Постанова

від 27.11.2023 по справі 753/3879/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5296/23

Справа № 753/3879/22

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.

за участю секретаря судового засідання - Мокана В.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Зайченко Василь Миколайович

на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 лютого 2023 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що між нею та відповідачем ОСОБА_2 21.08.1999 року був укладений шлюб. 30.09.2011 року ними спільно в рівних долях було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі ніхто не зареєстрований та не проживає. Протягом спільного подружнього життя, позивачка та відповідач здійснювали оплату за надані житлово-комунальні послуги разом, проте, з 09.12.2019 року по 20.01.2022 року відповідач припинив оплату комунальних платежів пов`язаних з утриманням житла.

Так, позивачкою за вказаний період здійснено оплату житлово-комунальних послуг за утримання зазначеної квартири на загальну суму 37 722,11грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 544 ЦК України, якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов`язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.

У зв`язку з наведеним, позивачка просила стягнути на її користь в порядку регресу з відповідача ОСОБА_2 кошти, сплачені за житлово-комунальні послуги по утриманню житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 18861,05 грн за період з 09.12.2019 року по 20.01.2022 року.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20.04.2022 року справу передано на розгляд до Приморського районного суду міста Одеси.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 10 лютого 2023 року ухвалено позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку регресу кошти, сплачені за житлово-комунальні послуги по утриманню житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 за період з 09.12.2019 року по 20.01.2022 року в розмірі 18326 гривень 55 копійок та судовий збір у сумі 992 гривні 40 копійок. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач має рівне з позивачем право володіння, користування та розпорядження квартирою, у зв`язку чим повинний нести обов`язок за житлово-комунальні послуги за квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як його співвласник, тобто позивач та відповідач порівну відповідно до їх часток. Оскільки позивачкою надано докази та розрахунок оплати нею за такі послуги з утримання житла у вказаний період, а відповідачем не спростовані такі твердження та докази, суд вбачає, що позивачка має право на зворотню вимогу, тому позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивачки сплачених нею половини коштів за такі послуги підлягає задоволенню, саме у розмірі 36653,11 грн : 2 = 18326,55 грн.

Разом з тим, суд зазначив про відсутність підстав для задоволення вимог в частині стягнення послуг банка 1069 грн, оскільки це не є складовою суми сплаченої за послуги з утримання житла.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Зайченко В.М. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 лютого 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Зайченко В.М., зазначає що між сторонами була досягнута домовленість про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною власністю. У зв`язку з тим, що особовий рахунок на надання комунальних послуг був укладений із ОСОБА_2 по обох квартирах до розлучення, то після розірвання шлюбу позивач ОСОБА_1 у 2020 році самостійно оплачувала рахунки за надання цих послуг (коштами, які їй перераховував відповідач), що підтверджено у мотивувальній частині рішення суду від 22.04.2021 Дарницького районного суду м. Києва по справі №753/3839/21 про стягнення аліментів. У 2021 році у квартирі АДРЕСА_2 продовжувала проживати матір позивачки, то відповідно позивачка і здійснювала оплату комунальних послуг, а відповідач ОСОБА_2 здійснював оплату комунальних послуг за квартиру АДРЕСА_3 , де проживала позивачка із дітьми.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

У судовому засіданні, в режимі відеоконференції, представник ОСОБА_2 адвокат Зайченко В.М. надав усні пояснення по суті справи, доводи скарги підтримав, зазначивши при цьому, що рішення суду першої інстанції є помилковим, а також прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належно, тому, в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України її неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 21.08.1999 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Одеської області, (а.с.20), який було розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27.08.2019 року.

Сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на теперішній час проживають разом з позивачкою.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 30.09.2011 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була придбана у власність в рівних частках квартира АДРЕСА_2 , загальна площа 61,0 кв.м., житлова площа 94,7 кв.м. (а.с.34). Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав, вказана квартира належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві часткової спільної приватної власності по 1/2 частки кожному (а.с.32).

У вказаній квартирі сторони не зареєстровані та не проживають.

Під час шлюбу ОСОБА_2 і ОСОБА_1 також було придбане і набуто право власності на наступне нерухоме майно:

- квартира АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 13541780000) загальною площею 75,9 кв.м., житловою площею 43,9кв.м, набута на підставі Договору купівлі-продажу (серія та номер: 824, виданий 20.09.2016, видавник: Левицький Р.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу);

- земельна ділянка з кадастровим номером 3220881300:04:004:0324 за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Вишеньки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1401574232208) площею 0,15 га, набута на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки (серія та номер: реєстровий №3341, HMT№:798280-HMT№:798281, виданий 08.11.2017 року, видавник: Мелена Т.К., приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Київської області);

- недобудована квартира АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна відсутній), загальною проектною площею 65,3 кв.м., набута на підставі Попереднього договору купівлі-продажу (зареєстрований у реєстрі за № 2341, виданий 27.09.2018 року, ПрАт «Холдингова компанія «Київміськбуд», укладений з ОСОБА_1 за згодою ОСОБА_2 ).

Вказана інформація підтверджується Інформаційними довідками Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відповіддю на адвокатський запит ПрАТ «ХК «Київміськбуд» (а.с.108-114).

З розрахунку ціни позову, наданого представником позивача, вбачається, що загальна сума сплачених коштів за житлово-комунальні послуги за період з 09.10.2019 року по 23.02.2022 року становить 37 722,11 грн, з яких: сплачені кошти за житлово-комунальні послуги - 36653,11грн, послуги банка 1069 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

За змістомст.358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Згідно ч.1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

З аналізу наведених норм вбачається, що співвласники, які володіють майном на праві спільної сумісної (або часткової) власності, зокрема житловим приміщенням, несуть рівні обов`язки, щодо утримання такого майна, якщо інше не встановлено угодою між ними.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України).

Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги регрес).

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц (провадження № 61-26462св18).

У постановах Верховного Суду від 2 квітня 2020 р. у справі № 757/29813/17-ц, 25 червня 2020 року у справі 520/16591/16-ц сформульована правова позиція про те, що обов`язок по утриманню майна, включаючи обов`язок по сплаті житлово-комунальних послуг, покладається законом на відповідача як на власника частини квартири незалежно від факту його реєстрації чи проживання у житловому приміщенні.

Відсутність між співвласниками договірних відносин щодо розподілу витрат на утримання спірної квартири, не є підставою для відмови у стягненні з співвласниками витрат за вказані послуги. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 19 серпня 2020 року у справі справа № 703/2200/15-ц (провадження № 61-7289св20).

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно доч.1,2ст.80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування . Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1ст.81ЦПК Українивстановлено,що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ч. 1 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.3ст.89ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом першої інстанції встановлено, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_2 і відповідно до закону зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Позивачка у період з 09.10.2019 року по 23.02.2022 року сплатила за житлово-комунальні послуги - 36653,11 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями, які були сформовані в системі «Електронний суд» 02.02.2023 року.

Відтак, місцевий суд встановив, що позивачка сплатила замість відповідача грошові кошти у сумі 18326 гривень 55 копійок за надані комунальні послуги, дійшов обґрунтованого висновку, що вказана сума підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь позивачки.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Зайченко Василь Миколайович, залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

М.В. Назарова