Рішення

від 10.02.2023 по справі 753/3879/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 753/3879/22

Провадження № 2/522/1412/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2023рокум. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Домусчі Л.В.

за участі секретаря судового засідання Кулябко О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду м.Києва 14.04.2022 року надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 21.08.1999 року був укладений шлюб. 30.09.2011 року ними спільно в рівних долях було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі ніхто не зареєстрований та не проживає. Протягом спільного подружнього життя, позивачка та відповідач здійснювали оплату за надані житлово-комунальні послуги разом, проте, з 09.12.2019 року по 20.01.2022 року відповідач припинив оплату комунальних платежів пов`язаних з утриманням житла. Так, позивачкою за вказаний період здійснено оплату житлово-комунальних послуг за утримання зазначеної квартири на загальну суму 37722,11грн. Відповідно до ч.2 ст.544 ЦК України, якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов`язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці. У зв`язку з наведеним, позивачка просить на її користь стягнути в порядку регресу з відповідача ОСОБА_2 кошти, сплачені за житлово-комунальні послуги по утриманню житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 18861,05 грн. за період з 09.12.2019 року по 20.01.2022 року.

Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 20.04.2022 року зазначену справу передано на розгляд до Приморського районного суду м.Одеси.

02.09.2022 року зазначена справа надійшла до Приморського районного суду м.Одеси та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілена на суддю Домусчі Л.В.

Справу суддя отримала 05.09.2022 року.

Ухвалою суду від 08.09.2022 року провадження у справі відкрите, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін з призначенням судового засідання на 17.10.2022 року.

На електронну адресу суду 16.09.2022 року надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 , згідно якої просив засідання проводити в режимі відеоконференції з Дарницьким районним судом м.Києва. При цьому посилався на те, що через запровадження воєнного стану на всій території України, його явка до суду м.Одеси є проблематичним.

Ухвалою суду від 19.09.2022 року судове засідання, призначене на 17.10.2022 року ухвалено проводити у режимі відеоконференції з Дарницьким районним судом м.Києва.

В судове засідання 17.10.2022 року сторони не прибули, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Розгляд справи відкладено на 22.11.2022 року.

09.11.2022 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому зазначено, що, 21.08.1999 року між відповідачем та позивачкою був зареєстрований шлюб. У шлюбі народилися сини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 2019 року позивачка та відповідач не змогли проживати разом як сім`я, виконувати спільні обов`язки, так як виникло непорозуміння та неприйняття один одного, яке стосувалось усіх сфер життя. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27.08.2019 року по справі №753/13874/19 шлюб було розірвано. У позовній заяві та наданих суду документах фактично відсутні повні об`єктивні відомості, а також правове обґрунтування щодо порушення відповідачем відповідного права позивача ОСОБА_1 .У своєму відзиві представник відповідача звертає увагу, що під час шлюбу подружжям ОСОБА_2 і ОСОБА_1 було придбане і набуто право власності на наступне нерухоме майно:

1. квартира АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 8472071) загальною площею 94,7 кв.м., набута на підставі Договору купівлі-продажу (р№61529, виданий30.09.2011, видавник: Ситнікова Ю.Д., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу);

2. квартира АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 13541780000) загальною площею 75,9 кв.м., набута на підставі Договору купівлі-продажу (серія та номер: 824, виданий 20.09.2016, видавник: Левицький Р.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу);

3. земельна ділянка з кадастровим номером 3220881300:04:004:0324за адресо: Київська область, Бориспільський район, с. Вишеньки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1401574232208) площею 0,15 га, набута на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки (серія та номер: реєстровий №3341, HMT№:798280-HMT№:798281, виданий 08.11.2017 року, видавник: Мелена Т.К., приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Київської області);

