Ухвала

від 15.02.2023 по справі 695/530/23

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 695/530/23

номер провадження 1-кс/695/189/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2023 рокум. Золотоноша

Слідчий суддя Золотоніського міськрайонного суду

Черкаської області ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника законного володільця майна, арешт на яке просить накласти прокурор директора ТОВ «АГРО-МТС» ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023250370000232 від 10.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області надійшло клопотання прокурора Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023250370000232 від 10.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим відділом Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області за процесуального керівництва Золотоніської окружної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023250370000232 від 10.02.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 10.02.2023 до Золотоніського РВП надійшло повідомлення від працівників поліції про те, що в адміністративних межах м. Золотоноша, Черкаської області невідомі особи зливають невідому речовину, чим забруднюють землю.

Виїздом на місце події, 10.02.2023 старшим слідчим СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області в період часу з 12 год 05 хв по 13 год 30 хв проведено огляд місця події, в ході якого було виявлено та вилучено: зразок забрудненого ґрунту, який упаковано належним чином; зразок чистого ґрунту, який упаковано належним чином; транспортний засіб марки «MAN», модель «19.414 FLT», державний номерний знак НОМЕР_1 , згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ТОВ «АГРО-МТС»; спеціалізований напівпричіп марки «ППЦ», моделі «28», державний номерний знак НОМЕР_3 , згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить ОСОБА_6 .

Вказаний транспортний засіб марки «MAN», модель «19.414 FLT», державний номерний знак НОМЕР_5 з спеціалізованим напівпричіпом марки «ППЦ», моделі «28», державний номерний знак НОМЕР_3 , які були під керуванням ОСОБА_7 вилучено на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів Золотоніського РВП ГУНП за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Січова, 3.

Також було допитано в якості свідка ОСОБА_7 , який пояснив, що фірма, в якій він працює займається внесенням безводного аміаку в ґрунт. 10 лютого 2023 року до ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_8 , який на даний час мобілізований та перебуває в зоні проведення воєнних операцій. Чи працює ОСОБА_8 на підприємстві на даний час ОСОБА_7 не відомо, раніше працював на якій посаді ОСОБА_7 не пам`ятає. ОСОБА_8 сказав, щоб ОСОБА_7 приїхав до території ТОВ «М`ясопромторг», що знаходиться по вул. Гагаріна, забрав наш автомобіль МАН, державний номерний знак НОМЕР_6 з цистерною НОМЕР_7 , який належить ТОВ «Агро-МТС», який заповнений водою, вивіз та злив вказану рідину на поле, що знаходиться біля Драбівського кільця, зі слів ОСОБА_9 вказане поле належить ТОВ «Агро-МТС». Вказаною рідиною вони удобрюють своє поле. ОСОБА_7 приїхав до території ТОВ «М`ясопромторг», зайшов на територію, повідомив, що буде вивозити воду, охоронці його пропустили. ОСОБА_7 забрав автомобіль з цистерною з території, ключі були в середині. Хто саме привозив автомобіль йому не відомо. На вказаному автомобілі ОСОБА_7 поїхав до поля, що знаходиться біля Драбівського кільця, та злив вказану рідину. Так як поле знаходиться в яру, він став біля краю, та зливав рідину в яр. В цей момент приїхали працівники поліції, та вилучили вказаний автомобіль. ОСОБА_7 також додав, що будь-які документи на перевезення вказаної рідини в нього відсутні. Вважає, що порушень в його діях не має, так як рідина, на його думку не шкідлива, а навпаки вони удобрюють нею свої поля.

Опитано ОСОБА_10 , який є державним інспектором Державної екологічної інспекції, який пояснив, що 10.02.2023 близько 11 годині 30 хвилин йому зателефонували працівники поліції, які повідомили, що невідома особа зливає на земельну ділянку поблизу автодороги Бориспіль Запоріжжя нечистоти з цистерни автомобіля, видаючи за воду. Прибувши на місце ОСОБА_10 побачив транспортний засіб марки MAN з цистерною, який стояв на полі та цистерною, розвернутий до яру. На місці були поливні ознаки зливу нечистот на поле, на якому були сліди свіжого злиття нечистот розмірами близько 20 на 20 м. Зі слів водія транспортного засобу, який повідомив, що дані нечистоти були привезені з Золотоніського м`ясокомбінату. Також водій повідомив, що дані нечистоти там зливались неодноразово.

Також до матеріалів кримінального провадження було долучено: витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з яким орендарем земельної ділянки є ТОВ «Агро-МТС», а орендодавцем Новодмитрівська сільська рада Золотоніського району Черкаської області; інформацію про земельну ділянку 712158780:05:011:0509; копію договору про надання послуг з подачі води для зрошення від 22.08.2022; копію протоколу погодження договірної ціни на послуги з подання 1 куб. м води для зрошення до договору №06/04 від 22.08.2022; копію акта про витрату води для зрошення земельної ділянки (збагачення азотом) за січень 2023 року.

Постановою слідчого від 10.02.2023 транспортний засіб марки «MAN», модель «19.414 FLT», державний номерний знак НОМЕР_6 , який згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ТОВ «АГРО-МТС»; спеціалізований напівпричіп марки «ППЦ», моделі «28», державний номерний знак НОМЕР_3 , який згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить ОСОБА_6 , та яким користується ТОВ «АГРО-МТС» визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Посилаючись на те, що на теперішній час існує достатня сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказані транспортні засоби були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, прокурор звернувся з даним клопотанням до суду.

У судовому засіданні прокурор на задоволенні клопотання наполягав повністю, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні.

Представник законного володільця майна, арешт на яке просить накласти прокурор директор ТОВ «АГРО-МТС» ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечували.

Заслухавши пояснення прокурора, представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт та його захисника, вивчивши клопотання та дослідивши додані до нього матеріали, а також надані перед початком судового засідання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя зазначає про таке.

З матеріалівклопотання тадоданих донього матеріалівслідчим суддеювстановлено,що проводитьсядосудове слідствопо кримінальномупровадженню №12023250370000232від 10.02.2023за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.239КК України,та підчас досудовогорозслідування якоговилучено транспортнийзасіб марки«MAN»,модель «19.414FLT»,державний номернийзнак НОМЕР_6 , якийзгідно зсвідоцтвом прореєстрацію транспортногозасобу НОМЕР_8 належить ТОВ«АГРО-МТС»,спеціалізований напівпричіпмарки «ППЦ»,моделі «28»,державний номернийзнак НОМЕР_7 , якийзгідно зсвідоцтвом прореєстрацію т/з НОМЕР_4 ,належить ОСОБА_6 та користувачем якого є ТОВ «АГРО-МТС», та які поміщено на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області за адресою: вул. Січова, 3, м. Золотоноша, Черкаська область.

Постановою слідчого СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області від 10.02.2023 вказані транспортні засоби визнано речовими доказами.

Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з положеннями абзацу першого частини третьої ст. 173 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 статті 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом

Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Під час судового розгляду клопотання встановлено, що метою накладення арешту на вказані вище автомобілі з причепами, є збереження речових доказів та запобігання їх знищенню, перетворенню, відчуженню чи приховуванню від органів досудового розслідування.

Підставою для арешту транспортних засобів є наявність достатніх підстав вважати, що вилучене майно зберегло на собі сліди правопорушення та яке може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження, а також необхідністю проведення експертиз.

Водночас, слідчий суддя зауважує, що відповідно до клопотання та матеріалів доданого до нього, досудовим слідством встановлено, що місце події земельна ділянка сільськогосподарського призначення, призначена для товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7121587800:05:011:0509 згідно з відомостями наявними у Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права перебуває в оренді ТОВ «АГРО-МТС», строк дії договору оренди 10 років.

Згідно з наявною в матеріалах клопотання копією договору про надання послуг з подачі води для зрошення № 06/04 від 22.08.2022, ТОВ «ОМЕГА ТРИ» зобов`язується у 2022 році надавати ТОВ «Агро-МТС» послуги з подачі води для зрошення (збагаченої азотом).

Також слідчий суддя при вирішенні даного клопотання бере до уваги, що основним видом економічної діяльності ТОВ «АГРО-МТС» законного володільця транспортних засобів, арешт на які просить накласти прокурор є 01.61 КВЕД «Допоміжна діяльність у рослинництві», та станом на день вирішення даного клопотання проводиться підготовка до посівної, ускладненої дією на території України режиму воєнного стану та веденням активних бойових дій на окремих територіях України.

Враховуючи вищевикладене, та з огляду на те, що органом досудового розслідування проведено огляд транспортних засобів та фіксацію відомостей про нього у відповідних процесуальних протоколах, з метою забезпечення збереження речових доказів, та забезпечення співрозмірності права законного володільця на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання в частині накладення арешту на транспортні засоби підлягає частковому задоволенню шляхом заборони їх відчуження будь-яким способом, їх приховування, підміну, пошкодження, знищення або вчинення інших незаконних дій з майном, на яке накладено арешт до закінчення кримінального провадження і вирішення справи по суті.

Доказів негативних наслідків від застосування такого максимального заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Щодо доводів представника законного володільця майна, арешт на яке просить накласти прокурор директора ТОВ «АГРО-МТС» ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 про порушення стороною обвинувачення встановленого КПК України строку для звернення із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, що є підставою для відмови у задоволенні даного клопотання, слідчий суддя зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів провадження, орган досудового розслідування дійсно не забезпечив подання у встановлений строк клопотання про арешт майна (датоване та подане до суду 13.02.2023), тимчасово вилученого під час огляду місця події, проведеного у період з 12 год 05 хв по 13 год 30 хв 10.02.2023.

Однак слідчий суддя зауважує, що відмова в задоволенні клопотання про арешт майна можлива лише, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 КПК України (частина 1 статті 173 КПК України).

При вирішенні питання про арешт майна, яке має значення для виконання завдань кримінального провадження, слідчий суддя, суд повинен враховувати: (1) правову підставу для арешту майна; (2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК); (3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 170 КПК); (4) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини 2 статті 170 КПК); (5) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини 2 статті 170 КПК); (6) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; (7) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (частина 2 статті 173 КПК).

Таким чином, такої підстави для відмови в арешті майна як пропущення строку звернення з клопотанням КПК України не передбачено ні серед умов, які враховуються при вирішенні питання про арешт майна як речових доказів (чи навіть з інших підстав), ні серед підстав для відмови в задоволенні клопотання про арешт.

Отже, сам по собі факт порушення строку звернення до слідчого судді для вирішення питання про арешт не може бути підставою для відмови в арешті майна, яке відповідає завданням кримінального провадження. Вказане обумовлюється тим, що порушення строку на звернення з клопотанням про арешт майна, не позбавляє таке майно доказової (у разі його арешту як речового доказу) чи забезпечувальної «сили» (при забезпеченні цивільного позову чи можливої конфіскації) в кримінальному провадженні, тому потребує забезпечення його збереження, зокрема, шляхом накладення арешту.

Слідчий суддя також зазначає, що сплив процесуального строку виконання обов`язку вжити заходи до збереження майна не припиняє необхідності виконати цей обов`язок стороною обвинувачення і не тягне за собою припинення повноважень службової особи на здійснення обов`язкової дії. Аналогічна правова позиція щодо правових наслідків пропуску строку виконання обов`язку детально висвітлена в Постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 263/15845/2019.

Тобто, з одного боку порушення передбаченого частиною 5 статті 171 КПК України строку, є юридичним фактом, з яким закон пов`язує припинення режиму тимчасового вилучення майна (стаття 169 КПК України «Припинення тимчасового вилучення майна»), встановлює обов`язок негайно повернути майно особі, в якої воно було тимчасово вилучене, а з іншого не є підставою для відмови в арешті майна.

Разом з цим, правові інститути тимчасового вилучення майна та арешту майна є пов`язаними, але відносно автономними, з різними цілями та правовими наслідками. Вони стосуються різних аспектів процесу доказування.

Правове значення встановленого законодавцем строку, визначеного як «протягом 48 годин після вилучення майна» (абзац 2 частини 5 статті 171 КПК України) для звернення із клопотанням про арешт майна полягає в тому, що: (1) законодавцем презюмується достатність цього часу для сторони обвинувачення, щоб визначитись чи належить майно підозрюваному і чи наявні достатні підстави вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна та підготувати відповідне мотивоване клопотання з одного боку та (2) встановити такий нетривалий проміжок часу втручання у право власності особи (тимчасове позбавлення її правомочностей володіння та користування) в інтересах кримінального провадження, протягом якого можливе утримання майна особи в силу закону, без вмотивованого рішення суду, для вирішення його подальшої долі слідчим, прокурором (у разі бездіяльності, нереалізації обов`язку звернення з клопотанням до слідчого судді, суду про арешт такого майна) або слідчим суддею, судом з урахуванням належності, вагомості такого майна (речей) для досягнення завдань кримінального провадження.

Таким чином, положення частини 5 статті 171 КПК України у взаємозв`язку із положеннями частини 1 статті 169 КПК України визначають лише тривалість законного перебування (утримання) чужого майна (вилученого в результаті обшуку) в розпорядженні сторони обвинувачення (слідчого, прокурора). Будь-яке подальше перебування (поза межами встановленого процесуального строку та часу, необхідного для негайного повернення), утримання такого майна слідчим, прокурором є таким, що не має правових підстав та є втручанням в право власності особи, якій належить це майно, без законних на те підстав.

Водночас, вказані порушення речових прав не можуть перешкоджати досягненню цілей й завдань кримінального провадження, якими, зокрема, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини. Адже головним призначенням кримінального провадження як процесуального зводу норм є ефективна реалізація матеріально-правових норм кримінального права. А Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам (стаття 1 КК України).

Таким чином, норми КПК України щодо правового режиму, тривалості, припинення тимчасового вилучення майна функціонально призначені перш за все для вирішення цивільно-правових аспектів такого тимчасового вилучення та встановлення обов`язку щодо негайного повернення майна законному його володільцю у разі пасивності, незацікавленості сторони обвинувачення у його використанні для вирішення завдань кримінального провадження.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки можливих порушень процесуальних строків, про які йдеться лежать в площині матеріально-правової юридичної відповідальності (наприклад, цивільно-правова відповідальність за утримання відповідного майна без законних на те підстав або у разі втрати чи знищення речового доказу (частина 4 статті 100 КПК України), дисциплінарна відповідальність прокурора, слідчого за неналежне виконання службових обов`язків, кримінальна відповідальність у разі наявності відповідних підстав) тощо.

Крім цього, вирішення слідчим суддею, судом питання про арешт майна, яке було правомірно тимчасово вилучене, при порушенні строку звернення слідчим, прокурором із клопотанням про арешт, відбувається в період часу, коли режим тимчасового вилучення припинився (пункт 3 частини 1 статті 169 КПК України).

Таким чином, на підставі викладеного вище, враховуючи системний аналіз наведених норм вбачається, що вирішення питання щодо арешту майна залежить від того, чи має воно значення для досягнення завдань кримінального провадження, а не від того, чи своєчасно звернувся слідчий, прокурор з відповідним клопотанням до слідчого судді.

Разом з тим, слідчий суддя роз`яснює, що відповідно до положень ст.174 КПК України, за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні такого заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.

Усі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 175 Кримінального процесуального кодексу України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Згідно з Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом МВС України, Генеральної Прокуратури України, ДПА України, СБУ, Верховного Суду України, ДСА України від 27.08.2010 року, обов`язок по визначенню місця зберігання арештованого майна покладається на слідчого, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження.

Керуючись ст. 132, 167, 170-173, 309, 370, 372, 375 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Автомобіль марки «MAN», модель «19.414 FLT», державний номерний знак НОМЕР_6 , який на праві власності належить ТОВ «АГРО-МТС», спеціалізований напівпричіп марки «ППЦ», модель «28», державний номерний знак НОМЕР_7 , який на праві власності належить ОСОБА_6 та користувачем якого є ТОВ «АГРО-МТС» передати на відповідальне зберігання під розписку та заборонити уповноваженим особам ТОВ «АГРО-МТС» (код ЄДРПОУ 38094755) відчуження даних транспортних засобів будь-яким способом, їх приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт до закінчення кримінального провадження і вирішення справи по суті.

Попередити уповноважених осіб ТОВ «АГРО-МТС» (код ЄДРПОУ 38094755) про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.

Зобов`язати законного володільця майна, якому буде передано на відповідальне зберігання, що останній за першою вимогою слідчого, прокурора повинен негайно надати його для проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій, у разі їх необхідності.

У задоволенні клопотання в іншій частині відмовити.

Ухвала підлягає до негайного виконання.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено о 08 год 05 хв 20.02.2023.

Слідчий суддя ОСОБА_11 -Сташинська