Постанова

від 06.02.2023 по справі 545/3278/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/3278/22 Номер провадження 22-ц/814/2503/23Головуючий у 1-й інстанції Косик С.М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2023 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Прядкіної О.В., Чумак О.В.,

За участю секретаря Владімірова Р.В.,

розглянула в судовому засідання в м. Полтаві, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ковжоги Олександра Івановича на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 14 листопада 2022 року, в складі судді Косик С.М., дата виготовлення повного тексту рішення 15 листопада 2022 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа кредитна спілка «Турбота» при міжнародній організації «Жіноча громада» про зняття арешту з майна,

ВСТА НОВИ ЛА:

В серпні 2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зняти арешт з рухомого та нерухомого майна, що належало його матері ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 та на яке 14.09.2016 державним виконавцем накладено арешт в межах виконавчого провадження ВП 52221469.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за життя його мати ОСОБА_2 була боржником у виконавчому провадженні №52221469 про стягнення заборгованості в сумі 19674,36 грн.

Постановою державного виконавця від 14.09.2016 було накладено арешт на все майно, що належало ОСОБА_2 , а постановою від 02.07.2020 закінчено виконавче провадження в зв`язку зі смертю боржника.

Між тим, ні він, ні його брат, які є спадкоємцями після смерті матері та прийняли спадщину, не можуть розпорядитись та оформити свої спадкові права внаслідок існування арешту, накладеного на майно спадкодавця.

У зв`язку з вказаним обтяженням на спадкове майно, яким є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, приватним нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва по право на спадину по закону, що змусило позивача звернутись до суду за захистом своїх спадкових прав.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 14 листопада 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку, що позивач не є власником майна з якого просить зняти арешт, а отже відсутні достатні правові підстави для судового захисту його прав та інтересів в обраний ним спосіб.

Також суд зазначив, що Київський ВДВС, якого ОСОБА_1 вказав відповідачем є неналежним відповідачем, а належним має виступати особа, в інтересах якої накладено арешт КС «Турбота», що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням суду, адвокат Ковжога О.І. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Зокрема вказує, що суд дійшов помилкового висновку, що позивач не є власником майна, оскільки ОСОБА_1 прийняв спадщину після матері, проте на має можливості оформити спадкові права та отримати свідоцтво про право на спадщину з огляду на наявність обтяження у вигляд арешту.

Також зазначає, що всупереч норм права, що регулюють питання закінчення виконавчого провадження, державний виконавець після смерті боржника та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження не зняв арешт з майна, яке фактично продовжує існувати навіть за межами виконавчого провадження, що суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Згідно п.2ч.1ст.374ЦПК України,суд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є матір`ю позивача ОСОБА_1 .

Постановою приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Настека Н.О. від 06.07.2021 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його матері ОСОБА_2 , на 1/2 частку земельної ділянки, що знаходиться на території Селещинської сільської ради Полтавського (Машівського) району Полтавської області, кадастровий номер 5323086600:00:001:0173, площею 2,61 га, призначена для товарного сільськогосподарського виробництва, в зв`язку з наявним обтяженням № 28874577 (спеціальний підрозділ), яке зареєстроване 12.11.2018 Київським відділом державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, вид обтяження: арешт нерухомого майна ОСОБА_2 , та в зв`язку з тим, що не поданий оригінал правовстановлюючого документа на земельну ділянку та витяг з Державного земельного кадастру.

За повідомленням начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) О.Міщанина від 23.03.2022, згідно бази даних АСВП у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № 52221469 з виконання виконавчого листа № 552/7051/15-ц виданого 13.06.2016 Київським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_2 на користь КС «Турбота» при міжнародній організації «Жіноча громада» заборгованості в сумі 19674,36 грн. У ході примусового виконання рішення постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.09.2016 накладений арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 . Постановою від 02.07.2020 виконавче провадження закінчене на підставі п. 3 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» (припинення юридичної особи, смерть стягувача або боржника, визнання безвісно відсутнім). На час закінчення виконавчого провадження залишок нестягнутого боргу становив 17206,68 грн, залишок нестягнутого виконавчого боргу становив 1720,66 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивач не є власником майна з якого просить зняти арешт та ним подано позов до неналежного відповідача, що є також окремою підставою для відмови в задоволенні позову.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно роз`яснень, викладених у пунктах першому, другому постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Зняття арешту з майна врегульовано статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження», за змістом якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Перелік підстав для зняття арешту не є вичерпним та згідно частини п`ятої наведеної норми може бути знятий за рішенням суду в усіх інших випадках.

Матеріалами справи доводиться та не заперечується сторонами, що після смерті матері ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину подавши у визначений строк заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 5 ст. 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що саме з часу відкриття спадщини, тобто з моменту смерті спадкодавця, спадщина належить спадкоємцеві, тобто спадщина, в тому числі і земельна ділянка сільськогосподарського призначення, належить позивачу ОСОБА_1 та його рідному брату з 04.06.2020 р., а відтак останній наділений правом захисту свого спадкового права шляхом звернення до суду з позовом, який сприятиме відновленню його прав та інтересів.

В даному випадку, ОСОБА_1 як спадкоємцем першої черги, якому належить спадщина з часу її відкриття, пред`явленою позовні вимоги про зняття арешту з спадкового майна, які за своєю суттю не суперечать вимогам ст. 16 ЦК України та є ефективним способом захисту цивільного права, оскільки усуватимуть перешкоди в подальшого оформленні спадкових прав.

Так, підставою позову являється наявність арешту, накладеного державним виконавцем на невизначене майно спадкодавця, що перешкоджає йому в оформленні спадкових прав на нерухоме майно.

Таким чином, вказаний позов спрямовано на захист цивільних прав позивача, пов`язаний з оформленням права власності на спадкове майно та фактично є різновидом негаторного позову.

Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 340/25/19.

З матеріалів справи вбачається, що після смерті боржника ОСОБА_2 державним виконавцем було винесено постанову від 02.07.2020 про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 3 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».

Між тим державним виконавцем не було винесено постанову про зняття арешту з майна всупереч ч.ч. 1, 2 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», згідно до якої про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Таким чином, не дивлячись на те, що вже понад два роки як державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, накладений арешт на майно боржника є чинним, триваючим, що свідчить про його існування за межами визначених законом правових підстав.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, представник КС «Турбота» в судовому засіданні повідомила, що кредитна спілка через нотаріуса за місцем відкриття спадщини звернулася з претензією до спадкоємців померлої ОСОБА_2 та подала позов до Київського районного суду м. Полтави про стягнення боргу по виконавчому провадженню, що свідчить про вжиття кредитором померлого спадкодавця заходів для забезпечення своїх прав.

Також колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо неналежно обраного позивачем відповідача, вважаючи, що саме кредитна спілка має бути належним відповідачем замість відділу виконавчої служби.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч. 1 ст. 48 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Зважаючи на той факт, що арешт на майно в рамках виконавчого провадження було накладено державним виконавцем, який не забезпечив виконання вимог ч. 1, 2 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» та закінчуючи виконавче провадження в зв`язку із смертю боржника не вирішив питання про зняття арешту з майна останнього, тобто не вчинив тих дій, виконання яких імперативно визначено положеннями вищевказаного Закону, тому відповідачем має бути відповідний відділ виконавчої служби, від дій чи бездіяльності якого суд захищає порушене право позивача, спрямоване на усунення перешкод в оформленні спадкових прав.

За вказаних обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, скасуванню з постановленням по справі нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п. 3, 4, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ковжоги Олександра Івановича задовольнити.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 14 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Зняти арешт з рухомого та нерухомого майна, що належало ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , який накладено 14.09.2016 за номером запису про обтяження 28874577 (спеціальний підрозділ), постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП 52221469.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів.

Повний текст постанови складено 20 лютого 2023 року.

Судді: Обідіна О.І. Прядкіна О.В. Чумак О.В