Постанова

від 08.02.2023 по справі 926/2425/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2023 р. Справа №926/2425/22

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача)Бойко С.М.,

суддів:Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Яремко О.А.,

явка учасників справи:

від позивача Юзьків М.І. (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань)

-Лелюк Х. М. (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб,

фізичних осіб-підприємців та громадських формувань)

від відповідача Бурма С.В. (ордер серія СЕ № 1045270)

від третьої особи з самостійними вимогами не з`явилися

розглянув апеляційну скаргу Чернівецької міської ради за № 01/02-18/3464 від 14.10.2022

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.09.2022, суддя Гурин М.О., м. Чернівці, повний текст рішення складено 27.09.2022

за позовом Чернівецької міської ради, м. Чернівці

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Асорті-2014, м. Чернівці

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва,

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Чернівецького міського комунального підприємства Парк Жовтневий, м. Чернівці

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Асорті-2014, м. Чернівці

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

28.06.2022 Чернівецька міська рада звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Асорті-2014 (надалі ТОВ «Асорті-2014») про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 7310136300:11:003:0004) (надалі спірна земельна ділянка) шляхом знесення належного відповідачу об`єкта нерухомого майна з тих підстав, що він збудований на земельній ділянці самочинно, а саме всупереч вимог земельного законодавства та за відсутності затвердженої містобудівної документації на спорудження цього об`єкту.

19.07.2022 Чернівецьке міське комунальне підприємство Парк Жовтневий (надалі Чернівецьке МКП «Парк Жовтневий») звернулося до Господарського суду Чернівецької з позовом до відповідача ТОВ Асорті-2014 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва, а також про залучення підприємства до участі в справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги.

Предмет та підстави позову наведено аналогічні, що викладені в позові Чернівецької міської ради.

Правові підстави позову позивач та третя особа з самостійними вимогами зазначають ст.ст. 12, 39, 83, 116, 125, 126 ЗК України, ст.ст. 375, 376, 391 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21.07.2022 року залучено в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Чернівецьке міське комунальне підприємство «Парк Жовтневий».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21.09.2022 в задоволені позову Чернівецької міської ради та позову Чернівецького міського комунального підприємства «Парк Жовтневий» як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору в цій справі - відмовлено, з тих підстав, що позивачем не надано доказів того, що відповідач здійснював або здійснює будівництво на території спірної земельної ділянки згідно з положеннями статті 376 ЦК України.

З урахуванням не спростованої у цій справі правомірності набуття відповідачем спірного майна від особи, право власності на яке за нею було зареєстроване державою та подальше визнання державою права власності відповідача на нерухоме майно, як його правомірного набувача, матиме наслідком втручання у право на мирне володіння майном і вказане втручання зумовить порушення справедливого балансу та покладатиме надмірний індивідуальний тягар на останнього, а відтак буде непропорційним і становитиме порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.97).

Також, Чернівецькою міською радою та комунальним підприємством «Парк Жовтневий» не надано доказів визнання неправомірним чи недійним і скасування свідоцтва про право власності з індексним номером 26838179 від 16.09.2014 року, на підставі якого спірний об`єкт нерухомого майна був набутий у власність товариством з обмеженою відповідальністю «Асорті-2014» та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на даний об`єкт за відповідачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі Чернівецька міська рада просить рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що

-місцевий господарський суд не врахував відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою;

-судом неправомірно застосовано до спірних правовідносин положення ч. 1 ст.346 ЦК України та положення Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо мирного володіння майном;

-судом помилково не застосовано правові наслідки самочинного будівництва, які передбачені ст. 376 ЦК України.

Узагальнені заперечення відповідача.

Відповідач, ТОВ «Асорті-2014», подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

В обгрунтування доводів відзиву посилається на те, що право власності на спірний об`єкт нерухомості 24.01.2013 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 на підставі ухвали Якимівського районного суду Запорізької області від 07.11.2012 в справі № 2/0828/704/2-12, яка є чинною.

В подальшому 03.09.2014 ОСОБА_1 заснувала ТОВ «Асорті-2014», та передала до статутного капіталу товариства спірний об`єкт нерухомого майна.

