Постанова
від 16.02.2023 по справі 925/1298/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2023 р. Справа№ 925/1298/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Іоннікової І.А.

Секретар судового засідання: Луцюк А.В. За участю представників учасників процесу: від прокурора: прокурор Грицьків І.І.; від позивача : не з`явився; від відповідача: Василенко А.С. від третьої особи: не з`явився. Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Василенка Анатолія Семеновича на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.04.2022 у справі №925/1298/21 (суддя Васянович А.В., м. Черкаси, повний текст рішення складено - 05.05.2022)

за позовом Заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Руськополянської сільської ради

до Фізичної особи-підприємця Василенка Анатолія Семеновича,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області,

про стягнення 55 838,00 грн розірвання договору, припинення речового права та зобов`язання вчинити дії

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Руськополянської сільської ради (далі - позивач/Рада) звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 19.01.2022, яка прийнята судом першої інстанції) до Фізичної особи-підприємця Василенка Анатолія Семеновича (далі - відповідач/ ФОП Василенко А.С.), за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області (далі - третя особа), в якій просив суд:

- стягнути з відповідача на користь сільського бюджету Руськополянської сільської ради 55 838 грн. 00 коп. заборгованості, а саме: 44 232,12 грн основного боргу, 4 883,07 грн пені, 4 720,55 грн інфляційних втрат та 2 002,26 грн 3% річних, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди землі від 03 листопада 2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124983000:01:001:0662 площею 16,002 га;

- розірвати договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 7124983000:01:001:0662 площею 16,002 від 03 листопада 2014 року, укладений між Черкаською районною державною адміністрацією та Василенком Анатолієм Семеновичем (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

- припинити речове право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 7124983000:01:001:0662 площею 16,002 га за номером запису 38456470 за Василенком Анатолієм Семеновичем (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

- зобов`язати ФОП Василенка А.С. повернути на користь Руськополянської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 7124983000:01:001:0662 площею 16,002 га.

В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що систематична несплата ФОП Василенка А.С. орендної плати за використання спірної земельної ділянки призвела до утворення у останнього заборгованості за договором в розмірі 44 232,12 грн за період з 01.07.2018 - 30.06.2021 рік. Невиконання обов`язку щодо своєчасного внесення орендної плати дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору та, як наслідок, повернення земельної ділянки. Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору було також заявлено до стягнення пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Звернення до суду прокурор обґрунтовує тим, що несплата орендної плати призводить не тільки до порушення економічних інтересів держави, а й порушує економічні інтереси Руськополянської сільської ради, оскільки призводить до недоотримання місцевим бюджетом значних коштів, які можуть бути використані для задоволення нагальних потреб територіальної громади. У правовідносинах, що виникли, органом, уповноваженим здійснювати захист порушених інтересів держави є Руськополянської сільська рада, проте, органом місцевого самоврядування жодні заходи щодо захисту порушених інтересів держави та територіальної громади не вживались, як зазначено у листі Руськополянської сільської ради №1310-02-17 від 02.06.2021, через відсутність коштів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.04.2022 у справі №925/1298/21 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення ФОП ВасиленкаА.С., на користь сільського бюджету Руськополянської сільської ради 44 231,94 грн основного боргу, 4 883,07 грн пені, 4 720,55 грн інфляційних втрат та 2 002,26 грн 3% річних.

Розірвано договір оренди землі земельної ділянки за кадастровим номером 7124983000:01:001:0662 площею 16,002 від 03.11.2014 року, укладеного між Черкаською районною державною адміністрацією та Василенком Анатолієм Семеновичем .

Припинено речове право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 7124983000:01:001:0662 площею 16,002 га за номером запису 38456470 за Василенком Анатолієм Семеновичем.

Зобов`язано ФОП Василенка А.С., повернути Руськополянській сільській раді земельну ділянку з кадастровим номером 7124983000:01:001:0662 площею 16,002 га.

Стягнуто з ФОП Василенка А.С. на користь Черкаської обласної прокуратури, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, ідентифікаційний код 9 291,00 грн судового збору.

Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач всупереч умовам договору та чинному законодавству не здійснював своєчасну оплату орендної плати за землю, що є істотним порушенням умов договору. Оскільки наявні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, суд також задовольнив позовні вимоги про зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку позивачу та припинення речового права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 7124983000:01:001:0662 площею 16,002 га за номером запису 38456470 за Василенком Анатолієм Семеновичем.

Щодо обґрунтованості представництва прокурором інтересів держави при зверненні із позовною заявою місцевий господарський суд зазначив, що враховуючи положення ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, а також нездійснення Руськополянською сільською радою в розумні строки заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів територіальної громади, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів територіальної громади в суді.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням ФОП Василенко А.С. (далі - скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 27.04.2022 у справі №925/1298/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Руськополянської сільської ради - відмовити.