4. недобудована квартира АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна відсутній), загальною проектною площею 65,3 кв.м., набута на підставі Попереднього договору купівлі-продажу (зареєстрований у реєстрі за №2341, виданий 27.09.2018 року, ПрАт «Холдингова компанія «Київміськбуд», укладений з ОСОБА_1 за згодою ОСОБА_2 ). На підтвердження вказаного додані Інформаційні довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відповідь на адвокатський запит ПрАТ «ХК «Київміськбуд» щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером2341відносно квартира АДРЕСА_4 . Твердження позивачки щодо ніби здійснення разом з Відповідачем оплати наданих житлово-комунальних послуг до грудня2019року, за квартиру АДРЕСА_2 , та не солідарного розділення тягару грошового утримання квартири в2020-2021роках, є безпідставними і неправдивими. До розлучення з відповідачем, позивачка ніде не працювала і відповідно оплата житлово-комунальних послуг здійснювалася за кошти, які отримував відповідач за свою працю. У вказаній квартирі з2014року зареєстрована та постійно проживає мама Позивачки. В той же час ні позивачка, ні відповідач у вказаній квартирі не зареєстровані і не проживають. ОСОБА_2 по теперішній час зареєстрований у квартирі АДРЕСА_3 , однак після розлучення у вказаній квартирі він не проживає (був фактично виселений із неї і змушений знімати собі житло для проживання), а у квартирі проживає позивачка з дітьми. Разом із тим і після розлучення відповідач продовжував повністю оплачувати всі комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_3 , що підтверджується належними і допустимими письмовими доказами, а саме фотокопіями квитанцій про оплату, але відповідач не зміг надати всі квитанції про оплату комунальних послуг за період з грудня2019по грудень2021року, оскільки він здійснював оплату через електронні сервіси і значна частина вказаної інформації (електронних доказів) не збереглася в електронних застосунках. Однак навіть надані в якості доказів фотокопії квитанцій підтверджують оплату комунальних послуг на суму, що перевищує 50 000 гривень. Лише з січня2022року відповідач припинив здійснювати оплату комунальних послуг, оскільки він є фізичною особою підприємцем, і відповідно отримує нерегулярний дохід, а в2022році ОСОБА_2 , як ФОП фактично взагалі не отримав доходу і крім того у нього створилася нова сім`я, у якій двоє неповнолітніх дітей. Крім того, відповідач після розлучення добровільно виконував свої батьківські обов`язки і перераховував кошти у2020та2021роках на утримання як своїх синів, так і утримання своєї колишньої дружини, яка ніде не працювала. Так, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22.04.2021 року у справі№753/3839/21 про стягнення аліментів, встановлено, що відповідачем з часу фактичного розлучення в добровільному порядку сплачувались аліменти в розмірі: в березні2020року - 40 000,00 грн., в квітні2020року - 50 000,00 грн., в червні2020року - 50 000,00 грн., в серпні2020року - 50 000,00 грн., у вересні2020року - 50 000,00 грн., в жовтні2020року - 50000,00 грн., у листопаді2020року - 50000,00 грн., в грудні2020року - 60 000,00 грн., в лютому2021року - 20 000,00 грн. Також у даному рішенні зазначено, що «матеріалами справи встановлено, що Відповідач здійснює оплату комунальних послуг за квартиру, в якій проживає колишня дружина та діти». Зазначені факти зафіксував і Київський апеляційний суд у своєму рішенні від 02.08.2021 року по справі №753/3839/21, акцентуючи увагу на тому, що вказані обставини не спростовані позивачкою ОСОБА_1 . У відзиві зазначено, що Дарницьким районним судом м. Києва з 11.05.2021 рокурозглядається в порядку загального позовного провадження цивільна справа №753/9436/21 про поділ майна подружжя. У зв`язку з тим, що особовий рахунок на надання комунальних послуг був укладений із ОСОБА_2 до розлучення, то після розірвання шлюбу позивачка ОСОБА_1 у2020році самостійно оплачувала рахунки за надання цих послуг (коштами, які їй перераховував Відповідач), і відповідно в2021році, оскільки там проживала її мама. А відповідач ОСОБА_2 здійснював оплату комунальних послуг за квартиру АДРЕСА_3 . За приблизними розрахунками відповідач сплатив за комунальні послуги у2020-2021роках суму коштів у розмірі, яка перевищує 70 000 гривень. А тому, у своєму відзиві представник відповідача зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем була заподіяна шкода правам та інтересам позивачки, яка оцінюється в 18 861,05 грн., а тому заявлена ОСОБА_1 сума стягнення з відповідача 18861,05 грн шкоди в порядку регресу є необґрунтованою і не підтвердженою належними і допустимими доказами.

В судове засідання 22.11.2022 року сторони не прибули, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Розгляд справи відкладено на 12.01.2023 року.

На електронну адресу суду 10.01.2023 року надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 , згідно якого просив засідання, призначене на 12.01.2023 року проводити в режимі відеоконференції з Шевченківським районним судом м.Києва.

Ухвалою суду від 11.01.2023 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 , про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції залишено без задоволення.

На електронну адресу суду 12.01.2023 року надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,, згідно якого просив засідання, призначене на 12.01.2023 року проводити за відсутності сторони відповідача.

В судове засідання 12.01.2023 року сторони не прибули. Від представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони відповідача. Розгляд справи відкладено на 02.02.2023 року.

На електронну адресу суду 24.01.2023 року надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 , згідно якого просив засідання, призначене на 02.02.2023 року проводити у режимі відеоконференції з Дарницьким районним судом м. Києва, а у разі неможливості проведення відеоконференції, проводити засідання за відсутності сторони відповідача.

Ухвалою суду від 25.01.2023 року судове засідання, призначене на 02.02.2023 року ухвалено проводити у режимі відеоконференції з Дарницьким районним судом м. Києва.

На електронну адресу суду 01.02.2023 року надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_6 , згідно якого просила засідання, призначене на 02.02.2023 року проводити без участі позивача та представника.

На електронну адресу суду 02.02.2023 року від представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 надійшли пояснення, в яких зазначені ті ж обставини, що і у відзиві, у зв`язку з чим просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Судове засідання призначене на 02.02.2023 року було відкладено на 10.02.2023 року у зв`язку з відсутністю електроенергії.

На електронну адресу суду 03.02.2023 року надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 , згідно якого просив засідання, призначене на 10.02.2023 року проводити за відсутності сторони відповідача.

На електронну адресу суду 03.02.2023 року надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_6 про долучення до матеріалів справи: квитанцію про сплату судового збору, квитанції про оплату комунальних платежів, детальний розрахунок ціни позову, згідно якого загальна сума сплачених коштів за житлово-комунальні послуги за період з 09.10.2019 року по 23.02.2022 року становить 36653,11грн., послуги банка 1069 грн., сума, що підлягає відшкодуванню з відповідача в порядку регресу = 37722,11:2=18861,05грн.

Учасники справи у судове засідання призначене на 10.02.2023 року не з`явилися, від представника позивача в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача. Відповідач та його представник у судове засідання також не з`явились, в матеріалах справи міститься клопотання, в якому просили розгляд справи проводити у їх відсутність.

Відповідно до ст.275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

У зв`язку з постійними, триваючими екстреними відключеннями електропостачання в Приморському районному суді м.Одеси, періодичним включенням світла та незначний проміжок часу, під час якого суддею в залі судових засідань розглядались справи, повний текст судового рішення виготовлено 17.02.2023 року.

Суд, дослідившита проаналізувавшиматеріали справи, додані до неї документи приходить до наступного висновку.

Судом встановлено,що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 21.08.1999 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Одеської області, (а.с.20), який було розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27.08.2019 року.

Від даного шлюбу у сторін народились діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на теперішній час проживають разом з позивачкою.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 30.09.2011 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була придбана у власність в рівних частках кожному квартиру АДРЕСА_2 , загальна площа 61,0кв.м., житлова площа 94,7кв.м. (а.с.34) Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав, вказана квартира належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві часткової спільної приватної власності по 1/2 частки кожному. (а.с.32)

У вказаній квартирі сторони не зареєстровані та не проживають.

Під час шлюбу подружжям ОСОБА_2 і ОСОБА_1 також було придбане і набуто право власності на наступне нерухоме майно:

- квартира АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 13541780000) загальною площею 75,9 кв.м., житловою площею 43,9кв.м, набута на підставі Договору купівлі-продажу (серія та номер: 824, виданий 20.09.2016, видавник: Левицький Р.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу);

- земельна ділянка з кадастровим номером 3220881300:04:004:0324за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Вишеньки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1401574232208) площею 0,15 га, набута на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки (серія та номер: реєстровий №3341, HMT№:798280-HMT№:798281, виданий 08.11.2017 року, видавник: Мелена Т.К., приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Київської області);

- недобудована квартира АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна відсутній), загальною проектною площею 65,3 кв.м., набута на підставі Попереднього договору купівлі-продажу (зареєстрований у реєстрі за №2341, виданий 27.09.2018 року, ПрАт «Холдингова компанія «Київміськбуд», укладений з ОСОБА_1 за згодою ОСОБА_2 ).

Вказана інформація підтверджується Інформаційними довідками Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відповіддю на адвокатський запит ПрАТ «ХК «Київміськбуд» (а.с.108-114).

Як вбачається з розрахунку ціни позову, наданого представником позивача, загальна сума сплачених коштів за житлово-комунальні послуги за період з 09.10.2019 року по 23.02.2022 року становить 37722,11, з яких: сплачені кошти за житлово-комунальні послуги - 36653,11грн., послуги банка 1069 грн.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

За змістомст.358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Згідно ч.1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

З аналізу наведених норм вбачається, що співвласники, які володіють майном на праві спільної сумісної (або часткової) власності, зокрема житловим приміщенням, несуть рівні обов`язки, щодо утримання такого майна, якщо інше не встановлено угодою між ними.

Згідно ст.544 ЦК України, боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов`язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.

За змістом ст.1ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» , житлово-комунальніпослуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 1 «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 9 «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У постановах Верховного Суду від 2 квітня 2020 р. у справі № 757/29813/17-ц, 25 червня 2020 року у справі 520/16591/16-ц сформульована правова позиція про те, що обов`язок по утриманню майна, включаючи обов`язок по сплаті житлово-комунальних послуг, покладається законом на відповідача як на власника частини квартири незалежно від факту його реєстрації чи проживання у житловому приміщенні.

Відсутність між співвласниками договірних відносин щодо розподілу витрат на утримання спірної квартири, не є підставою для відмови у стягненні з співвласниками витрат за вказані послуги. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 19 серпня 2020 року у справі справа № 703/2200/15-ц (провадження № 61-7289св20).

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування.

Таким чиномсуд приходитьдо висновку,що відповідач має рівне з позивачем право володіння, користування та розпорядження квартирою, у зв`язку чим повинний нести обов`язок за житлово-комунальні послуги за квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як його співвласник, тобто позивач та відповідач порівну відповідно до їх часток. Оскільки позивачкою надано докази та розрахунок оплати нею за такі послуги з утримання житла у вказаний період, а відповідачем не спростовані такі твердження та докази, суд вбачає, що позивачка має право на зворотню вимогу, тому позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивачки сплачених нею половини коштів за такі послуги підлягають задоволенню, саме у розмірі 36653,11грн:2=18326,55 грн.

При цьому суд не вбачає підстав для задоволення вимог в частині стягнення послуг банка 1069 грн, оскільки це не є складовою суми сплаченої за послуги з утримання житла.

При цьому суд не бере до уваги доводи відповідача щодо оплати ним комунальних послуг за іншу квартиру, оскільки саме власність щодо конкретної квартири зобов`язує кожного співвласника здійснювати оплату таких комунальних послуг.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі, яка зазначена у позові, а саме 992,40 гривень, заперечень щодо сплати якого відповідачем не надано.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 4, 5, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, 258-259, 263-264, 265, 268, 293, 315, 319, 354Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , в порядку регресу кошти, сплачені за житлово-комунальні послуги по утриманню житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 за період з 09.12.2019 року по 20.01.2022 року в розмірі 18326 (вісімнадцять тисяч триста двадцять шість) гривень 55 копійок та судовий збір у сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 17.02.2023 року.

Суддя Л.В. Домусчі