Рішення

від 08.02.2023 по справі 916/2524/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2524/22

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Ракітіна Л.Д. на підставі довіреності;

Від відповідача: Качур О.І. /директор/;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКСА» до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУКА І КОМПАНІЯ» про стягнення 53 994,03 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕКСА» (далі по тексту ТОВ «ТЕКСА») звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУКА І КОМПАНІЯ» (далі по тексту ТОВ «ЛУКА І КОМПАНІЯ») про стягнення заборгованості у загальному розмірі 53 994,03 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 43 470,00 грн., пені у розмірі 65,03 грн., 3% річних у розмірі 1243,36 грн., збитків від інфляції у розмірі 9215,64 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу №020213 від 02.02.2021р. в частині оплати вартості поставленого за накладною №1218 від 03.09.2021р. товару.

Ухвалою суду від 03.10.2022р. дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 07.12.2022р. клопотання позивача та відповідача про витребування доказів було задоволено, витребувано у Головного управління ДПС в Одеській області інформацію про відображення ТОВ „ЛУКА І КОМПАНІЯ у податкових деклараціях з податку на додану вартість податкової накладної № 25 від 03.09.2021р. на суму ПДВ 7 245,00 грн., складеної ТОВ „ТЕКСА та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (реєстраційний номер документа 9276466244); витребувано у позивача оригінал довіреності №70 від 03.09.2021р.

ТОВ „ЛУКА І КОМПАНІЯ повністю заперечувало проти задоволення заявлених позивачем вимог, посилаючись на відсутність належних доказів на підтвердження поставки товару, оскільки товар за накладною №1218 від 03.09.2021р. директором не приймався, довіреність на його отримання нікому не видавалась. Крім того, за твердженням відповідача, відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження відвантаження товару, додатково підтверджує позицію відповідача про недоведеність позивачем факту поставки товару. При цьому, в процесі вирішення даного спору відповідачем було наголошено, що бухгалтером підприємства помилково направлено до ГУ ДПС в Одеській області звіт без перевірки з наявними видатковими накладними.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, господарський суд встановив наступне.

02.02.2021р. між ТОВ «ТЕКСА» (Постачальник) та ТОВ «ЛУКА І КОМПАНІЯ» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №020213, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплачувати хімічно осаджений карбонат кальцію відповідно до даного договору та додатково погодженими додатковими угодами, які є його невід`ємними частинами. Асортимент, кількість та ціна товару, що постачається на умовах даного договору, вказуються сторонами в рахунках-фактурах, що також є невід`ємними частинами даного договору.

Згідно з п. п. 2.3, 2.4, 2.7, 2.8 договору купівлі-продажу №020213 від 02.02.2021р. Постачання товару здійснюється на умовах FCA (склад Постачальника в м. Київ, вул. Плодова, 1) відповідно до правил ІНКОТЕРМС - 2010, якщо інше не обумовлено сторонами в даному договорі або в додаткових угодах до нього. Постачальник одночасно з поставкою партії товару надає Покупцеві повний комплект необхідних товаросупровідних документів (оригінал рахунку, видаткова накладна). Датою поставки вважається дата оформлення Покупцем видаткової (товарно-транспортної) накладної. Товар вважається поставленим і до Покупця переходить право власності на товар після підписання уповноваженим представником Покупця видаткової накладної.

Положеннями п. 3.3 договору купівлі-продажу №020213 від 02.02.2021р. передбачено, що сторони погодили наступні умови оплати товару: 100% вартості поставки товару сплачується протягом 30 календарних днів з моменту його поставки на склад Покупця.

Згідно з п. 4.1 договору купівлі-продажу №020213 від 02.02.2021р. приймання товару за кількістю та якістю здійснюється на складі Покупця відповідно до положень даного договору і нормами Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю.

01.09.2021р. ТОВ «ТЕКСА» було виписано відповідачу рахунок №1310 на суму 43 470,00 грн.

На підтвердження факту поставки ТОВ «ЛУКА І КОМПАНІЯ» товару позивачем було надано суду видаткову накладну №1218 від 03.09.2021р. на суму 43 470,00 грн., на якій є лише відтиск печатки позивача та підпис його представника; накладна складена у м. Київ.