Зокрема, узагальненні доводи заявника апеляційної скарги зводяться до того, що:

- рішення місцевого господарського суду ухвалене із порушенням правил територіальної юрисдикції, оскільки позов у даній справі повинен був пред`являтися за місцем знаходження відповідача, а саме - Полтавська обл., смт. Оржиця, вул. Висоцького, 11, тому судом порушено положення ст.ст. 27, 30 Господарського процесуального кодексу України;

- судом першої інстанції неправомірно стягнуто оренду плату за період з 2018 по 2021 рік на користь Руськополянсьокї сільської ради, оскільки судом не було враховано, що така рада у вказаний період не була розпорядником земельної ділянки та стороною у договорі оренди земельної ділянки;

- поза увагою місцевого господарського суду залишився той факт, що не уможливлення використання земельної ділянки відповідачем відбулося з вини орендодавця;

- ні Руськополянська сільська рада, ні Дубіївська сільська рада не були і не могли бути власниками чи розпорядниками спірної земельної ділянки за межами населених пунктів за період 2018 по 2021 рік. Лише в червні 2021 року було розпочато процедуру передачі у власність окремих земельних ділянок, в тому числі і зазначену в позові, а тому за період з 01 січня 2018 року по 30 червня 2021 року вимоги про нарахування та сплату орендної плати, пені на користь цих юридичних осіб є неправомірними. Не є вони власниками та розпорядниками земельної ділянки, яку орендує відповідач, і на час розгляду справи в суді;

- орендна плата по договору оренди не є податком, який в більшості випадків не має терміну давності згідно норм Закону України "Про оренду землі" та підзаконних нормативно-правових актів, орендна плата може нараховуватись та сплачуватись за термін не більший ніж 2 роки. Договір оренди землі, Закон України "Про оренду землі", Земельний кодекс України не передбачають сплату інфляційних витрат, а також відсотків за користування коштами кредитора, за прострочку сплати орендної плати.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Прокурором було подано до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Зазначає що відповідач у порушення вимог ст.ст. 13, 15, 19 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 96, 206 Земельного кодексу України, ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та наведених умов договору з липня 2018 року по червень 2021 року не вносив орендну плату за користування спірною земельною ділянкою; прокурор не було порушено правила територіальної підсудності; відповідач не звертався до місцевого господарського суду із заявою у порядку ст. 50 Господарського процесуального кодексу України щодо залучення Держгеокадастру України в якості третьої особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору; оскільки, земельна ділянка згідно із Наказом Головного управління Держеокадстру в Черкаській області від 01.02.2021 за №18-ОТГ була передана у комунальну власність Руськополянської ради, то позивач, як орган, уповноважений представляти власника в орендних правовідносин, став її орендодавцем та стороною договору в силу законодавчих приписів; після зміни власника земельної ділянки договір не припинив свою дію, натомість Руськополянська сільська рада в силу вимог закону набула статусу орендодавця у триваючих правовідносин оренди разом із належними орендодавцю за договором правами та обов`язками, в т.ч. вимагати від орендаря своєчасного і повного внесення орендної плати; прокурором наведено підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у спірних правовідносин.

Відзиви на апеляційну скаргу від позивача та третьої особи до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходило.

Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач та третьої особи не були обмежені у своїх процесуальних правах надати відзиви на апеляційну скаргу відповідача через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням. Відтак, приймаючи до уваги, що позивач та третя особа у строк, встановлений судом апеляційної інстанції не подали відзиву на апеляційну скаргу відповідача, суд дійшов висновку, що неподання позивачем та третьою особою відзивів не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2022 апеляційну скаргу ФОП Василенка А.С. на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.04.2022 у справі №925/1298/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Шаптала Є.Ю., Іоннікова І.А.

Апеляційна скарга ФОП Василенка А.С. подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 у справі №911/2375/21 вирішено відкласти розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №925/1298/21.

22.06.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №925/1298/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2022 у справі №925/1298/21 апеляційну скаргу ФОП Василенко А.С. на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.04.2022 у справі №925/1298/21 - залишено без руху. Роз`яснено ФОП Василенку А.С., що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки шляхом подання відповідної заяви із доказами надіслання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.04.2022 у справі №925/1298/21 - Руськополянській сільській раді. Попереджено ФОП Василенка А.С., що якщо не буде усунено недоліки в зазначений строк шляхом подання відповідної заяви, суд апеляційної інстанції не приймає таку апеляційну скаргу до розгляду та повертає скаржнику

23.08.2022 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника на виконання вказаної ухвали надійшла заява про усунення недоліків з доданими до нього доказами надіслання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.04.2022 у справі №925/1298/21 - Руськополянській сільській раді (квитанція про направлення, трекінг УКРПОШТА №2070109046987).

