Постанова

від 17.05.2023 по справі 925/1298/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 925/1298/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

офісу ГП - Гусарова А.В.,

позивача - не з`явився,

відповідача - Василенко А.С.,

третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Василенка Анатолія Семеновича

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 (у складі колегії суддів: Разіна Т.І. (головуючий), Шаптала Є.Ю., Іоннікова І.А.)

та рішення Господарського суду Черкаської області від 27.04.2022 (суддя Васянович А.В.)

за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Руськополянської сільської ради

до Фізичної особи-підприємця Василенка Анатолія Семеновича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Черкаська районна державна адміністрація Черкаської області

про стягнення 55 838,00 грн, розірвання договору, припинення речового права та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Руськополянської сільської ради (далі - Позивач, Сільрада) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Василенка Анатолія Семеновича (далі - Відповідач, ФОП Василенко А.С.), за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області (далі - Третя особа, Райдержадміністрація), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 19.01.2022, просив:

- стягнути з Відповідача на користь Позивача 55 838,00 грн заборгованості, а саме: 44 232,12 грн - основного боргу, 4 883,07 грн - пені, 4 720,55 грн - інфляційних втрат та 2 002,26 грн - 3% річних, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем умов договору оренди землі від 03.11.2014 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124983000:01:001:0662 площею 16,002 га;

- розірвати договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 7124983000:01:001:0662 площею 16,002 від 03.11.2014, укладений між Райдержадміністрацією та Василенком А.С.;

- припинити речове право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 7124983000:01:001:0662 площею 16,002 га за номером запису 38456470 за Василенком А.С.;

- зобов`язати ФОП Василенка А.С. повернути на користь Сільради земельну ділянку з кадастровим номером 7124983000:01:001:0662 площею 16,002 га.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що систематична несплата ФОП Василенка А.С. орендної плати за використання спірної земельної ділянки призвела до утворення у останнього заборгованості за договором в розмірі 44 232,12 грн за період з 01.07.2018 - 30.06.2021 рік. Невиконання обов`язку щодо своєчасного внесення орендної плати дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору та, як наслідок, повернення земельної ділянки. Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням Відповідачем умов договору було також заявлено до стягнення пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.04.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 у справі №925/1298/21, позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ФОП Василенка А.С. на користь Сільради 44 231,94 грн - основного боргу, 4 883,07 грн - пені, 4 720,55 грн - інфляційних втрат та 2 002,26 грн - 3% річних.

Розірвано договір оренди землі земельної ділянки за кадастровим номером 7124983000:01:001:0662 площею 16,002 га від 03.11.2014, укладеного між Райдержадміністрацією та Василенком А.С.

Припинено речове право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 7124983000:01:001:0662 площею 16,002 га за номером запису 38456470 за Василенком А.С.

Зобов`язано ФОП Василенко А.С. повернути Сільраді земельну ділянку з кадастровим номером 7124983000:01:001:0662 площею 16,002 га.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

2.2. Господарські суди попередніх інстанцій виходили із того, що Відповідач всупереч умовам договору та чинному законодавству не здійснював своєчасну оплату орендної плати за землю, що є істотним порушенням умов договору.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ФОП Василенко А.С. просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та закрити провадження у справі.

3.2. Вимоги скарги обґрунтовані тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені із порушенням правил територіальної юрисдикції, оскільки позов у даній справі повинен був пред`являтися за місцем знаходження Відповідача.

3.3. Крім того, на переконання заявника, при розгляді справи, судами не було залучено Держгеокадастр України до участі у справі у якості третьої особи.

3.4. У відзиві на касаційну каргу Прокурор просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4. Обставини встановлені судами

4.1. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.05.2013 у справі №823/1584/13-а визнано протиправними дії Райдержадміністрації щодо невиконання розпорядження "Про передачу Василенку А.С. в оренду земельних ділянок" №120 від 02.04.2010. Зобов`язано Райдержадміністрацію виконати розпорядження "Про передачу Василенку А.С. в оренду земельних ділянок" №120 від 02.04.2010.

4.2. 03.11.2014 між Райдержадміністрацією (орендодавець) та ФОП Василенко В.А. (орендар) укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження Райдержадміністрації від 02.04.2010 №120 зобов`язався надати, а орендар - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 16,0020 га (землі запасу), кадастровий номер 7124983000:01:001:0498 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адмінмежах Дубіївської сільської ради, за межами населеного пункту.

4.3. Пунктом 7 договору визначено, що останній укладено строком на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

4.4. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі щомісячно рівними частинами до 30 числа місяця, наступного за звітним та встановлюється у розмірі 4,5% від її грошової оцінки, що становить 14 743,98 грн (пункти 8 та 10 договору).

4.5. Відповідно до пункту 13 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у двократному розмірі від ставки Національного банку України, що діяла в період за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше визначеної законом ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.

4.6. Акт приймання-передачі землі між сторонами підписано 03.11.2014.

4.7. Суди також встановили, що не зважаючи на те, що сам договір оренди укладений в листопаді 2014 року, право оренди було зареєстровано в Державному реєстрі лише наприкінці 2017 року (28.11.2017).

4.8. Додатково господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що Держгеокадастром з моменту укладання договору та до реєстрації права оренди було змінено кадастровий номер земельної ділянки з 7124983000:01:001:0498 на 7124983000:01:001:0662 (що підтверджується відомостями з ДЗК серія та номер 160296 від 28.11.2017).

4.9. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.09.2015 у справі №823/554/15 визнано неправомірним та скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції Черкаської області №19294502 від 12.02.2015 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Зобов`язано державного реєстратора прав на нерухоме майно Укрдержреєстру прийняти рішення щодо державної реєстрації речового права - права оренди земельної ділянки, що розташована: Черкаська область, Черкаський район, с/рада Дубіївська, кадастровий номер 7124983000:01:001:0498 за Василенком А.С.

4.10. У зв`язку зі створенням Руськополянської сільської об`єднаної територіальної громади Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення з державної форми власності у комунальну форму власності, які розташовані в адміністративних межах в тому числі в адміністративних межах Дубіївської сільської ради.

4.11. Власником та розпорядником земельних ділянок, які розташовані в адміністративних межах Дубіївської, Руськополянської та Геронимівської сільських рад переданих державою у комунальну власність стала Руськополянська сільська рада відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області від 01.02.2021 №18-ОТГ.

4.12. Земельна ділянка з кадастровим номером 7124983000:01:001:0662, площею 16,002 га відповідно до витягу з Реєстру речових прав на нерухоме майно, зареєстрована за Руськополянською сільською радою 03.03.2021.

4.13. Згідно інформації Руськополянської сільської ради від 02.06.2021 №1310-02-17, Василенко А.С. починаючи з липня 2018 по червень 2021 років включно не сплачував орендну плату за договором оренди.

4.14. 28.05.2021 Руськополянська сільська рада зверталась до Василенка А.С. з претензією щодо необхідності сплати орендної плати за користування вищезазначеною земельною ділянкою за період з 2018 року по 2021 рік в сумі 44 231,94 грн, на що отримано відповідь, відповідно до якої Василенко А.С. відмовився від сплати заборгованості за користування спірною земельною ділянкою.

4.15. Невиконання Відповідачем своїх договірних зобов`язань стало підставою для звернення Прокурора до суду з даним позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні Прокурора та Відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Згідно з положеннями частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ураховуючи принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

5.3. Як зазначалося вище на обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Щодо зазначених доводів касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

5.4. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

5.5. Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

5.6. За загальними правилами територіальної юрисдикції (підсудності), встановлених частиною першою статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

5.7. Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України встановлено правила виключної підсудності господарських справ.

5.8. Виключна підсудність означає, що відповідний спір не може бути розглянутий за загальними правилами підсудності або альтернативної підсудності.

5.9. Так, частиною третьою статті 30 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

5.10. Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

5.11. Цивільний кодекс України при класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і нерухомі.

5.12. Відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

5.13. До позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна; про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

5.14. Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18.

5.15. З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

5.16. Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

5.17. Словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №910/6644/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18.

5.18. Таким чином, враховуючи заявлені у цій справі позовні вимоги (розірвання договору оренди нерухомого майна та його звільнення, стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування нерухомим майном), встановлені судами обставини, а також вказані вище висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Прокурор правомірно звернувся з даним позовом до Господарського суду Черкаської області, оскільки спір у цій справі виник саме з приводу нерухомого майна, яке розташовано в адміністративних межах Руськополянської сільської ради Черкаського району.

5.19. Аргументи скаржника про незалучення до розгляду у справі Держгеокадастру України відхиляються колегією суддів, оскільки заявником не зазначено, на які саме права та обов`язки вплинули рішення судів у даній справі, а також яким чином незалучення судом третьої особи до участі у справі вплинуло на законність та обґрунтованість ухвалених рішень.

До того ж з метою відновлення своїх порушених прав (за наявності), Держгеокадастр не позбавлений можливості звернутися до суду у передбачений чинним процесуальним законодавством спосіб.

5.20. Судова колегія звертає увагу, що хоча скаржником наведено і інші доводи касаційного оскарження, зокрема, щодо повноважень розпорядника земельної ділянки та необхідності стягнення суми орендної плати через органи державної податкової служби, однак скаржником не було обґрунтовано відповідні доводи в контексті вимог статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому відповідно до усталеної практики Верховного Суду при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:

за пунктом 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах;

за пунктом 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення;

за пунктом 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Водночас скаржником при поданні касаційної скарги підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не наведено.

Зважаючи на вищевикладене, касаційне провадження було відкрито за пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи вимоги статті 300 цього ж Кодексу, колегія суддів переглядає у касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а отже не наводить мотивів прийняття або відхилення інших аргументів скаржника.

5.21. При цьому такі доводи касаційної скарги здебільшого стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі та зводяться до незгоди з відповідними обставинами і оцінкою, здійсненою судами.

Водночас саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

До того ж встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

5.22. Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішень попередніх інстанцій.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

6.2. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. За змістом частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

6.5. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на останнього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Василенка Анатолія Семеновича залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 та рішення Господарського суду Черкаської області від 27.04.2022 у справі №925/1298/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв Судді І. Берднік В. Суховий