Відповідач зазначає, що на підставі п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону № 1253-VII від 13.05.2014, ВВР, 2014, № 28, ст.935) та відповідно до п. 52 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 за № 868 (в редакції постанови № 337 від 13.08.2014) ТОВ «Асорті-2014» внаслідок набуття у власність спірного об`єкта нерухомого майна як внеску до статутного капіталу було видано свідоцтво про право власності № 26838179 від 16.09.2014 на нерухоме майно та зареєстровано речове право, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 26838683 від 16.09.2014.

В судове засідання 08.02.2023 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представники третьої особи, в судове засідання повторно не з`явилися, причин неявки не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце слухання справи, а тому в порядку п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за їх відсутності.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності за наявними в справі доказами.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задоволити, пояснення надали аналогічні викладеним.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та заперечення у відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковій зміні з викладенням мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається

Судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів №301/17 від 23.07.1991 «Про відведення земельних ділянок під будівництво та надання дозволу на проектування будівництва підприємствам та організаціям міста» (т. 1 а.с. 56) відведено малому приватному підприємству «Інавто» (надалі МПП «Інавто») під влаштування стоянки для зберігання автотранспорту тимчасово, строком на три роки, земельну ділянку розміром 0,20 га по вул. Гайдара, згідно викопіювання з генерального плану, що додається (пункт 1.6. рішення).

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів №218/7 від 01.11.1994 «Про надання земельних ділянок» (т. 1 а.с. 57) вирішено надати в тимчасове користування земельні ділянки громадянам, підприємствам та організаціям (список землекористувачів зазначено в додатку №2 (пункт 2 рішення).

Згідно списку землекористувачів, яким надаються земельні ділянки в тимчасове користування (додаток №2 до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів №218/7 від 01.11.1994) МПП «Інавто» надано в тимчасове користування терміном на 3 роки земельну ділянку площею 0,26 га по вул. Гайдара під стоянку для зберігання автотранспорту (т. 1 а.с. 58).

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №732/19 від 08.10.1997 «Про надання земельних ділянок, припинення права користування та внесення змін в раніше прийняті рішення» продовжено термін тимчасового користування МПП «Інавто» на земельну ділянку по вул. Гайдара площею 0,26 га терміном на 3 роки в м. Чернівці згідно договору на право тимчасового користування земельною ділянкою №298 від 14.06.1994 (п. 4.4) (т. 1 а.с. 60-62).

24.11.1999 МПП «Інавто» (продавець) та приватним підприємцем Чайкою О.М. (надалі ПП Чайка О.М.) (покупець) укладено договір купівлі-продажу за №27-001 (т. 1 а.с. 63-64), за змістом якого продавець передав у власність покупця автостоянку і майно, яке розміщене на прилеглій території загальною площею 0,26 га по вул. Гайдара в м. Чернівці (п. 1.1. договору).

На виконання умов зазначеного договору сторонами підписано акт приймання-передачі (т. 1 а.с. 65), за змістом якого ПП Чайка О.М. отримав від МПП «Інавто» автостоянку по АДРЕСА_1 загальною площею 0,26 га, у тому числі огорожу, стовпи освітлення, двоповерхове приміщення охорони, естакаду та незавершене будівництво.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №501/13 від 05.07.2000 «Про надання і передачу земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін до раніше прийнятих рішень» (т. 1 а.с. 66) вирішено відмінити п. 4.4. рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №732/19 від 08.10.1997 «Про надання земельних ділянок, припинення права користування та внесення змін в раніше прийняті рішення», а саме в частині продовження МПП «Інавто» терміну тимчасового користування земельною ділянкою по вул. Гайдара площею 0,26 га для організації автостоянки та зберігання автотранспорту терміном три роки.

За змістом зазначеного рішення також вирішено вважати таким, що втратив чинність договір на право тимчасового користування земельною ділянкою від 14.06.1994 за №298, виданий МПП «Інавто», та надано ПП Чайці О.М. земельну ділянку по вул. Гайдара площею 0,3093 га в тимчасове користування на умовах оренди до 04.07.2005 для організації стоянки по зберіганню автотранспорту.

05.07.2000 виконавчим комітетом Чернівецької міської ради та ОСОБА_2 укладено договір на право тимчасового користування земельною ділянкою площею 0,3093 га по АДРЕСА_1 на умовах оренди для організації стоянки по зберіганню автотранспорту (т. 1 а.с. 67-68). Цей договір зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 06.11.2000 за № 1588.

04.07.2001 ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 (надалі ОСОБА_3 ) (покупець) укладено договір купівлі-продажу (т. 1 а.с. 121), за змістом якого продавець передає у власність покупця вежу охорони та огорожу, що розташовані на території автостоянки загальною площею 0,3093 га по АДРЕСА_1 . Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Блауш Н.З. (зареєстровано в реєстрі за № 4183).

02.11.2007 Чернівецьким обласним комунальним бюро технічної інвентаризації проведено інвентаризацію будівель і споруд автостоянки по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 69-72), за наслідками якої складено інвентарну справу щодо розташованих об`єктів нерухомості.

Відповідно до зведеного оціночного акту по домоволодінню від 02.11.2007 (складений начальником Чернівецького обласного комунального бюро технічної інвентаризації Грімчук та головним інженером Герасимчук) (т. 1 а.с. 70) зазначено, що по АДРЕСА_1 знаходяться: одноповерхова будівля охорони літ. А з мезоніном і щитовою площею 22,90 кв.м., будівля вбиральні літ. Б, службове приміщення літ. В, естакада І, замощення (асфальтове покриття) ІІ, огорожа № 1.

Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 07.11.2012 року в справі № 2/0828/704/2012 визнано укладеною мирову угоду 07.11.2012 між ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 ) та ОСОБА_3 та визнано право власності за ОСОБА_1 на відкриту автостоянку (нежитлові будівлі (нежитлові приміщення)) розташовані на земельній ділянці площею 0,3093 га, за адресою: м. Чернівці, вул. Гайдара, а саме: будівлю охорони, основною площею - 22,90 кв.м. під літ. «А», вбиральню під літ. «Б», службове приміщення під літ. «В», естакаду І, замощення ІІ (асфальтне покриття) основною площею - 2423,8 кв.м., огорожу № 1 (https://reestr.court.gov.ua/Review/28166122).

Апеляційним судом встановлено, що речове право на це нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_4 на підставі рішення державного реєстратора (індексний номер 247216, запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 90211), (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №301472723 від 24.05.2022).

03.09.2014 ОСОБА_1 як засновник передала ТОВ «Асорті-2014» спірний об`єкт нерухомого майна до статутного капіталу товариства за актом приймання -передачі, який відсутній в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону № 1253-VII від 13.05.2014, ВВР, 2014, № 28, ст.935) свідоцтво про право власності на нерухоме майно підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об`єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками).

Відповідно до п. 52 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (в редакції постанови № 337 від 13.08.2014) для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва у зв`язку з передачею нерухомого майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно подає акт приймання-передачі об`єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі майна.

Речове право на спірне нерухоме майно (будівля охорони літ. А основною площею 22,90 кв.м., вбиральню літ. В, естакаду І, замощення ІІ та огорожу №1, які розташовані за адресою Чернівецька області, м. Чернівці, вул. Гайдара, будинок №6) зареєстроване за ТОВ «Асорті-2014» на підставі (підстава виникнення права власності зазначено при здійсненні реєстраційної дії) свідоцтва про право власності, серія та номер: 26838179, виданий 16.09.2014, видавник: Державний реєстратор прав на нерухомо майно Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області Гринюк І.В. та відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 26838683 від 16.09.2014 (т. 1 а.с. 76).

Таким чином, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону № 1253-VII від 13.05.2014, ВВР, 2014, № 28, ст.935) та п. 52 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (в редакції постанови № 337 від 13.08.2014) за ТОВ «Асорті-2014» зареєстровано право власності на ці об`єкт нерухомого майна.

Право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7310136300:11:003:0004 площею 21,4105 га, яка розташована за адресами вул. Комарова вул. Гайдара в м. Чернівці та перебуває в комунальній власності Чернівецької міської ради, зареєстровано за комунальним підприємством «Парк Жовтневий» на підставі рішення Чернівецької міської ради VІ скликання № 1075 від 26.12.2013, про що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 45943366.