Проте головуючий суддя (суддя-доповідач) Разіна Т.І. з 19.08.2022 по 15.09.2022 перебувала у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №925/1298/21; розгляд апеляційної скарги ФОП Василенка А.С. на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.04.2022 у справі №925/1298/21 призначено на 25.10.2022.

Однак, судове засідання 25.10.2022 не відбулося, оскільки, в приміщенні Північного апеляційного господарського суду було відключення енергопостачання - стабілізаційні відключення світла та 25.10.2022 з 10:28 год. до 12:34 год. по всій Україні була повітряна тривога.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2022 розгляд справи №925/1298/21 призначено на 08.11.2022.

Проте у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. (головуючий суддя (суддя - доповідач) у відрядженні (Національна школа судді України), судове засідання, призначене на 08.11.2022, не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 розгляд справи №925/1298/21 призначено на 13.12.2023.

Однак, розгляд справи 13.12.2022 не відбувся у зв`язку з тим, що з 14:40 год. до 15:51 год. по всій Україні була повітряна тривога.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 розгляд справи №925/1298/21 призначено на 24.01.2023.

Однак, розгляд справи 13.12.2022 не відбувся у зв`язку з тим, що з 14:36 год. до 15:15 год. по всій Україні була повітряна тривога по всій Україні була повітряна тривога.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 розгляд справи №925/1298/21 призначено на 16.02.2023.

Явка представників сторін

У судове засідання з`явився прокурор та скаржник.

Позивач та третя особа своїх представників у судове засідання не направили.

Нормами ст. 120 ГПК України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 надіслана учасникам справи на їх електронні адреси, наявні у справі та в електронні кабінети учасників.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від позивача та третьої особи через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що позивач та третя особа належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від позивача та третьої особи клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності останніх.

Позиція представників сторін у справі

У судовому засіданні 16.02.2023 скаржник вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду Черкаської області від 27.04.2022 у справі №925/1298/21 скасувати та прийняти, нове яким у задоволенні позову відмовити.

Прокурор у судовому засіданні 16.02.2023 просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається із матеріалів та встановлено місцевим господарським судом, 03.11.2014 між Черкаською радою державною адміністрацією та ФОП Василенко В.А. укладено договір оренди землі (далі - Договір), відповідно до п.п. 1.1. якого визначено, що орендодавець на підставі розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 02 квітня 2010 року №120 зобов`язався надати, а орендар - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адмінмежах Дубіївської сільської ради, за межами населеного пункту.

В оренду передається земельна ділянка площею 16,0020 га (землі запасу), кадастровий номер 7124983000:01:001:0498 ( п. 2. Договору).

У п. 7. Договору визначено, що даний правочин укладено строком на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 8 Договору сторони визначили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та встановлюється у розмірі 4,5% від її грошової оцінки, що становить 14 743 грн. 98 коп.

Пунктом 10 Договору сторони встановили, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно рівними частинами до 30 числа місяця, наступного за звітниим.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у двохкратному розмірі від ставки Національного банку України, що діяла в період за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше визначеної законом ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку (п. 13 Договору).

Акт приймання-передачі землі між Черкаською районною державною адміністрацією та ФОП Василенком Анатолієм Семеновичем також було підписано 03 листопада 2014 року.

Не зважаючи на те, що сам договір оренди було укладено в листопаді 2014 року, право оренди було зареєстровано в Державному реєстрі лише наприкінці 2017 року (28 листопада 2017 року).

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вказано, що підставою для державної реєстрації речового права є:

- відомості з ДЗК, серія та номер: 160296 виданий 28 листопада 2017 року, видавник: Державний земельний кадастр;

- договір оренди землі, серія та номер: б/н, 03 листопада 2014 року, видавник: Договір оренди підписано Черкаською районною державною адміністрацією та Василенком А.С. на підставі постанови (Справа 823/1584/13-а) від 27 грудня 2013 року;

- постанова, серія та номер: 823/554/15, виданий 21 вересня 2015 року, видавник: Черкаський окружний адміністративний суд;

- постанова, серія та номер: 823/554/15, виданий 02 грудня 2015 року, видавник: Київський апеляційний адміністративний суд;

- постанова, серія та номер: 823/1584/13-а, виданий 27 травня 2013 року, видавник: Черкаський окружний адміністративний суд;

- ухвала суду, серія та номер: 823/1584/13-а, виданий 17 грудня 2013 року, видавник: Київський апеляційний адміністративний суд;

- витяг з Державного земельного кадастру, серія та номер: НВ -7106020952017, виданий 15 вересня 2017 року, видавник: Міськрайонне управління у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 38456470 від 01 грудня 2017 року.

Орендодавцем земельної ділянки площею 16,002 га кадастровий номер 7124983000:01:001:0662 в реєстрі вказано Руськополянську сільську раду, а орендарем Василенка Анатолія Семеновича .