При цьому, у графі, яка має заповнюватись Покупцем під час прийняття товару, вказано, що товар прийнятий Качур І.О. на підставі довіреності №70 від 03.09.2021р.; підпису та відтиску печатки ТОВ «ЛУКА І КОМПАНІЯ» накладна не містить.

Слід зазначити, що ТОВ «ТЕКСА» було додано до позовної заяви копію довіреності №70 від 03.09.2021р. та вказано, що оригінали документів, копії яких додано до позову, наявні у позивача.

Проте, після витребування ухвалою суду від 07.12.2022р. оригіналу вказаної довіреності представником позивача у підготовчому засіданні, яке відбулось 26.12.2022р., було повідомлено про неможливість надання оригіналу вказаного доказу.

Крім того, на підтвердження факту поставки товару ТОВ «ТЕКСА» було надано суду копію сторінки із журналу контролю реєстрації автомобілів, з якої взагалі не вбачається за можливе встановити будь-які відомості, які мають значення для вирішення даної справи.

03.09.2021р. ТОВ «ТЕКСА» було подано для реєстрації податкову накладну №25 на загальну суму 43 470,00 грн. з ПДВ, яка є ціною поставленого відповідачу товару згідно видаткової накладної №1218 від 03.09.2021р. При цьому, Покупцем товару у вказаній накладній зазначено відповідача.

З акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021р. по 27.07.2022р., складеному та підписаному лише позивачем, вбачається, що з моменту укладення договору №020213 від 02.02.2021р., ТОВ «ТЕКСА» було поставлено відповідачу товар 26.02.2021р., вартість якого була оплачена останнім у повному обсязі, та 03.09.2021р., вартість якого відповідачем оплачена не була.

16.08.2022р. ТОВ «ТЕКСА» звернулось до ТОВ «ЛУКА І КОМПАНІЯ» із претензією №160813, відповідно до якої позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №020213 від 02.02.2021р. в частині оплати вартості поставленого за накладною №1218 від 03.09.2021р. товару, просив сплатити грошові кошти у розмірі 43 470,00 грн. На підтвердження направлення відповідачу вказаної претензії, а також оригіналу видаткової накладної та рахунку, позивачем було надано суду накладну, квитанцію про прийняття плати за пересилання поштового відправлення та опис вкладення, у якому відсутній одержувач та його адреса.

Крім того, листом №270713 від 27.07.2022р. ТОВ «ТЕКСА» повторно повідомляло ТОВ «ЛУКА І КОМПАНІЯ» про необхідність оплати вартості поставленого згідно накладної №1218 від 03.09.2021р. товару.

Листом від 12.12.2022р. Головним управлінням ДПС в Одеській області на виконання ухвали суду від 07.12.2022р. було повідомлено, що згідно даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС, ТОВ «ЛУКА І КОМПАНІЯ» включено до складу податкового кредиту декларації на додану вартість за вересень 2021р. податкову накладну №25 від 03.09.2021р. на загальну суму 43 470,00 грн., в тому числі ПДВ 7245,00 грн., виписану ТОВ «ТЕКСА».

27.12.2022р. ТОВ «ЛУКА І КОМПАНІЯ» було подано до податкової служби уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

У поданій до суду позовній заяві ТОВ «ТЕКСА» було наголошено, що в результаті поспіху видаткова накладна №1218 від 03.09.2021р. не була підписана директором ТОВ «ЛУКА І КОМПАНІЯ». Проте, факт поставки товару за договором №020213 від 02.02.2021р., за переконанням позивача, підтверджується виписаною відповідачем довіреністю №70 від 03.09.2021р та реалізацією відповідачем права та отримання податкового кредиту згідно виписаної позивачем податкової накладної №25 від 03.09.2021р. на загальну суму 43 470,00 грн., в тому числі ПДВ 7245,00 грн. При цьому, позивачем було наголошено, що з відповідачем додатково велась електронна переписка щодо погашення заборгованості.

В процесі вирішення судом даного спору ТОВ «ТЕКСА» також було зазначено, що про можливість відвантаження 03.09.2021р. товару позивачем було повідомлено відповідача через месенджер. В свою чергу, відповідачем було надано інформацію про автомобіль та повідомлено дані водія, якому необхідно відвантажити товар, а також відправлено у електронному вигляді довіреність №70 на отримання товару; 03.09.2021р. автомобіль був зареєстрований на складі постачальника.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

В силу положень ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст. ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 02.02.2021р. між ТОВ «ТЕКСА» та ТОВ «ЛУКА І КОМПАНІЯ» було укладено договір купівлі-продажу №020213, на виконання зобов`язань за яким, як наголошено позивачем, відповідачу було поставлено товар згідно видаткової накладної №1218 від 03.09.2021р. на суму 43 470,00 грн. Проте, надана суду видаткова накладна відповідачем підписана не була, відбиток печатки товариства на вказаній накладній також відсутній.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні 16 липня 1999 року N 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Приписами ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Господарський суд зазначає, що відсутність підпису та відбитку печатки ТОВ «ЛУКА І КОМПАНІЯ» на видатковій накладній №1218 від 03.09.2021р. є істотними недоліками, оскільки вони перешкоджають ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені відповідача. З огляду на викладене, суд доходить висновку, що надана позивачем видаткова накладна не є належним доказом на підтвердження факту поставки товару відповідачу.

Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.06.2022р. по справі 922/2115/19 наголошено, що у разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки. Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце (п. п. 8.16, 8.20 постанови).

Крім того, Верховним Судом в постанові від 03.06.2022р. по справі 922/2115/19 зазначено, що, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару. Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Слід зазначити, що ТОВ «ТЕКСА», посилаючись на довіреність №70 від 03.09.2021р., а також підтверджений Головним управлінням ДПС в Одеській області факт включення ТОВ «ЛУКА І КОМПАНІЯ» податкового кредиту за податковою накладною №25 від 03.09.2021р., виписаною ТОВ «ТЕКСА», до декларації за вересень 2021р., стверджує про наявність достатніх доказів на підтвердження факту поставки товару відповідачу.

Ухвалою суду від 07.12.2022р. судом було витребувано у позивача оригінал довіреності №70 від 03.09.2021р.

В силу вимог ч. 6 ст. 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Після витребування ухвалою суду від 07.12.2022р. оригіналу довіреності №70 від 03.09.2021р., представником позивача у підготовчому засіданні, яке відбулось 26.12.2022р., було повідомлено про неможливість надання оригіналу вказаного доказу. При цьому, у поданих до суду 09.01.2023р. письмових поясненнях позивачем зазначено, що копія довіреності було відправлена відповідачем позивачу в електронному виді.

Враховуючи вимоги ст. 91 ГПК України, приймаючи до уваги ненадання ТОВ «ТЕКСА» оригіналу довіреності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для врахування наданої позивачем копії довіреності під час вирішення даного спору.

При цьому, суд зазначає, що з наявної в матеріалах справи копії довіреності вбачається, що вона була виписана керівником ТОВ «ЛУКА І КОМПАНІЯ», тобто Качур О.І., на власне ім`я. Проте, позивачем не наведено будь-яких пояснень щодо необхідності директору товариства додатково видавати довіреність на власне ім`я з метою отримання товару від імені юридичної особи, яка виступає отримувачем товару згідно видаткової накладної.

Листом від 12.12.2022р. Головним управлінням ДПС в Одеській області на виконання ухвали суду від 07.12.2022р. було повідомлено, що згідно даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС, ТОВ «ЛУКА І КОМПАНІЯ» включено до складу податкового кредиту декларації на додану вартість за вересень 2021р. податкову накладну №25 від 03.09.2021р. на загальну суму 43 470,00 грн., в тому числі ПДВ 7245,00 грн., виписану ТОВ «ТЕКСА».

За приписами ч. ч. 3, 8 статті 19 ГК України, обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).

Господарський суд зазначає, що в процесі вирішення даного спору судом дійсно було встановлено факт включення ТОВ «ЛУКА І КОМПАНІЯ» податкового кредиту за податковою накладною №25 від 03.09.2021р., виписаною ТОВ «ТЕКСА», до декларації за вересень 2021р. Проте, вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення заявленого позову лише з огляду на подання відповідачем податкової декларації, до якої було включено податковий кредит, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 2.3 договору купівлі-продажу №020213 від 02.02.2021р. Постачання товару здійснюється на умовах FCA (склад Постачальника в м. Київ, вул. Плодова, 1) відповідно до правил ІНКОТЕРМС - 2010, якщо інше не обумовлено сторонами в даному договорі або в додаткових угодах до нього

Відповідно до ч. 4 ст. 265 ГПК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 334 ЦК України переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Положеннями ч. 2 ст. 664 ЦК України врегульовано, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати забезпечують єдиний набір міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Господарський суд зазначає, що правила ІНКОТЕРМС у редакції 2010р. сторонами суду надані не були. Проте, згідно правил ІНКОТЕРМС у редакції 2000р. поставка на умовах FCA передбачає, що відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику.

Відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. за №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Згідно з п. 11.3 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом. Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних е-ТТН, мають відповідати вимогам Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» та забезпечувати захист інформації відповідно до Законів України «Про захист персональних даних», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».

Господарський суд зазначає, що оскільки ТОВ «ТЕКСА» стверджує про відвантаження товару водієві, дані якого були надані відповідачем, під час відвантаження товару позивач мав оформити товарно-транспортні накладні на перевезення вантажів. Проте, будь-які докази на підтвердження відвантаження товару перевізнику позивачем суду надані не були, які і не були надані будь-які докази, які можуть свідчити про безпосередню участь директора ТОВ «ЛУКА І КОМПАНІЯ» у прийнятті товару, яким в процесі вирішення спору було наголошено, що він не перебував 03.09.2021р. в м. Київ.

З викладених обставин суд доходить висновку про недоведеність позивачем належними доказами наявності юридичного взаємозв`язку між особою, якій було видано товар, та ТОВ «ЛУКА І КОМПАНІЯ», а, отже, у суду відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов`язку оплатити товар.

Незважаючи на встановлений судом факт реалізації ТОВ «ЛУКА І КОМПАНІЯ» права на отримання податкового кредиту, який мав місце в результаті помилки, як стверджує відповідач, підстави для задоволення заявлених позовних вимог, в даному випадку, відсутні з огляду на наявність у суду обґрунтованих сумнівів щодо відвантаження ТОВ «ТЕКСА» товару особі, яка мала право на його отримання від імені відповідача.

Господарський суд зазначає про недоведеність ТОВ «ТЕКСА» існування у відповідача об`єктивної можливості отримати товар без залучення перевізника. При цьому, суд зазначає, що внутрішні бухгалтерські документи та журнали, які складаються стороною в односторонньому порядку не можуть бути достатніми доказами на підтвердження вчинення іншою юридичною особою юридично значимих дій, наприклад, отримання товару. Крім того, слід зазначити, що копія журналу реєстрації автомобілів була надана позивачем в поганій якості, що взагалі унеможливлює встановлення будь-яких обставин, на які посилається позивач.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про ненадання ТОВ «ТЕКСА» доказів, які можуть переконливо свідчити про постачання ТОВ «ЛУКА І КОМПАНІЯ» товару вартістю 43 470,00 грн., що має наслідком необхідність відмови у задоволенні заявлених позивачем вимог. Відмова суду у задоволенні заявлених позовних вимог в частині стягнення суми боргу у розмірі 43 470,00 грн. має наслідком необхідність відмови у задоволенні похідних вимог про стягнення пені у розмірі 65,03 грн., 3% річних у розмірі 1243,36 грн., збитків від інфляції у розмірі 9215,64 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕКСА» до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУКА І КОМПАНІЯ» позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 43 470,00 грн., пені у розмірі 65,03 грн., 3% річних у розмірі 1 243,36 грн., збитків від інфляції у розмірі 9 215,64 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 20 лютого 2023 р.

Суддя С.П. Желєзна