень» на підставі майнового сертифікату серія КИ № 301023 від 21 березня 2017 року.

У списку співвласників майнових паїв реорганізованого КПСП «Жовтень» (включаючи правонаступників померлих співвласників, які прийняли спадщину і переоформили майнові сертифікати) станом на 09 квітня 2016 року зазначено відповідача СТОВ «Плосківське», позивача ОСОБА_1 та інші.

Згідно наданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю. інформації щодо внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 червня 2018 року, приватним нотаріусом як державним реєстратором прав на нерухоме майно 03 вересня 2016 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за СТОВ «Плосківське», код ЄДРПОУ:03753527, зокрема зареєстровано та відкрито розділи в Державному реєстрі речових прав на 4 окремі об`єкти нерухомого майна:

- рішення від 03вересня 2016 року щодо реєстрації за СТОВ «Плосківське» права власності на об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля «Контора колгоспу», реєстраційний номер 1017273432244, та на підставі цього рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності: № 16218024;

- рішення від 03вересня 2016 року щодо реєстрації за СТОВ «Плосківське» права власності на об`єкт нерухомого майна: нежитлові будівлі та споруди «Комора», реєстраційний номер 1017204932244 та на підставі цього рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності: № 16216877;

- рішення від 03 вересня 2016 року щодо реєстрації за СТОВ «Плосківське» права власності на об`єкт нерухомого майна: нежитлові будівлі та споруди «Механізований двір», реєстраційний номер 1017130132244 та на підставі цього рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності: № 16215659;

- рішення від 03вересня 2016 року щодо реєстрації за СТОВ «Плосківське» права власності на об`єкт нерухомого майна: нежитлові будівлі та споруди «Ферма», реєстраційний номер 1017009032244 та на підставі цього рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності: № 16213843.

Для державної реєстрації права власності на вище вказані об`єкти нерухомого майна СТОВ «Плосківське» надало приватному нотаріусу Ярощук В.Ю. відповідно до п.51 Постанови КМ України № 1127 від 25 грудня 2015 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) у кількості відповідно до кожного об`єкту нерухомості, від 25 березня 2016 року, акт приймання-передачі нерухомого майна 11-04/16 від 11 квітня 2016 року, які вказані у якості правовстановлюючих документів при реєстрації права власності на вказані об`єкти нерухомого майна. Додатково СТОВ «Плосківське» надало приватному нотаріусу рішення

- 7 -

загальних зборів громадян-власників майнових паїв колишнього КСП «Жовтень» № 2-16 від 09 квітня 2016 року.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 25 жовтня 2017 року, залишеним без змін Апеляційним судом Київської області та Верховним Судом, визнано недійсними рішення зборів власників розпайованого майна реорганізованого КПСП «Жовтень» Таращанського району Київської області № 01-16 від 19 березня 2016 року та рішення № 2-16 від 09 квітня 2016 року та незаконним виділ майна в натурі з пайового фонду колишнього Колективного приватного сільськогосподарського підприємства «Жовтень» у власність Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю «Плосківське» на підставі рішення загальних зборів колишніх членів КПСП «Жовтень» № 2-16 від 09 квітня 2016 року.

Водночас судом встановлено, що на виконання рішень загальних зборів співвласників майнових паїв реорганізованого КПСП «Жовтень» рішення № 2-16 від 09 квітня 2016 року, яке в подальшому визнано судом недійсним, складено Акт приймання-передачі нерухомого майна №11-04/16 від 11 квітня 2016 року між СТОВ «Плосківське» в особі голови Орловського В.В., який діє на підставі Статуту як підприємство-правонаступник реорганізованого КПСП «Жовтень» та СТОВ «Плосківське» в особі Уманець Л.П., яка діє на підставі довіреності від 11 квітня 2016 року, як співвласник пайового фонду реорганізованого КПСП «Жовтень» про виділення майна в натурі у свідоцтвах про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі та цей Акт приймання-передачі є підставою для оформлення в установленому порядку права власності на майно згідно з «Переліку виділеного в натурі майна».

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 06 лютого 2018 року право власності СТОВ «Плосківське» на нежитлові будівлі та споруди припинено у зв`язку із їх відчуженням 12 вересня 2016 року за договорами купівлі-продажу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Ропа Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір», а саме:

1) за реєстраційним номером об`єкт нерухомого майна 1017009032244 нежитлові будівлі та споруди «Ферма» за адресою: АДРЕСА_1 - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. зареєстровано перехід права власності до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Ропа Україна», код ЄДРПОУ 32710583, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу на одну другу частину нежитлової будівлі № 3908 від 12 вересня 2016 року та до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір», ЄДРПОУ 32320388, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу на одну другу частину нежитлової будівлі № 3901 від 12 вересня 2016 року;

2) за реєстраційним номером об`єкт нерухомого майна 1017273432244 нежитлова будівля «Контора колгоспу» за адресою: АДРЕСА_1 - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. зареєстровано перехід права власності до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Ропа Україна», код ЄДРПОУ 32710583, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу на одну другу частину нежитлової будівлі № 3911 від 12 вересня 2016 року та іншої частини до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір», ЄДРПОУ 32320388, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу на одну другу частину нежитлової будівлі № 3898 від 12 вересня 2016 року;

3) за реєстраційним номером об`єкт нерухомого майна 1017204932244 нежитлові будівлі та споруди «Комора» за адресою:

АДРЕСА_2 - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. зареєстровано перехід права власності до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Ропа Україна», код ЄДРПОУ 32710583, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу на одну другу частину нежитлової будівлі № 3914 від 12 вересня 2016 року та іншої частини до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір», ЄДРПОУ 32320388, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу на одну другу частину нежитлової будівлі № 3892 від 12 вересня 2016 року;

4) за реєстраційним номером об`єкт нерухомого майна 1017130132244 нежитлові будівлі та споруди «Механізований двір» за адресою: АДРЕСА_1 - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. зареєстровано перехід права власності до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Ропа Україна», код ЄДРПОУ 32710583, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу на одну другу частину нежитлової будівлі № 3917 від 12 вересня 2016 року та іншої частини до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір», ЄДРПОУ 32320388, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу на одну другу частину нежитлової будівлі № 3895 від 12 вересня 2016 року.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність заявлених вимог, оскільки реєстрація права власності на нерухоме майно пайового фонду КПСП «Жовтень» за СТОВ «Плосківське» і послідуюче його відчуження на користь ТОВзІІ «Ропа Україна», ТОВзІІ «Полковничий хутір» відбулося на підставі рішення загальних зборів співвласників майнових паїв реорганізованого КПСП «Жовтень», які визнані судом недійсними, а відтак суперечить закону та порушує права позивача як пайовика.

Доводи апеляційних скарг відповідачів про порушення норм процесуального права, зокрема ст.53 ЦПК України, оскільки ухвалою суду від 28 січня 2022 року залучено до участі у справі третю особу ПрСП «Жовтень» після закінчення підготовчого провадження у справі, яке в даній справі закінчене 14 квітня 2021 року, не спростовують висновків суду про наявність підстав для задоволення позову.

Відхиляючи вказані доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується, що судом допущене формальне порушення норм процесуального права, зокрема пололожень ст.53 ЦПК України щодо строків залучення до участі у справі третіх осіб.

Проте відповідно до ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни судового рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Аналогічні роз`яснення містить п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», згідно якого порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення, якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, порушення вимог ст.59 ЦПК щодо допустимості засобів доказування, необґрунтована відмова суду в задоволенні клопотання осіб, які беруть участь у справі, у дослідженні доказів (ст.60 ЦПК), порушення вимог ст.215 ЦПК щодо змісту рішення суду тощо.

Наведені скаржниками в апеляційних скаргах доводи не спростовують висновків суду щодо наявності передбачених законом підстав для задоволення позову, а відтак підстави для скасування чи зміни рішення відсутні з цих підстав відсутні.

Доводи апеляційних скарг відповідачів про помилковість висновків суду, що позивач є власником частки (співвласником) нерухомого майна за відсутності жодних первинних

- 9 -

документів з цього приводу не спростовують висновків суду про наявність підстав для задоволення позову.

Судом першої інстанції незаперечно встановлено, що позивач ОСОБА_1 має право на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Жовтень» на підставі майнового сертифікату серія КИ-ХХІІ № 2107559 від 06 серпня 2002 року, а відтак незаконне відчуження майна із пайового фонду порушує його права і є підставою для визнання відчуження цього майна, в тому числі у формі правочинів, недійсними.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що дані доводи про те, що позивач не є співвласником майна пайового фонду вже були предметом розгляду у справі № 379/460/17, де залишаючи судові рішення без змін Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року зазначив, що посилання СТОВ «Плосківське» на неправильне застосування до спірних правовідносин ч.1 ст.358 ЦПК України, так як у співвласників КПСП «Жовтень» не виникало права спільної часткової власності, відхиляються касаційним судом, оскільки майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Посилання в апеляційних скаргах на те, що позивач є власником цінного паперу - свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП та власником частки в сумі 1787 грн. із загального фонду 2158824 грн. і може скористатися своїм правом у порядку, визначеному ст.364 ЦК України шляхом виділу своєї частки, а не шляхом оскарження відчуження майна із пайового фонду, необгрунтовані.

Як вище вказувалося судом встановлено, що незаконне відчуження майна із пайового фонду порушує права позивача, оскільки останній має право на отримання саме цього майна чи його частки, в тому числі отримання майна в натурі на групу співвласників, що у свою чергу спростовує доводи скарг.

При цьому намагання відповідачів звести права позивача до можливості отримання іншого майна на належну йому частку є помилковими і призведуть до істотного звуження прав позивача на отримання майна в процесі реорганізації КСП та порушення його прав як власника.

Такі доводи суперечать нормативним документам, які врегульовують питання паювання майна реорганізованих КСП, зокрема постанові КМ України № 177 від 28 лютого 2001 року «Про врегулювання питань щодо забезпечення майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки», Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Мінагрополітики України № 315 від 20 травня 2008 року та листу Мінагрополітики України № 37- 25- 11/3923 від 05 траня 2001 року «Щодо порядку видачі, обліку та погашення Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат)», згідно яких при виділенні з пайового фонду КСП в натурі майна групі співвласників на свідоцтві кожного співвласника робиться відмітка про виділення майна в натурі у спільну часткову власність, що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою, а саме свідоцтво вилучається, оскільки особа вже скористалася своїм правом на виділ майна.

Доводи апеляційних скарг відповідачів щодо хибності висновків суду про позбавлення відповідачами права власності позивача, оскільки останній не реалізував свого права на отримання майна на належну йому частку згідно свідоцтва про право на майновий пай, що у свою чергу свідчить про відсутність порушення його прав необгрунтовані.

Реєстрація права власності на нерухоме майно пайового фонду КПСП «Жовтень» за СТОВ «Плосківське» і послідуюче його відчуження на користь ТОВзІІ «Ропа Україна», ТОВзІІ «Полковничий хутір» відбулося на підставі рішення загальних зборів співвласників майнових паїв реорганізованого КПСП «Жовтень», які визнані судом недійсними.

- 10 -

Наведене у свою чергу свідчить про очевидне порушення прав позивача та необхідність їх захисту.

Такі ж висновки містяться у судових рішеннях у справі № 379/460/17, де визнано недійсними рішення зборів власників розпайованого майна реорганізованого КПСП «Жовтень» Таращанського району Київської області № 01-16 від 19 березня 2016 року та рішення № 2-16 від 09 квітня 2016 року та незаконним виділ майна в натурі з пайового фонду колишнього КПСП «Жовтень» у власність СТОВ «Плосківське» на підставі рішення загальних зборів колишніх членів КПСП «Жовтень» № 2-16 від 09 квітня 2016 року.

Залишаючи судові рішення без змін у справі № 379/460/17 Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року зазначив, що оскільки майно колективних сільськогосподарських підприємств належить на праві спільної часткової власності його членам, а тому його співвласники здійснюють свої права за спільною згодою і жоден з співвласників самостійно або за згодою декількох власників не вправі вирішувати долю спільного майна без згоди всіх співвласників, рішення щодо виділення в натурі частки з майна повинно прийматися на загальних зборах співвласників одностайно. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 8 квітня 2019 року у справі № 132/2483/16-ц.

Це ж стосується доводів апеляційних скарг відповідачів про те, щопозивач припинив членство у СТОВ «Плосківське», а відтак він має право на вільне розпорядження свідоцтвом про право на майновий пай і міг звернутися до майнової комісії для реалізації свого права і отримати майно пропорційно його частці, чого не здійснив та що у свою чергу свідчить про відсутність предмета спору і наявність підстав для закриття провадження, які є необгрунтовані із викладених вище підстав.

Судом незаперечно встановлено, що сміж сторонами існує спір з приводу розпаювання майна КСП, в тому числі нерухомого майна, що виключає будь-які твердження про відсутність предмета спору і наявність підстав для закриття провадження.

Відхиляючи наведені вище доводи апеляційних скарг відповідачів, апеляційний суд звертає увагу, що дані аргументи суперечать судовим рішенням, ухваленим у справі № 379/460/17 і як наслідок суперечать принципу юридичної визначеності, закріпленому Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Право на справедливий судовий розгляд, передбачене п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, під час його тлумачення у контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності охоплює вимогу про те, що коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не повинно ставитися під сумнів (рішення у справах «Брумареску проти Румунії» п.61, «Оферта Плюс С.Р.Л. проти Молдови» п.97 та «Кехайя та інші проти Болгарії» п.61).

Як вище вказувалося остаточною постановою від 16 грудня 2020 року, де, залишаючи без змін судові рішення у справі № 379/460/17 про визнання недійсними рішення зборів власників розпайованого майна реорганізованого КПСП «Жовтень» та незаконним виділ майна в натурі з пайового фонду колишнього КПСП «Жовтень» у власність СТОВ «Плосківське», Верховний Суд підтвердив наявність у заявника прав на майно пайового фонду КСП.

Таким чином, позивач має законні очікування, що враховуючи відповідні обставини, встановлені в першому провадженні № 379/460/17, його права на майно пайового фонду КСП не буде поставлено під сумнів і вони не підлягатимуть повторному розгляду, а висновки, зроблені в першому провадженні, будуть враховані, що і зробив суд першої інстанції вірно врахувавши їх в оскаржуваному рішенні.

Протилежне, буде порушувати принцип юридичної визначеності.

Схожі висновки зробив ЄСПЛ у рішенні від 20 вересня 2022 року у справі «Гриненко проти України», зазначивши, що остаточною постановою від 03 червня 2010 року ВГСУ підтвердив наявність у заявника майнових прав на спірну квартиру на підставі договору 2003

- 11 -

року, зобов`язання, передбачені яким він належним чином виконав. Однак, через два роки у провадженні, ініційованому К. щодо того самого питання (майнових прав на спірну квартиру), районний суд, повторно розглянув договірні зобов`язання та майнові права заявника, і постановив, що К. мала майнові права на квартиру. Це рішення було залишено без змін судами вищих інстанцій. Залишається незрозумілим, чому суди, знаючи про висновки, зроблені в першому провадженні, не врахували їх, і вирішили, всупереч цим висновкам, що до 2010 року заявник не мав жодних прав на квартиру. Цей висновок став вирішальним для результату провадження. Жодних пояснень щодо законних підстав для такого висновку у рішеннях районного суду чи судів вищих інстанцій немає. Така ситуація порушує національне законодавство, а саме ст.61 ЦПК України, яка передбачала, що обставини, встановлені судом в одній справі, не можуть оскаржуватися в іншій. Зазначених міркувань достатньо для висновку, що права заявника за п.1 ст.6 Конвенції були порушені, оскільки під час другого провадження суди не врахували попередній судовий процес. Повторно оцінивши та проігнорувавши вирішальні обставини, встановлені остаточною постановою від 03 червня 2010 року, національні суди діяли всупереч принципу юридичної визначеності, передбаченому п.1 ст.6 Конвенції, і не забезпечили справедливого розгляду справи заявника (див. згадане рішення у справі «Есертас проти Литви» (Esertas v. Lithuania), пункт 31).

Доводи апеляційних скарг відповідачів про те, що суд в достатній мірі не мотивував чому добросовісні набувачі майна - відповідачі ТОВзІІ «Ропа Україна», ТОВзІІ «Полковничий Хутір», які набули майно на підставі договорів купівлі-продажу, позбавляються цього майна, як і не не врахував практику ЄСПЛ щодо непорушності права власності не спростовують висновків суду про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову.

Відхиляючи дані доводи апеляційний суд враховує наступне.

Згідно положень ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Відповідно до статей 317, 319, 321 ЦК України право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Власник майна володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Вирішуючи апеляційні скарги колегія суддів відповідно до приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч.4 ст.10 ЦПК Українизастосовує при розгляді даної справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї як джерело права.

Так згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною

- 12 -

метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності. Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Отже, дана норма Конвенції дозволяє втручатися у здійснення особою права власності і обмежувати його виключно на умовах, передбачених законом, якщо таке втручання було пропорційним.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку втручання у право власності набувачів майна - відповідачів ТОВзІІ «Ропа Україна», ТОВзІІ «Полковничий Хутір» шляхом визнання правочинів недійсними, повністю відповідає статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки по-перше, таке втручання грунтується на законі, бо позивач довів у суді першої інстанції факт незаконності вибуття спірного майна з пайового фонду КСП та порушення його прав як пайовика, і як наслідок довів неправомірність набуття відповідачами права власності на нерухоме майно.

По-друге, таке втручання здійснене в інтересах суспільства для захисту прав позивача, який має право на отримання даного майна в натурі.

І по-третє, таке втручання є пропорційним, бо дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами відповідачів.

Посилання у апеляційних скаргах на те, що суд не обгрунтував відсутність підстав для витребування майна у добросовісних набувачів згідно ст.388 ЦК України, погодився із правом позивача оспорювати укладені правочини, що суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц та від 08 червня 2021 року у справі № 277/3760/19, постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 922/2592/19, від24 травня 2021 року у справі № 755/11741/18, від 30 квітня 2020 року у справі № 908/61/13-г та інших, необгрунтовані.

По-перше, суд належно мотивував у рішенні правильність обраного позивачем способу захисту, з огляду на те, що позивач не є одноосібним власником майна і не вправі ставити питання про його витребування на свою користь, оскільки рішення про витребування майна на користь позивача буде підставою для реєстрації цього майна виключно за ним, що суперечить обставингам справи і вимогам закону.

По-друге, оспорюючи правочини, учасником яких він не є, позивач захищає свої права шляхом повернення спірному майну статусу майна пайового фонду КСП і послідуючого його розпаювання між пайовиками (співвласниками) у встановленому законом порядку.

По-друге, посилання на висновки Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц та від 08 червня 2021 року у справі № 277/3760/19, постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 922/2592/19, від24 травня 2021 року у справі № 755/11741/18, від 30 квітня 2020 року у справі № 908/61/13-г та інших, не є релевантними, оскільки у всіх без виключення справах, наведених у апеляційних скаргах встановленіінші фактичні обставини, а саме правовідносинивиникли у зв`язку із витребуванням майна власником.

Відповідно до змісту пункту 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц сформульовано такий висновок: під судовим рішення в подібних правовідносинах потрібно розуміти такі рішення, де схожими є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Доводи апеляційної скарги про те, що посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодовизначення порушеного праав та охоронюваного законом інтересу, суд не вказав у рішенні в чому полягає порушення права

- 13 -

позивача, як і не вказав у чому полягає неможливість законної реалізації ним свого права та отримання частки майна, безпідставні.

Відхиляючи дані аргументи, колегія суддів враховує, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (п.33-33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтн 2020 року у справі № 9901/393/19).

Суд чітко вказав у рішенні в тому полягає порушення прав позивача з урахуванням вказаного рішення Конституційного Суду України.

Решта доводів апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, обгрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Даючи оцінку доводам учасників, викладеним у апеляційних скаргах і відзиві, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даній постанові, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування єдостатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

- 14 -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Ропа Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Полковничий Хутір», Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Плосківське» залишити без задоволення.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 30 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді: