Постанова

від 09.02.2023 по справі 926/153/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2023 р. Справа №926/153/22

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - суддіМАТУЩАКА О.І.

суддів:СКРИПЧУК О.С.

ОРИЩИН Г.В.

за участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г.

представники сторін не з`явилися.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , с.Грозинці Хотинського району Чернівецької б/н від 03.08.2022 (вх.ЗАГС №01-05/1941/22 від 05.08.2022)

на рішенняГосподарського суду Чернівецької області від

28.06.2022 (суддя Байталюк В.Д., повне рішення

15.07.2022)

у справі №926/153/22

за позовом: ОСОБА_1 , с.Грозинці

Хотинського району Чернівецької

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю

Чернівецької обласної виробничо-комерційної

фірми «Медтехніка», м.Чернівці

про визнання недійсним рішення загальних зборів

засновників ТОВ Чернівецької обласної

виробничо-комерційної фірми «Медтехніка»

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

В січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ТОВ Чернівецької обласної виробничо-комерційної фірми «Медтехніка», в якому просив суд:

1. визнати недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ Чернівецької обласної виробничо-комерційної фірми «Медтехніка» від 03.12.2001, яке зазначене в п.4 протоколу № 26 від 03.12. 2001;

2. визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, яке розташоване в будівлях по АДРЕСА_1 і неправомірно відчужено відповідачем наступним особам:

- в будівлі літери «А» 403.30 кв. м.: 288.90 кв. м. ОСОБА_2 , що підтверджує рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 26 вересня 2011 року у справі № 2-2032/11; 16.80 кв. м. ОСОБА_3 , що підтверджує витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно реєстраційний № 13637 від 07.08.2003; 97.60 кв. м. ОСОБА_4 , що підтверджує витяг про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно реєстраційний № 13637 від 31.05.2012;

- в будівлі літери «Б» 164.60 кв. м.: 53.30 кв. м. отримав ОСОБА_3 , що підтверджує витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно реєстраційний № 13637 від 07.08.2003; 111.30 кв. м. отримав ОСОБА_2 , що підтверджує рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 26 вересня 2011 року у справі № 2-2032/11;

- в будівлі літери «В» 160 кв. м.: 80 кв. м. отримав ОСОБА_3 , що підтверджує витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно реєстраційний №13637 від 07.08.2003; 80 кв. м. отримав ОСОБА_4 , що підтверджує витяг про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно реєстраційний № 13637 від 31.05.2012;

3. відновити становище, яке існувало в товаристві на момент січня 1998 року згідно довідки ЄДРПУ № 41 від 13.12.1998, шляхом повернення товариству нерухомою майна та права власності на нерухоме майно, яке було незаконно вилучено та знаходиться у незаконному володінні.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 28.06.2022 у задоволенні позову відмовлено.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Позивач не погодився з прийняти рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано норми ст.268 Цивільного кодексу України, якою передбачено вимоги, на які позовна давність не поширюється. При цьому зазначає, що незаконне оформлення права власності на частки нерухомого майна товариства стало можливим на підставі рішення загальних зборів засновників ТОВ «Медтехніка» від 03.12.2001, яке зазначене в пункті 4 протоколу №26 від 03.12.2001. Проте, у вказаному протоколі підроблені розміри часток учасників товариства. Також апелянт зазначає, що місцевим господарським судом всупереч вимог ст.80 ГПК України необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її вимог та просив залишити оскаржуване рішення без змін. Зазначив, що повідомлення про проведення загальних зборів учасників товариства було розміщено на дошці оголошень при вході до товариства за 30 днів до дати проведення зборів, оскільки всі учасники товариства були його працівниками. Учасники товариства, зазначені в протоколі загальних зборів товариства від 03.12.2001 на підставі довіреностей представляли інших відсутніх учасників товариства та володіли достатньою кількістю голосів відповідно вимог ст.ст.59-61 Закону України «Про господарські товариства». У зв`язку із закінченням тривалого строку зберігання документів товариства такі довіреності були знищені. Позивач знав про спірне рішення загальних зборів товариства ще у 2001 році, а тому звертаючись із позовом у даній справі пропустив строк позовної давності, встановлений ст.257 Цивільного кодексу України.

Позивачем при поданні апеляційної скарги заявлено клопотання про витребування доказів в порядку ст.81 ГПК України, в якому просив суд витребувати у державного реєстратора (групу документів) рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, яке розташоване в будівлях по вул.Нагірній, 1 м.Чернівці з січня 1998 року.

Розглянувши зазначене клопотання суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч.2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до протоколу судового засідання від 02.06.2022 місцевий господарський суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, оскільки це клопотання не було заявлено в межах підготовчого провадження та визнав такі дії позивача зловживанням процесуальними правами.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, оскільки таке заявлено з порушенням строку встановленого ст.80 ГПК України та всупереч ст.81 ГПК України не доведено неможливості його подання з дотриманням встановленого строку.

Також при поданні апеляційної скарги скаржником заявлено клопотання про призначення експертизи, а саме:

- економічної експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності;

- експертизи документів про економічну діяльність підприємств і організацій за увесь період діяльності;

- експертизи документів фінансово-кредитних операцій за увесь період;

- експертизи стану документообігу (діловодства) та наявності первинних документів пов`язаних з приватизацією товариства (первинні документи, що засвідчують приватну майнову власність єдиного майнового комплексу ТОВ «Медтехніка» за увесь період.

Розглянувши зазначене клопотання суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.

Предметом позову у даній справі є вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів, про визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а також про відновлення становища, яке існувало в товаристві на момент січня 1998 року.

В поданому скаржником клопотанні про призначення експертизи не обґрунтовано та не зазначено обставини для з`ясування яких необхідно призначити ту чи іншу експертизу та не зазначено мотивів, з яких позивач не заявив таке клопотання у строки, встановлені для подання доказів в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

09.02.2023 на електронну адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача про розгляд справи за його відсутності.