Тобто, враховуючи відомості з ДЗК серія та номер 160296 від 28 листопада 2017 року, вбачається, що за період: з моменту укладання договору (2014 рік) та до реєстрації права оренди (2017 рік) Держгеокадастром було змінено кадастровий номер земельної ділянки з 7124983000:01:001:0498 на 7124983000:01:001:0662.

Місцевий господарський суд встановив, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.05.2013 у справі №823/1584/13-а позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Черкаської районної державної адміністрації щодо невиконання розпорядження "Про передачу Василенку А.С. в оренду земельних ділянок" №120 від 02 квітня 2010 року.

Зобов`язано Черкаську районну державну адміністрацію виконати розпорядження "Про передачу Василенку А.С. в оренду земельних ділянок" №120 від 02 квітня 2010 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.09.2015 у справі №823/554/15 позов задоволено повністю.

Визнано неправомірним та скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції Черкаської області №19294502 від 12 лютого 2015 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зобов`язано державного реєстратора прав на нерухоме майно Укрдержреєстру прийняти рішення щодо державної реєстрації речового права - права оренди земельної ділянки, що розташована: Черкаська область, Черкаський район, с/рада Дубіївська, кадастровий номер 7124983000:01:001:0498 за Василенком А.С .

У зв`язку зі створенням Руськополянської сільської об`єднаної територіальної громади Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення з державної форми власності у комунальну форму власності, які розташовані в адміністративних межах в тому числі в адміністративних межах Дубіївської сільської ради.

Так, власником та розпорядником земельних ділянок, які розташовані в адміністративних межах Дубіївської, Руськополянської та Геронимівської сільських рад переданих державою у комунальну власність стала Руськополянська сільська рада відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області від 01 лютого 2021 року за №18-ОТГ.

Орендована земельна ділянка за кадастровим номером 7124983000:01:001:0662, площею 16,002 га, розташована в адміністративних межах Дубіївської сільської ради, за межами населеного пункту, її розпорядником на момент звернення прокурора до суду, в силу положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28 квітня 2021 року №1423-ІХ (яким, зокрема, було внесено зміни до Земельного кодексу України), є Руськополянська сільська рада, як представник Руськополянської об`єднаної територіальної громади до складу якої увійшла Дубіївська сільська рада.

Зазначена земельна ділянка з кадастровим номером 7124983000:01:001:0662, площею 16,002 га відповідно до витягу з Реєстру речових прав на нерухоме майно, зареєстрована за Руськополянською сільською радою 03.03.2021.

Руськополянською сільською радою на адресу Василенка А.С. 28.05.2021 було направлено претензію щодо необхідності сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7124983000:01:001:0662 площею 16,002 га за період останніх 3 років з 2018 року по 2021 рік в сумі 44 231,94 грн.

Відповідачем на адресу сільської ради направлено відповідь на претензію, яка надійшла до сільської ради 29.06.2021 та зареєстровано у журналі вхідної кореспонденції за №2817, відповідно до якої Василенко А.С. відмовився від сплати заборгованості за користування спірною земельною ділянкою.

Згідно інформації Руськополянської сільської ради від 02.06.2021, №1310-02-17, Василенко А.С. за останні три роки, зокрема, починаючи з липня 2018 по червень 2021 років включно не сплачував орендну плату за договором оренди.

Відповідно до листа Русьполянської сільської ради від 23.06.2021 №1510 та змісту позовних вимог за період часу з 01.07.2018 року по 30.06.2021 року внаслідок несплати орендної плати за користування земельною ділянкою виникла заборгованість на загальну суму 44 231,94 грн, яка на сьогоднішній день не погашена.

Таким чином, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов п.10 договору оренди землі від 03.11.2014 року протягом липня 2018 - червня 2021 року прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу зі сплати орендної плати у розмірі 44 232,12 грн. Також, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено вимоги про стягнення 2 002,56 грн, 3% річних нарахованих за період з 31.08.2018 по 04.09.2021 року та 4 720,55 грн інфляційних втрат нарахованих за період з серпня 2018 року по липень 2021 року та 4 883,07 грн пені нарахованої за період з 31.08.2018 року по 01.08.2021 року.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку прокурора та скаржника, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення не підлягає зміні чи скасуванню виходячи з наступних підстав.

Щодо підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави та належності позивача у справі, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Частинами 1,3 ст. 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Звертаючись з цим позовом до суду, прокурор визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Руськополянська сільська рада та зазначив, що вказаний орган належним чином не здійснював захист інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди землі.

Відповідно до п. 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Земельні ділянки вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на, які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Разом з тим, згідно Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" та Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій", Розпорядження Кабінету Міністрів України №728-р від 12 червня 2020 року "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Черкаської області" та місцевих виборів Дубіївська сільська рада приєдналась до Руськополянської сільської ради.

Руськополянська сільська рада є правонаступником всіх прав та обов`язків Дубіївської сільської ради.

Така форма реорганізації юридичної особи як приєднання передбачає припинення діяльності одного підприємства як юридичної особи та передачу належних йому активів та пасивів (майнових прав та зобов`язань) до іншого підприємства (правонаступника). При цьому, у разі приєднання нової юридичної особи не створюється.

Вказана форма реорганізації характеризується переходом усіх прав та обов`язків суб`єктів, що реорганізуються, в порядку універсального правонаступництва до іншої особи. Тобто, обов`язковою умовою реорганізації юридичної особи шляхом приєднання є універсальне правонаступництво за її зобов`язаннями.

При універсальному правонаступництві майно особи, як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника як єдине ціле, причому в цій сукупності єдиним актом переходять всі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва особі, яка припиняється, незалежно від того, виявлені вони на цей момент чи ні, відображені чи ні вони в передавальному акті. При універсальному правонаступництві, зважаючи на відсутність повної визначеності у складі майна, правонаступник спрямовує свою волю не на набуття окремих прав або обов`язків, а на набуття усієї їх сукупності. В результаті він вступає навіть в такі правовідносини, про існування яких міг не знати.

Таким чином, внаслідок приєднання правонаступником завжди буде одна особа, будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий.

З огляду на наведене вище, зважаючи на подані позивачем докази, колегія суддів дійшла висновку про те, що Руськополянська сільська рада є правонаступником Дубіївської сільської ради.

Поряд з тим, колегією суддів враховано умови п. 35 Договору оренди землі від 03.11.2010, яким передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що Руськополянська сільська рада є належним позивачем у цій справі, оскільки є правонаступником орендодавця та представляє інтереси територіальної громади, на території якої розташована земельна ділянка, що є об`єктом оренди за спірним договором.

З матеріалів справи вбачається, що Руськополянською сільською радою на адресу Василенка А.С. 28.05.2021 було направлено претензію щодо необхідності сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7124983000:01:001:0662 площею 16,002 га за період останніх 3 років з 2018 року по 2021 рік в сумі 44 231,94 грн.

Листом від 22.06.2021 за №54-145-1925 вих 21 прокурор звернувся до Руськополянської сільської ради та повідомив про виявленні порушення законодавства та з`ясовував чи будуть вживатись сільською радою заходи направлені на розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з Василенка А.С. за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7124983000:01:001:0662 площею 16,002 га.

Відповідно до листа Руськополянської сільської ради від 07.09.2021 року за №3389 встановлено, сільська рада не буде вживати заходи судового характеру направлені на розірвання договору оренди та стягнення заборгованості у зв`язку із відсутністю коштів.

Зважаючи на наведене, листом за вих.№145-3058вих21 від 08.09.2021 прокурор повідомив позивача про підготовку відповідної позовної заяви до суду в інтересах держави в особі Руськополянської сілької ради про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди землі.

24.09.2021 заступник керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Руськополянської сільської ради звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовом ФОП Василенка А.С.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову, в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені можливі порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор повідомив позивача про виявлені порушення, однак, позивач не вчинив дій, спрямованих на захист інтересів держави, натомість повідомив прокурора про наявність у відповідача заборгованості за договором оренди землі, що свідчить про те, що позивач був обізнаний про виявлені порушення, однак не вчинив заходів, спрямованих для захисту інтересів держави, не звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення боргу та розірвання договору оренди землі.

Відтак, зважаючи на все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав, передбачених статтею 23 ЗУ «Про прокуратуру», для звернення до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави в особі Руськополянської сільської ради, яка є належним позивачем у цій справі. У зв`язку з чим, апеляційний суд відхиляє твердження скаржника про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Предметом позову в цій справі є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Руськополянської сільської ради стягнення орендної плати, про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки та припинити речове право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 7124983000:01:001:0662 площею 16,002 га за номером запису 38456470 за Василенком Анатолієм Семеновичем.

Підставою позовних вимог, на думку прокурора, є систематичне порушення відповідачем умов Договору оренди землі від 03.11.2010, в частині своєчасного внесення орендної плати, що суперечить інтересам держави, оскільки є причиною фінансових втрат бюджету у вигляді неотримання грошових коштів.

Правовідносини, що склались між сторонами, регулюються нормами гл. 58 Цивільного кодекс України, Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до норм частини другої статті 792 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі"

Згідно із ст. 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 206 ЗК України, ст. 270 Податкового кодексу України (ПК України) використання землі в Україні є платним, а земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, є об`єктом оподаткування.

Положеннями ст. ст. 13, 15 Закону України «Про оренду землі», ст. 792 ЦК України договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (ст. 96 ЗК України).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 21, 24, 25 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Обов`язок орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату також визначено договором.

Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Під систематичною несплатою орендної плати, відповідно до ст. 782 ЦК України, необхідно розуміти невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Статтями 526, 530, 610, 611 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 31, ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Разом із тим за змістом частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Разом з тим згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, необхідно зазначити, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст.651 ЦК України.

Оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Невиплата орендної плати є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Відповідну правову позицію щодо застосування норм частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України під час вирішення судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати викладено Верховним Судом України у постанові від 11.10.2017 у справі № 6-1449цс17 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, від 22.06.2020 у справі №922/2216/19, які враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.

Отже, відповідно до наведених вище норм законодавства у разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою як порушення договору оренди земельної ділянки, дана обставина може бути підставою для розірвання такого договору.

При цьому сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому (після звернення з позовом про розірвання договору), оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 925/549/17 та від 22.10.2019 у справі № 923/826/18, від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19.

Несплата відповідачем у встановлені строки орендної плати згідно з умовами договору за користування земельною ділянкою за період з липня 2018 по червень 2021 року є систематичною несплатою, що підтверджено, листом Руськополянської сільської ради від 02.06.2021 вих. №1310-02-17.

Таким чином, наведене свідчить про систематичне порушення відповідачем умов договору оренди землі в частині сплати орендної плати.

У свою чергу, твердження відповідача про неможливість здійснити сплату орендної плати за договором з підстав того, що орендар (відповідач) не міг використовувати землю за призначенням у 2018-2020 роках, а тому законно не сплачував орендну плату правомірно було відхилено місцевим господарським судом, з чим і погоджується суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Як вбачається з акта про неможливість обробки та використання земельної ділянки площею 16.0020 га в адмінмежах Дубіївської сільської ради за підписом начальника управління агропромислового розвитку Черкаської районної державної адміністрації П.І. Данилішина, у зв`язку з необхідністю проведення робіт по демонтажу розташованих на земельній ділянці дерев`яних конструкцій, проведення робіт по виведенню багаторічного бур`яну та рекультивації земельної ділянки, які проводились протягом травня-серпня 2018 року, використання земельної ділянки площею 16.0020 га в адмінмежах Дубіївської сільської ради для сільськогосподарського виробництва було унеможливлено (т.1. а.с. 201).

Актом обстеження стану посівів сільськогосподарських культур від 10 вересня 2020 року було встановлено, що за результатами проведення обстеження спірної земельної ділянки технологічні процеси вирощування кукурудзи дотримані повністю, посіви рівномірні, забур`яненості не виявлено; у зв`язку з дефіцитом запасів продуктивної вологи у ґрунті, викликаною тривалою відсутністю опадів та високими температурами у вегетаційний період, посіви кукурудзи, що сформували початки, на деяких рослинах нерозвинуті.

Комісія запропонувала у зв`язку з економічною недоцільністю припинити збирання сільськогосподарської культури та підготувати ґрунт під наступний посів сільськогосподарських культур.

У відповіді від 10.06.2020 року на заяву відповідача від 02.06.2020 ТОВ "Маклаут-ЧС" зазначило, що ТОВ "Маклаут-ЧС" на підставі договору №03-02/21-17 про доступ до інфраструктури об`єкта доступу від 03 жовтня 2017 року, укладеного між ПАТ "Черкасиобленерго" та ТОВ "Маклаут-ЧС" та акта узгодження переліку об`єктів доступу технічних засобів телекомунікацій по Черкаському району електромереж ПАТ "Черкасиобленерго", який є невід`ємною частиною вищевказаного договору, використовує належні ПАТ "Черкасиобленерго" опори повітряних ліній електропередачі, в тому числі й №92-106 ПЛ-10 кВ Л-78 "Санаторій", які розміщуються на орендованій відповідачем земельній ділянці.

Також було вказано у відповіді, що у використанні спірної земельної ділянки зареєстровані обмеження, а саме: охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи, про які відповідач, як орендар, знав або повинен знати та усвідомлювати, що в будь-який час на опорах повітряних ліній електропередачі, розміщених на спірні земельній ділянці, можуть проводитьсь ремонтні, відновлювальні роботи.

За змістом ст.ст. 759, 792 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди), зокрема відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Таким законом є Закон України "Про оренду землі", який у статті 30 також передбачає, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Водночас статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди.

Законом України "Про оренду землі" у частині 3 статті 23 також передбачено, що орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

Враховуючи положення ст. 762 ЦК України, ст. 286 ГК України та статті 23 Закону України "Про оренду землі", зазначеними нормами передбачені підстави для використання орендарем права на зменшення орендної плати, а саме: якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування орендованим майном істотно зменшилася; якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання; якщо з незалежних від нього обставин істотно змінився (погіршився) стан об`єкта оренди.

Однак, відповідачем ні добровільному чи ні в судовому порядку відповідних змін в договір оренди землі, щодо зменшення розміру орендної плати, або звільнення орендаря від її сплати не вносилися і з цього приводу уповноваженими на це особами будь-яких рішень не приймалося.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як вже зазначалось вище, відповідач доказів оплати орендної плати в розмірі 44 231,94 грн не надав.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача боргу зі сплати орендної плати в розмірі 44 231,94 грн.

Також, відповідно до ст. 625 ЦК України заявлено вимоги про стягнення 2 002,56 грн, 3% річних нарахованих за період з 31.08.2018 по 04.09.2021 року та 4 720,55 грн інфляційних втрат нарахованих за період з серпня 2018 року по липень 2021 року та 4 883,07 грн пені нарахованої за період з 31 серпня 2018 року по 01 серпня 2021 року.

За змістом ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий прокурором розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 002,26 грн 3% річних нарахованих за період з 31.08.2018 року по 04.09.2021 року, 4 720,55 грн інфляційних втрат нарахованих за період з серпня 2018 року по липень 2021 року та 4 883,07 грн пені нарахованої за період з 31.08.2018 року по 01.08.2021.

Отже, орендна плата всупереч умовам договору не сплачувалась з липня 2018 по червень 2021 року, тому суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про порушення відповідачем істотних умов договору оренди землі, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України є підставою для його розірвання за рішенням суду за вимогою орендодавця.

Відтак, враховуючи встановлені вище обставини систематичної несплати відповідачем орендної плати по Договору оренди землі, апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом, що у правовідносинах, які виникли між сторонами, відповідач допустив істотне порушення умов договору, що має наслідком дострокове розірвання договору оренди.

Позовна вимога про зобов`язання відповідача повернути на користь позивача є похідною та залежать від первинної вимоги про розірвання договору.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов`язок відповідача після припинення дії договору повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду передбачений п. 20 Договору.

Отже, враховуючи обґрунтованість вимог про розірвання договору оренди землі, вимога про поверненням земельної ділянки орендарем також підлягає задоволенню

Суд апеляційної інстанції зазначає, що пунктом 2 ч. 1 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить здійснення й інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З урахуванням наведеного вище, вимога прокурора про припинення права оренди ФОП ВасиленкаА.С., яке виникло на підставі договору оренди землі, який розірвано також підлягає задоволенню.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених скаржником у поданій апеляційній скарзі

Стосовно доводів скаржника про порушення місцевим господарським судом вимог ст.ст. 27, 29 ГПК України (правил територіальної юрисдикції) суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (ст. 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (ст.ст. 24-26 ГПК країни) та територіальна юрисдикція (підсудність) (ст.ст. 27-31 ГПК України).

Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, просторова компетенція однорідних судів.

Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зазначений припис поширює свою дію абсолютно на всі випадки, коли процесуальне законодавство не обумовлює будь-якого відмінного варіанту стосовно конкретного виду справ, а тому іменується загальним, адже діє як загальне правило, на відміну від інших видів підсудності, що застосовуються як спеціальне правило підсудності.

Вищевказане обумовлене тим, що на противагу іншим правовим положенням про підсудність, норма статті 27 ГПК України не обмежується директивою про певну категорію справ, які необхідно розглядати за цим правилом підсудності, у той час як всі інші правові норми кореспондуються із характеристиками справи за предметною або суб`єктною ознакою, а тому підлягають застосуванню виключно у випадку кореляції конкретної справи з цими ознаками.

Водночас, за умовами ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

У всіх передбачених приписами ст. 29 ГПК України випадках альтернатива загальному правилу підсудності для позивача є факультативною, оскільки позивач самостійно та на власний розсуд може обирати між використанням як загального правила підсудності, так і застосуванням передбаченого законом альтернативного (одного або декількох).

Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів (ч. 5 ст. 29 ГПК України).

Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 дійшла висновку, що до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з огляду на наступне:

У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Відповідно до частин першої, другої статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього

Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Приписами цивільного судочинства (частина перша статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, частина перша статті 30 ЦПК України в чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцем знаходження майна або його основної частини.

Забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Враховуючи положення статті 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (така позиція викладена, наприклад, у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», а також в подальшому Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 та від 11 липня 2019 року у справі № 426/7217/18).

На відміну від регулювання, наведеного у ЦПК України, у положеннях частини третьої статті 16 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.

Щодо інших спорів, які виникали в межах зобов`язальних відносин стосовно нерухомого майна, діяли такі ж правила визначення територіальної підсудності справ господарському суду як і у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів чи визнання їх недійсними, або у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, наведені в частині першій та другій статті 15 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року.

В подальшому Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин від 18 лютого 2010 року» № 1914-VI вносились зміни до статей 12 та 16 ГПК України, визначивши виключну підсудність справ у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів, господарським судам за місцезнаходженням об`єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У чинній редакції ГПК України частина третя статті 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту частини першої статті 30 ЦПК України.

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду не вважає за необхідне відступати від висновку, викладеного Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 16 травня 2018 року у справі № 640/16548/16-ц, про те, що позов про стягнення орендної плати за користування нерухомим майном належить до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна.

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми справа до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 30.01.2019 №755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Отже, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 є визначальною для застосування норми частини третьої статті 30 ГПК України (виключної підсудності) до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань щодо користування нерухомим майном.

Відповідно до частини 3 статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення заборгованості справі є стягнення з відповідача орендної плати за договором оренди земельної ділянки, яка (земельна ділянка) ділянка з кадастровим номером 7124983000:01:001:0662, площею 16,002 га розташована в адміністративних межах Руськополянської сільської ради Черкаського району, то у даному випадку є є вірним застосування положень ч.5 ст. 29 ГПК України та, відповідно, подання позову не лише за місцезнаходженням відповідача, а також за місцем виконання договору.

Таким чином, прокурор, користуючись правом, передбаченим ч. 1 та 5 ст. 29 ГПК України, правомірно звернувся з даною позовною заявою до Господарського суду Черкаської області.

Щодо доводів скаржника про те, що судом першої інстанції не було залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Держгеокадастру у Черкаській області суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Разом з тим, відповідач будучи обізнаним про розгляд справи у суді першої інстанції та вважаючи, що рішення у справі може вплинути на права або обов`язки Держгеокадастру у Черкаській області відповідач не був позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції із заявою та/або клопотанням у порядку ч. 1 ст. 50 ГПК України; водночас матеріали справи не містять клопотань та/або заяв відповідача про залучення Держгеокадастру у Черкаській області у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Заявником апеляційної інстанції у прохальній частині також не порушується питання щодо залучення Держгеокадастру у Черкаській області у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Виходячи зі змісту ст. 50 ГПК України, єдиною підставою для залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, є той факт, що рішення у цій справі може вплинути на їх права або обов`язки щодо однієї із сторін.

Проте, відповідачем взагалі не обґрунтовано як рішення у даній справі може вплинути на права або обов`язки Держгеокадастру у Черкаській області, щодо однієї із сторін, оскільки зазначена особа не є учасником спірних правовідносин щодо стягнення орендної плати, про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки та припинити речове право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 7124983000:01:001:0662 площею 16,002 га за номером запису 38456470 за Василенком Анатолієм Семеновичем.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме лише посилання скаржника на можливість впливу рішення у справі на права або обов`язки Держгеокадастру у Черкаській області не кореспондується з автоматичним залученням такої особи чи/або осіб до участі у справі в якості, яка (які) не заявляє(ють) самостійних вимог на предмет спору без надання відповідного обґрунтування такого залучення.

Однак, як вже зазначалось вище, відповідачем не наведено жодного обґрунтування, яким чином рішення у даній справі може вплинути на Держгеокадастр у Черкаській області, а містить лише припущення; водночас судом апеляційної інстанції не встановлено, що рішення у даній справі може вплинути права або обов`язки Держгеокадастру у Черкаській області.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 50 ГПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Таким чином, зазначені твердження скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються, як безпідставні.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх доведеністю та обґрунтованістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 27.04.2022 у справі №925/1298/21, та, відповідно, апеляційна скарга ФОП Василенка А.С. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.04.2022 у справі №925/1298/21 покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Василенка Анатолія Семеновича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 27.04.2022 у справі №925/1298/21 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу №925/1298/21 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддями - 20.02.2023.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Є.Ю. Шаптала

І.А. Іоннікова


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	16.02.2023
Оприлюднено	22.02.2023
Номер документу	109098150
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про невиконання або неналежне виконання зобов’язань що виникають з договорів оренди

Судовий реєстр по справі —925/1298/21

Постанова від 17.05.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Зуєв В.А.

Ухвала від 19.04.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Зуєв В.А.

Ухвала від 23.03.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Зуєв В.А.

Судовий наказ від 16.03.2023

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Васянович А.В.

Судовий наказ від 16.03.2023

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Васянович А.В.

Судовий наказ від 16.03.2023

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Васянович А.В.

Постанова від 16.02.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Разіна Т.І.

Ухвала від 24.01.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Разіна Т.І.

Ухвала від 13.12.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Разіна Т.І.

Ухвала від 14.11.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Разіна Т.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 16.02.2023 по справі 925/1298/21ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —925/1298/21

Постанова від 16.02.2023

Постанова
від 16.02.2023 по справі 925/1298/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД