Постанова

від 19.04.2023 по справі 926/2425/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 926/2425/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Чернівецької міської ради - Юзікова М. І.,

Товариства з обмеженою

відповідальністю «Асорті-2014» - Бурми С. В.,

Чернівецького міського комунального

підприємства «Парк Жовтневий» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Чернівецької міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 (у складі колегії суддів: Бойко С. М. (головуючий), Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.)

та рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.09.2022 (суддя Гурин М. О.)

у справі № 926/2425/22

за позовом Чернівецької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асорті-2014»

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва,

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Чернівецького міського комунального підприємства «Парк Жовтневий»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асорті-2014»

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року Чернівецька міська рада звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асорті-2014» (далі - ТОВ «Асорті-2014») про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 7310136300:11:003:0004, шляхом знесення належних відповідачу об`єктів нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нерухоме майно відповідача розташоване на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади м. Чернівці є самочинним будівництвом, оскільки збудоване без відповідних документів та на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети.

19.07.2022 Чернівецьке міське комунальне підприємство «Парк Жовтневий» (далі - Чернівецьке МКП «Парк Жовтневий») звернулося до Господарського суду Чернівецької області з самостійним позовом до ТОВ «Асорті-2014» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва.

Разом з цим, Чернівецьке МКП «Парк Жовтневий» просило залучити його до участі у справі як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний об`єкт нерухомого майна збудовано на земельній ділянці комунальної власності без відповідних документів, що суперечить вимогам законодавства.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21.07.2022 залучено до участі у справі як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Чернівецьке МКП «Парк Жовтневий».

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21.09.2022 у задоволені позовів Чернівецької міської ради та Чернівецького МКП «Парк Жовтневий» як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору в цій справі - відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.09.2022 в частині викладення підстав відмови у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Чернівецького МКП «Парк Жовтневий» до ТОВ «Асорті-2014» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою змінено шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови. У решті рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.09.2022 залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у березні 2023 року Чернівецька міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.09.2022 скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову Чернівецької міської ради до ТОВ «Асорті-2014» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 7310136300:11:003:0004, шляхом знесення належних відповідачу об`єктів нерухомого майна.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.03.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 926/2425/22 за касаційною скаргою Чернівецької міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.09.2022 з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.04.2023.

ТОВ «Асорті-2014» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про необґрунтованість доводів Чернівецької міської ради, викладених у касаційній скарзі, тому просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Чернівецьке МКП «Парк Жовтневий» не скористалось своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу та в судове засідання свого представника не направило.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення Чернівецькому МКП «Парк Жовтневий» ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи та те, що Чернівецьке МКП «Парк Жовтневий» не зверталось до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника Чернівецького МКП «Парк Жовтневий».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ТОВ «Асорті-2014», Чернівецької міської ради, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зі змісту касаційної скарги ТОВ «Катеринопільський елеватор» вбачається, що предметом касаційного перегляду є рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову Чернівецької міської ради до ТОВ «Асорті-2014» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва.

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів від 23.07.1991 № 301/17 «Про відведення земельних ділянок під будівництво та надання дозволу на проектування будівництва підприємствам та організаціям міста» малому підприємству «Інавто» відведено під влаштування стоянки для зберігання автотранспорту тимчасово, строком на 3 роки, земельну ділянку розміром 0,20 га по вул. Гайдара (пункт 1.6).

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів від 01.11.1994 № 218/7 «Про надання земельних ділянок» вирішено надати в тимчасове користування земельні ділянки громадянам, підприємствам та організаціям згідно даних, зведених в додаток № 2 (пункт 2). Відповідно пункту 1 цього додатку малому приватному підприємству «Інавто» (далі - МПП «Інавто») надано в тимчасове користування терміном на 3 роки земельну ділянку площею 0,26 га по вул. Гайдара під стоянку для зберігання автотранспорту.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 08.10.1997 № 732/19 «Про надання земельних ділянок, припинення права користування та внесення змін в раніше прийняті рішення» продовжено термін тимчасового користування МПП «Інавто» на земельну ділянку по вул. Гайдара площею 0,26 га терміном на 3 роки в м. Чернівці згідно договору на право тимчасового користування земельною ділянкою від 14.06.1994 № 298 (пункт 4.4).

24.11.1999 між МПП «Інавто» (продавець) та Приватним підприємцем Чайкою О. М. (покупець, далі - ПП Чайка О. М.) укладено договір купівлі-продажу № 27-001, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупця автостоянку і майно, яке розміщене на прилеглій території загальною площею 0,26 га по вул. Гайдара в м. Чернівці, а покупець зобов`язався прийняти автостоянку та сплатити за неї ціну відповідно до умов договору (пункт 1.1).

24.11.1999 між сторонами договору підписано акт прийому-передачі, згідно з яким ПП Чайка О. М. отримала від МПП «Інавто» автостоянку по вул. Гайдара в м. Чернівці загальною площею 0,26 га, у тому числі огорожу, стовпи освітлення, двоповерхове приміщення сторожки, естакаду та незавершене будівництво.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 05.07.2000 № 501/13 «Про надання і передачу земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін до раніше прийнятих рішень» відмінено пункт 4.4 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 08.10.97 № 732/19 в частині продовження МПП «Інавто» терміну тимчасового користування земельною ділянкою по вул. Гайдара площею 0,26 га для організації автостоянки та зберігання автотранспорту терміном 3 роки; вирішено вважати таким, що втратив чинність договір на право тимчасового користування земельною ділянкою від 14.06.1994 № 298; надано ПП Чайці О. М. земельну ділянку по вул. Гайдара площею 0,3093 га в тимчасове користування на умовах оренди до 04.07.2005 для організації стоянки по зберіганню автотранспорту.

05.07.2000 між виконавчим комітетом Чернівецької міської ради та ПП Чайка О. М. укладено договір на право тимчасового користування земельною ділянкою площею 0,3093 га по вул. Гайдара на умовах оренди для організації стоянки по зберіганню автотранспорту, який зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 06.11.2000 за № 1588.

04.07.2001 між Чайкою О. М. (продавець) та приватним підприємцем Красовським О. О. (покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Блауш Н. З. та зареєстрований в реєстрі за № 4183, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупця вежу та огорожу, що розташовані на території автостоянки загальною площею 0,3093 га по АДРЕСА_1 , а покупець зобов`язався прийняти зазначені об`єкти та сплатити ціну відповідно до умов договору.

02.11.2007 Чернівецьким обласним комунальним бюро технічної інвентаризації проведено інвентаризацію будівель і споруд автостоянки по вул. Гайдара та складено інвентаризаційну справу розташованих об`єктів нерухомості, а саме: одноповерхової будівлі охорони літ. «А» площею 22,90 кв. м, будівлі вбиральні літ. «Б», службового приміщення літ. «В», естакади І, замощення (асфальтове покриття) ІІ, огорожа № 1. Відмітки або довідки про належність даних будівель і споруд до самочинно збудованих об`єктів, інвентарна справа не містить.

Судами також установлено, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 24.05.2022 № 301472723 право власності на зазначене нерухоме майно 24.01.2013 було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі ухвали Якимівського районного суду Запорізької області від 07.11.2012 у справі № 2/0828/704/2012.

Так, ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 07.11.2012 у справі № 2/0828/704/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу визнано мирову угоду, укладену 07.11.2012 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , визнано право власності за ОСОБА_4 на відкриту автостоянку (нежитлові будівлі (нежитлові приміщення)), розташовані на земельній ділянці площею 0,3093 га, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: будівлю охорони, основною площею 22,90 кв. м під літ. «А», вбиральню під літ. «Б», службове приміщення під літ. «В», естакаду І, замощення ІІ (асфальтне покриття) основною площею 2423,8 кв. м, огорожу № 1.

03.09.2014 ОСОБА_1 як засновник ТОВ «Асорті-2014» передала спірне нерухоме майно до статутного капіталу цього товариства.

16.09.2014 ТОВ «Асорті-2014» видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно розташоване за адресою: вул. Гайдара, 6, м. Чернівці.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 24.05.2022 № 301472723, право власності на будівлю охорони літ. «А» основною площею 22,90 кв. м, вбиральню літ. «В», естакаду І, замощення ІІ та огорожу № 1, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ТОВ «Асорті-2014» на підставі вищевказаного свідоцтва про право власності.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 03.06.2022 № 3020055128, на підставі рішення Чернівецької міської ради від 26.12.2013 № 1075, 04.02.2014 за Комунальним підприємством «Парк Жовтневий» зареєстровано право користування земельною ділянкою комунальної власністю з кадастровим номером 7310136300:11:003:0004 площею 21,4105 га, яка розташована за адресами вул. Комарова - вул. Гайдара в м. Чернівці зареєстровано.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову Чернівецької міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва, виходив із необґрунтованості позовних вимог з огляду на недоведеність належними та допустимими доказами факту самочинного будівництва спірного нерухомого майна.

Відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що право власності на спірне майно набуто ОСОБА_1 на підставі судового рішення - ухвали Якимівського районного суду Запорізької області від 07.11.2012 у справі № 2/0828/704/2012 про визнання мирової угоди, відповідно до якої за ОСОБА_1 визнано право власності на зазначене нерухоме майно.

Відповідно до статті 175 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали) мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмета позову. (частина 1). Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи (частина 2). У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (частина 4). Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд (частина 5).

Згідно зі статтею 208 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали) судові рішення викладаються, зокрема, у формі ухвали.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали) судове рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

За змістом частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час постановлення ухвали) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справа та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом є виконавчими документами, які підлягають виконанню.

Отже, ухвала про затвердження мирової угоди є судовим рішенням обов`язковим для виконання сторонами, має статус виконавчого документу.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду.

Чернівецька міська рада, яка не була учасником у справі № 2/0828/704/2012, не оскаржувала в порядку 352 Цивільного процесуального кодексу України ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 07.11.2012 про затвердження мирової угоди та визнання права власності.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі(ухвала від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц, постанова від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13)

Доводи скаржника про те, що копія ухвали Якимівського районного суду Запорізької області від 07.11.2012 у справі № 2/0828/704/2012, яка міститься в матеріалах справи, є недопустимим доказом, оскільки не засвідчена у встановленому порядку, Верховний Суд відхиляє з огляду на те, що зазначена ухвала оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 04.01.2013 та знаходиться у відкритому доступі, а її зміст відповідає змісту ухвали, яка міститься в матеріалах справи, про що також було зазначено судом апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові.

Статтею 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» встановлено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що в подальшому ОСОБА_1 як засновник ТОВ «Асорті-2014» передала спірне нерухоме майно до статутного капіталу відповідача.

Враховуючи зазначене, а також те, що відповідач набув право власності на спірне нерухоме майно на підставах, що не заборонені законом, легальність набуття права на яке у попереднього власника була підтверджена чинним та нескасованим судовим рішенням, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Крім того, Верховний Суд зауважує, що задоволення заявлених позовних вимог привело б до втручання у право власності та порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про необхідність дотримання положень якої неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях.

Такі обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

У поданій касаційній скарзі Чернівецька міська рада зазначає про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статей 328, 375, 376, 391 Цивільного кодексу України, статті 212 Земельного кодексу України та положень законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державний контроль за використанням та охороною земель», та також не врахуванням висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 06.05.2020 у справі № 120/4617/18-а, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, постановах Верховного Суду від 01.07.2020 та від 22.09.2021 у справі № 755/3782/17, від 14.07.2021 у справі № 947/22831/19, від 03.08.2022 у справі № 727/4058/20, від 03.04.3018 у справі № 917/927/17, від 27.05.2020 у справі № 442/2771/17, від 16.09.2020 у справі № 278/657/18, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, вд10.04.2019 у справі № 127/27333/16-ц, від 24.07.2019 у справі № 369/8107/15-ц, від 20.11.2019 у справі № 685/1537/17, від 10.06.2020 у справі № 127/11492/16-ц, від 27.10.2021 у справі № 202/7377/16-ц, від 19.01.2022 у справі № 201/5625/17, від 12.04.2022 у справі № 726/1092/20, від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17, постанові Верховного Суду України від 19.11.2014 у справі № 6-180цс14.

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Верховний Суд не приймає до уваги посилання Чернівецької міської ради на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах від Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 06.05.2020 у справі № 120/4617/18-а, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 947/22831/19, від 03.08.2022 у справі № 727/4058/20, від 03.04.3018 у справі № 917/927/17, від 27.05.2020 у справі № 442/2771/17, від 16.09.2020 у справі № 278/657/18, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, вд10.04.2019 у справі № 127/27333/16-ц, від 24.07.2019 у справі № 369/8107/15-ц, від 20.11.2019 у справі № 685/1537/17, від 10.06.2020 у справі № 127/11492/16-ц, від 19.01.2022 у справі № 201/5625/17, від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17, постанові Верховного Суду України від 19.11.2014 у справі № 6-180цс14, оскільки висновки у зазначених справах не вливають на правильність наведених вище висновків судів першої та апеляційної інстанції у справі, яка розглядається.

Аналіз висновків, зроблених у судових рішеннях у справі, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 01.07.2020 та від 22.09.2021 у справі № 755/3782/17, від 27.10.2021 у справі № 202/7377/16-ц, від 12.04.2022 у справі № 726/1092/20, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі (скасування судових рішень про визнання права власності), які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

Чернівецька міська рада також у касаційній скарзі зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо трактування або визначення терміну «рішення суду» в контексті застосування частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України.

Так, однією із підстав касаційного оскарження Чернівецькою міською радою рішень судів попередніх інстанцій є приписи пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, згідно з якими підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Положення пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі щодо формування висновку у подібних правовідносинах, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо визнання ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 07.11.2012 у справі № 2/0828/704/2012 мирової угоди, відповідно до якої за ОСОБА_1 визнано право власності на зазначене нерухоме майно та відсутність підстав для задоволення позовних вимог Чернівецької міської ради з наведених вище мотивів, Верховний Суд не вбачає необхідність для формування правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм права у контексті спірних правовідносин.

Зважаючи на викладене, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Чернівецької міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.09.2022 у справі № 926/2425/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зує

О. В. Случ