Інших заяв чи клопотань, в порядку ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, сторонами подано не було.

Позивач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи зазначене, а також те, що явка представників сторін у справі в судове засідання не визнавалася обов`язковою відповідно до ухвали від 16.01.2023, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за їх відсутності.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення у відзиві на неї, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права місцевим господарським судом, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи і оцінка судом.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , є одним з засновників ТОВ Чернівецька обласна виробнича комерційна фірма Медтехніка, якому належить частка у статутному фонді цього товариства у розмірі 5000000 карбованців (50 грн) 100 часток, що становить 1,8% статутного фонду товариства (всього у статутному фонді 5316 часток).

Відповідно до п.4 рішення загальних зборів засновників ТОВ Чернівецька обласна виробнича комерційна фірма Медтехніка, оформленого протоколом зборів №26 від 03.12.2001 загальні збори вирішили: фактичною датою виходу з товариства вважати дату одержання документів, які засвідчують право власності на майно згідно актів прийому-передачі.

У вказаному протоколі № 26 від 03.12.2001 зазначено, що на зборах засновників присутні учасники, які в сукупності володіють 82,76 % статутного фонду товариства.

Проте, відповідно до статуту ТОВ Чернівецька обласна виробнича комерційна фірма Медтехніка дійсний розмір часток засновників у статутному фонді товариства, які брали участь у зборах 03.12.2001 становила 51,37% статутного фонду, оскільки ОСОБА_5 володів 18,52% частки у статутному капіталі, ОСОБА_2 11,68%, ОСОБА_6 1,89%, ОСОБА_1 1,88%, ОСОБА_3 4,15 %, ОСОБА_7 2,27%, ОСОБА_8 1,89% , ОСОБА_9 0,39%, ОСОБА_10 1,52 %., ОСОБА_4 4,15%, ОСОБА_11 1,89 % , ОСОБА_12 - 0,37 %, ОСОБА_13 - 0,77,%.

Наведені обставини також встановлені рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21.12.2021 у справі №926/3268/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Чернівецька обласна виробничо-комерційна фірма "Медтехніка" про визнання недійсним протоколу загальних зборів, визнання незаконними та скасування рішення державного реєстратора та відновлення попереднього становища, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції чинній на день прийняття оскаржуваного рішення), товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до статті 58 цього Закону, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді. Збори учасників товариства обирають голову товариства.

Статтею 59 Закону передбачено, що до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г-ж", "и-ї" статті 41 цього Закону, належить:

а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів;

б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

в) виключення учасника з товариства.

З питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства необхідна одностайність у вищому органі.

З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.

Згідно ст. 60 Закону України «Про господарські товариства» збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів, а з питань, які потребують одностайності, всі учасники.

Враховуючи норми наведеного законодавства, чинного на момент прийняття спірного рішення, загальні збори засновників до ТОВ Чернівецька обласна виробничо-комерційна фірма "Медтехніка" проведені за відсутності необхідної кількості засновків цього товариства, що є підставою для визнання недійсним спірного рішення.

Проте, як встановлено у рішенні Господарського суду Чернівецької області від 21.12.2021 у справі №926/3268/21 та підтверджується матеріалами даної справи, між сторонами відсутній спір щодо факту проведення зборів засновників товариства 03.12.2001.

З позовом у даній справі позивач звернувся у січні 2022 року.

В суді першої інстанції, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач заявив про застосування строків позовної давності, оскільки позивач ще з грудня 2001 року знав про існування спірного рішення.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг якої, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Статтею 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 268 ЦК України передбачені вимоги, на які позовна давність не поширюється, а саме:

1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;

2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу;

3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію;

5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування);

6) на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов`язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв";

7) на вимогу про визнання недійсним правочину, предметом якого є відчуження гуртожитку як об`єкта нерухомого майна та/або його частини, на який поширюється дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", про визнання недійсним свідоцтва про право власності на такий гуртожиток як об`єкт нерухомого майна та/або його частини, про визнання недійсним акта передачі такого гуртожитку як об`єкта нерухомого майна та/або його частини до статутного капіталу (фонду) товариства (організації), створеного у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств.

Позовні вимоги у даній справі обґрунтовані порушенням прав позивача як учасника господарського товариства та не є вимогами, на які відповідно до ст.268 ЦК України позовна давність не застосовується.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсним спірного рішення загальних зборів у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно судова колегія зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 48 ГПК України встановлено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, заміна відповідача у справі може бути здійснена виключно за клопотанням позивача, в той час як суд позбавлений можливості здійснити заміну відповідача за власною ініціативою (навіть якщо суд встановить, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом).

Таким чином, встановивши, що позивачем подано позов не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом у відповідній частині позовних вимог, та позивачем не заявлено клопотання про залучення належних відповідачів, то суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Окрім цього, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовної вимоги про відновлення становища, яке існувало в товаристві на момент січня 1998 року шляхом повернення товариству нерухомою майна та права власності на нерухоме майно, яке було незаконно вилучено та знаходиться у незаконному володінні, оскільки така позовна вимога є наслідковою і залежить виключно від рішення суду про розгляд позовних вимог щодо визнання недійсним рішення загальних зборів товариства про задоволення яких, як зазначено вище, відмовлено.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки такі ґрунтуються на нормах чинного законодавства і відповідають дійсним обставинам справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оскаржуване рішення суду належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 269-270, 275-276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Чернівецької області від 28.06.2022 у справі №926/153/22 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 15.02.2023.

Головуючий (суддя-доповідач)О.І. МАТУЩАК

СуддіГ.В. ОРИЩИН

О.С. СКРИПЧУК