Речове право на спірну земельну ділянку зареєстроване на підставі витягу із рішення 43 сесії VІ скликання Чернівецької міської ради, серія та номер: 1075, виданий 26.12.2013, видавник: Чернівецька міська рада, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №3020055128 від 03.06.2022, підстава: рішення державного реєстратора з індексним номером 10717645 від 07.02.2014. (т. 1 а.с. 9-10).

Відповідно до статті 24 Закону України «Про основи містобудування» державний контроль у сфері містобудування здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими спеціально уповноваженими на це державними органами.

За змістом положень статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Позивач належить до осіб, які уповноважені законом на здійснення державного контролю у сфері містобудування.

На підтвердження підстав позову позивачем не надано доказів, що саме відповідач здійснював або здійснює будівництво на території земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:11:003:0004 площею 21,4105 га, яка розташована за адресами вул. Комарова Володимира вул. Аркадія Гайдара в м. Чернівці, у тому числі будівництво, яке відноситься до самочинного згідно з положеннями статті 376 ЦК України, на якій саме площі земельної ділянки розміщено спірні об`єкти нерухомого майна, які позивач просить знести і в такий спосіб усунути перешкоди в користуванні належною йому земельною ділянкою.

Позивач як підставу позову посилався на ті обставини, що в порушення вимог ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» спірні об`єкти нерухомого майна споруджені без дозвільної документації, проте не подав доказів чи застосовувалися заходи реагування передбачені законом до осіб, що здійснили самочинне будівництво.

Позивачем не вчинено дій щодо оскарження набуття права власності на спірні об`єкти відповідно і державної реєстрації речового права, як офіційного визнання державою права приватної власності на них.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, ч. 2 цієї статті визначає способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Тобто, саме на позивача покладено обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, і не застосовує самостійно для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, якщо позивач не обґрунтовує ними свої вимоги з наданням відповідних доказів, і застосування цих норм призводить до зміни предмета позову або обраного способу захисту прав та інтересів.

Позивач у позовній заяві просив суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди в здійсненні позивачем права користування спірною земельною ділянкою шляхом знесення належного відповідачу об`єкта нерухомого майна.

Вказану вимогу позивач обґрунтовував тим, що об`єкт нерухомого майна на спірній земельній ділянці був збудований відповідачем самочинно без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту і у відповідача відсутні правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень статей 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій розсуд.

Частина 1 статті 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Наведене узгоджується з положеннями ст. 41 Конституції України.

Матеріалами справи підтверджується, що спірна земельна ділянка перебуває в комунальній власності Чернівецької міської ради та зареєстрована за комунальним підприємством «Парк Жовтневий», як правокористувачем (т. 1 а.с. 9-10).

В межах спірної земельної ділянки, за доводами позивача, відповідач самовільно збудував об`єкти нерухомого майна, які перешкоджають позивачу в користуванні спірною земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Частинами 1 та 4 ст. 375 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Для знесення спірного нерухомого майна позивач посилається на ст.376 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

При цьому ч. 2 вказаної статті визначає, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Аналіз наведеної норми дозволяє виділити наступні ознаки самочинного будівництва: об`єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку; відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва; створення об`єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об`єкт нерухомого майна самочинним будівництвом. Тому, при вирішенні спору, що виникає у зв`язку з будівництвом на земельній ділянці об`єкта нерухомості, повинно досліджуватися питання наявності дозвільної документації на будівництво спірних об`єктів і документів про виділення земельної ділянки.

Вказана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.01.2019 у справі № 915/1376/17.

Апеляційний господарський суд вважає обгрунтованими висновки місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивачем не надано доказів того, що відповідач здійснював або здійснює будівництво на території спірної земельної ділянки, яке відноситься до самочинного згідно з положеннями статті 376 ЦК України, а також про те, що положення ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню у даних спірних правовідносинах.

При цьому, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції помилково не застосовано правові наслідки самочинного будівництва, які передбачені ст. 376 ЦК України спростовуються вищевикладеним.

В основу оскаржуваного судового рішення покладено висновок місцевого господарського суду про правомірність набуття відповідачем спірного майна від особи ( ОСОБА_1 ), право власності на яке за нею було зареєстроване державою як визнання державою права власності відповідача на нерухоме майно, і його правомірного набувача. Апеляційний господарський суд погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з врахуванням ст. 312 ЦК України та того, що задоволення позову (з заявлених підстав та предмету позову) матиме наслідком втручання у право на мирне володіння майном і вказане втручання зумовить порушення справедливого балансу та покладатиме надмірний індивідуальний тягар на останнього, а відтак буде непропорційним і становитиме порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997).

Також, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Чернівецькою міською радою та комунальним підприємством «Парк Жовтневий» не надано доказів визнання неправомірним чи недійним і скасування свідоцтва про право власності з індексним номером 26838179 від 16.09.2014 року, на підставі якого спірний об`єкт нерухомого майна був набутий у власність ТОВ «Асорті-2014» та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на даний об`єкт за відповідачем.

Враховуючи факт дійсності (чинності) вищевказаних документів, за переконанням суду, позивач не спростував обставину правомірного чи неправомірного набуття відповідачем у власність об`єктів нерухомості.

Щодо спростування доводів апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції ч.1 ст.346 ЦК України, апеляційний суд зазначає.

Примусове знесення належного позивачу об`єкту нерухомості є тотожним його знищенню, наслідком чого, згідно з п.4 ч. 1 ст.346 ЦК України, є припинення права власності. Однак цією ж нормою ЦК України передбачені підстави для припинення права власності, до яких відносяться, зокрема: відчуження власником свого майна; відмова власника від права власності, припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викуп пам`яток культурної спадщини; примусове відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиція; конфіскація; припинення юридичної особи чи смерть власника; визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Частиною 2 ст. 331 ЦК України визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення таких відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Разом з тим державній реєстрації підлягає заявлене право, державна реєстрація якого здійснюється суб`єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, установлених законом, зокрема за заявою про державну реєстрацію прав, поданою особою, за якою здійснюється реєстрація права. Тобто відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Судами встановлено, що підставою державної реєстрації за ОСОБА_1 , якою і вносилося майно в статутний капітал відповідача, була ухвала Якимівського районного суду Запорізької області від 07.11.2012 року у справі № 2/0828/704/2012 про визнання права власності (укладення мирової угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ). на спірне нерухоме майно.

В наступному, згідно акту складеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Асорті-2014» про передачу майна в статутний капітал товариства, зареєстровано речове право на спірне нерухоме майно за ТОВ «Асорті-2014 Свідоцтво про право власності, серія та номер: 26838179, видане 16.09.2014, видавник: Державний реєстратор прав на нерухомо майно Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області Гринюк І.В. та відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 26838683 від 16.09.2014 (т. 1 а.с. 76) підтверджується реєстрація речового права за відповідачем.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспоренню суд може прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (ч. 3 ст. 45 ГПК України). Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягується до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц).

При цьому, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача.

Позивач, за вимогою про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою, визначив відповідачем ТОВ «Асорті-2014» та просить зобов`язати саме цього суб`єкта знести самовільно збудовані об`єкти нерухомого майна.

Положеннями ст. 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, підставою виникнення зобов`язання та права вимоги його виконання є, зокрема, закон, що встановлює обов`язкові дії для того чи іншого суб`єкта.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 в справі № 910/1702/17 (правовідносини є подібними до спірних) у цій категорії спорів підлягають з`ясуванню особи порушників, які чинять перешкоди в користуванні спірною земельною ділянкою.

Згідно з ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст.76 ГПК України).

Отже, позивач не довів, що відбулося порушення його прав (самовільно збудованими об`єктами нерухомого майна на спірній земельній ділянці) саме відповідачем, якого він просить зобов`язати знести такі об`єкти нерухомого майна.

Однак, на момент набуття права власності на спірні об`єкти нерухомого майна відповідачем, ці об`єкти нерухомого майна вже були споруджені, зареєстровані у встановленому законодавством порядку на спірній земельній ділянці, що підтверджується матеріалами справи та вищевикладеним.

Враховуючи це, апеляційний господарський суд вважає, що матеріалами справи не підтверджується факт порушення саме відповідачем законних прав позивача в частині перешкод у здійсненні права користування позивачем спірною земельною ділянкою шляхом знесення об`єктів нерухомого майна.

Позивачем не надано доказів, що даний об`єкт нерухомого майна не відповідає вимогам закону щодо дотримання технічних безпечних умов експлуатації.

Також позивачем не враховано, що неодноразово вчинялися дії по відчуженню об`єкту нерухомого майна і здійснювалися відповідні дії державними реєстраторами, як офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З цих підстав, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога до відповідача про усунення перешкод в користуванні спірною земельною ділянкою шляхом знесення об`єктів нерухомого майна за ним зареєстрованих в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно пред`явлена з підстав передбачених ст.376 ЦК України є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Щодо позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Чернівецького міського комунального підприємства Парк Жовтневий до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Асорті-2014 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва.

Апеляційний господарський суд зазначає, що правовий статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору визначено статтею 49 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України)

У статті 49 ГПК України йдеться саме про те, що третя особа з самостійними вимогами заявляє свої вимоги саме щодо предмета спору, тобто претендує на те матеріальне благо, яке намагається захистити позивач шляхом подання позову до суду.

У процесі вирішення господарським судом спору між позивачем і відповідачем, третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору, в зв`язку з чим з метою захисту свого права така особа може звернутися до господарського суду, який розглядає справу, з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою на предмет спору.

Як вбачається з позовної заяви Чернівецької міської ради та Чернівецького МКП «Парк Жовтневий», вимоги, заявлені позивачем у даній справі, та вимоги, заявлені третьою особою, є ідентичними, а отже, третя особа не заявляє самостійних вимог на предмет спору, що не узгоджується з нормами статті 49 ГПК України.

Передбачене ст.49 ГПК України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або кількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства. Позовна заява третьої особи відповідно до положень ч.1 ст.49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Отже, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем і відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така вимога може бути заявлена в самостійному позові.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору можуть претендувати на весь предмет чи на його частини, відстоюють у процесі свої інтереси, а відтак, їхня юридична заінтересованість носить особистий характер. Матеріально-правовий інтерес полягає в тому, що рішення, яке буде винесено судом по конкретній справі, може порушити права та інтереси третьої особи. Процесуально-правовий інтерес третьої особи полягає в недопущенні ухвалення судом невигідного для себе рішення.

Оскільки встановлена під час апеляційного провадження невідповідність висновків суду першої інстанції не призвела до прийняття по суті невірного судового рішення, апеляційний господарський суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями та статтею 277 ГПК України, вважає за необхідне змінити мотивувальну частини постанови щодо відмови в позові до третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, як неналежного позивача.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ним обставин та в межах доводів апеляційної скарги позивача, апеляційний суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав пред`явлення до неналежного відповідача.

З цих підстав апеляційну скаргу Чернівецької міської ради за № 01/02-18/3464 від 14.10.2022 слід задоволити частково, рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.09.2022 у справі № 926/2425/22 в частині викладення підстав відмови в позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Чернівецького міського комунального підприємства Парк Жовтневий до товариства з обмеженою відповідальністю Асорті-2014 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою змінити, шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови, а резолютивну частину рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.09.2022 у справі № 926/2425/22 залишити без змін щодо відмови в позові.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 3 721,50 грн., який сплачений згідно з платіжним дорученням за № 1126 від 05.10.2022.

Керуючись ст. ст. 226, 236, 269, 275, 277, 278, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Чернівецької міської ради за № 01/02-18/3464 від 14.10.2022 задоволити частково.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.09.2022 у справі №926/2425/22 в частині викладення підстав відмови в позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Чернівецького міського комунального підприємства Парк Жовтневий до товариства з обмеженою відповідальністю Асорті-2014 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою змінити, шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

В решті рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.09.2022 у справі №926/2425/22 залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 3 721,50 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови складено 20.02.2023